Постанова

від 18.06.2024 по справі 917/1709/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1709/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Валевач М. М. (прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явились,

відповідача-1 - Шведенка П. Ю. (адвокат),

відповідача-2 - Скачка В. В. (керівник), Шведенка П. Ю. (адвокат),

третьої особи - не з`явились,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Плахов О. В., Терещенко О. І.) у справі

за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради

до: 1) ОСОБА_1 , 2) Фермерське господарство "В.В.С.",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Фермерського господарства "В.В.С." (далі - ФГ "В.В.С."), в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 щодо земельної ділянки площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, розташованої за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області строком на 7 років (далі - договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016);

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, площею 61,9930 га, розташовану за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Полтавської області (номер запису 18244337);

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, розташовану за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області.

2. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , скориставшись правом на отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства, всупереч вимогам статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", повторно отримав спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства на території Диканського району Полтавської області без участі у земельних торгах та при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду не повідомив про вже створене фермерське господарство засновником якого є останній та члени його сім`ї.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 (суддя Сірош Д. М.) у позові відмовлено повністю.

4. Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що на момент передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, ця земельна ділянка належала до земель державної форми власності, розпорядником земельної ділянки було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 №15-ОТГ земельну ділянку, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, було передано з державної власності у комунальну, а саме Диканській селищній раді; тобто станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки (19.10.2016) Диканська селищна рада не була розпорядником земельної ділянки, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, площею 61,9930 га, Диканська селищна рада також не є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно, до неї не перейшли права та обов`язки суб`єкта, якому вони належали раніше; матеріали справи не містять, а сторонами не доведено наявності у Шишацької селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на момент вчинення правочину.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові до ОСОБА_1 відмовлено частково, зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, розташовану за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області; в позові до ФГ "В.В.С." відмовлено повністю.

6. Постанову мотивовано тим, що спірний договір оренди укладено між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 як фізичною особою 19.10.2016, тобто після створення зазначеного фермерського господарства, що свідчить про неправомірність дій відповідачів, спрямованих на набуття земельної ділянки державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом. На час звернення з цим позовом право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, зареєстровано за територіальною громадою в особі Диканської селищної ради Полтавського району (Диканської району) на підставі, зокрема, наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 № 15-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.12.2020, тобто було передано спірну земельну ділянку державою у комунальну власність. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, розташовану за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області, оскільки договір оренди, на підставі якого спірна земельна ділянка була передана у користування, є нікчемним, а тому ОСОБА_1 користуються земельною ділянкою за відсутністю на те правових підстав.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вимоги Прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідають належному способу захисту прав та інтересів, а тому відмовив у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує, що:

1) спірні правовідносини не мають чіткого законодавчого врегулювання та сформованої позиції Верховного Суду;

2) до спірних правовідносин не може бути застосовані правові позиції Верховного Суду, на які спирався суд апеляційної інстанції;

3) суди попередніх інстанцій не врахували та не надали правової оцінки наявним правовідносин, адже:

- реалізація права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства пов`язана із волевиявленням особи вступити в такі правовідносини (вольовий характер), що виражається в активній поведінці зацікавленої особи;

- початком таких правовідносин слід вважати саме момент звернення із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки (у цьому випадку початком таких правовідносин слід вважати 2014 рік, коли громадянин ОСОБА_1 подав клопотання про затвердження проектів землеустрою та надання земель в оренду);

- для такого типу відносин притаманною є стадія "переддоговірних" відносин, оскільки спірні земельні ділянки, на момент звернення громадянина ОСОБА_1 , не мали ані технічної документації, ані кадастрового номеру - всі дії щодо виготовлення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру вчинялися та оплачувалися самим заявником ( ОСОБА_1 );

- законом не встановлено чітких часових меж для "переддоговірної стадії" правовідносин такого типу;

- на початку 2016 року було укладено більшу частину договорів оренди землі для ведення фермерського господарства, фактично на стадії дооформлення залишилися лише спірні 9 земельних ділянок, тому з метою не порушення законодавства та з метою ведення легальної підприємницької діяльності було прийнято рішення приєднатися на основі членства до ФГ "В.В.С." (засновником і головою якого є ОСОБА_2 - син ОСОБА_1 );

