Постанова

від 19.06.2024 по справі 299/559/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 299/559/18

провадження № 61-15958св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Закарпатської області, Берегівська окружна прокуратура, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Виноградівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року у складі судді Левка Т. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Кондора Ю. Р., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Кондора Ю. Р., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Закарпатської області, Берегівської окружної прокуратури, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2007 року прокурором Виноградівського району було порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ВАТ «Виноградівське ATП - 12144» за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України про те, що службові особи ВАТ «Виноградівське ATП - 12144» в період з липня 2005 до червня 2006 років, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, умисно знизили базу оподаткування податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, внесли неправдиві відомості у Декларацію з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, які подали до ДПІ у Виноградівському районі, чим скоїли службове підроблення, внаслідок чого до державного бюджету не допоступило грошових коштів у вигляді податку на прибуток підприємства на суму 22 465 гривень та податку на додану вартість на суму 42 077 гривень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Зазначала, що 29 травня 2007 року їй пред`явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.

05 жовтня 2012 року начальником СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області підполковником міліції Мелаєм М. Ю. було винесено постанову про закриття вказаної кримінальної справи.

Копію даної постанови вона отримала в кінці березня 2015 року після неодноразових звернень до правоохоронних органів.

Вказувала, що перебувала під слідством та судом у період з 27 березня 2007 року до 05 жовтня 2012 року, тобто 5 років 7 місяців та 10 днів, тривалий час перебувала на підписці про невиїзд, не могла виїхати зі свого постійного місця проживання на відпочинок, не знала, що проти неї закрито кримінальну справу.

Позивачка вказувала, що їй завдано значної моральної шкоди, було порушено її нормальні життєві зв`язки, їй довелося змінити місце роботи, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності спричинило негативний психічний сплив на неї, завдало моральних страждань, призвело до погіршення стосунків з друзями та колегами, потягло інші негативні наслідки.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Державне казначейство України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь 2 000 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та із того, що відповідно до встановлених у справі обставин у позивачки виникли передбачені законом підстави для відшкодування державою завданої їй незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури моральної шкоди в повному заявленому до стягнення обсязі.

Суд зазначив, що, оскільки позивачка перебувала під слідством і судом з 29 травня 2007 року (з моменту пред`явлення обвинувачення) до 05 жовтня 2012 року (64 місяці та 7 днів), тобто 64 повні місяці, то гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 384 000 грн (6 000 грн (мінімальна заробітна плата) х 64 (кількість місяців).

Разом з цим, суд вважав, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 завдано значну моральну шкоду - моральні втрати, які привели до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагали додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 було заподіяно моральні страждання, які неодноразово виникали внаслідок психічного впливу, що призвело до зміни місця роботи, погіршення відносин з друзями, колегами по роботі, інших негативних наслідків морального характеру.Отже, заявлений до стягнення розмір заподіяної моральної шкоди, який позивачка оцінила у 2 000 000 грн (два мільйони гривень) суд вважав обгрунтованим і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційні скарги виконувача обов`язків керівника Закарпатської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року судження про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн та викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у такій редакції:

«Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури грошові кошти у розмірі 500 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення коштів відмовити.»

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області та Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області та Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою доведено, що діями органів і службових осіб досудового слідства та прокуратури її права були порушені, їй було завдано моральної шкоди, такі дії призвели до значних негативних наслідків для неї, до негативних переживань, у тому числі, за себе, за свою сім`ю, її матеріальне становище, до душевних страждань, позивачці довелося тривалий час терпіти приниження, докладати великих додаткових зусиль для організації свого життя, для захисту від необґрунтованих звинувачень у злочинах, для захисту честі, гідності, а також докладати значних зусиль для з`ясування власне самого факту закриття кримінальної справи та отримання відповідної постанови, в тому числі, докладати зусиль для судового захисту своїх законних прав та інтересів. З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав також доведеним факт заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки позивачка майже п`ять із половиною років перебувала під слідством і судом, щодо неї був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який роками обмежував свободу пересування включно з можливістю отримати документи для виїзду за кордон та виїхати на відпочинок чи лікування. Негативна інформація про позивачку була відома її сім`ї, родині, колегам, друзям. Стрес, який переживала позивачка, її психологічний стан вочевидь слугували одними з причин руйнування усталених життєвих зв`язків.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, задовольнивши вимоги позивачки повністю та стягнувши в рахунок компенсації завданої моральної шкоди 2 000 000,00 грн, районний суд не повною мірою врахував усі обставини справи в їх взаємозв`язку, характер і тривалість моральних страждань, що їх зазнала позивачка. На переконання апеляційного суду пред`явлений до стягнення розмір моральної шкоди є непропорційним, надмірним і не є достатньо обґрунтованим. Дії відповідачів хоча і були протиправними, тривалими, не потягли в контексті питання про моральну шкоду таких непоправних, незворотних негативних наслідків для позивачки, які б виправдовували заявлений нею розмір компенсації цієї шкоди.

