Рішення

від 27.06.2024 по справі 215/2900/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/2900/24

2/215/1601/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з профзахворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

03 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, заподіяну ушкодженням його здоров`ю у розмірі 450 000 грн.

Вказує, що понад 30 років (з 01.08.1988 по 05.11.1988, 3 23.01.1991 по 17.02.2021) працював помічником машиніста тепловоза на вивезенні гірничої Першотравневого кар?єру цеху залізничного транспорту служби рухомого складу управління залізничного транспорту ПрАТ «ПівнГЗК» на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати моєї професійної працездатності та професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК першої стадії; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (3 помірним зниженням слуху) - за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 20.02.2024 № 277, трудовою книжкою, інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 26.07.2021.

Висновком обласної МСК № 2 від 13.04.2023 позивачу первинно була визначена стійка втрата професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 30 % (25% - ХОЗЛ, 5 - туговухість) безстроково. Але, стан його здоров`я стрімко погіршувався. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стаді), група В, яке мало місце на момент первинного огляду, переросло в хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня - в другого-третього ступеня. З`явилось хронічне легеневе серце, НК першої стадії. У зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я був вимушений проходити стаціонарні лікування, а згодом, за рішенням ЛКК, його було направлено на повторний огляд МСЕК. Вказані обставини підтверджуються медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 16.11.2021 № 2065, від 10.01.2023 № 15 та від 20.02.2024 №277, виписками з медичних карт стаціонарного хворого № 10 за період з 04.01.2024 по 19.01.2024, № 418 за період з 05.02.2024 по 21.02.2024. При повторному огляді, висновком обласної МСЕК № 2 від 21.03.2024 позивачу була визначена стійка втрата професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 65 % (50% - ХОЗЛ, 5 - туговухість), безстроково та повторно встановлено 3-тю групу інвалідності безстроково.

У зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися образ і якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань. Він постійно відчуває виражену задишку при мінімальному фізичному навантаженні, іноді у стані спокою, приступоподібний кашель з виділенням слизового харкотіння, важкість у грудній клітці, щоденні приступи задухи по 2-3 рази на день, які знімаються інгалятором сальбутамол, виражене зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах, біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових і колінних суглобах, затерпання рук, мерзлякуватість кистей, головний біль, підвищення АТ, періодичний біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття, періодичні перебої у роботі серця, загальну слабкість, у зв`язку із чим позивач простить стягнути з відповідача 450 000 грн. завданої моральної шкоди на користь позивача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

27.05.2024 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Бузівська Н.М. надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач, на виконання вимог ст. 43, ст.ст. 76 - 81 ПК України, не надав до суду доказів, підтверджуючих провину відповідача - доказів, які підтверджують факт виникнення саме у позивача професійного захворювання діями підприємства відповідача. Також зазначає, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз?яснені його права і обов?язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров?я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці Позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у відповідач буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію відповідач про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв?язку з погіршенням стану свого здоров?я. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 153 К3пП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров?я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Однак за весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. праця, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача.

Представник вважає, що позивач знав про погіршення стану свого здоров?я, однак при цьому продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів, тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров?я, у зв?язку з чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Крім того зазначає, що позивачем не надано обґрунтованих розрахунків своїх позовних вимог, відсутні докази, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, підтверджували втрату нормальних життєвих зв`язків, а тому заявлена сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, є завищеною. Вважає, що сплачуючи податок не за рахунок коштів позивача, підприємство надає їй додаткове благо, яке також підлягає додатковому оподаткуванню, тому стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить діючому законодавству України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 в проміжок часу з 01.08.1988 по 05.11.1988, 3 23.01.1991 по 17.02.2021, працював помічником машиніста тепловоза на вивезенні гірничої Першотравневого кар?єру цеху залізничного транспорту служби рухомого складу управління залізничного транспорту ПрАТ «ПівнГЗК», загальний стаж роботи позивача складає 30 років 03 місяці, з них: 30 років 03 місяці за професією, та 30 років 03 місяці у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-9).

Згідно медичного висновку №277 від 20.02.2024, ДУ «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» встановлено діагнози ОСОБА_1 та виявлено професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН другого-третього ступеня; Хронічне легеневе серце. НК першої стадії; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (3 помірним зниженням слуху) - за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що також підтверджується виписками із медичної карти №29, 266, 4072, 16, 270, 557, 233, 521, 4025, 10, 418 та пунктом 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14.02.2023 (а.с. 16, 18, 23, 24, 25-26, 27, 28, 29, 30, 31, 32-33, 34, 35-37).

Відповідно доп.п.17,18,19Акту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання від14.02.2023року, ОСОБА_1 працюючи з01.08.1988по 05.11.1988,23.01.1991по 17.02.2021помічником машиністатепловоза УЗТПРАТ «ПІВНГЗК»,здійснював причеплення,відчеплення вагонівпід часманеврової роботи,переведення ручнихстрілочних переводів,закріплення вагонівгальмовими башмаками,розвантаження вагонів,утримання локомотивав справномута чистомустані,спостереження засигналами,станом колії,габаритами,положенням стрілочнихпереводів.Внаслідок недосконалостітехнологічного процесувідкритого видобуткуруди,підпадав підвплив пилупереважно фіброгенноїдії звмістом діоксидукремнію від10%до 70%.При цьому,внаслідок конструктивнихнедоліків тепловозупідпадав підвплив підвищенихпараметрів шуму.Причинами виникненняхронічного професійногозахворювання (отруєння)стало:пил переважнофіброгенної дії:-концентрація пилуз вмістомвільного діоксидукремнію від10до 70%в повітріробочої зониперевищувала гранично-допустимув 1,2рази таскладала 2,4мг/м3при ГДК=2,0мг/м3;шум -еквівалентний корегованийрівень шумуна 5дБА перевищувавдопустимий рівеньта складав85дБА приГДР 80дБА.З метоюліквідації ізапобігання виникненнюхронічного професійногозахворювання (отруєння)запропоновано ОСОБА_4 ,генеральному директоруПрАТ «ПівнГЗК»: дотримуватись основних вимог в організації технологічних процесів та експлуатації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії: фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць згідно з вимогами Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом; забезпечити постійний контроль відповідальних осіб за забезпеченням і використанням працюючими засобів індивідуального захисту органів дихання та слуху, інших засобів індивідуального захисту; інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області про вжиття запропонованих заходів (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 лютого 2023 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмістом пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); по рівню шуму до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); по показникам мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); по напруженості праці - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі), загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеню (шкідливі) (а.с. 18).

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №129966 від 21.03.2024 позивачу при повторному огляді встановлено з 04 березня 2024 безстроково третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з них: 50% по ХОЗЛ, 15% по туговухості, за висновком якої він потребує: санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с. 20-21).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, що передбачено ч.1 та п. 1 ч.2 ст. 23 ЦК України.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ст.179 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 лютого 2023 року, як вказувалось раніше, підставою для встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 послужило те, що позивач працював на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» помічником машиніста тепловоза УЗТ ПРАТ «ПІВНГЗК», в умовах впливу на організм шкідливих факторів.

Так, ОСОБА_1 працюючи з 01.08.1988 по 05.11.1988, 23.01.1991 по 17.02.2021 помічником машиніста тепловоза УЗТ ПРАТ «ПІВНГЗК», здійснював причеплення, відчеплення вагонів під час маневрової роботи, переведення ручних стрілочних переводів, закріплення вагонів гальмовими башмаками, розвантаження вагонів, утримання локомотива в справному та чистому стані, спостереження за сигналами, станом колії, габаритами, положенням стрілочних переводів. Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%. При цьому, внаслідок конструктивних недоліків тепловозу підпадав під вплив підвищених параметрів шуму. Причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) стало: пил переважно фіброгенної дії: - концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,2 рази та складала 2,4 мг/м3 при ГДК =2,0 мг/м3; шум - еквівалентний корегований рівень шуму на 5 дБА перевищував допустимий рівень та складав 85 дБА при ГДР 80 дБА.

Умови праці ОСОБА_1 за загальною оцінкою відносяться до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі» (а.с. 18).

Згідно пунктів 18, 19 Акту, з метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) запропоновано ОСОБА_4 , генеральному директору ПрАТ «ПівнГЗК»: дотримуватись основних вимог в організації технологічних процесів та експлуатації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії: фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць згідно з вимогами Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом; забезпечити постійний контроль відповідальних осіб за забезпеченням і використанням працюючими засобів індивідуального захисту органів дихання та слуху, інших засобів індивідуального захисту; інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області про вжиття запропонованих заходів (а.с. 18-19).

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті отриманих на виробництві професійних захворювань, моральної шкоди.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Так, суд враховує тривалість роботи позивача на ПрАТ «ПівнГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів понад 30 років, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 65 % та третю групу інвалідності, тривалість розладу його здоров`я, припинення трудової діяльності, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз`яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 щодо відшкодування розміру моральної шкоди, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 260 000 грн. з ПрАТ «ПівнГЗК» у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, оскільки добровільне виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Крім того, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Отже, з урахуванням положення, п.п.1 п.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,0 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року.

З огляду, на суму стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2600,00 грн., що становить один відсоток ціни позову.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 268, 1167 - 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з профзахворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 2600,00 грн. на користь держави.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

Суддя: