Постанова

від 27.06.2024 по справі 490/2741/13-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.06.24

22-ц/812/1027/24

Провадження № 22-ц/812/1027/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 червня 2024 року м. Миколаїв

справа № 490/2741/13-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 03 травня 2024 року під головуванням судді Чаричанського П.О. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена, у справі

за скаргою

ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального Відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність Центрального Відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Центральний ВДВС), заінтересовані особи Центральний Відділ ДВС у м. Миколаєві, боржник Кредитна спілка «Кредитний Альянс».

Скаржник зазначав, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по справі №490/2741/13-ц стягнуто з КС «Кредитний альянс» на його користь грошові кошти в сумі 36679,45 грн. Рішення набрало законної сили, на підставі чого 14 червня 2013 року йому було видано виконавчий лист та 10 жовтня 2013 року він вперше звернувся до Центрального ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

08 червня 2018 року він знову звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження.

11 червня 2018 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Центральногорайонного судум.Миколаєва від20вересня 2018року скаргу ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяЦентрального відділудержавної виконавчоїслужби м.Миколаїв ГТУЮу Миколаївськійобласті проповернення виконавчогодокументу стягувачубуло задоволено. Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 11 червня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №490/2741/13-ц, який виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 14 червня 2013 року.

Однак державний виконавець знову не вжив будь-яких заходів щодо розгляду заяви стягувача від 08 червня 2018 року.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС Галкіної М.А. щодо невжиття заходів для розгляду та прийняття відповідного процесуального рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року та зобов`язано державного виконавця прийняти процесуальне рішення за заявою стягувача від 08 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 490/2741/13-ц від 14 червня 2013 року.

Між тим, станом на 17 грудня 2019 року вказана постанова апеляційного суду не була виконана державним виконавцем.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що 17 грудня 2018 року він знову подав до Центрального ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 490/2741/13-ц від 14 червня 2013 року. Постановою Головного державного виконавця від 09 січня 2019 року було відкрите виконавче провадження №58021890.

Згідно з витягом з Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень від 17 грудня 2019 року; від 29 грудня 2021 року; від 07 лютого 2024 року по виконавчому провадженні № 58021890 вбачається, що жодних виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», окрім відкриття виконавчого провадження, вчинено державним виконавцем не було, що вказує на бездіяльність Центрального ВДВС за період з 09 січня 2019 року по 15 лютого 2024 року.

ОСОБА_1 зазначає, що керівник боржника та головний бухгалтер не були викликані до Центрального ВДВС, пояснення в них не були відібрані; бухгалтерські документи, які підтверджують дебіторську та кредиторську заборгованість взагалі не перевірялись органами ДВС, а відтак державний виконавець не здійснив розшук боржника та майно боржника, на яке може бути звернене стягнення, не провів належним чином перевірку майнового стану боржника, що призвело до невиконання судового рішення.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ПМУМЮ (м. Одеса) Галкіної М.А. щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року та визнати неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890, справа №490/2741/13-ц за період з 09 січня 2019 року по 15 лютого 2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС Галкіної М.А. щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року залишено без розгляду. А в задоволенні скарги на бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890, справа №490/2741/13-ц, відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва ПМУМЮ (м.Одеса) Галкіної М.А. щодо невиконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки, на думку суду, скаржник пропустив строк подачі такої скарги, оскільки про отримання копії вказаної постанови Центральним ВДВС Гаврика В.П. було повідомлено 26 червня 2019 року, а тому скаржник пропустив десятиденний строк для подачі вказаної скарги. Заяв про поновлення пропущеного строку для подачі такої скарги від ОСОБА_1 не надходило.

Щодо вимог скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890 за період з 09 січня 2019 року по 15 лютого 2024 року, на думку суду, такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки посадовими особами Центрального ВДВС вживались усі заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинялись виконавчі дії. Крім того, здійснювались заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Узагальненні доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, окрім доводів, які є аналогічними доводам, зазначених скаржником в скарзі на бездіяльність Центрального ВДВС, ОСОБА_1 зазначав, що 10 денний строк не стосується оскарження бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Вважає, що суд першої інстанції не врахував норми частини 1, 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статті 263 ЦПК України, висновки КС України та Верховного Суду. Зокрема, щодо того, що бездіяльність має тривалий характер та існує до часу початку дії, яка свідчить про припинення бездіяльності. У зв`язку із цим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена протягом усього часу тривання цього правопорушення.

Зазначає, що Центральний ВДВС не розшукував керівника боржника, запитів до міграційної служби не подавали, внаслідок чого бухгалтерські документи боржника не перепровірялися, а тому дебіторська заборгованість боржника не з`ясована. Керівник боржника та головний бухгалтер до відділу ДВС не викликались, усе зводилось лише до направлення листів за місцем реєстрації боржника юридичної особи.

Апелянт зазначає також, що керівник боржника та головний бухгалтер не були викликані до Центрального ВДВС, пояснення в них не були відібрані; бухгалтерські документи, які підтверджують дебіторську та кредиторську заборгованість взагалі не перевірялись органами ДВС, а відтак державний виконавець не здійснив розшук боржника та майно боржника, на яке може бути звернене стягнення, не провів належним чином перевірку майнового стану боржника, що призвело до невиконання судового рішення.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від представника Центрального ВДВС надійшов відзив, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник Центрального ВДВС посилається на те, що вимоги, зазначені в скарзі є безпідставними, оскільки додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2022 року по справі № 490/10759/19 вже було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року у виконавчому провадженні № 58021890 в період з 09 січня 2019 року по 17 грудня 2019 року.

При виконанні виконавчого провадження про стягнення коштів з КС «Кредитний альянс» на користь ОСОБА_1 державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в результаті яких рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом не виявлено.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частинами 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися. Скаржник ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з сайту Укрпошти (а.с.183). Центральний ВДВС повідомлений через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (а. с.182). Клопотання про відкладення розгляду справи учасники справи не подавали, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

За частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки судове рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 27 червня 2024 року, то відповідно датою ухвалення судового рішення є 27 червня 2024 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла такого.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по справі №490/2741/13-ц стягнуто з КС "Кредитний альянс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 36679,45 грн. Рішення набрало законної сили, на підставі чого ОСОБА_1 було видано виконавчий лист 14 червня 2013 року.

Вперше ОСОБА_1 звернувся до Центрального ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження 10 жовтня 2013 року.

В подальшому ОСОБА_1 знову звернувся до Центрального ВДВС 03 травня 2018 року з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.

Вказана заява зареєстрована виконавчою службою 08 червня 2018 року за вхідним номером 9301.

11 червня 2018 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Галкіною М.А. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не надав на підтвердження сплати авансованого внеску.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2018 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу було задоволено.

Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання головного державного виконавця Центрального ВДВС від 11 червня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №490/2741/13-ц, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 14 червня 2013 року.

Визнано неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС під час прийняття заяви ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року про примусове виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року на підставі виконавчого листа № 490/2741/13-ц, виданого 14 червня 2013 року.

18 жовтня 2018 року копія вказаної ухвали суду доставлена кур`єром суду до Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області.

Із змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що державний виконавець не вчиняв будь-яких дій щодо відновлення провадження на підставі зазначеної ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2018 року, а на звернення ОСОБА_1 йому було запропоновано подати нову заяву про відкриття виконавчого провадження, оскільки відкривати виконавче провадження за поданою його заявою від 08 червня 2018 року державний виконавець не може.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 повторно подав заяву про відкриття виконавчого провадження 17 грудня 2018 року та після цього головним державним виконавцем Галкіною М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58021890 від 09 січня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа № 490/2741/13-ц від 14 червня 2013 року.

У січні 2019 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії Центрального відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області під час виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2018 року щодо невідновлення виконавчого провадження за виконавчим листом від 14 червня 2013 року, а також неправомірною бездіяльність під час відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача від 17 грудня 2018 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року вказана скарга задоволена частково, визнано неправомірною бездіяльність Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області під час прийняття заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2018 року про примусове виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року на підставі виконавчого листа № 490/2741/13-ц, виданого 14 червня 2013 року. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій під час виконання ухвали суду від 20 вересня 2018 року скасовано.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Галкіної М.А. щодо невжиття заходів для розгляду та прийняття відповідного процесуального рішення стосовно заяви ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року, в зв`язку з отриманням ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2018 року .

Зобов`язано державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління у Миколаївській області Галкіну М.А. прийняти процесуальне рішення за заявою стягувача ОСОБА_1 від 08 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №490/2741/13 від 14 червня 2013 року.

Позиція апеляційного суду

Щодо вимог про невиконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року.

Залишаючи без розгляду вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС Галкіної М.А. щодо невиконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 8 травня 2019 року, суд першої інстанції вважав, що скаржник пропустив десятиденний строк для подачі вказаної скарги, обраховуючи цей строк з дня отримання копії вказаної постанови апеляційного суду Центральним ВДВС 26 червня 2019 року.

Однак з таким висновком не можна погодитись в повній мірі виходячи з наступного .

Відповідно до статті 1 Закону Українивід 02червня 2016року №1404-VIII«Про виконавчепровадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша № 1404-VIII).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005, від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13, від 22 грудня 2021 року у справі № 760/ 19348/20.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС Галкіної М.А. щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, щодо невідкриття виконавчого провадження за його заявою від 08 червня 2018 року за виконавчим листом № 490/2741/13-ц від 14 червня 2013 року, станом на 19 грудня 2019 року.

Доводів про вказану бездіяльність після цієї дати - 19 грудня 2019 року, скарга ОСОБА_1 не містить.

Водночас, в подальшому ОСОБА_1 в своїй скарзі зазначив, що він повторно звернувся до Центрального ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 490/2741/13-ц від 14 червня 2013 року, та 9 січня 2019 року за вказаним виконавчим листом було відкрите виконавче провадження №58021890.

Отже, ОСОБА_1 визначив строк бездіяльності державного виконавця Центрального ВДВС Галкіної М.А. щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, який закінчився 19 грудня 2019 року.

За такого, колегія суддів вважає, що початком перебігу строку на оскарження вказаної бездіяльності є 20 грудня 2019 року, а тому, звернувшись зі скаргою в лютому 2024 року ОСОБА_1 пропустив десятиденний строк для подачі вказаної скарги, передбачений статтею 449 ЦПК України.

Заяв про поновлення пропущеного строку для подачі такої скарги від ОСОБА_1 не надходило.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 в частині вимог визнати неправомірною бездіяльність державноговиконавця ЦентральногоВДВС ГалкіноїМ.А.щодо невиконання постановиМиколаївського апеляційногосуду від08травня 2019року,підлягає залишеннюбез розглядуза правиламистатті 126ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції, залишаючи без розгляду зазначені вимоги ОСОБА_1 , виходив з інших мотивів, ухвалу суду першої інстанції в цій частині вимог належить змінити на підставі пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК Українги, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року не пропущений, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Щодо бездіяльності Центрального ВДВС по виконавчому провадженню №58021890.

Відмовляючи в задоволенні скарги на бездіяльність Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890, справа №490/2741/13-ц, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання, визначених Законом № 1404-VIII.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Статтею 30 Закону № 1404-VIII передбачені особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання державного виконавця кількох виконавчих документів щодо одного боржника, за змістом якої виконавче провадження здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об?єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об?єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Між тим, варто звернути увагу на те, що за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, постанові Верховного Суду від 14 червня 2024 року у cправі № 909/747/22.

Предмет скарги ОСОБА_1 стосується визнання неправомірною бездіяльності Центрального ВДВС під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890.

Згідно постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС від 9 січня 2019 року вказане виконавче провадження об`єднане з іншими виконавчими провадженнями, в тому числі виконавчим провадженням № 56311860, у зведене виконавче провадження № 58034031 (т.2 а.с. 118).

Як видно з облікової картки вказаного зведеного виконавчого провадження, по виконавчому провадженню № 56311860 проводяться стягнення за виконавчим листом, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом (т.2 а.с 64).

За такого, оскільки ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, така скарга має розглядатись у порядку адміністративного судочинства, а тому скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другійстатті 377 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255і257цьогоКодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи, що суд першої інстанцій розглянув скаргу по суті заявлених вимог, що за своїм предметом підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судове рішення, ухвалене у цій справі, слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

Доводи апеляційної скарги щодо невжиття державним виконавцем належних заходів по виконавчому провадженню № 58021890, зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на те, що апеляційний суд на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українидійшов висновку про закриття провадження у справі, відповідно до частини першоїстатті 256 ЦПК Україниу редакціїЗакону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»,позивачеві роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Миколаївського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 377, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 травня 2024 року в частині вимог визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВідділуДержавної виконавчоїслужби ум.Миколаїв Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) Галкіної М.А. щодо не виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

Зазначену ухвалу в частині вимог визнати неправомірною бездіяльність Центрального Відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №58021890, справа №490/2741/13-ц, за період з 09 січня 2019 року по 15 лютого 2024 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова

О.О. Ямкова

Повне судове рішення складене 27 червня 2024 року.