Ухвала

від 24.06.2024 по справі 910/7522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/7522/24

Суддя Привалов А.І., розглянувши

позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД"

про стягнення 35 581,68 грн

УСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" про стягнення 35 581,68 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві визначено в якості місцезнаходження відповідача: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27/1.

Водночас, згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача, визначено адресою останнього: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-А.

Отже, адреса відповідача, вказана у позовній заяві не відповідає відомостям, розміщеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо місцезнаходження відповідача.

Крім того, позовна заява не містить інформації, визначеної п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 3028,00 грн.

З огляду на заявлені позовні вимоги, позивачем повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, проте відповідні докази суду не надано.

Однак, матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору у вказаному розмірі, а натомість містять клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування необхідності звільнення від сплати судового збору заявник посилається на введення воєнного стану в України з 24.02.2022, відсутність бюджетних коштів для оплати судового збору оскільки такі кошти першочергово спрямовуються для забезпечення обороноздатності держави.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п. 1, 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов правового висновку, що приписи п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Подібна за змістом правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20.

Суд також звертає увагу на те, що положення статей 123, 164 ГПК України взагалі не передбачають права господарського суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але вказують на можливість перевірити обставини можливого звільнення від сплати судового збору. Втім, як було зазначено вище, положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», щодо звільнення від сплати судового збору, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи)

З огляду на зазначене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Також, приписами ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

У відповідності до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).

Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи наведені вище норми та вимоги встановлені п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, належним доказом надіслання сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб є - оригінали описів вкладення до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням.

Однак, всупереч наведеним вище вимогам, позивачем до позову не додано розрахункових документів, виданих поштовим відділенням на підтвердження отримання послуг зв`язку.

Крім того, усупереч наведеним вище вимогам, позивачем до позову додано опис вкладення у цінний лист від 12.06.2024, графа "найменування предметів" якого не містить переліку найменувань всіх документів, які складають додатки до позовної заяви. Зокрема, в описі зазначено про направлення на адресу відповідачеві позовної заяви з додатками у кількості 25 аркушів, що не відповідає приписам ст. 172 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обов`язок надіслати на адресу відповідачів копії всіх доданих до позовної заяви доказів, не пов`язаний з фактом наявністю чи відсутністю цих доказів у відповідачів.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Отже, суд дійшов висновку, що всупереч наведеним вище вимогам, позивачем до позовної заяви не додано доказів надіслання за місцем знаходження відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про звільнення від сплати судового збору.

2. Залишити позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України без руху.

3. Встановити Військовій частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Встановити Військовій частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду:

- інформації, передбаченої п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України;

- доказів сплати судового збору за реквізитами Господарського суду міста Києва за розгляд позовних вимог у загальній сумі 3028,00 грн;

- оригіналів фіскального чеку та опису вкладення в поштове відправлення, засвідчений працівником поштового зв`язку, що підтверджує факт надіслання копії позовної заяви та всіх доданих до позовної заяви документів на адресу відповідача: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-А.

4. Роз`яснити Військовій частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Ухвала набрала законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Привалов