Рішення
від 18.06.2024 по справі 355/1902/23
БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1902/23

Провадження № 2/355/156/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю « УБА-Агросвіт» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та поверненні їх власнику , -

ВСТАНОВИВ:

01листопада 2023року позивач ОСОБА_1 звернуласьдо судуз позовомдо Товаристваз ОбмеженоюВідповідальністю «УБА-Агросвіт»про усуненняперешкод укористуванні земельнимиділянками таповерненні їхвласнику.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0278 га, кадастровий номер 3220281700:04:070:0026, яка розташована на території Волошинівської сільської ради Броварського (Баришівського) району Київської області ( земельна ділянка НОМЕР_1 ), що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 745139, виданого 20 березня 2006 року Баришівською районною державною адміністрацією.

Також ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3578 га, кадастровий номер 3220281700:04:065:0001, яка розташована на території Волошинівської сільської ради Броварського (Баришівського) району Київської області ( земельна ділянка НОМЕР_2 ), що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 784074, виданого 17 березня 2006 року Баришівською районною державною адміністрацією.

28 липня 2015 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-Агросвіт» укладено договір оренди землі № 12, відповідно до якого позивачем надано в оренду відповідачу земельну ділянку 1. Згідно п. 9, договір оренди землі № 12 укладено на 7 років, а перебіг строку починається з дати його державної реєстрації і закінчується о 24.00 год. останнього дня оренди.

Право оренди земельної ділянки №1 на підставі договору оренди землі № 12 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області Посох В.П., номер запису про інше речове право 10810793.

Таким чином, враховуючи положення п. 9 та п. 35 договору оренди землі № 12, договір оренди землі № 12 діяв до 11 серпня 2022 року включно.

Також 28 липня 2015 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди землі № 13 (надалі договір оренди землі №13), відповідно до якого позивачем надано в оренду відповідачу земельну ділянку 2. Згідно п. 9, договір оренди землі № 13 укладено на 7 років, а перебіг строку починається з дати його державної реєстрації і закінчується о 24.00 год. останнього дня оренди.

Право оренди земельної ділянки №2 на підставі договору оренди землі № 13 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також 11 серпня 2015 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області Посох В.П., номер запису про інше речове право 10812345.

Таким чином, враховуючи положення п. 9 та п. 35 договору оренди землі № 13, договір оренди землі № 13 діяв до 11 серпня 2022 року включно.

Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-1Х. Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено зокрема пунктом 27, відповідно до підпунку 1 якого під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення в тому числі приватної власності.

Тому, з огляду на введений в Україні воєнний стан, оскільки строк користування земельними ділянками згідно договорів оренди землі № 12 та №13, що укладені між сторонами, закінчився 11 серпня 2022 року, тобто після введення воєнного стану, договори оренди землі № 12 та № 13 вважались поновленими на один рік до 11 серпня 2023 року.

Після закінчення строку дії договорів оренди землі № 12 та № 13. представник ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «УБА-Агросвіт» з усною вимогою повернути належні позивачці земельні ділянки. Проте, ТОВ «УБА-Агросвіт» відмовилось повертати ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договорів оренди землі № 12 та № 13, мотивуючи це тим, що сторонами нібито продовжено дію договорів оренди землі № 12 та №№ 13. Разом з тим, ОСОБА_1 , в заяві свідка, що посвідчена 08 вересня 2023 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області, повідомила, що в період з 01.01.2016р. по 31.08.2023р., вона не підписувала будь-яких договорів (додатків до договорів, додаткових угод, тощо) з ТОВ «УБА-Агросвіт», вона не вела переговори, не домовлялась та не уповноважувала будь-яких інших осіб вести переговори, домовлятись чи підписувати від її імені договори оренди (додаткові угоди, додатки тощо), з ТОВ «УБА-Агросвіт» чи вчиняти будь-які інші дії щодо розпорядження належними їй земельними ділянками 1 та 2.

14 вересня 2023р. представником позивачки, з метою перевірки відомостей про речові права сторін на земельні ділянки, що належать позивачці, сформовано Інформаційну довідку № 346602703 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається наступне:

-у відомостях про речове право № 10810793 щодо права оренди земельної ділянки № 1 згідно договору оренди землі № 12 зареєстровано зміну строку оренди з 7 років на 14 років 5 місяців 3 дні та дату закінчення дії: 31.12.2029, на підставі додаткової угоди без номеру від 03.07.2019р. до договору оренди землі №12;

- у відомостях про речове право № 10812345 щодо права оренди земельної ділянки № 2 згідно договору оренди землі № 13 зареєстровано зміну строку оренди з 7 років на 14 років 5 місяців 3 дні та дату закінчення дії: 31.12.2029, на підставі додаткової угоди без номеру від 03.07.2019р. до договору оренди землі №13.