Зважаючи на встановлене, беручи до уваги, що непоправні, незворотні негативні наслідки для позивачки не настали, проте водночас позивачка вимушена була тривалий час докладати значних зусиль для організації свого життя та захисту своїх порушених прав, а моральна шкода була завдана державою в особі органів досудового слідства та прокуратури, тоді як повага до прав людини і громадянина та їх захист визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що підвищує відповідальність у разі порушення прав людини державою в особі органів, через які вона діє, апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру і наслідків завданої шкоди, фактів, що мають значення, результату виконання обов`язку доказування шкоди, вимог розумності і справедливості позов доведений частково і розмір компенсації моральної шкоди позивачці слід визначити у 500 000,00 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України щодо відповідачів Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області та Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, оскільки вимоги до зазначених відповідачів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року компенсовано Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 911,25 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року змінено рішення Виноградівського районного суду від 24 червня 2021 року і вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 500 000,00 грн (1/4 від заявленого до стягнення розміру відшкодування), а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення коштів відмовлено, відтак, Державній казначейській службі України належить компенсувати за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам цієї особи, тобто, 3/4 сплаченого судового збору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі керівник Закарпатської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У листопаді 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неправильно застосували норми статей 23, 1176 ЦК України, статей 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Вважає, що, якщо позивачем не надано додаткових доказів спричинення йому моральної шкоди, зокрема, висновок експерта, судом мають застосовуватися передбачена законом мінімальна компенсація такої шкоди, оскільки понесені незаконно засудженою особою страждання вже були враховані законодавцем.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень керівник Закарпатської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 569/20230/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір моральної шкоди, яку вона заявляла до стягнення. Посилається на те, що під час розгляду справи встановлено факт її незаконного засудження, обмеження її прав, що тягне за собою право на відшкодування моральної шкоди. Вважає заявлений нею розмір моральної шкоди обґрунтованим та таким, що відповідає рівню її душевних страждань.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/2373/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У січні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтування, у чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури.

У лютому 2024 року керівник Закарпатської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки позивач ніяк не обґрунтовує, якими саме доказами доводяться обмеження, яких вона зазначила під час розслідування кримінальної справи щодо погіршення відносин з друзями, колегами по роботі, тощо. Жодна особа з близького оточення позивачки до суду не викликалася і не допитувалася як свідок. При цьому розмір компенсації моральної шкоди, визначений судами попередніх інстанцій, значно перевищує мінімальний розмір відшкодування, визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що не відповідає розмірам сатисфакції.

У лютому 2024 року Державна казначейська служба України подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій вказала про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Вважає, що судами безпідставно завищено розмір морального відшкодування ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судами

27 березня 2007 року прокурором Виноградівського району було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ВАТ «Виноградівське ATП-12144».

29 травня 2007 року ОСОБА_1 , як службовій особі, яка перебувала на посаді головного бухгалтера ВАТ «Виноградівське АТП-12144» було пред`явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України та обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінальна справа надсилалась на додаткове розслідування, судами виносилась ухвала про повернення такої на додаткове розслідування, постановлявся виправдальний вирок.

Після неодноразових змін пред`явленого обвинувачення, дії ОСОБА_1 остаточно перекваліфіковано на частину четверту статті 191 КК України.

Постановою начальника СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області підполковника міліції Мелая М. Ю. від 05 жовтня 2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 191 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України (1960 року), у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Про закриття кримінальної справи ОСОБА_1 відомо не було.

Протягом 2014-2015 років ОСОБА_1 зверталася до органів прокуратури та органів внутрішніх справ з приводу стану досудового розслідування у кримінальній справі відносної неї, подавала наступні звернення:

- заява від 15 жовтня 2014 року до начальника СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи;

- заява від 26 грудні 2014 року до начальника СВ УМВС України в Закарпатській області про надання інформації з приводу скасування відомостей про порушення кримінальної справи та запобіжного заходу;

- скарга від 09 січня 2015 року до прокурора Закарпатської області про зобов`язання прокурора Виноградівського району, начальника та слідчого СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області надати відповіді на її звернення та копію постанови про закриття кримінальної справи;

- заява про правопорушення від 09 січня 2015 року до начальника УМВС України в Закарпатській області, що виявилося у ненаданні відповідей на звернення, копії постанови про закриття кримінальної справи прокурором Виноградівського району, начальником та слідчим СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області;

- заяви до начальника СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 04 березня 2015 року, від 27 березня 2015 року та від 15 вересня 2015 року з приводу надання копії постанови про закриття кримінальної справи, внесення змін у постанову, надання копії постанови про обрання запобіжного заходу та копії підписки про невиїзд.

На зазначені звернення ОСОБА_1 отримала наступні відповіді:

- відповідь Генеральної прокуратури України від 08 липня 2014 року № 04/2/4-р-14 про направлення звернення щодо стану досудового розслідування кримінального провадження до прокуратури Закарпатської області;

- відповіді прокуратури Закарпатської області від 04 серпня 2014 року № 04/2/2-414-11 на звернення щодо неналежного стану досудового розслідування у кримінальній справі та від 04 вересня 2014 року № 04/2/2-414-11 на звернення з приводу прийнятого процесуального рішення у кримінальній справі;

- копію супровідного листа УМВС України в Закарпатській області від 12 січня 2015 року № 7/62 про направлення до СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області звернення з приводу надання інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні;

- відповідь УМВС України в Закарпатській області від 20 січня 2015 року № 7/Ж-30 на звернення до начальника УМВС України в Закарпатській області з приводу неінформування про результати розслідування кримінальної справи та розгляду звернення від 15 жовтня 2014 року;

- відповідь прокуратури Виноградівського району Закарпатської області від 23 січня 2015 року № 771-10 (271вих-15) на скаргу до прокуратури Закарпатської області щодо неналежного розгляду звернення та відмови у видачі копії постанови про закриття кримінальної справи;

- відповідь прокуратури Закарпатської області від 29 січня 2015 року № 17-414-11(102) на заяву від 09 січня 2015 року, що поступила з Генеральної прокуратури України, з приводу неправомірних дій працівників прокуратури Виноградівського району, Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області та інших питань;

- відповідь з УІЗ ГУНП в Закарпатській області від 29 квітня 2016 року про внесення 09 лютого 2015 року відомостей щодо закриття відносно ОСОБА_1 кримінальної справи.

Належно завірену копію постанови від 05 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи ОСОБА_1 отримала 27 березня 2015 року.

ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом у період з 29 травня 2007 року (з моменту пред`явлення обвинувачення) до 05 жовтня 2012 року (закриття кримінальної справи), тобто 5 років 4 місяці 7 днів або 64 місяці та 7 днів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та рішення районного суду в незміненій після апеляційного перегляду частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом у період часу з 29 травня 2007 року (з моменту пред`явлення обвинувачення) до 05 жовтня 2012 року (закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю складу злочину), тобто 5 років 4 місяці 7 днів або 64 місяці та 7 днів, чим їй заподіяно моральної шкоди.

Районний суд вважав за можливе збільшити гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди з 384 000,00 грн до 2 000 000,00 грн, як того просила позивачка. Суд апеляційної інстанції змінив визначений районним судом розмір відшкодування моральної шкоди з 2 000 000,00 грн до 500 000,00 грн, оскільки вважав, що такий розмір розумним і справедливим.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується, та вважає, що апеляційним судом враховано ступінь та глибину душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті та характер моральних страждань з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) визначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обчислюючи мінімальний розмір завданої позивачеві моральної шкоди, районний суд враховував мінімальний розмір заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто 6 000 грн. Отож, суд першої інстанції порахував, що за 64 місяці перебування під слідством і судом ОСОБА_1 гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 384 000,00 грн.

При цьому, враховуючи ступінь негативного впливу на життя позивачки внаслідок кримінального переслідування, апеляційний вважав за можливе збільшити розмір гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди до 500 000,00 грн, а не до 2 000 000,00 грн, як того просила позивачка, оскільки такий розмір буде розумним та справедливим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) дійшла висновку, що мінімальний розмір моральної шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.

Встановивши доведеність факту спричинення органами досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач незаконно перебувала під слідством і судом, у зв`язку з чим їй завдано моральної шкоди, розмір якої судом апеляційної інстанції визначено з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості. Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними та відповідають засадам розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному судом апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі, а суму відшкодування у розмірі 500 000,00 грн суд апеляційної інстанції правильно визнав достатньою та справедливою. При цьому законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні.

Доводи керівника Закарпатської обласної прокуратури у поданій ним касаційній скарзі щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 306/701/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 569/20230/21, зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, керівник Закарпатської обласної прокуратури намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Посилання ОСОБА_1 у поданій ній касаційній скарзі на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/2373/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20), колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо визначеного розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що касаційні скарги залишаються без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2021 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець