Ухвала

від 28.06.2024 по справі 465/4178/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4178/23

1-кп/465/742/24

У Х В А Л А

судового засідання

28.06.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження у кримінальному провадженні № 12023141370000217 від 10.03.2023 року строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Стаханов Луганської області, громадянину України, неодруженому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому,

обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141370000217 від 10.03.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці із залишенням попередньо визначеного розміру альтернативної застави, оскільки строк дії такого спливає 29.06.2024 року, водночас ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, останній неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим схильний до продовження злочинної діяльності, може ухилятися від суду для уникнення кримінальної відповідальності і покарання за скоєне, продовжувати злочинну діяльність.

При цьому, публічний обвинувач у судовому засіданні наголосила, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки останній має непогашені судимості і неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, що посилює ризик можливого вжиття ним заходів для уникнення від правосуддя. Тому прокурор на поданому клопотанні про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у попередньо обраному виді наполягла.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити, оскільки вважає, що наведені стороною обвинувачення ризики відсутні, а таке клопотання має формальний характер.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, водночас просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, зазначивши, що наміру порушувати свої процесуальні обов`язки не має, буде сумлінно з`являтися до суду для розгляду справи.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про систематичний характер здійснення ним протиправної діяльності, відповідно, наявність ризиків продовжити таку у разі зміни запобіжного заходу на інший вид, не пов`язаний з триманням під вартою. Окрім цього, ОСОБА_4 може ухилятись від явки до суду, оскільки він постійного місця проживання не має.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на заявлене обвинуваченим клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, то суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 , у тому числі домашнього арешту, на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

При цьому, суд враховує висновки, зроблені Львівським апеляційним судом в ухвалі від 22.11.2023 року за результатами розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 16.11.2023 року, якою продовжено застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до яких ризики, що були враховані при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, не перестали існувати та застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою є релевантним тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується, та наявним ризикам.

Не може залишатися поза увагою суду також і те, що наполягаючи на зміні запобіжного заходу на більш м`який, обвинуваченим не надано суду доказів існування обставин, які б могли слугувати достатньою підставою для такої зміни.

Крім цього, не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою, постійного зареєстрованого місця проживання на території м. Львова не має. Разом з цим до м. Львова прибув тимчасово, населений пункт, в якому він був раніше зареєстрований ( АДРЕСА_3 ), на даний час є тимчасово окупованою територією. А тому, вирішення питання про домашній арешт за таких умов посилює ризик того, що обвинуваченим може бути здійснено спробу ухилитися від суду.

За таких обставин підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відсутні. Відповідно клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує, що в ході розгляду клопотання не встановлено медичних протипоказань для продовження застосування до ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу.

Також не може залишатися поза увагою суду те, що судове слідство у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 ще не завершено, зокрема, ще не допитано окремих свідків, відповідно, зміна запобіжного заходу із тримання під вартою на інший запобіжний захід створює ризик того, що обвинувачений, якому після ознайомлення з матеріалами справи відомі контактні дані свідків, зможе вчинити спробу незаконно впливати на таких свідків для зміни ними раніше наданих показань.

Також беретьсядо уваги,що ухвалоюФранківського районногосуду м.Львова від01.05.2024року,якою ОСОБА_4 продовжувався строктримання підвартою,визначався альтернативнийрозмір застави- 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень. У поданому клопотанні прокурор наполягає, в разі продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на залишенні такого розміру без змін.

На даний час підстав для перегляду такого розміру застави немає, більш того Львівський апеляційний суд в ухвалі від 22.11.2023 року погодився з визначеним судом першої інстанції розміром застави, вказавши на обґрунтованість такого.

Будь-яких нових обставин, які б могли слугувати підставою для перегляду розміру раніше визначеної застави, немає.

Разом із альтернативною заставою обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, які, в разі внесення застави, зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання останнім його процесуальних обов`язків.

Водночас суд звертає увагу на те, що у поданому клопотанні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор просить продовжити строк дії такого запобіжного заходу на 2 місяці, що не відповідає положенням ч.1 ст.197 КПК України, відповідно до яких строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. А тому, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії раніше обраного запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню з урахуванням того, що продовження можливе виключно на строк не більше шістдесяти днів.

При цьому, з метою гарантування стороні захисту права на перегляд рішення щодо запобіжного заходу у більш стислі строки, з урахуванням посилань обвинуваченого про поганий стан здоров`я та з метою перевірки цих доводів, суд вважає, що у даному випадку можливо обмежитись продовженням тримання під вартою на строк тридцять днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк тридцять днів - до 27 липня 2024 року включно.

Залишити ОСОБА_4 заставу в раніше визначеному розмірі 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст.194КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за викликом прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання ( АДРЕСА_4 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну раніше обраного йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1