- після входження до складу членів ФГ "В.В.С." ані ОСОБА_1 , ані жодним іншим членом фермерського господарства не було подано жодної заяви щодо отримання земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад);

- відповідач не заперечує факт отримання декількох земельних ділянок для ведення фермерського господарства без процедури проведення конкурсних торгів, але наголошує, що звернення з клопотанням про надання в оренду спірних земельних ділянок відбувалося до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VІІІ "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто до 03.04.2016. Закон України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містив обмежень щодо кількості таких ділянок.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 917/1709/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.06.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказом ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області від 03.10.2014 № 3765-сг ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків 2185304113) надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

12. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків 2185304113) від 26.08.2014 про надання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7750-СГ ОСОБА_1 передано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку, площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, розташовану за межами населених пунктів на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області.

13. Зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнятий на підставі клопотання та доданих до нього документів ОСОБА_1 .

14. На підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди землі від 19.10.2016, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області строком на 7 років.

15. Як установили суди попередніх інстанцій, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, було зареєстровано 21.12.2016 за № 18244337 (номер запису про інше речове право), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.07.2023 № 339463251.

16. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, серія та номер 15-ОТГ, виданий 04.12.2020 та відповідно до акта приймання - передачі від 04.12.2020 б/н спірну земельну ділянку передано в комунальну власність Диканської селищної ради.

17. Відповідно до інформації, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек (міститься в матеріалах справи), в період з 2014 до 2016 рік на території колишніх Диканського та Шишацьких районів Полтавської області ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) передано в оренду 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства та, відповідно, укладено 36 договорів оренди землі, з них, на території колишнього Диканського району, до одержання земельних ділянок, які є предметом цього позову, передано 5 земельних ділянок, а саме:

1) кадастровий номер 5321084100:00:002:0163, площею 6,9741 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5009-СГ);

2) кадастровий номер 5321084100:00:002:0164, площею 2,2645 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5013-СГ);

3) кадастровий номер 5321084100:00:006:0264, площею 3,4799 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5014-СГ);

4) кадастровий номер 5321085800:00:001:0090, площею 12,4000 га, розташована на території Чапаєвської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5010-СГ);

5) кадастровий номер 5321084100:00:005:0063, площею 14,6692 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради (наказ від 02.12.2014 № 5022-СГ).

На території колишнього Шишацького району передано 25 земельних ділянок, а саме:

1) кадастровий номер 5325786000:00:031:0085, площею 4,0901 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2194/0/75- 15-СГ);

2) кадастровий номер 5325782000:00:002:0035, площею 5,4164 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2187/0/75-15-СГ);

3) кадастровий номер 5325782000:00:002:0036, площею 12,2104 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 05.10.2015 № 2191/0/75-15-СГ);

4) кадастровий номер 5325786000:00:023:0035, площею 16,5247 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 23.07.2015 № 530/0/75-15-СГ);

5) кадастровий номер 5325781600:00:004:0477, площею 0,1134 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 518/0/75-15-СГ);

6) кадастровий номер 5325781600:00:002:0337, площею 43,0357 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 519/0/75-15-СГ);

7) кадастровий номер 5325783800:00:019:0022, площею 29,9497 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 516/0/75-15-СГ);

8) кадастровий номер 5325786000:00:024:0059, площею 18,6141 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 523/0/75-15-СГ);

9) кадастровий номер 5325783800:00:019:0021, площею 16,0001 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 513/0/75-15-СГ);

10) кадастровий номер 5325783000:00:002:0034, площею 12,9227 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 529/0/75-15-СГ);

11) кадастровий номер 5325781600:00:005:0515, площею 10,0000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 520/0/75-15-СГ);

12) кадастровий номер 5325781600:00:005:0514, площею 9,6971 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 521/0/75-15-СГ);

13) кадастровий номер 5325780500:00:023:0063, площею 9,6468 га, розташована на території Великобузівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 512/0/75-15 -СГ);

14) кадастровий номер 5325781600:00:005:0516, площею 8,9000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 517/0/75-15-СГ);

15) кадастровий номер 5325782000:00:002:0033, площею 8,7929 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 527/0/75-15-СГ);

16) кадастровий номер 5325786000:00:021:0069, площею 5,9000 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 522/0/75-15-СГ);

17) кадастровий номер 5325783800:00:019:0020, площею 5,0002 га, розташована на території Пришибської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 515/0/75-15-СГ);

18) кадастровий номер 5325782000:00:003:0097, площею 3,8615 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 528/0/75-15-СГ);

19) кадастровий номер 5325786000:00:021:0070, площею 3,4899 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 525/0/75-15-СГ);

20) кадастровий номер 5325786000:00:033:0071, площею 2,0867 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 526/0/75-15-СГ);

21) кадастровий номер 5325786000:00:023:0036, площею 0,6002 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 524/0/75-15-СГ);

22) кадастровий номер 5325781600:00:004:0476, площею 0,4502 га, розташована на території Гоголівської сільської ради (наказ від 29.07.2015 № 514/0/75-15-СГ);

23) кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7804-СГ);

24) кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га, розташована на території Жоржівської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7800-СГ);

25) кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га, розташована на території Яресківської сільської ради (наказ від 12.10.2016 № 7806-СГ).

18. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб - підприємців 19.05.2016 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "В.В.С.", ідентифікаційний код 40492995, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_1 ..

19. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частково задоволенню, з огляду на таке.

22. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Диканської селищної ради про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані отриманням ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки всупереч вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України.

У межах справи спірним питанням є правомірність договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права.

23. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

25. За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

26. Колегія суддів зазначає, що стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

27. За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

28. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

29. Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

30. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

31. Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України.

32. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

33. Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

34. За змістом приписів статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

35. Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20.

36. Водночас Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

37. Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство. Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц.

38. Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 наведено висновок про те, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства".

39. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014- 2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі. Суд апеляційної інстанції також установив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що, звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтував розмір земельної ділянки, яку просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку. Суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання ОСОБА_1 пояснень та доказів щодо перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, та зауважив, що це свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 укладено без дотримання конкурентних засад, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до положень частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Оскільки договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є недійсним (нікчемним), тому, як зазначив суд апеляційної інстанції, він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, а користування (зайняття) відповідачами земельною ділянкою є незаконним без установлених законом підстав. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка із власності селищної ради не вибувала, в відповідачі є лише її фактичними користувачами, що порушує права власника майна. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що він володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов Прокурора про повернення спірної земельної ділянки у цьому випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора в частині повернення спірної земельної ділянки у розпорядження селищної ради підлягають задоволенню, оскільки договір оренди, на підставі якого земельну ділянку було передано у користування, є нікчемним, а тому відповідачі користуються земельною ділянкою за відсутності на те правових підстав.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги Прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди не відповідають належному способу захисту прав та інтересів. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

40. ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

41. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

42. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

43. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

44. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

45. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, які не відповідають наявним / спірним правовідносинам; не надав правову кваліфікацію доказам щодо пролонгації орендних відносин між Диканською селищною радою та ОСОБА_1 (ці докази були отримані 12.12.2023 вже після проголошення рішення судом першої інстанції 04.12.2023). За твердженням скаржника, спірні правовідносини не мають чіткого законодавчого врегулювання та не були висвітлені у правових позиціях Верховного Суду. Так, на думку скаржника, Закон України "Про фермерське господарств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містив обмежень щодо кількості таких ділянок.

Скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, стверджує, що всі правовідносини, які виникли до укладення спірного договору оренди земельної ділянки, слід кваліфікувати як переддоговірні. Тому вважає, що в діях відповідачів немає правопорушень у зв`язку з укладенням спірних договорів оренди в жовтні 2016 року після створення ФГ "В.В.С." у травні 2016 року, оскільки первинне волевиявлення щодо вступу у спірні правовідносини мало місце 06.08.2014, після чого розпочалася переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень.

Скаржник також вважає, що Прокурор у позовній заяві не навів конкретних обставин заподіяння шкоди інтересам держави відповідачами, а відповідач має докази добросовісного виконання обов`язків орендаря та абсолютного розуміння та підтримки громади, в якій він здійснює свою діяльність.

46. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

47. Колегія суддів установила, що Верховний Суд ухвалив постанову від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Диканської селищної ради до ОСОБА_1 , ФГ "В.В.С.", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. Спірним питанням у справі № 917/1710/23 було також питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права.

48. У справі № 917/1710/23 згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у справі № 917/1710/23 скасоване та прийнято нове рішення, яким: позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "В.В.С." повернути у комунальну власність в розпорядження Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 8,8400 га, кадастровий номер 5321081300:00:004:0311, що розташована за межами населеного пункту на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області шляхом підписання акта прийому-передачі; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. У справі № 917/1710/23 суд апеляційної інстанції встановив обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, зазначив, що це свідчить про порушення у наведеному випадку встановленої законом процедури набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Суд апеляційної інстанції у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, зокрема, що позовна вимога Прокурора про визнання цього договору задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до положень частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

49. Верховний Суд ухвалив постанову від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, якою скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 917/1710/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Прокурора щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; у цій частині прийняв нове рішення, яким визнав недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (Диканська селищна рада) та ОСОБА_1 ; у решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 917/1710/23 залишив без змін.

50. Колегія суддів установила, що Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016, є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, тому визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування вказаної норми. Однак, Верховний Суд при цьому зазначив, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21.

51. Отже висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, а також у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21, які ухвалені після подання касаційної скарги, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Наведені у зазначених постановах висновки стосуються застосування статті 134 Земельного кодексу України (зі змінами до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, внесеними Законом № 1012-VIII), частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, тому такі висновки є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

52. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертав увагу в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 на деякі аспекти розмежування оспорюваного та нікчемного правочину (як такого, що порушує публічний порядок).

53. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

54. У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

55. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19).

56. З огляду на викладене Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголошує на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

57. Колегія суддів зазначає, що у справі № 917/1709/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 укладено без дотримання конкурентних засад, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, дійшов висновку, що такий договір згідно із частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, та зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2016 задоволенню не підлягає, оскільки такий правочин є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

58. Проте, з огляду на викладене у пунктах 47-50 цієї постанови, а також враховуючи, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидним, адже встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки згідно з наказом ГУ Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 03.10.2014 № 3765-сг ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Таким чином, спірний договір оренди земельної ділянки від 19.10.2016 є оспорюваним, отже суд повинен встановити відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону.

59. Колегія суддів зазначає, що у статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

60. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

61. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2023 у справі № 906/743/21, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

62. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 927/864/21, частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

63. Отже, якщо договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 927/864/21).

64. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що у разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20).

65. У справі, що розглядається, апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014- 2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримав в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі. Суд апеляційної інстанції також установив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що, звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 обґрунтував розмір земельної ділянки, яку просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку. Суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання ОСОБА_1 пояснень та доказів щодо перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив про обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, та зауважив, що це свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

66. Таким чином, колегія суддів, врахуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, вважає, що повторна реалізація громадянином ОСОБА_1 права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого положеннями статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельним кодексом України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду він мав можливість використати лише один раз. Тому обґрунтованими є вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, яка розташована за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області.

67. Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин доводи скаржника, зокрема про те, що спірні правовідносини не врегульовані законодавством та не були висвітлені у правових позиціях Верховного Суду, не підтвердилися з огляду на викладені у цій постанові висновки Верховного Суду.

68. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки Верховного Суду

69. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

70. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

71. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову апеляційного господарського суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, яка розташована за межами населеного пункту на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області, і прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 917/1709/23 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, укладеного 19.10.2016 між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 .

У цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 61,9930 га, кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, укладений 19.10.2016 між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 .

В решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 917/1709/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай