Рішення

від 17.06.2024 по справі 301/2585/23

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/2585/23

2/301/19/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2024 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Гичка О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Мелай В.Ю.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ковалець М.І.

представника відповідача адвоката Азарової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Іршава Закарпатської області в залі судових засідань Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Іршавської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

24.07.2023 року ОСОБА_3 звернулася до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Іршавської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 07серпня 2017року міжнею та відповідачем розірвано шлюб, на підставі рішення Іршавського районного суду (справа №301/1442/17). Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Іршавського районного суду від 07.09.2020 з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі 1800,00 грн (справа №301/569/20). Станом на 01.02.2023 заборгованість по сплаті аліментів складала 20429,71грн. Позивач матеріально утримує та належним чином піклується про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, має матеріальну можливість для тимчасового виїзду за кордон з малолітнім сином на відпочинок та оздоровлення. У зв`язку з чим зверталась до відповідача щодо надання дозволу дитині на виїзд за кордон. Однак, отримати дозвіл для дитини на виїзд за кордон не може, так як відповідач такого дозволу не надає, при цьому не наводить ніяких аргументованих причин такої відмови. Такі його дії порушують право дитини на необхідний відпочинок та оздоровлення за кордоном. З аналогічним позовом позивач зверталась до Іршавського районного суду, який 04.07.2017 ( справа №301/1264/17), 07.08.2018 (справа №301/1404/18), 11.08.2020 (справа №301/567/20) виніс рішення про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньому Степану без згоди та супроводу батька, у супроводі матері. Також, розпорядженням голови Іршавської райдержадміністрації за №243 від 07.08.2020 було затверджено висновок служби у справах дітей Іршавської РДА про підтвердження місцяпроживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,разом зматір`ю- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,для тимчасовоговиїзду згадуваноїдитини закордон,протягом одногороку здня набранняним законноїсили.Позивач щорокувиїжджає разоміз синомдля відпочинкута оздоровленняза межіУкраїни,для літньоговідпочинку наморському узбережжіХорватії,Турції,у зимнійперіод доВенгрії.Більш того,відповідач безпідставночинить перешкодиу здійсненніпозивачкою заходів,спрямованих напокращення здоров`ядитини,її фізичний,духовний таморальний розвиток.Такі діївідповідача щодонеможливості отриманнявід ньогодозволу навиїзд дитиниза кордон,порушують правомалолітнього нанеобхідне розширеннякругозору,відпочинок таоздоровлення,у зв`язкуіз чимправа дитинипідлягають судовомузахисту.З часурозірвання шлюбувідповідач участіу вихованніта доглядіза дитиноюне бере,його розвиткомне цікавиться,матеріальної допомогина утримання,окрім аліментівв розмірі1800,00грн ненадає,що підтверджуєтьсяписьмовими свідченнямисусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .Останнє відповідачбачив синау березні2017року,з тогочасу жодного разу не відвідував дитину в дошкільному і шкільному закладах, участі у навчально-виховному житті дитини не брав, не спілкується, навіть через засіб стільникового зв`язку, не вітає зі святами, тобто ухиляється від батьківських обов`язків, що підтверджується характеристикою Білківського ліцею Білківської сільської ради від 03.03.2023 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та актом обстеження умов проживання,виданим службоюу справахдітей Білківськоїсільської радивід 21.06.2023.Син свогобатька невпізнає.Позивачка із сином проживають у батьківському будинку АДРЕСА_1 ,що підтверджуєтьсядовідкою №362,виданою виконавчимкомітетом Білківськоїсільської радивід 03.07.2023. З даних підстав 04.07.2023 отримано висновок органу опіки та піклування Іршавської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У сім`ї позивача створені всі необхідні умови для проживання дитини і належного виховання, що підтверджується характеристикою Білківського ліцею Білківської сільської ради від 03.03.2023 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та актом обстеження умов проживання, виданим службою у справах дітей Білківської сільської ради від 21.06.2023р. Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Ухвалою Іршавського районного суду від 09.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Іршавського районного суду від 11.09.2023 підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

12.10.2023 представником відповідача адвокатом Азаровою І.В. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно до якого зазначено, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає і просить в них відмовити. Позивач у підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме : не цікавиться та не піклується про дитину, не приймає участь у вихованні сина. При цьому жодних належних та допустимих доказів про те, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач суду не надала та також не надала суду доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, або наявності інших обставин, які в силу приписів ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. До матеріалів позову долучено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_2 року № 01-30/1690 від 04.07.2023. Даний висновок не грунтується на належних доказах та вимогах норм сімейного кодексу. А саме, не вказано жодної з підстав, що визначені ч.1 ст. 164 СК Кодексу щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно свого сина. Органи опіки та піклування не встановили дійсних обставин за яких відповідач не відвідує навчальний заклад , де навчається його син. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками та, які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав, а тому вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки відповідач бажає брати участь у вихованні сина. Позивач у позові посилається на наявність у відповідача станом на 01.02.2023 заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 20429,71 грн. При цьому до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідача на утримання сина , що складений старшим виконавцем ОСОБА_8 20.03.2023 року № 22.11-30/71017274, згідно якого заборгованості станом на 01.04.2023 року , в т.ч. березень місяць становить 0,00 грн, наявна передплата 1800, 29 грн. На даний час відповідач жодної заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина не має. Довідка виконавчого комітету Білківської сільської ради від 03.07.2023 року №362 щодо ненадання матеріального утримання відповідачем своєму сину, видана виконкомом Білківськлї сільської ради зі слів матері - позивачки ОСОБА_5 , не відповідає дійсності та матеріалам позовної заяви. Щодо копій заяв ( пояснень свідків) ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , то ці заяви адресовані іншій установі, не можуть бути належним та допустимим доказом у справі № 301/2585/23 та не відповідають вимогам ст. 70 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 намагався спілкуватись з сином та знайти порозуміння з позивачкою, однак на даний час враховуючи вік дитини, без допомоги позивачки такі намагання є марними. А позивачка не бажає сприяти встановленню нормальних відносин з сином, а навпаки перешкоджає спілкуванню. На даний час ОСОБА_2 тимчасово перебуває за кордоном , що унеможливлює належне спілкування з сином. Отже , позивач не надала до суду жодного доказу винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків. Посилання позивача на те, що батько не спілкується з дитиною повною мірою не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов`язків та не є тією виключною підставою, яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Таким чином, позивачка не надала докази , які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Також відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. За таких обставин, позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

16.02.2024 представником позивача надано додаткові письмові пояснення у справі, згідно яких зазначено, що позивачем надано до суду належні і допустимі докази, які підтверджують свідоме ухилення батька від виховання сина. ОСОБА_2 свідомо обирає життєві умови які мінімізують його присутність у житті дитини, також не вчиняє жодних дій для відновлення спілкування з сином. Відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу, який свідчить про намагання останнього відносити контакт з сином.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 , представник позивача адвокат Ковалець (Попович) М.І. підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях. При цьому позивачка зазначила, що після народження сина вони з відповідачем припинили фактичне проживання. Відповідач перестав з нею спілкуватися, а також не вітав сина зі святами, не приймав участі у його житті. Ніякої додаткової допомоги на утримання сина, крім аліментів, відповідач не надає. Підтвердила те, що Органом опіки та піклування був встановлений графік спілкування відповідача з сином ОСОБА_4 , але відповідач даного графіка не дотримувався. Чому відповідач звернувся до Органу опіки і піклування з заявою про визначення днів спілкування з сином, їй не відомо. Крім цього, не заперечила, що заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня. З 2023 року відповідач виїхав за кордон. Вона з відповідачем не контактує. Також у неї немає зв`язку з батьками відповідача. Вважає, що для належного спілкування з сином відповідач повинен приїхати до дому і розпочати приймати участь у житті сина. Але відповідач цього не бажає. Вона на даний час проживає з іншим чоловіком, син називає його батьком, і вона бажає щоб саме він був записаний в свідоцтві про народження сина як батько, тому, що саме він про нього піклується і виховує його як рідну дитину. А тому просить позов задовільнити та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Азарова І.В. позовні вимоги не визнала, з мотивів, викладених у відзиві на позов, при цьому зазначила, що відповідач на даний час перебуває за кордоном на лікуванні, а саме тимчасово проживає в Канаді, а так як між Україною і Канадою наявна різниця у часі, тому він не має змоги спілкуватися з сином ОСОБА_4 особисто, без допомоги позивачки, яка в свою чергу відмовляється від будь якого спілкування з відповідачем. З моменту коли сторони розлучились позивачка перешкоджала в спілкуванні та побаченні йому з сином, не відповідала на телефонні дзвінки. Відповідач звертався з заявою до Органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні дитини. Але після винесення рішення позивачка також перешкоджала відповідачу спілкуватися з сином. Відповідач бажає приймати участь у вихованні сина, бажає приймати участь у житті дитини, спілкуватися з сином, заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, клопотань не заявляв, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. У зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Представник органу опіки та піклування Іршавської міської ради Горзов А.С. для у часті в розгляді справи не з`явилася, подала до суду заяву, просить суд справу розглядати в її відсутність, підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.

Свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що позивачка є її донькою. Майже відразу після народження її онука Степана сімейне життя у позивачки та відповідача не склалось, позивачка разом з сином переїхала до батьків, де проживає і по даний час. Відповідач участі в житті сина ОСОБА_4 не брав і не бере, ніколи не турбувався про нього, не вітав зі святами. Їй відомо, зі слів позивачки, що відповідач до неї не телефонував та не звертався з питанням щодо дитини.

Свідок ОСОБА_11 , суду пояснила, що є рідною сестрою позивачки. Після народження сина, через три місяці, її сестра повернулась жити до батьків та розлучилась з відповідачем. Вона проживає вже 4 роки в місті Іршава, але майже кожного дня спілкується з сестрою, та з її слів знає, що відповідач не спілкується ні з сином ні з позивачкою, крім аліментів матеріальної допомоги дитині не надає, не бере участі у житті сина.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави позовної заяви, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 30 січня 2016 року Іршавським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області укладено шлюб, актовий запис № 10 (а.с. 8).

Відповідно до рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 07.08.2017 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8).

Сторони у справі є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження , серія НОМЕР_1 від 21.03.2023, а/з 161 (а.с. 6).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2023 ВП № 71017274 (а.с. 9) відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 301/569/20 виданого 07.09.2020 року Іршавським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання однієї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1800,00 гривень, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 07.09.2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів АСВП № 7107274 від 20.03.2023 року (а.с.10) заборгованість ОСОБА_2 станом на 01.04.2023 року, в т.ч. березень місяць становить 0,00 грн., наявна переплата 1800,29 грн.

Згідно розпорядження голови Іршавської РДА № 243 від 07.08.2020 року ( а.с. 12) затверджено висновок служби у справах дітей Іршавської РДА від 30.07.2020 № 01-12/198 про підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для тимчасового виїзду згадуваної дитини за кордон. Розпорядження діє протягом одного року.

Згідно довідки виданої виконкомом Білківської сільської ради № 362 від 03.07.2023 ( а.с. 13) встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактично проживає на території Білківської сільської ради разом з своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . З її слів батько дитини ніякої участі в їх матеріальній підтримці участі не бере, не піклується про навчання та виховання сина.

Згідно характеристики Білківського ліцею Білківської сільської ради Хустського району Закарпатської області № 01-16/83 від 03.03.2023 року ( а.с. 14) встановлено, що тато ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в школу протягом 2022-2023 навчального року не приходив взагалі, батьківські збори не відвідував. Щоденно приводить в школу і забирає дитину з уроків мама.

Актом обстеження від 21.06.2023 складеним комісією Білківської сільської ради підтверджено, що ОСОБА_5 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста від 09.02.2024 наданого лікарем-консультантом ОСОБА_13 встановлено, що із анамнезу життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на протязі року хворів простудними захворюваннями, проведені всі вакцинації. За період спостереження і лікування дитини огляд проводився в присутності мами, батька на оглядах не було ( а.с. 118-119).

Згідно протоколу психологічного обстеження дитини складено ГО «Центр психологічної діагностики та реабілітації «ІНСАЙТ» від 09.04.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 хлопчик щирий, відкритий , комунікабельний, легко встановлює контакт. Психоемоційний стан дитини переважно стабільний, в межах вікової норми, базові психологічні потреби дитини задоволені, зовнішній і внутрішній мікроклімат найближчого оточення дитини на даний момент сприятливий для виховання і розвитку хлопчика та формування його ідентичності. Про свого біологічного батька ОСОБА_2 . хлопчик згадує лише за прямим запитаннями, але у своїй проекції сім`ї його він витісняє.

Згідно висновку органу опіки та піклування Іршавської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав № 01-30/1690 від 04.07.2023 ( а.с. 11) встановлено, що ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , від даного шлюбу в них народився син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Іршавського районного суду від 07.08.2017 р., справа № 301/1442/17, шлюб розірвано; ОСОБА_2 (батько дитини) разом з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає, що засвідчує довідка, видана виконкомом Білківської сільської ради № 362 та акт обстеження умов проживання від 21.06.2023 року; ОСОБА_2 (батько дитини) вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не займався і не займається, що підтверджується письмовими свідченнями сусідів: ОСОБА_6 , мешканкою АДРЕСА_3 та ОСОБА_7 , мешканкою АДРЕСА_3 ; ОСОБА_2 (батько дитини) за період навчання малолітнього ОСОБА_2 в Білківському ліцеї Білківської сільської ради, участі у вихованні свого вищезгадуваного малолітнього сина не приймав та не приймає, що підтверджує згадуваний заклад характеристикою на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданою 03.03.2023 р. № 83; ОСОБА_2 не спілкується з сином, не телефонує йому, жодного разу не відвідав хлопчика в навчальному закладі, що

підтверджується і актом обстеження умов проживання, виданим службою у

справах дітей Білківської сільської ради від 21.06.2023 року; ОСОБА_2 не сплачував аліменти за 2022 рік та станом на 01.01.2023 року мав заборгованість в розмірі 18629,71 грн., однак у 2023 року сплатив заборгованість та станом на 01.04.2023 заборгованості не має,

що підтвержено довідкою з Іршавського відділу державної виконавчої

служби від 03.04.2023 року № 23.11-31/64790790; працівниками служби у справах дітей Іршавської міської ради проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_12 , під час якої було з`ясовано, що ОСОБА_2 (батько дитини) взагалі не спілкується з ним, не телефонує,

жодного разу не відвідав його ні вдома, ні в навчальному закладі. За наявності зазначених обставин, з метою захисту прав і законних інтересів малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймаючи до уваги протокольне рішення комісії з питань захисту прав дитини від 22.06.2023 р. орган опіки та піклування Іршавської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справи, суд вважає, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до сина.

Під час розгляду справи, представник відповідача стверджувала, що батько дитини ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, стверджуючи, що бажає піклуватися про неї. Тобто батько дитини ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про те, що він зацікавлений у збереженні зв`язку з сином, а отже не можна стверджувати про те, що змінити його поведінку у кращу сторону неможливо. Також установлено, що наразі батько дитини ОСОБА_2 відсутній за місцем проживання, даний факт не оспорювався позивачем, а отже невідвідування батьком дитини, зокрема за місцем проживання та місцем навчання, пов`язане перш за все з його відсутністю за місцем проживання, і таке на думку суду не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні сина.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідач зовсім відмовляється від спілкування з сином, то як стверджено представником відповідача у судовому засіданні відповідач намагався спілкуватись з сином та знайти порозуміння з позивачкою, однак на даний час враховуючи вік дитини, без допомоги позивачки у спілкування з сином через засоби стільникового зв`язку такі намагання є марними, і суд приймає до уваги таке пояснення.

Акт обстеження умов проживання від 21.06.2023 року підтверджує факт проживання позивача разом з сином за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, суд бере до уваги щодо відсутності заборгованості у відповідача по сплаті аліментів за рішенням суду.

У переданому на розгляд суду позові, позивачка пов`язує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав з обставинами щодо ухилення його від виконання батьківських обов`язків.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року по справі № 607/15704/22).

Щодо висновку органу опіки та піклування суд враховує, що в силу вимог ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи зміст висновку Органу опіки та піклування Іршавської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав № 01-30/1690 від 04.07.2023 судом встановлено, що такий не є обґрунтований, не відповідає інтересам дитини, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що підтверджені відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїм батьківським обов`язком, а відтак слугували б законними підставами для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Таким чином, беручи до уваги, що висновок за своєю суттю має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, а наданий суду висновок не містить повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин, що мають значення для його прийняття та не підтверджено відповідними доказами, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 19 СК України, суд не може погодитися з таким висновком органу опіки та піклування.

Крім цього, суд не бере до уваги відомості зазначені у довідці виконавчого комітету Білківської сільської ради від 03.07.2023 року № 362 (а.с. 13) про те, що батько дитини ніякої участі в їх матеріальній підтримці не бере, не піклується про навчання та виховання сина, так як дані відомості записані зі слів матері, яка є позивачкою у справі.

Пояснення свідків ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивачки та ОСОБА_11 , яка є рідною сестрою позивачки, тобто свідки є близькими родичами з позивачкою, і їх свідчення в більшій мірі є їх особистими судженнями щодо обставин справи, при цьому ОСОБА_11 проживає в іншому населеному пункті, а тому інформацію про обставини відносин між сторонами дізнавалась зі слів позивачки. Тому суд критично оцінює такі покази, як такі, що мають особисту зацікавленість свідків у вирішенні спору.

Крім того, представлені стороною позивача докази про те, що ОСОБА_2 не відвідував садок та шкільний заклад, не спростовує бажання батька брати участь у вихованні дитини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Відтак, на думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред`явлений позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Іршавської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

- позивач : ОСОБА_1 (адреса : АДРЕСА_1 );

- представник позивача адвокат Ковалець Марта Ігорівна (адреса : м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 23, оф. 9, Закарпатської області);

- відповідач : ОСОБА_2 (адреса : АДРЕСА_4 );

- представник відповідача адвокат Азарова Іветта Валеріївна (адреса : м. Іршава, вул. Франка, 1, Закарпатської області);

- третя особа : Орган опіки та піклування Іршавської міської ради (адреса : м. Іршава, пл. Народна, 2, Хустського району Закарпатської області)

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2024.

Суддя Іршавського

районного суду : О. Б. Гичка