Рішення

від 26.06.2024 по справі 511/3564/23

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3564/23

Номер провадження: 2/511/96/24

26 червня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.

за участю:

представника позивача - Бабенка Ю.С. ( дистанційно),

представника третьої особи- Раду І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2023 року представник позивача ОСОБА_2 -адвокат Бабенко Я. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, в якій просила позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги мотивувала тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2016 року, який рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.10.2019 року розірваний. За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Також зазначила, що ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, з сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує, у зв`язку з чим має бути позбавлений батьківських прав відносно свого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.( а.с.68-70)

23.11.2023 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. ( а.с.72-79)

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.11.2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. ( а.с.81)

Рішенням від 20 лютого 2024 року Вища рада правосуддя задовольнила заяву судді ОСОБА_5 про відставку у зв`язку з поданням заяви.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.02.2024 року справу прийнято до провадження судді Гринчак С.І. та призначено підготовче судове засідання. ( а.с.122)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.04.2024 року клопотання представника позивача- адвоката Бабенко Яни про витребування доказів задоволено. Витребувано із служби у справах дітей, виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його малолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.145)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.05.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті. ( а.с.164)

Позиції сторін.

Представник позивача-адвокат Бабенко Ю.С., який діяв на підставі ордера серії АА № 1429829 від 04.06.2024 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі, надав пояснення, що відповідають змісту позовних вимог та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.110,117,140,149,155).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

29.05.2024 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, яке відбудеться 26.06.2024 року о 09:30 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.166)

Представник третьої особи- Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Раду І.Л. , яка діяла на підставі довіреності від 14.02.2024 року, в судовому засіданні зазначила, що у служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області відсутні відомості для підготовки письмового висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки сторони зареєстровані на території Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, але з дня реєстрації не проживали та не проживають за адресою своєї реєстрації. Тому просила залишити вирішення даного спору на розсуд суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2016 року, який рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.10.2019 року розірваний. Рішення набрало законної сили 28.11.2019 року.( а.с.15-17)

За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2017 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису №396, в графі батько зазначено - ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_2 ( а.с.14)

Після розлучення, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишився проживати з матір`ю.

Позивач звертаючись до суду з позовом, посилалась на те, що з моменту розлучення відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, що виражається, зокрема, у тому, що ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, із сином не спілкується на протязі тривалого часу, розвитком та життям дитини не цікавиться, не відвідує його, участі у вихованні та особистому житті не приймає, матеріально не підтримує.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Степанівської сільської радиРоздільнянського району Одеської області № 266 від 24.05.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але за місцем реєстрації ніколи не проживала і не проживає по теперішні час. ( а.с.157).

Про той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою своєї реєстрації не проживала та на теперішній час не проживає, підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ( а.с.159)

Відповідно довідки виданої виконавчим комітетом Степанівської сільської радиРоздільнянського району Одеської області № 254 від 17.05.2024 року, громадян ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за місці реєстрації не проживає з дати реєстрації з 23.05.2007 року по теперішній час. ( а.с.161)

Про той факт, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживав та на теперішній час фактично не проживає за адресою своєї реєстрації підтверджуються письмовими поясненнями сусідів: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.158,160)

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права .

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Згідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 61-36905св18.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог частин 4 і 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Орган опіки і піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, їхнього ставлення до дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи та мають істотне значення.

Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №48 від 24.05.2024 року встановлено, що у Служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області відсутні відомості для підготовки письмового висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки сторони зареєстровані на території Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, але з дня реєстрації не проживали та не проживають за адресою своєї реєстрації. ( а.с.156)

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позивачем не надані докази, які б підтверджували факт вжиття до відповідача заходів реагування та впливу з боку відповідних органів з приводу неналежного виконання ним батьківських обов`язків щодо сина, не надані докази того, що до звернення до суду з позовною заявою відповідач попереджався відповідними органами про наслідки невиконання батьківських обов`язків, до нього застосувались відповідні заходу впливу з метою зміни поведінки, тобто суду не надані докази того, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо та вжиті заходи юридичної відповідальності не дали позитивних змін, що давало б підстави для застосування до батька дитини такого крайнього заходу відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166, 180, Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст.4,18,19,48,76-81,95,211,223,247,258-259,263,265,280-284,288, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, відмовити у повному обсязі.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 27.06.2024 року.

Суддя С. І. Гринчак