Ухвала

від 26.06.2024 по справі 309/2671/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/2671/24

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/375/24 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27.05.2024.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронних засобів контролю, на строк до 17.07.2024 включно,щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, вважається таким, що не має судимостей, у кримінальному провадженні № 12023087080000417 від 01.09.2023.

Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 покладено обов`язки: не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , цілодобово; прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке 01.09.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023087080000417 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи виконувачем обов`язків директора міжнародного благодійного фонду «Голуб Миру» (МБФ «Голуб Миру) ідентифікаційний код юридичної особи 41461732, місцем реєстрації юридичної особи є: АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом обману, з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , здійснив телефонний дзвінок через соціальний додаток «Вайбер» на номер мобільного телефону НОМЕР_2 який належить ОСОБА_8 , під час даної розмови ОСОБА_8 , разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , обговорили купівлю транспортного засобу марки «Mitsubishi» серії « НОМЕР_3 », згідно чого вартість даного транспортного засобу повинна складати 6000 євро. Під час

-2-

даної розмови ОСОБА_8 , разом з ОСОБА_9 , повідомили про намір купити даний автомобіль, який був запропонований ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_7 , від імені керівника міжнародного благодійного фонду «Голуб Миру» (МБФ «Голуб Миру), вводячи в оману потерпілих, запевнив останніх, що обов`язковою умовою покупки є здійснення оплати 90 відсотків від усієї вартості автомобіля, а залишок після отримання товару, грошові кошти необхідно було перерахувати банківську картку відкриту в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , видану на ім`я ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 погодилися сплатити разом грошові кошти за купівлю даного автомобіля і ОСОБА_7 в діалозі соціального додатку «Вайбер» між ним та ОСОБА_8 , опублікував свою банківську картку відкриту в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , на яку повинні були перерахувати грошові кошти громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а ОСОБА_7 , в свою чергу, не маючи при цьому у своєму розпорядженні транспортного засобу марки «Mitsubishi» серії « НОМЕР_3 » не мав реального наміру виконати умови оголошення.

В подальшому, будучи запевненими в дійсності отримання покупки вказаного товару, 14.07.2023 ОСОБА_9 з власної банківської картки АТ «Універсал банк» № НОМЕР_5 (платежами 50000 грн та 20050 грн) та з власної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 (платежем на суму 30050 грн) здійснила переказ загальною сумою 105000 грн на банківські картки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 та № НОМЕР_4 , яка відкрита на ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 , в свою чергу, 15.07.2023 здійснила переказ грошових коштів на суму 118050 грн на банківську картку відкриту в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , яка відкрита на ОСОБА_7 .

Заволодівши вищевказаними грошовими коштами, ОСОБА_7 не виконав умови домовленості та витратив їх на власні потреби, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду в сумі 118050 грн та ОСОБА_9 - в сумі 105000 грн.

17.05.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років та наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків, потерпілих у цьому ж провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що слідчим не доведено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, що свідчить про недотримання стороною обвинувачення вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України та, як наслідок, неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також слідчим суддею враховано тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, розмір покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, який вважається таким, що не має судимості, має постійне місце проживання, одружений, в.о. директора міжнародного благодійного фонду «Голуб Миру». Таким чином, слідчий

-3-

суддя прийшов до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, який є більш суворим, як застава та менш суворим, як тримання під вартою, може повною мірою запобігти ризикам на які посилаються слідчий та прокурор. Інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 27.05.2024 скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Посилається на аналогічні доводи, що і слідчий в клопотанні про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, потворно вказуючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нетяжкого злочину, а також доведеності існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27.05.2024 відповідає.

Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке 01.09.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023087080000417 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

17.05.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

27.05.2024 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

-4-

За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській областіпідстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при

-5-

розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув`язнення.

Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 й певні обов`язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , цілодобово; прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.

На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

-6-

Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов`язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.

При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов`язків.

Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені доводи не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв`язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав уважати його м`яким, немає.

В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 27.05.2024, щодо ОСОБА_6 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді