Постанова

від 12.06.2024 по справі 908/63/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 908/63/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (колегія суддів: Кощеєв І.М., Чус О. В., Дармін М. О.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 (суддя Азізбекян Т. А.) у справі

за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до відповідачів: 1) Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОС-2021" про визнання недійсними розпоряджень, додаткових договорів, повернення земельної ділянки,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Кондратюк Д. А.,

відповідача-2 - Леліков С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Новоолександрівська сільрада) до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Запорізька РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОС-2021" (далі - ТОВ "ТОС-2021") з такими вимогами:

- визнати недійсним розпорядження голови Запорізької РДА від 23.07.2014 № 374 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 ";

- визнати недійсним додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 № 174, укладений між Запорізькою РДА та ОСОБА_1 , посвідчений 31.07.2014 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М.;

- визнати недійсним розпорядження голови Запорізької РДА від 01.09.2014 № 446 "Про заміну сторони орендаря по договору оренди землі від 29.04.2003 № 174";

- визнати недійсним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003 № 174, укладений між Запорізькою РДА, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС 2012" (після зміни найменування - ТОВ "ТОС-2021"), посвідчений 09.10.2014 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М.;

- зобов`язати ТОВ "ТОС-2021" повернути на користь Новоолександрівської сільради земельну ділянку з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, розташовану на території Новоолександрівської сільради за межами населеного пункту (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 358488923221).

На обґрунтування позову зазначено, що на момент прийняття розпорядження від 23.07.2014 № 374 у Запорізької РДА було відсутнє право розпорядження земельною ділянкою водного фонду, внаслідок чого надалі незаконно її передано в оренду ТОВ "ТОС-2021".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10.04.2003 Запорізька РДА прийняла розпорядження № 4/41 "Про затвердження проекту передачі земельної ділянки в оренду", яким затверджено проект передачі приватному підприємцю Ашкіназі С. Л. земельної ділянки загальною площею 117,8 га, у тому числі: під водою 103,3 га; боліт 11,6 га; під громадськими дворами 0,5 га; під громадськими будівлями 0,1 га; інших земель (дамби) 2,3 га із земель запасу Новоолександрівської сільради для розведення, вирощення та вилову риби з наступним наданням в довгострокову оренду терміном на 12 років.

Цього ж дня між Запорізькою РДА та приватним підприємцем Ашкіназі С. Л. був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк до 10.04.2015.

26.11.2010 Запорізька РДА прийняла розпорядження № 1915 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення ПП Ашкіназі С. Л.", згідно з яким вирішено надати приватному підприємцю Ашкіназі С. Л. в користування на умовах оренди строком до 10.04.2015 водний об`єкт загальнодержавного значення площею 103,3 га, розташований на території Новоолександрівської сільради за межами населених пунктів для розведення, вирощування та вилову риби.

13.09.2012 Запорізька РДА та приватний підприємець Ашкіназі С. Л. уклали відповідний договір оренди водного об`єкта.

Надалі Запорізька РДА прийняла розпорядження від 23.07.2014 № 374 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 ", яким дала згоду на внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 117,8 га, розташованої на території Новоолександрівської сільради за межами населених пунктів, укладеного між Запорізькою РДА та ОСОБА_1 , посвідченого 25.04.2003 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. за № 1322.

31.07.2014 Запорізька РДА та ОСОБА_1 уклали додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 25.04.2003 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т. М. за № 1322 зі всіма змінами та доповненнями до нього. Ці зміни стосувалися терміну дії договору оренди (до 10.04.2028) та розміру орендної плати.

Згідно з розпорядженням від 01.09.2014 № 446 Запорізької РДА замінено орендаря земельної ділянки за договором оренди землі від 10.04.2003 у зв`язку з купівлею розташованих на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна на ТОВ "ВС 2012", про що 09.10.2014 між первісним орендарем ОСОБА_1 , новим орендарем ТОВ "ВС 2012" та Запорізькою РДА укладений додатковий договір та складений акт-приймання-передачі земельної ділянки.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.12.2022 за запитом Запорізької обласної прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га, цільове призначення: для розведення, вирощування та вилову риби (за межами населеного пункту), форма власності державна, власник Запорізька РДА.

Короткий зміст судових рішень

26.06.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення про відмову у позові.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність порушеного права Новоолександрівської сільради, однак відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності.

14.02.2024 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 19.02.2024, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив про нездійснення Новоолександрівською сільрадою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади та наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва прокурором.

Разом з тим відмовив у позові щодо вимог про визнання недійсними правочинів, оскільки встановив, що позов у цій частині пред`явлено не до всіх учасників цих правочинів. Відмовив також у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень Запорізької РДА з підстав неефективності обраного прокурором способу захисту.

Стосовно вимоги про зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку апеляційний господарський суд відхилив доводи прокурора про те, що уповноваженим на теперішній час розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Новоолександрівська сільрада, оскільки встановив, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109, площею 117,8 га (цільове призначення для розведення, вирощування та вилову риби) зазначена державна форма власності; власник Запорізька РДА.

Тож апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, але не з підстав пропуску строку звернення прокурора до суду з позовом, а з наведених вище підстав.

Короткий зміст касаційної скарги

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове - про часткове задоволення позову, а саме: зобов`язати ТОВ "ТОС-2021" повернути Новоолександрівській сільраді спірну земельну ділянку.

У касаційній скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій застосували:

- пункт 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо права розпорядження земельними ділянками водного фонду поза межами населеного пункту органами місцевого самоврядування з 21.05.2021 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 911/3223/21 та від 14.03.2023 у справі № 918/809/21;

-статті 2, 4, 11, 14, 162, 236, 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20;

-статті 59, 152 ЗК України, статті 4, 51 Водного кодексу України, статтю 391 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

- частину другу статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц щодо порядку продовження договору оренди землі;

- статтю 120 ЗК України, статтю 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 щодо переходу права користування на земельну ділянку під об`єктами нерухомості.

Іншою підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив відсутність висновку Верховного Суду з питань комплексного застосування норм частин третьої, п`ятої статті 122, статей 124, 134 ЗК України, статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру" в частині обов`язкового дотримання їхніх вимог під час внесення змін до договорів оренди земель водного фонду для рибогосподарських потреб, їх пролонгації та укладення нових договорів (щодо належного розпорядника такими землями та передачі в користування земель водного фонду у комплексі з водним об`єктом з 01.07.2013 за результатами конкурсу).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

ТОВ "ТОС-2021" проти касаційної скарги заперечує, посилаючись на те, що касаційна скарга подана не учасником справи, оскільки з касаційною скаргою звернувся прокурор, який не подавав позовну заяву.

Наполягає на недоведеності підстав касаційного оскарження, оскільки вважає, що позивач не є власником спірної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

У цій справі було заявлено вимоги про визнання недійсними правочинів, розпоряджень голови Запорізької РДА, а також вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2322187900:02:001:0109 площею 117,8 га позивачу - Новоолександрівській сільраді.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення лише в частині вимоги про зобов`язання повернення земельної ділянки.

Стаття 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор стверджував, що у Запорізької РДА було відсутнє право розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду, внаслідок чого ця земельна ділянка незаконно перебуває у володінні відповідача.

На обґрунтування порушеного права Новоолександрівської сільради (визначеного прокурором позивачем за цим позовом), прокурор стверджував, що з 27.05.2021 ця сільська рада є власником спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції погодився із доводами прокурора про наявність порушеного права Новоолександрівської сільради, однак відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності.

Натомість апеляційний суд відхилив доводи прокурора про те, що уповноваженим на теперішній час розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Новоолександрівська сільрада, оскільки встановив, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки зазначена державна форма власності; власник Запорізька РДА; у зв`язку з цим відмовив у позові.

У касаційній скарзі прокурор не погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для повернення спірної земельної ділянки на користь Новоолександрівської сільради, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо права розпорядження спірною земельною ділянкою.

Так, згідно з пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, що набрав чинності 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

У постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 Верховний Суд зазначив, що моментом переходу у комунальну власність земельних ділянок, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є дата та час проведення державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Натомість земельні ділянки, стосовно яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право державної власності, та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, тобто з 27.05.2021.

Таким чином, законодавець пов`язує момент виникнення права комунальної власності на зазначені вище земельні ділянки із фактом реєстрації права державної власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому, у пункті 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України законодавець окремо визначив, що з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

За загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (володіння може бути законним і незаконним).

Право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи).

Право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

У постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 Верховний Суд, за встановлених обставин наявності Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право державної власності на земельну ділянку, погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, які здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, проте не позбавлені можливості володіти та користуватися ними.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на момент звернення до суду з цим позовом спірна земельна ділянка є сформованою та щодо неї зареєстроване право держаної власності, а тому станом на час звернення до суду з цим позовом Новоолександрівська сільрада не набула права власності на цю земельну ділянку.

Отже, визначений прокурором позивач - Новоолександрівська сільрада не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19, від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22).

Оскільки Новоолександрівська сільрада є неналежним позивачем, зазначене є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судами обставин.

При цьому помилковими є посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 911/3223/21 та від 14.03.2023 у справі № 918/809/21, оскільки вони прийняті за відмінних предметів, підстав позовів та фактичних обставин справ, що формують зміст правовідносин у зазначених справах.

Решта аргументів скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки звернення прокурора до суду з позовом в інтересах неналежного позивача зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судами обставин.

Щодо доводів відзиву відповідача про відсутність у заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури права на подання касаційної скарги колегія суддів зазначає, що згідно з статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з підпунктом 11.2 пункту 11 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" наказано підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).

З огляду на наведене, ураховуючи, що у під час перегляду цієї справи у Центральному апеляційному господарському суді (м. Дніпро) брав участь прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури права на подання касаційної скарги у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи наведене, постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач