Ухвала

від 27.06.2024 по справі 619/3977/17

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Харківський районний суд Харківської області

УХВАЛА

27 червня 2024 року

смт Покотилівка Харківської області

Справа № 619/3977/17

Провадження № 1-кп/635/172/2024

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за обвинуваченням

ОСОБА_10 ускоєнні кримінальнихправопорушень,передбачених частиною2статті 27частиною 3статті 146,частиною 2статті 27частиною 4статті 187,пунктами 3,4,6,12частини 2статті 115КК Українита

ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 27 частиною 3 статті 146, частинами 2, 3 статті 27 частиною 4 статті 187, пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016220280002557 за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 27 частиною 4 статті 187, пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК України та ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 27 частиною 3 статті 146, частинами 2, 3 статті 27 частиною 4 статті 187, пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що відносно обвинувачених ОСОБА_10 наявне обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.146, ч.2 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.27 ч.3 ст.146, ч.ч.2, 3 ст.27 ч.4 ст.187, п.п.3, 4, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 22.04.2024стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор наголосив на необхідності продовження відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою у зв`язку з тим, що ризики, які були підставами для застосування стосовно обвинувачених запобіжного заходу продовжують існувати по теперішній час, вони не зменшилися та виправдовують необхідність застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наведені підстави свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, застосувавши до вказаних осіб більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_6 проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 заперечували наголосили, що клопотання прокурора є необґрунтованим, ризики прокурором не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили відмовити в його задоволенні, але у разі продовження запобіжного заходу - обрати відносно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його реєстрації або фактичного проживання. Адвокат наголосив, що на підтвердження ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частиною першою статті 177 КПК України прокурор не надав суду доказів, зокрема щодо можливого впливу на свідків. Більше того зазначив, що відсутність ризику, передбаченого пунктом 5 частиною першою статті 177 КПК України, вже була встановлена у попередній ухвалі суду.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 підтримала думку прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та просила клопотання задовольнити.

Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду

Суд, вислухавши думки учасників судового засідання з приводу доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення(ч.3 ст.331 КПК України).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно вимог статті 177КПКУкраїни метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема,переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 ,судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_10 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2024 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави на строк до 10.08.2024.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06 липня 2017 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 01 вересня 2017 року. В подальшому обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід було який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2024 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 10.08.2024.

Питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з огляду на стадію цього кримінального провадження наразі не вирішується, оскільки докази, які на думку сторони обвинувачення його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку глави 4КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленого обвинувачення.

Щодо аргументів сторони захисту, що зі спливом певного часу ризики, які стали підставою для взяття особи під варту зменшуються, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема, «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, «Фельдман проти України» (Заяви № 76556/01 та № 38779/04) від 08 квітня 2010 року) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

З огляду на вищенаведене, суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених прокурором ризиків, які у своїй сукупності можуть слугувати підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.

Суд враховує, що відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у викраденні ОСОБА_11 , вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, нападі на потерпілого ОСОБА_11 з метою заволодіння його майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, який зазнав нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та умисному вбивстві ОСОБА_11 , тобто умисному протиправному заподіянні смерті викраденої людини, вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, що відповідно до положень статті 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, а відтак є підстави вважати, що вони можуть перешкоджати встановленню істини у справі та переховуватися від органів досудового розслідування або суду у зв`язку з невідворотністю можливого призначення їм покарання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 лишня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на конкретні обставини справи та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , суд дійшов висновку про відсутність беззаперечних стримуючих факторів, що може виключати наявність ризику переховування від суду.

У даному випадку, суд погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховування від суду.

Зважаючи на те, що судовий розгляд триває, судом досліджуються матеріали справи, жоден свідок зі сторони обвинувачення судом ще не допитаний, а вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом, суд вважає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 можуть чинити тиск на свідків з метою зміни показань у подальшому на свою користь, чим перешкоджатимуть встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

Вказане дає обґрунтовані підстави для висновку, що заявлений прокурором ризик не зменшився та продовжує існувати.

В даному випадку суд погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Наявність судимості у обвинуваченого ОСОБА_9 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.153, ч.2 ст.186 КК України в даному випадку, суд розцінює, як одну з підстав для обґрунтування того, що він може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Отже, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме враховуючи конкретні обставини скоєння вказаних злочинів ОСОБА_9 може й надалі вчиняти аналогічні злочини, що свідчить про його соціальну небезпечність та може об`єктивно загрожувати життю чи здоров`ю осіб та унеможливлює перебування обвинуваченого на даний час у суспільстві.

Відсутність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України можливість вчинити обвинуваченим ОСОБА_10 іншого кримінального правопорушення, була встановлена ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.10.2023 року. Наявність вказаного ризику, який був зазначений у письмовому клопотанні прокурором не доведений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України відносно ОСОБА_9 та пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України відносно ОСОБА_10 є обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

На думкусуду,наразі існуютьпідстави дляпродовження застосування щодообвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 раніше обраного запобіжного заходу,оскільки підстави,які булина часобрання тапродовження обвинуваченимдії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно вимог статті 178 КПК України, суд враховує інші обставини, які підтверджені наданими сторонами доказами, зокрема особу обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має соціальні зв`язки, одружений, має двох неповнолітніх дітей та особу обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, який раніше судимий 11 липня 2011 року Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.121, ч.2 ст.153, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 9 місяців, та був умовно-достроково звільнений від відбування призначеного покарання 21.10.2014 на невідбутий строк 11 місяців 1 день, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд ураховує аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд переконаний, що вони не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання ними процесуальних рішень у справі.

Наведені доводи захисниками не є достатніми для зміни обвинуваченому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

На переконання суду, на даній стадії судового розгляду застосування стосовно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання ними покладених процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ними встановлених ризиків.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони обвинувачуються у злочину, який спричинив загибель людини, передбаченого пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК України.

На підставі вищевикладеного, суд, перевіривши обґрунтованість та доцільність застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , пов`язаного з обмеженням їх прав на свободу та особисту недоторканість, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Також колегія суддів зазначає, що з урахуванням навантаження суддів, кількості повітряних тривог, наявність/відсутність інтернету та світла для організації та проведення судових засідань у режимі відеоконференції та інших об`єктивних обставин - суд робить усе можливе з метою не порушення засад кримінального провадження (п.21 ч.1 ст.7 КПК України) та приписів частини 4 статті 28 КПУ України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 201, 331, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених частиною 2 статті 27 частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 27 частиною 4 статті 187, пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК Українизапобіжний західу виглядітримання підвартою вДержавній установі«Харківський слідчийізолятор» строкомна шістдесят днів без визначення розміру застави - до 25 серпня 2024 року включно.

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених частинами 2, 3 статті 27 частиною 3 статті 146, частинами 2, 3 статті 27 частиною 4 статті 187, пунктами 3, 4, 6, 12 частини 2 статті 115 КК Українизапобіжний західу виглядітримання підвартою вДержавній установі«Харківський слідчийізолятор» строкомна шістдесят днів без визначення розміру застави - до 25 серпня 2024 року включно.

Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 25 серпня 2024 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими в той саме строк, але з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Повний текст ухвали буде проголошений учасникам судового провадження 28 червня 2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_12

Судді ОСОБА_13

ОСОБА_14