З метою встановлення наявності додаткових угоди від 03.07.2019р. до договорів оренди землі № 12 та № 13, підписаних обома сторонами, та змісту таких додаткових угод, адвокатом Оніщуком Є.О. 22 вересня 2023 року направлено на адресу ТОВ «УБА-Агросвіт адвокатський запит № 117 з вимогою надати підписані ОСОБА_1 або її повноважним представником та відповідачем примірників додаткових угод від 03.07.2019р., а за відсутності оригінальних примірників таких додаткових угод, надати належним засвідчені копії, що підтверджується квитанцією, видатковою накладною та описом вкладення до відправлення № 2901701809518. Згідно поштового повідомлення про вручення, відправлення № 2901701809518 з вкладенням адвокатського запиту № 117 від 22.09.2023р. вручено відповідачу 26 вересня 2023 року. Проте, на момент подання даної позовної заяви, відповідачем проігноровано адвокатський запит та не надано жодної відповіді з витребуваними документами.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача адвокат Оніщук Є.О. звернувся до суду з даною позовною заявою, яку просить задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 02.11.2024 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні.

В судове засідання позивач та представники позивача не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, про причину неявки суд не інформували, відзив на позовну заяву не подавали, тому суд визнає причину неявки відповідача неповажною і вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній воді цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах ) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону - договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду в п. 7.26. постанови від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц констатує, що «у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.»

У відповідності до положень п. 34 договорів оренди землі № 12 та № 13, укладених між сторонами, зміна умов договорів здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто, будь-які зміни до договорів оренди землі № 12 та № 13, в тому числі щодо строку оренди, могли бути зроблені сторонами виключно на підставі правочинів, підписаних обома сторонами.

Таким чином, оскільки будь-яких додаткових угод до договорів оренди землі № 12 та №13, на підставі яких зареєстровано зміну строку оренди земельних ділянок позивачки, позивачка не підписувала та не уповноважувала інших осіб на підписання таких додаткових угод, а відповідачем не надано а ні представнику позивачки, а ні суду, ні оригіналів, ні належним чином засвідчених копій таких додаткових угод, можна зробити висновок, що додаткові угоди від 03.07.2019р. до договорів оренди землі № 12 та №13 - неукладені, а договори оренди землі № 12 та № 13 припинені у зв`язку із закінченням строку, на який такі договори було укладено.

Пунктом 9 договорі оренди землі № 12 та № 13 визначено, що договори оренди укладено на 7 років. Перебіг строку починається з дати його державної реєстрації й закінчується о 24.00 год. останнього дня оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. При переході права власності на земельну ділянку до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

У відповідності з ст . 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні умови визначено п. 35 договорів оренди землі № 12 та № 13.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Аналогічні положення визначені в п. 21 договорів оренди землі № 12 та № 13.

Разом з тим, незважаючи на припинення дії договорів оренди землі № 12 та № 13, відповідачем вчинені дії щодо реєстрації продовження строку прав оренди на підставі неукладених угод та відповідач відмовляється повернути належні позивачці земельні ділянки № 1 та № 2.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової школи, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про оренду землі», орендарем землі є особа, якій на підставі договору оренди належить право володіння та користування земельною ділянкою.

Враховуючи припинення договорів оренди землі № 12 та № 13, наявність у відповідача обов`язку повернути належні позивачу земельні ділянки № 1 та № 2, оскільки ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, зайняття земельних ділянок відповідачем - фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, враховуючи зроблені у п. 7.27. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц, у цьому випадку, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Крім того, державна реєстрація продовження строків речових права оренди відповідача № 10810793 та № 10812345 згідно неукладених додаткових угод від 03.07.2019р. до договорів оренди землі № 12 та № 13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушує права позивачки на розпорядження, володіння, користування земельними ділянками №№ НОМЕР_1 та № 2, оскільки позивач не може самостійно використовувати земельні ділянки, передати земельні ділянки в користування третіх особам або продати земельні ділянки третім особам з огляду на переважні права орендаря на купівлю землі.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Згідно з Поставною ВП ВС від 20.11.2019 № 802/3/18-a (11-474апп19), «належним способом захисту права або інтересу є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності». Згідно з Постановою ВП ВС від 01.04.2020р. № 520/13067/17 (14 397 це 19), «за змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації.

Отже, оскільки державна реєстрація продовження строків речових прав оренди відповідача № 10810793 та № 10812345, перешкоджає позивачу реалізувати своє право власника земельних ділянок, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом повернення відповідачем зайнятих земельних ділянок та скасування державної реєстрації продовження строків речових прав оренди на земельні ділянки.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0278 га, кадастровий номер 3220281700:04:070:0026, яка розташована на території Волошинівської сільської ради Броварського (Баришівського) району Київської області ( земельна ділянка НОМЕР_1 ), що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 745139, виданого 20 березня 2006 року Баришівською районною державною адміністрацією.

ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3578 га, кадастровий номер 3220281700:04:065:0001, яка розташована на території Волошинівської сільської ради Броварського (Баришівського) району Київської області ( земельна ділянка НОМЕР_2 ), що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 784074, виданого 17 березня 2006 року Баришівською районною державною адміністрацією.

28 липня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-Агросвіт» укладено договір оренди землі № 12, відповідно до якого позивачем надано в оренду відповідачу земельну ділянку 1. Згідно п. 9, договір оренди землі № 12 укладено на 7 років, а перебіг строку починається з дати його державної реєстрації і закінчується о 24.00 год. останнього дня оренди.