Рішення

від 07.03.2023 по справі 761/10499/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10499/21

Провадження № 2/761/3042/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Котляр Т.М. ,

представника відповідача Глущенко О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратурою,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 16.09.2016 р. Шевченківським управлінням поліції ГУ НП України в м. Києві в ЄРДР за заявою позивача, співвласника ПП 2Продукти - Каргіл», внесено відомості про кримінальне провадження № 12016100100011574 за ч. 1 ст. 190 КК України. В межах досудового розслідування ОСОБА_4 до Управління поліції подавались документи, подавались клопотання з проханням допитати осіб. З листа заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 від 17.10.2019 р. позивачу стало відомо, що про закриття 30.12.2017 р. кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_4 оскаржила постанову про закриття кримінального провадження, Шевченківським районним судом м. Києва 14.01.2020 р. постанову слідчого Шевченківського УП ГУНП в м. Києві скасовано та зазначено, що в кримінальному провадженні жодні слідчі дії не проводились, докази не збирались, не були виконані вказівки процесуального керівника, не виконано жодної процесуальної дії, які були доручені співробітникам Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області. В подальшому виносилась ще одна постанова про закритття кримінального провадження, яка була скасована прокурором. В вересні 2020 р. позивачу стало відомо про закриття кримінального провадження 19.06.2020 р., зважаючи на відсутність складу кримінального правопорушення. З метою отримання інформації про стан та хід кримінального правопорушення представник ОСОБА_4 неодноразовр звертався до Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві із клопотаннями про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які були залишені без відповіді та належного реагування. Окрім цього, орган досудового розслідування не надав копії постанов про закриття кримінального провадження. Бездіяльність Шевченківського УП ГУНП в м. Києві призвела до повторного рейдерського захвату корпоративних прав позивача та всім майном ПП «Продукти - Каргіл». Повернути у власність нерухоме майно не вдалось, адже внаслідок кількох десятків реєстраційних дій станом на 2021 р. все рухоме та нерухоме майно підприємства перебуває в володінні рейдерів. За таких обставин у ОСОБА_5 є належні підстави вимагати відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України, яка виразилась у душевних страждання, завданих такою бездіяльністю. Моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 000,00 грн. і просить стягнути дану суму з Державного бюджету України.

Провадження у справі відкрито 26.03.2021 р., відповідно до приписів ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Від представника Головного управління національної поліції у м. Києві надійшли пояснення щодо відсутності порушеного права де зазначено наступне. В супереч фактичним обставинам справи позивач вказує, що якщо б поліція належним чином розслідувала рейдерське захоплення ПП «Продукти - Каргіл» її корпоративні права та право власності не було б порушене, але це є припущенням, яке не підтверджене жодним доказом. Відсутні і докази спричинення позивачу моральної шкоди. Так, позивач скористувалась своїми процесуальними правами на оскарження бездіяльності органу досудового розслідування , а саме по собі скасування постанов про закриття кримінального провадження, як здійснення судового, процесуального контролю відповідно до КПК України не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій органу досудового розслідування.

Представником Київської міської прокуратури подано відзив на позов. Представником відповідача зазначено, що підстави та предмет позовної заяви відноситься до питань реалізації процесуальних прав учасників кримінального провадження. Такий порядок захисту прав особи на вчинення процесуальних дій встановлений КПК України, а наведені ухвали слідчих суддів, не містять інформацію про порушення прав в контексті підстав та предмету позову, але вказує на дотримання засад змагальності та визначає заходи дотримання прав учасників кримінального процесу. Додані до позовної заяви копії документів не встановлюють неправомірність дій або бездіяльності Київської міської прокуратури, не встановлюють наявність моральної шкоди та не свідчать про наявність причинно- наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю Київської міської прокуратури та настанням моральної шкоди.

Представник Державної Казначейської служби України не скористався правом подати відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засідання підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів заперечували щодо задоволення позову у зв`язку із його безпідставністю.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну правову оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується сторонами, що керівнику Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва 29.08.2016 р. ОСОБА_4 , учасником (засновником) ПП «Продукти - Каргіл» подано заяву про злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України, відповідно до якої позивач просила внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування у зв`язку із заволодінням ОСОБА_6 часткою ОСОБА_4 у статутному капіталі ПП «Продукти - Каргіл».

Як вбачається з листа керівника Київської місцевої прокуратури № 10 № 120161001-11574 від 16.09.2016 р. на звернення Народного депутата України ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_4 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві щодо протиправного заволодіння ОСОБА_6 часткою у статутному капіталі ПП «Продукти - Каргіл» 16.09.2016 р. внесено відповідні відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження № 12016100100011574, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Процесуальне керівництво зазначеного кримінального провадження здійснюється Київською місцевою прокуратурою № 10.

Також не заперечується учасниками процесу, що в межах досудового розслідування ОСОБА_4 до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві подавались документи, клопотання про допит осіб.

У кримінальному провадженні № 12016100100011574 процесуальним керівником, прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Б. Гордієнко в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України надано вказівки з вимогою про їх виконання, вжиті заходи, хід досудового розслідування повідомити процесуальних керівників до 24.10.2017 р.

29.12.2019 р. слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Ямковим Д.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016100100011574 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

14.01.2020 р. слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва задоволено скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 , постанову слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Ямкового Д.А. про закриття кримінального провадження № 12016100100011574 скасовано.

При цьому слідчим суддею зазначено, що висновки слідчого про наявність підстав, чітко передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження відсутні, в постанові не зазначено, на підставі яких саме отриманих фактичних даних, на підставі яких саме проведених слідчих (розшукових) дій дійшов такого висновку слідчий.

Також вказано, що зі змісту постанови убачається, що слідчим не було здійснено необхідних слідчих дій для повного, всебічного, неупередженого дослідження обставин кримінального провадження. Висновки зроблені передчасно, без вирішення питання про необхідність отримання усіх фактичних даних для висновку про недостатність доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. В кримінальному провадженні жодні слідчі дії не проводилися, докази не збиралися, не виконані вказівки процесуального керівника прокурора Б. Гордієнко , не виконані жодні процесуальні дії, доручені співробітникам Личаківського ВП ГУНП у Львівській області, згідно постанови старшого слідчого Шевченківського УП ГУНП в м. Києві.

Крім того, матеріали справи містять постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 від 04.09.2020 р. про скасування постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві про закриття кримінального провадження № 12016100100011574 від 22.06.2020 р. у зв`язку із не проведенням повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування , за відсутності перевірки всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та усунення недоліків, вказаних в ухвалі слідчого судді про скасування постанови про закриття від 14.01.2020 р.

Кримінальне провадження направлено до СВ Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві для проведення подальшого слідства.

Як свідчить відзив на позов Київської міської прокуратури, кримінальне провадження № 12016100100011574 перебуває в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві і на день розгляду по суті даної цивільної справи.

Так, представник позивача вказує, що починаючи з 2016 р. розслідування не проводилось, слідчі дії не проводились, а прокуратура, обов`язком якої є здійснення процесуального керівництва, не вжила жодних дієвих заходів з метою забезпечення належного досудового розслідування, внаслідок чого позивачу спричинено моральну шкоду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Беручи до уваги обставини встановлені під час розгляду справи, до правовідносин сторін необхідно застосовувати положення ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зазначене представником позивача, зважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, надмірної тривалості досудового розслідування кримінальної справи (протягом семи років), відсутності доказів належного процесуального керівництва з боку прокуратури, в розрізі положень ст.ст. 23, 1167,1174 ЦК України дає підстави вважати, що позивачу спричинено моральну шкоду моральну шкоду.

При цьому суд не може покласти в основу рішення доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов, оскільки підставою відшкодування позивачу моральної шкоди є не сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідачів процесуальних рішень, а встановлена незаконність цих рішень, систематична протиправна бездіяльність згаданих осіб відносно розслідування кримінальної справи.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у справі № 607/8203/18 (постанова від 02.09.2020 р.).

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц

Отже з урахуванням обставин встановлених під час розгляду що на користь позивача з метою компенсації моральної шкоди необхідно стягнути суму у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо способу стягнення зазначеної компенсації на користь позивача необхідно вказати наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.06.2022 р. у справі № 607/4341/20 вказав наступне.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 23, 1174,1176 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратурою задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: