Постанова

від 24.06.2024 по справі 686/21925/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21925/23

Провадження № 22-ц/4820/1230/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2024 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2024 року (суддя Козак О.В.)

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи,дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в липні 2023 року вона побачила документи в мобільному додатку «ДІЯ» про здійснення примусового виконання виконавчого напису №30634, виданого приватним нотаріусом Бригідою В.О. від 23.09.2021. Згідно інформації з АСВП по виконавчому провадженню № 67504277 не виявлено ні сканованої копії виконавчого напису № 30634 від 23.09.2021, ні заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні кредитного договору на підставі якого було вчинено згаданий виконавчий напис.

У відповіді на адвокатський запит вих. 26/23 від 27.07.2023 приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Ю.Д. зазначив, що відповідно до положень глави XVII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, він здійснює заміщення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., зокрема і у виконавчому провадженні №67504277, а запитуваних документів (виконавчого напису та кредитного договору) не отримував, здійснював виконавчу діяльність згідно матеріалів Автоматизованої системи виконавчого провадження. У відповіді на адвокатський запит ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» зазначили, що строк дії кредитного договору закінчився, обов`язки компанії як кредитодавця щодо надання інформації до укладення договору та протягом строку його дії, встановлені чинним законодавством, є виконаними.

Згідно наявної у позивача копії договору позики від 14.12.2019 (яка не підписана жодною із сторін вказано, що позичальником є ОСОБА_2 , а кредитодавець ТОВ «УКРПОЗИКА» (колишня назва ТОВ «ФК «ДІНЕРО»). Згідно умов договору позики, ТОВ «УКРПОЗИКА» надає позичальнику позику в розмірі 5000 грн. Також вказано, що дата виплати за цим договором - 13.01.2020, тобто укладений він на 30 днів.

23.09.2021 приватним нотаріусом Бригідою В.О. було видано виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики №UP7346574 від 14.12.2019 у розмірі 10149,00 грн. Періоди, за які стягується заборгованість позивачу невідомі.

На думку позивачки, виконавчий напис від 23.09.2021 видано неправомірно, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, позивачка вказувала, що договір позики №UP7346574 від 14.12.2019 не підписаний жодною стороною. З огляду на положення Цивільного кодексу України, відсутність письмової згоди із аналогами власноручних підписів сторін на використання електронного цифрового або будь-якого іншого підпису вказує на недотримання ТОВ «УКРПОЗИКА» письмової форми, яка є обов`язковою для таких правочинів. Тому, за відсутності підписів сторін, вищевказаний договір позики від 14.12.2019 є неукладеним.

Крім того, посилалась на те, що оскільки нібито «укладений» між ТОВ «УКРПОЗИКА» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то будь-яких підстав у нотаріуса щодо видачі виконавчого напису не було, так як подані документи не відповідали переліку документів, які б підтверджували безспірне списання.

Будь-яких доказів надсилання вимоги зі сторони кредитора на її адресу також немає, жодних вимог вона не отримувала, що ще раз вказує на незаконність вчинення даного виконавчого напису.

Окрім того, за відсутності засвідченої банківської виписки з особового рахунку боржника нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису. За таких обставин, у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною та він мав би відмовити TOB «УКРПОЗИКА» у вчиненні виконавчого напису. Тому, дії приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису №30634 від 23.09.2021 вважала неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

З огляду на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» звернулись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису з документами, які прямо не свідчать про безспірність заборгованості згідно переліку, а виконавчий напис по формі і змісту не відповідає закону, будь-яких правових підстав для видачі виконавчого напису нотаріусом не було. А тому, дії як приватного нотаріуса Бригіди В.О. так і ТОВ Фінансова компанія «Дінеро» є неправомірними.

Щодо необхідності повернення безпідставно набутих коштів, позивач зазначала, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. (якого заміщує ОСОБА_3 ) знаходиться оскаржуваний виконавчий напис. З часу відкриття провадження по даний час приватними виконавцями проводилось примусове стягнення коштів із заробітної плати позивача, яка на той час працювала в ТОВ «ВОСТОРГ» (Код ЄДРПОУ: 32437180). Відповідно до довідки ТОВ «ВОСТОРГ» №2 від 20.07.2022 в межах виконавчого провадження № 67504277 з ОСОБА_2 було стягнуто загалом 3432,51 грн із її заробітної плати. 05.07.2023 з карткового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 (АТ «Райффайзен Банк Аваль») в рамках примусового виконання виконавчого напису № 30634 від 23.09.2021 було примусово списано 5000,29 грн.

Отже, загальна сума безпідставно стягнутих з позивача коштів становить 8432,80 грн, а оскількивищевказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, то стягнуті з позивачки кошти є безпідставно набутими та підлягають стягненню з відповідача.

З врахуванням наведеного, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.09.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстрований в реєстрі за №30634 та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 8432,80 грн безпідставно набутих коштів; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2024 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на користь позивача 986 грн 38 коп, провадження в цій частині позовних вимог закрито.

Рішенням Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 04квітня 2024року всправі №686/21925/23позов ОСОБА_2 задоволено частково,визнано таким,що непідлягає виконаннювиконавчий написвчинений 23.09.2021приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуБригідою В.О.,який зареєстрованийв реєстріза №30634,щодо зверненнястягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дінеро» заборгованості у загальному розмірі 9499 грн за кредитним договором №АG0927420 від 07.02.2020 та 650 грн за вчинення виконавчого напису. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Дінеро» на користь ОСОБА_2 1610,40 грн судового збору.

В квітні 2024 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у вказаній заяві зазначав, що 26.07.2023 між адвокатом Бейликом А.Б. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги, а також укладено додаток №2 до договору, згідно з яким сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги згідно п. 1-3 даного додатку становить 10000 грн. 04.04.2024 між позивачем та адвокатом Бейликом А.Б. було укладено Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 26.07.2023 та Додатку №2 від 26.07.2023. Пунктом 1 акту визначено, що адвокатом надана замовнику правнича допомога за договором, розмір гонорару складає 10000 грн. Пунктом 3 вказаного акту встановлено, що замовник підтверджує, що вказана у звіті (що є додатком №1 до даного акту) правнича допомога, надана адвокатом у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості надання правничої допомоги замовник до адвоката не має. У додатку №1 до акту №1 наводиться детальний розрахунок наданої правової допомоги при підготовці до розгляду та у межах розгляду справи № 686/21925/23.

Тому, просив суд стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Додатковим рішеннямХмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від25квітня 2024року заявузадоволено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Дінеро» на користь ОСОБА_2 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Дінеро» на користь ОСОБА_2 7446,42 грн безпідставно набутих коштів, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та загальних принципів цивільного судочинства.

Вказує, що між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення приватним виконавцем за виконавчим написом нотаріуса грошових коштів, які були утримані приватним виконавцем з доходів позивача на підставі виконавчого напису, визнаного в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України, та зажадав саме від позивача документального підтвердження фактичного отримання відповідачем стягнутих в рамках примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису коштів. Проте, такі відомості взагалі не становлять предмету доказування зі сторони позивача. Крім того, на позивача в справах про стягнення безпідставно набутих коштів не покладено обов`язку доказування таких обставин, оскільки отримання стягувачем у виконавчому провадженні коштів реалізується шляхом перерахування виконавцем, що є його прямим обов`язком, а отже фактичне отримання стягувачем стягнутих коштів, за недоведеністю іншого, презюмується. Звертає увагу, що відповідач, подаючи пояснення по суті спору не вказав жодних заперечень з приводу позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відзив товариства на зазначену апеляційну скаргу не надходив.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Дінеро» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Вказує, що вартість послуг, заявлених позивачем у справі № 686/21925/23 є суттєво завищеною, необґрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам та не відповідає розумності та співмірності зі складністю і тривалістю справи.

Крім того, зазначає, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга, подана представником позивача щодо скасування безпідставно набутих коштів, в якій міститься прохальна частина щодо зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги, аргументована тим, що позивач є внутрішньо-переміщеною особою, яка не має достатньо коштів на проживання. Проте, отримала професійну правничу допомогу, витративши 10000,00 грн, що підтверджується тільки рахунком-фактурою, виданим представником позивача. Звертає увагу, що наведені факти суперечать одне одному та дають підстави вважати, що сума за надану правничу допомогу в розмірі 10000,00 не відповідає дійсності.

Відзив на апеляційну скаргу товариства до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу подану стороною позивача та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення судупершої інстанціїв частинізадоволених позовнихвимог ОСОБА_2 про визнаннятаким,що непідлягає виконанню,виконавчого написувчиненого 23.09.2021приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуБригідою В.О.,зареєстрованого вреєстрі за№ 30634,щодо зверненнястягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дінеро» заборгованості у загальному розмірі 9499 грн за кредитним договором №АG0927420 від 07.02.2020 та 650 грн за вчинення виконавчого напису не оскаржується, а тому, апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно дост. 1212 ЦК України,особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки рішенням суду у даній справі виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, та рішення набрало законної силі в частині задоволення позовних вимог, сторонами не оскаржувалось, то слід дійти висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставіст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Встановлено, що в підтвердження позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів позивачем було надано письмові докази: постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 12.11.2021 було відкрите виконавче провадження №67504277 з примусового виконання виконавчого напису №30634 від 23.09.2021; довідку ТОВ «ВОСТОРГ» № 2 від 20.07.2022 про те, що згідно постанови №67504277 від 23.11.2021, виданої за виконавчим написом №30634від 23.09.2021, ОСОБА_2 на користь приватного виконавця Попляка В.В. було стягнуто та перераховано загалом 3432, 51 грн.: платіжне доручення №7725 від 06.01.2022 1151,95 грн, платіжне доручення №8365 від 07.02.2022 1292,48 грн, платіжне доручення №4929 від 27.10.2022 988,08 грн; копію виписки з картового рахунку, з якого вбачається, що 05.07.2023 з карткового рахунку ОСОБА_2 у АТ «Райффайзен Банк Аваль» було примусово списано 5000,29 грн.КМНО ОСОБА_4 з виконання виконавчого документа виконавчий напис №30634 від 23.09.2021.

В ході розгляду справи 25.01.2024 представником позивача заявлялось клопотання про витребування від приватних виконавців та відповідача ТОВ «ФК «Дінеро» інформації та виписки по рахунку щодо отримання коштів від приватних виконавців по ВП №67504277 з примусового виконання виконавчого напису за період з 12.11.2021 по дату подання відповідної заяви (а.с. 98).

Судом першої інстанції в судовому засіданні протокольною ухвалою 25.01.2024 задоволено клопотання представника позивача, поновлено строк на подання заяви про витребування доказів та витребувано таку інформацію, в тому числі у відповідача (а.с. 100).

Письмовий запит суду щодо надання інформації про суми та дати отримання коштів товариством в результаті проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №67504277 на підставі виконавчого напису №30634 від 23.09.2021 направлено на адресу відповідача 14.02.2024 (а.с. 102) та отримано відповідачем ТОВ «ФК «Дінеро» - 20.02.2024 (а.с. 108). Проте, така інформація відповідачем надана не була.

Ухвалою Хмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від 04.03.2024 клопотання представника позивача задоволено, витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» інформацію про суми та дати отримання ними коштів, в результаті виконавчих дій приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 67504277 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №30634 від 23.09.2021 за період з 12.11.2021 по час надання такої інформації. Вказано про необхідність направлення інформації на адресу суду в строк до 29.03.2024 (а.с. 111).

Ухвала суду направлена на адресу відповідача 06.03.2024 (а.с. 114) та отримано відповідачем ТОВ «ФК «Дінеро» - 12.03.2024 (а.с. 116). Проте, така ухвала не виконана відповідачем.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст .13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом чч. 6-10 ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З оглядуна викладеневище,колегія суддіввважає,що,оскільки відповідачу данійсправі «ТОВ«ФК «Дінеро»не подавбез поважнихпричин докази,витребувані судом,ухилившись втакий спосібвід їхподання,слід визнатиобставину щодоотримання відповідачемкоштів в сумі 7446 грн 42 коп в результаті виконавчих дій приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 67504277 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №30634 від 23.09.2021.

Зазначеного вищесуд першоїінстанції приухваленні рішенняне врахував,фактично поклавшиобов`язок подоведеності обставинвиключно напозивача.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 7446 грн 42 коп безпідставно набутих коштів.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, слід змінити визначений судом першої інстанції розподіл судового збору та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь держави 1073 грн 60 коп судового збору, несплаченого позивачем при подачі позову при заявленні вимог немайнового та майнового характеру. Крім того, до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1610 грн 40 коп, сплаченого позивачкою при подачі апеляційної скарги.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати є обґрунтованими, пропорційними та розумними, при цьому, відповідачем не надано доказів не співмірності таких витрат.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі, оскільки судом не враховано, що у разі часткового задоволення позову такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що на час постановлення додаткового рішення становило 50%.

Встановлено, що у позові позивачкою зазначалось про те, що вона має понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн і вказувала про неможливість подання доказів понесення таких витрат, з врахуванням того, що невідомо який обсяг робіт буде виконано адвокатом.

09.04.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн (а.с.143-150).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 до суду подано копії договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2023 року, додатку №2 до цього договору від 26 липня 2023 року, ордер серії ВХ № 1052054 від 18.08.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акта приймання-передачі наданої правничої допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги від 04.04.2024 на суму 10000 грн, рахунку-фактури №04/04/2024 та звіт про витрачений час на надання правничої допомоги, а також копія квитанції про направлення таких документів іншим учасникам справи (а.с. 151-166).

Згідно з п.1 Додатку до договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги згідно п.1-3 даного договору становить 10000 грн. Отже, розмір визначеної умовами договору винагороди за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

За наслідками надання правничої допомоги адвокатом складається звіт та акт приймання-передачі правничої допомоги (послуг) за договором (п. 6 додатку до договору).

Крім того, сторони погодили, що гонорар за надання правничої допомоги згідно умов даного додадтку до договору сплачується (підлягає сплаті) замовником не пізніше нід черз 180 днів з дня укладення акту приймання-передачі правничої допомоги (п. 7 додатку до договору).

23.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» до суду першої інстанції подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Товариство вважає такі витрати недоведеними належними та допустимими доказами, неспівмірними, оскільки справа є незначної складності, розмір витрат в сумі 10000 грн не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, та сума таких витрат слід зменшити.

Аналогічні доводи містить і апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро».

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VIяк "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено за умови підтвердження: обсягу наданих послуг і виконаних робіт,їх вартості.

З огляду на викладене вище, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що, з врахуванням задоволених позовних вимог в повному обсязі після перегляду судового рішення в апеляційному порядку, виходячи з критерію реальності наданих адвокатських послуг, конкретних обставин справи, її складності і обґрунтованості таких витрат, недоведеності відповідачем не співмірності таких витрат, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. У зв`язку з чим, апеляційна скарга товариства підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційний судом нового судового рішення про стягнення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 7446 грн 42 коп безпідставно набутих коштів.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» задовольнити частково.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь держави 1073 грн 60 коп судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_2 1610 грн 40 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 червня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай