Рішення

від 26.06.2024 по справі 235/1095/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/235/577/24

Справа №235/1095/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 червня 2024 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді : Величко О.В.,

при секретарі: Москаленко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ « ШУ « Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ « ШУ « Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 28.09.2009 р. по 31.10.2018 р., де працював прохідником підземним з повним робочим днем в шахті. Наказом № 1228 к від 31.10.2018 р. він був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. На підприємстві відповідача він пропрацював 09 років 19 днів., а загальний стаж за професію прохідника становить 22 роки 10 місяців 08 днів. Під час роботи на підприємстві відповідача він отримав професійне захворювання : хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення, з помірним статико динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічний бронхіт 11 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-11 ст.- захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів важкості та пилу фіброгенної дії.

Згідно довідки МСЕК від 18.08.2021 р. йому була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності з 17.08.2021 року безстроково.

Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 255600 грн. та яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник відповідача ПрАТ « ШУ « Покровське» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач працював на підприємстві відповідача. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження провини відповідача у виникненні у нього професійного захворювання. Відповідач не приховував тяжкість технологічного процесу, повивач, в свою чергу, свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. За весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Посилання позивача щодо втрати нормальних життєвих зв`язків не підтверджена жодними документами, а сума стягнення моральної шкоди, заявлена позивачем, не відповідає критеріям розумності і справедливості та є безпідставно завищена. Просив відмовити в задоволенні позовних вимогах. ( а. с. 34-40).

Представник третьої особи ГУ ПФУ в Донецькій області надали пояснення, в яких зазначили, що документи, на які посилається позивач, а саме довідку МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання та встановлення в зв`язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. ( а. с. 74-77).

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились, просили справу слухати без їх участі ( а. с. 33).

Представник відповідача ПрАТ « ШУ « Покровське» в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 101).

Представник третьої особи ГУ ПФУ в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, просив врахувати письмові пояснення при вирішенні даної справи. ( а.с. 77,100).

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ « ШУ «Покровське» з 28.09.2009 р. по 16.10.2018 р.,

де працював в якості прохідника 5 розряду з повним робочим днем в шахті. ( а. с. 6-8).

Наказом ПрАТ « ШУ «Покровське» № 1228 ку від 31.10.2018 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України ( а. с. 8).

Згідно акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 02.07.2021 р. ОСОБА_1 встановлено діагноз професійного захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення, з помірним статико динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічний бронхіт 11 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-11 ст.- захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів важкості та пилу фіброгенної дії. ( а. с. 10-13).

В п. 18 акту зазначено причину виникнення професійного захворювання:

пил переважно фіброгенної дії фактична величина 8,6 196,8 мг/ м3 при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 84- 90,3% зміни. Важкість праці : фізичне динамічне навантаження ( за учстю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 88- 298,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, фізичне динамічне навантаження ( за участю м`язів рук та плечового поясу)- фактична величина 89-116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Виробничий шум фактична величина 80-90 дБА при нормативному значенні 80 дБА; робоча поза в нахиленому положенні більше 30 30% зміни при нормативному значенні до 30-25% зміни. Нахил корпусу - фактичне значення 140-230, при нормативному значенні 51-100 разів. ( а. с. 12).

Згідно довідки МСЕК серії 12ААВ № 222844 від 18.08.2021

р. позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково .( а.с. 14).

Згідно довідки МСЕК серії 12ААА за № 098746 від 18.08.2021 р. позивачу первинно визначена ступінь втрати працездатності в розмірі 65%. ( а.с. 15).

Згідно з нормамиКонституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ізстаттею 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3статті 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно до частин 1-4статті 153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимогстатті 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.

Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданоїїх працівникам такими умовами.

Відповідно до ст.. 14 Закону України " Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( далі - Закону) до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов`язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією ( фахом), про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 Закону.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року " Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

В даному випадку ушкодження здоров`я та професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2ст. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці»й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Суд вважає , що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положеньст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, той факт, що професійна працездатність у зв"язку з професійним захворюванням втрачена на 65% та позивача визнано інвалідом 3 групи, що не виключає погіршення стану його здоров`я в майбутньому.

При визначеннірозміру відшкодуванняшкоди судтакож приймаєдо увагистаж роботина підприємствівідповідача з 28.09.2009р.по 31.10.2018р., щостановить 09років 19днів.,а загальнийстаж запрофесію прохідникастановить 22роки 10місяців 08днів, причинивиникнення хронічногопрофесійного захворюванняу позивача,вказані вакті розслідуваннявід 01.07.2021р.,а також стан йогоздоров`я,тяжкість вимушенихзмін уостаннього життєвихстосунках,час тазусилля,необхідні длявідновлення попередньогостану,а тому,виходячи зпринципів розумностіта об`єктивності, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 120000 грн.

Щодо відрахування з присудженої позивачу до стягнення суми моральної шкоди податків та зборів, суд зазначив наступне.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульованорозділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України(в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічні правові позиції були викладені Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц та у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання , тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України,

ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ « ШУ « Покровське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ ПФУ в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ « ШУ « Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120000 грн.

Стягнути з ПрАТ « ШУ « Покровське» на користь на користь держави судовий збір в сумі 1200 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне Акціонерне Товариство « ШУ « Покровське», 85300 Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1А.

Третя особа: ГУ ПФУ в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецькаобласть, м.Слов`янськ,вул.Соборна,3.

Суддя: