Ухвала

від 27.06.2024 по справі 463/9055/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/9055/19

Провадження № 6/463/98/24

У Х В А Л А

судового засідання

27 червня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

стягувача - ОСОБА_2 ,

державного виконавця - Кобельник С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

в провадженні судді Личаківського районного суду м.Львова Грицка Р.Р. перебуває заява Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні 27.06.2024 року подав заяву про відвід судді. Заяву обґрунтовує тим, що ухвалами від 17.11.2023 року у справі № 463/10274/23, від 24.01.2024 року у справі № 463/69/24, від 26.01.2024 року у справі № 463/10093/23, суддя Грицко Р.Р. заявив самовідвід та задовольнив його з тих підстав, що позивач ОСОБА_3 бере участь в якості присяжного в іншій цивільній справі, яка розглядається Личаківським районним судом м.Львова. Стягувач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, яка долучена до заяви про відвід судді. Зацікавленість ОСОБА_3 виражається не лише спорідненістю із стягувачем у цій справі, але також і відношенням ОСОБА_3 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, з яким у ОСОБА_3 також тривають судові провадження щодо трудових спорів. Інтерес ОСОБА_3 у розгляді цієї справи на користь ОСОБА_2 , а також ризики невідповідного зв`язку або впливу на суддю Грицка Р.Р. доведені поза розумним сумнівом, що ставить під обґрунтований сумнів безсторонність та неупередженість суду. У зв`язку з наведеним, просить заяву про відвід судді задовольнити.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні відносно заяви про відвід судді заперечила, вважає таку необґрунтованою та просить відмовити у задоволенні такої.

Державний виконавець Кобельник С.Б. в судовому засіданні вирішення заяви віднесла на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи в їх сукупності та вирішуючи заяву про відвід судді, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відмови у задоволенні заяви.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

У відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заява про відвід головуючого судді стягувачем подана 27.06.2024 року під час судового розгляду, а тому не підлягає передачі для розгляду іншому судді.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.

Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Проаналізувавши підстави для відводу головуючого-судді Грицка Р.Р., заявлені стягувачем ОСОБА_3 , суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження. Та обставина, що батько стягувача є присяжним у Личаківському районному судді м.Львова, в тому числі перебуває у складі суду з головуючим-суддею Грицком Р.Р. в інших цивільних справах в якості присяжного, не свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді при розгляді даної справи. Крім того, батько стягувача ОСОБА_3 не є учасником процесу в даній справі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого-судді Грицка Р.Р. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви стягувача ОСОБА_2 про відвід головуючого-судді Грицка Романа Романовича у справі за заявою Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, заінтересовані особи ОСОБА_2 , Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Грицко Р.Р.