Постанова

від 25.06.2024 по справі 243/4824/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4710/24 Справа № 243/4824/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні,в порядкуспрощеного позовногопровадження,відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу, апеляційнускаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2024 року, яке ухвалено у режимі дистанційногосудового провадження суддею СидоренкомІ.О. та повне судове рішення складено 21 лютого 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію, стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії.

26 січня 2022 року позивачу видано Свідоцтво про право власності на спадщину за законом відповідно до якого спадщина, на яку видане Свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 25 968,97 грн.

10 лютого 2022 року позивач, через представника, звернувся із заявою про виплату недоотриманої пенсії на підставі Свідоцтва про право на спадщину.

11 лютого 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення П/С №914250825694 про відмову у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 , тобто сума недоотриманої пенсії померлого, відповідачем до теперішнього часу не виплачена.

Крім того, померла ОСОБА_2 , перебуваючи на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, з лютого 2017 року по дату смерті не отримувала пенсію, що призначена їй у мінімальному розмірі.

Позивач зазначає, що розмір недоотриманої пенсії за період з лютого 2017 року розрахований наступним шляхом: (3 х 1247) + (7 х 1312) + (7 х 1373) + (5 х 1435) + (7 х 1497) + (5 х 1564) + (1 х 1638) = 49648 грн. При даному розрахунку позивач враховував мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим діючим законодавством з лютого 2017 року, який на той час складав 1247 грн. та був підвищений з 01.05.2017 до 1312 грн. з 01.12.2017 до 1373 грн. з 01.07.2018 до 1435 грн. з 01.12.2018 до 1497 грн. з 01.07.2019 до 1564 грн. з 01.12.2019 до 1638 грн.

Тому, просить суд: визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на недоотриману померлою ОСОБА_2 пенсію у розмірі 23 679,03 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману у зв`язку із смертю пенсіонера, пенсію ОСОБА_2 у розмірі 49 648,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом заборгованість з недоотриманої пенсії, яка була нарахована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 26.12.2018 по 01.01.2020 у сумі 25 968,97 гривень 97 коп., що входить до складу його спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 у сумі 42 394,94 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 у сумі 42 394,94 гривень 94 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м.Костянтинівка, як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком, з 01.02.2017 виплата пенсії припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення, виплата пенсії проведена по 31.01.2017.

Пенсійна справа знята з обліку з 01.02.2020 року у зв`язку зі смертю, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За життя пенсіонерка за поновленням виплати пенсії не зверталася. Пенсійні кошти за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 за життя ОСОБА_2 не нараховувались.

Нараховані суми, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

На запит нотаріуса відповідачем надано відомості про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 в розмірі 25 968,97 грн. за період з 26.12.2018 по 31.01.2020 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058. Пенсійні кошти за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 не нараховувалися.

Відповідачем було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії згідно Свідоцтва про право на спадщину, про що ухвалене письмове рішення, оскільки із заявою про виплату пенсії звернувся не особисто спадкоємець.

Крім того, здійснений судом першої інстанції розрахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , за період з 01 лютого 2017 року по 25 грудня 2018 року, у сумі 42394, 94 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, порушуючи ч. 3 ст. 2 ЦПК України, та виходить за межі завдань цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 червня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Шахтарськ у віці 89 років.

За відомостями ГУ ПФУ в Донецькій області, наданими на запит нотаріуса, сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 25968,97 грн.

26.01.2022 державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її онук ОСОБА_1 , спадщина складається з недоотриманої пенсії в сумі 25 968,97 грн.

З матеріалів спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 , вбачається, що 30.11.2021 державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., за заявою онука спадкодавця ОСОБА_2 , було заведено спадкову справу. Заповітів померла не складала, інші спадкоємці відсутні, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем.

За відомостями ГУ ПФУ в Донецькій області, наданими на запит нотаріуса, недоотримана пенсія, що увійшла до складу спадщини, становить 25 968,97 грн., з урахуванням положень ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування. 26.01.2022 нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану суму недоотриманої пенсії.

Відповідно до відомостей наданих ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання ухвали суду першої інстанції, а саме розрахунку нарахованої, але невиплаченої пенсії по особовому рахунку НОМЕР_2 вбачається, що пенсія ОСОБА_2 за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 не нараховувалась та не виплачувалась, у графі розмір нарахованої пенсії, розмір виплаченої пенсії за життя, розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу містяться позначки 0,00. За період з 26.12.2018 по 31.12.2018 у графі розмір нарахованої пенсії становить 326,18 грн. у графі розмір виплаченої пенсії за життя містяться позначки 0,00, у графі розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу становить 326,18 грн. За період з 01.01.2019 по 01.02.2019 у графі розмір нарахованої пенсії становить 1857,44 грн. у графі розмір виплаченої пенсії за життя містяться позначки 0,00, у графі розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу становить 1857,44 грн. За період з 01.03.2019 по 01.06.2019 у графі розмір нарахованої пенсії становить 1957,44 грн. у графі розмір виплаченої пенсії за життя містяться позначки 0,00, у графі розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу становить 1957,44 грн. За період з 01.07.2019 по 01.12.2019 у графі розмір нарахованої пенсії становить 2000,00 грн. у графі розмір виплаченої пенсії за життя містяться позначки 0,00, у графі розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу становить 2000,00 грн. За період 01.01.2020 у графі розмір нарахованої пенсії становить 2098,15 грн. у графі розмір виплаченої пенсії за життя містяться позначки 0,00, у графі розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусу становить 2 098,15 грн.

Згідно рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11.02.2022 відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 згідно заяви від 10.02.2022. Відмова обґрунтована тим, що звернення за виплатою надійшло від ОСОБА_3 , в той час як спадкоємець ОСОБА_1 мав звернутися особисто.

Спадкодавець ОСОБА_2 була пенсіонером та перебувала на обліку в ГУ ПФУ Донецької області як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території. Згідно зі статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з інших підстав у матеріалах справи відсутнє, в той час як відповідач зазначає про призупинення виплати пенсії спадкодавцеві з 01.02.2017 та вказує, що за поновленням виплати пенсіонерка не зверталася, тому пенсія їй не нараховувалася.

З наданих відповідачем відомостей вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 отримувала пенсію за життя до 31.01.2017, відомостей про розмір пенсії, станом на момент припинення виплати, відповідачем не надано, у січні 2019 розмір пенсії становив 1857,44 грн. (згідно розрахунку, наданого відповідачем), в той час як розмір пенсії станом на місяць смерті січень 2020 складав 2 098,15 грн.

Отже, призначена спадкодавиці довічна пенсія за віком у спірний період нараховувалася, обліковувалася (її розмір був збільшений під час періоду невиплати), але не була виплачена спадкодавиці за життя.

Відповідачем, на виконання ухвали суду першої інстанції, було надано розрахунок нарахованої, але невиплаченої пенсії по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_2 за період з 01.02.2017 по 01.01.2020, відповідно до якого станом на 01.02.2017 по 25.12.2018 розмір пенсії спадкодавця у графі розмір нарахованої пенсії, розмір виплаченої пенсії за життя, розмір недоотриманої пенсії, повідомлений нотаріусустановив 0,00 грн. станом на 26.12.2018 по 31.12.2018 розмір пенсії спадкодавця становив 326,18 грн., станом на 01.01.2019 по 01.02.2019 розмір пенсії спадкодавця становив 1857, 44 грн. на місяць, станом на 01.03.2019 по 01.06.2019 розмір пенсії становив 1957,44 грн. на місяць, станом на 01.07.2019 по 01.12.2019 розмір пенсії становив 2000,00 грн. на місяць, станом на 01.01.2020 розмір пенсії становив 2098,15 грн.

Рішення про скасування вже призначеної довічної пенсії спадкодавці ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутнє.

Оскільки відповідач не визнає наявність у нього заборгованості перед спадкодавцем, відомостей про розмір спірної заборгованості за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 у матеріалах справи відсутні.

Ненадання відповідачем відомостей про розмір недоотриманої пенсії, не має бути перешкодою для належного захисту порушеного права позивача (такий підхід було застосовано ВС у постанові № 638/19167/19 від 30.11.2022).

Оскільки, відповідачем до суду першої інстанції не надано відомостей про розмір пенсії спадкодавиці у спірний період помісячно, в той час як розмір пенсії змінювався, тому суд першї інстанції, на підставі ч.10 ст.84 ЦПК України, під час визначення розміру пенсії за спірний період вирішив справу за доказами, наявними в матеріалах справи, а саме виходячи з того, що розмір пенсії спадкодавця у січні 2019 становив 1857,44 грн., тому саме цей розмір пенсійної виплати суд першої інстанції прийняв для проведення розрахунку суми недоотриманої пенсії за період з 01.02.2017 по 25.12.2018.

Отже, розмір недоотриманої пенсії спадкодавиці Тамбовцевої за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 становить 42 394,94грн. (1857,44 грн. (щомісячний розмір пенсійної виплати) х 22 місяці (з 01.02.2017 по 30.11.2018) + (1857,44 грн. (розмір пенсії з 01.12.2018 по 31.12.2018) - 326,18 грн. (розмір пенсії з 26.12.2018 по 31.12.2018).

Таким чином, з відповідача на користь позивача суд першої інстанції стягнув недоотриману пенсію, за період з 26.12.2018 по 01.01.2020, у сумі 25968,97 грн. на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, а на частку недоотриманої пенсії за період з 01.02.2017 по 25.12.2018 у сумі42394,94грн. за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом та стягнути вказану суму на користь позивача.

Отже, оскільки за життя бабуся позивача недоотримала пенсію у розмірі 42394,94 грн. (1857,44 грн. (щомісячний розмір пенсійної виплати) х 22 місяці (з 01.02.2017 по 30.11.2018) + (1857,44 грн. (розмір пенсії з 01.12.2018 по 31.12.2018) - 326,18 грн. (розмір пенсії з 26.12.2018 по 31.12.2018), яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, позивач, як спадкоємець, набув право на отримання не нарахованої та невиплаченої пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач набув право власності на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 , то відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно виплатити усю суму грошових коштів, а відмова у виплаті цих коштів є незаконною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, які б були підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову в повному обсязі, апеляційна скарга не містить.

Згідно за ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера.

Рішення щодо припинення виплати пенсії померлій ОСОБА_2 на інших підставах відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.1216 ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Крім того, відповідно достатті 9 2Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Відповідно достатті 64Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першоїстатті 1Закону України від 20жовтня 2014року №1706-VII «Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно дост. 2Закону України від 18.01.2018№ 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Тому, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що померла ОСОБА_2 за життя не виявила бажання поновити пенсію, нарахування якої було припинено, не зверталась з відповідною заявою до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу з огляду на вищенаведене.

Отже, і спадкоємець ОСОБА_1 , відповідно до положеньстатті 1227ЦК України,має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна.

Колегія суддів відхиляє довод апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що відповідачем було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії згідно Свідоцтва про право на спадщину, оскільки із заявою про виплату звернувся не особисто спадкоємець ОСОБА_1 , а представник - ОСОБА_3 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво є цивільним правовідношенням, змістом якого є вчинення однією стороною (представником) правочинів від імені іншої сторони (яку представляють), в результаті чого цивільні права та обов`язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для особи, яку представляють.

Інститут представництва сприяє більш повному здійсненню прав та обов`язків суб`єктами цивільних правовідносин в тих випадках, коли вони в силу різних обставин не можуть здійснити необхідні юридичні дії особисто.

Однією з особливостей представницьких відносин є те, що представник може мати право або бути зобов`язаним укладати правочини від імені іншого суб`єкта. Це залежить від виду представництва.

При представництві, заснованому на довіреності, представник не зобов`язаний, а уповноважений вчинити правочини від імені та і в інтересах довірителя, оскільки видача довіреності - односторонній правочин, юридична чинність якого залежить винятково від довірителя. Для того, щоб довіреність була реалізована, необхідне зустрічне волевиявлення представника, що виражається у вчиненні дій, щодо яких він уповноважений за довіреністю, тому звернення ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 було законним.

Також, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що здійснений судом першої інстанції розрахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2017 року по 25 грудня 2018 року у сумі 42394, 94 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, порушуючи ч. 3 ст. 2 ЦПК України, та виходить за межі завдань цивільного судочинства, оскільки, відповідно до п. 11 Пленуму ВСУ від 18.12.2009 N 14 обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Відповідач в апеляційній скарзі не погодився із наданим позивачем розрахунком недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2017 року по 25 грудня 2018 року, заперечував проти разрахунку наведеного судом, проте, не спростував останнього та не надав колегії суддів розрахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2017 року по 25 грудня 2018 року зроблений ним особисто на підтвердження своїх доводів.

Як визначено статтею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положенням ст.10 ЦПК України визначено,що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від16лютого 2024року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 25 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: