Постанова

від 19.06.2024 по справі 334/7321/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 334/7321/20

провадження № 61-2730св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т. М., про визнання правочинів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Від шлюбу у них народилися діти: він та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 . За життя його батько розпорядився своїм майном та 16 липня 2014 року подарував йому дачну ділянку з будинком, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а матері подарував будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначав, що у зв`язку зі смертю свого чоловіка ОСОБА_5 перебувала у пригніченому та депресивному стані, вживала ліки, які не давали можливості належно розуміти значення своїх дій. ОСОБА_2 тривалий час проживав разом із сім`єю в окупованій АР Крим. Проте, одразу після смерті батька ОСОБА_2 повернувся до м. Запоріжжя разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 та скористалися пригніченим психологічним станом матері, налаштували її проти нього та його родини.

ОСОБА_2 змусив матір видати довіреність на розпорядження нерухомим майном та отримання пенсії на своє ім`я та на ім`я ОСОБА_6 .

20 березня 2019 року ОСОБА_5 перенесла кардіоемболічний інсульт, а вже 09 квітня 2019 видала довіреність на розпорядження своїм нерухомим майном на ім`я ОСОБА_2 , який 12 квітня 2019 року подарував житловий будинок матері за адресою: АДРЕСА_2 своїй доньці ОСОБА_3 . Земельну ділянку, на який розташований вказаний будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , того ж дня ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 .

Отже, вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили матір без будь-якого майна. Після цього ОСОБА_2 таємно переселив матір зі свого приватного будинку з комфортними умовами проживання до пансіонату «Добрі серця», розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла.

З огляду на зазначене, вказував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в результаті зловмисної домовленості між собою позбавили матір усього належного їй майна. При цьому ОСОБА_2 при відчужені нерухомого майна виступав не в інтересах довірителя, а в своїх інтересах та своєї доньки. І це не відповідало внутрішній волі ОСОБА_5 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку літ. А-2, з гаражем, навіс Б, загальною площею 291,19 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 зі всіма будівлями та господарським спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395, укладений 12 квітня 2019 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т. М., реєстраційний номер 1484;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395, за адресо: АДРЕСА_2 , укладений 12 квітня 2019 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т. М., реєстраційний номер 1485;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0457 га, кадастровий номер 2324586200:02:004:0464, за адресою: Запорізька область, Приазовський район, сільська рада Степанівська Перша, укладений 12 квітня 2019 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т. М., реєстраційний номер 1486;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 25 000 грн.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2020 року на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме на:

житловий будинок літ. А-2, з гаражем, навіс Б, загальною площею 291,19 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зі всіма будівлями та господарськими спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,0778 га, кадастровий номер 2310100000:04:043:0395;

земельну ділянку площею 0,0778 га, з кадастровим номером 2310100000:04:043:0395, за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку площею 0,0457 га, з кадастровим номером 2324586200:02:004:0464 за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційними скаргами на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького апеляційного суду із заявою про відмову від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т. М., про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Т. М., про визнання правочинів недійсними.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2022 року у вказаній справі визнано нечинним, провадження у справі закрито.

Короткий зміст заяви про відшкодування витрат на правову допомогу

11 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Яма Д. М. подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 165 000,00 грн, та на користь ОСОБА_2 - 135 000,00 грн. Вимоги заяви обґрунтовані зокрема правилами частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.

14 грудня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Новак А. І. звернувся до Запорізького апеляційного суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, яка була уточнена 23 січня 2024 року. В уточненій заяві заявник просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 637 082,75 грн та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 3 783,60 грн (том 9, а. с. 176-179).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 50 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяв відмовлено.

Повернуто ОСОБА_3 сплачену суму судового збору у розмірі 3 783,60 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявлений до стягнення відповідачами розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 937 082,75 грн не є співмірним та справедливим. Враховуючи відсутність переліку наданих послуг адвокатом Ямою Д. М. і фіксацією у договорі з відповідачами лише розміру гонорару адвоката у разі досягнення бажаного для клієнта процесуального результату, апеляційний суд дійшов висновку, що надання вказаним адвокатом послуг полягало в участі у судових засіданнях починаючи з 16 серпня 2021 року, написанні апеляційної скарги на рішення у справі, поданні заяв щодо судових витрат та заперечень у справі.

Перелік послуг, наданих адвокатським об`єднанням «Міллер», є об`ємним, між тим вартість наданих послуг є завищеною. Так, вартість складання заяви щодо участі адвоката та його довірителів в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які є аналогічними за своїм змістом коливалась у розмірах від 1 470,00 грн до 6 270,00 грн, і у загальній вартості склала 48 444,50 грн; чисельні заяви щодо стягнення судових витрат дублюють одна одну за змістом, час витрачений адвокатом для участі у судовому засіданні і визначений у розрахунку не відповідає часу зафіксованому у протоколі судового засідання (02 червня 2021 року засідання тривало 36 хв, зазначено 2 год; 08 вересня 2022 року засідання тривало 46 хв, зазначено 1,5 год; 01 грудня 2022 року засідання тривало 7 хв, зазначено 1,5 год)

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважав, що з позивача на користь відповідачів слід стягнути по 50 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Новака А. І. про стягнення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки законодавством не передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду лише в частині стягнення судових витрат, відтак сплачений судовий збір у розмірі 3 783,60 грн підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована невідповідністю часу, витраченого адвокатами для участі у судових засіданнях, ціні наданих послуг. Вважає, що вартість послуг, наданих адвокатським об`єднанням «Міллер» є завищеною. При цьому зазначені заявниками витрати на скарги на експертну установу не є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази сплати послуг за надану правничу допомогу.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки розмір стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності та розумності, є завищеним. Зазначає, що у порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України заявниками не було надано доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому заява повинна була бути залишена без розгляду на підставі абзацу 3 частини восьмої статті 141 ЦПК України. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 759/14069/18, від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18, які не були враховані апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Яма Д. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу.

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Новак А. І. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Зазначає, що подані до суду процесуальні документи були підготовлені та подані в рамках узгодженої правової позиції та обдуманої стратегії захисту прав та інтересів відповідачів у справі.

Суд апеляційної інстанції здійснив оцінку наданих документів, оцінив необхідність наданих послуг. Взяв до уваги доводи ОСОБА_1 та зменшив суму витрат на правову допомогу, що спростовує доводи касаційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Частково задовольняючи заяви представників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважав заявлений заявниками розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не можна визнати співмірним та справедливим.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

Наявність договірних відносин між адвокатським об`єднанням «Міллер» та ОСОБА_3 підтверджено: договором № 640/3/26-11-2020 від 26 грудня 2020 року про надання правничої (правової) допомоги; додатковими угодами № 1, № 2, № 3 до договору № 640/3/26-11-2020 від 26 грудня 2020 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 , якими визначено розмір погодинної оплати послуг; актами надання послуг; довідками про часткову оплату наданих послуг; ордером серії ВМ № 1011236 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 - адвокатом Мороз Я. С.; ордером серії ВМ № 1020105 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 - адвокатом Копитіною Я. С.; ордером серії АА № 1265910 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 - адвокатом Новаком А. І.; детальним розрахунком витрат на правничу допомогу на суму 637 082,75 грн. (том 9, а. с. 95-142).

Наявність договірних відносин між адвокатським об`єднанням «Міллер» та ОСОБА_2 підтверджено: договором № 640/3/29-12-2020 від 30 грудня 2020 року про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 ; ордером серії ВМ № 1009891 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 - адвокатом Мороз Я. С.; ордером серї ВМ № 1020111 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 - адвокатом Копитіною Я. С.; ордером серії АА № 1265911 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 - адвокатом Новаком А. І.

Частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проаналізувавши долучені до заяв представника ОСОБА_2 - адвоката Ями Д. М., представника ОСОБА_3 - адвоката Новака А. І. про відшкодування правничої допомоги документи, суд апеляційної інстанції правильно встановив невідповідність заявлених відповідачами до стягнення витрат на правничу допомогу критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги доводи ОСОБА_1 щодо зменшення розміру заявлених заявниками витрат на правову допомогу, Верховний Суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат, заявлених представником ОСОБА_2 - адвокатом Ями Д. М., зі 135 000,00 грн до 50 000,00 грн та зменшення розміру витрат, заявлених представником ОСОБА_3 - адвокатським об`єднанням «Міллер» з 637 082,75 грн до 50 000,00 грн.

З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, отже, оскаржуване судове рішення не підлягає зміні чи скасуванню, оскільки відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 759/14069/18, від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18, колегія суддів відхиляє, оскільки наявні у матеріалах справи обставини стягнення витрат на правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин надання правничої допомоги та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати у вигляді судового збору, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець