Рішення

від 28.06.2024 по справі 235/2584/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/2584/24

Номер провадження 2/235/904/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю секретаря судового засіданняЮриної К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», Державного підприємства «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», Державного підприємства «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська Західна №1», яке у теперішній час перейменоване у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», позивач перебував у трудових відносинах з 02.01.2008 року. Прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. В наступному переведений на посаду гірничого майстра підземного, а потім помічником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті. Звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

З відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська», позивач перебував у трудових відносинах з 20.12.2017 року. Прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті. Наказ № 7410-к від 20.12.2017 року.

08.08.2023 року звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я п. 2 ч.1 ст.40 КЗпП України. Наказ №1131/К від 08.08.2023 року.

27.06.2023 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким встановлено професійні захворювання: Пневмоконіоз, (s/t, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст.

08.08.2023 року позивач був первинно оглянутий на МСЕК за професійним захворюванням, де йому було встановлено 14.06.2023 року на підставі ЛЕК № 23/484 виданого Інститутом медицини праці ім. Кундієва Ю. м. Київ 40% втрати професійної працездатності з 08.08.2023 року до 01.09.2026 року первинно. Захворювання встановлено вперше.

Первинно визнано інвалідом 3 групи за професійним захворюванням.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування професійного захворювання, санаторно-курортне лікування по профзахворюванню при відсутності протипоказань.

За висновками про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця, несприятливі метеоумови, вплив небезпечних чинників виробництва.

Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: спостереження у пульмонолога, сімейного лікаря, стаціонарне лікування за показанням, санаторно - курортне лікування при відсутності протипоказань.

Вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода, яка не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно пункту17акту,професійне захворюваннявиникло затаких обставин:у зв`язкуз тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме -ВП «Шахта «Центральна» ДП « Красноармійськвугілля», Шахта «Красноармійська- Західна №1», ДП «ВК Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилоподавлення), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу). Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, концентрації яких перевищували допустимі параметри.

У пункті 18 акту від 27.06.2023 року зазначено, що причинами професійних захворювань є тривалий період впливу на працівника шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, а саме: пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля та вуглепородний пил з вмістом вільного диоксиду кремнію 5% - фактична величина 19.0 мг/ м3, при нормативному значенні- 10 мг/м3 .Час діїпротягом зміни-94.4%.

Таким чином, робота позивача на користь підприємства була надважкою, впродовж тривалого часу впливу шкідливих факторів виробничого середовища, в умовах зі значним перевищенням гранично допустимих норм.

Починаючи з 2019 року позивач перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря. Неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно.

З 12.06.2023року до 26.06.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва академії медичних наук України», з основним діагнозом: Пневмоконіоз, (s/t, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст. захворювання професійне, встановлене вперше.

Внаслідок професійних хвороб у позивача з`явився постійний біль вздовж хребта, задуха при незначному фізичному навантаженні та при ході на 20м, утруднене дихання, кашель, переважно сухий, на протязі всього дня, з тяжко відділяємим харкотінням, підвищення АТ, головний біль, швидка втомлюваність, пітливість, загальна слабкість.

Наслідки профзахворювань суттєво погіршили загальний стан здоров`я. Вимушений досить часто проходити курс лікування, змушений обмежувати себе в рухах, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на самопочуття.

Захворювання бронхів і легенів приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка позбавляють позивача нормального образу життя, активного спілкування з оточуючими, реалізації своїх здібностей, бажань. Ці обставини спричиняють моральні страждання.

Багато років позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів. Праця в шахті була надважка, але він вимушений був працювати, оскільки оплата роботи підземного робітника задовольняла його потреби та основні потреби сім`ї та давала право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку.

Професійні хвороби, позначились на здібностях, позивачу не під силу важка чоловіча робота. Не доступний йому і активний відпочинок, зайняття спортом, навіть для підтримання тіла у формі, оскільки одразу відчуває біль та задуху.

Погіршення стану здоров?я відкладається як на сімейних стосунках, так і на стосунках з оточуючими, часто хворіє, обмежений в своїх можливостях, тому вимушений відмовитись від активного образу життя, не зважаючи на свій вік.

Позивач має на утриманні матір, яка є інвалідом 3 групи та двох неповнолітніх доньок.

Таким чином, позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки порушені його нормальні життєві зв`язки, що викликає негативні емоції та переживання, суттєво позначається на психологічному стані, тому вважає за необхідне звернутись з даною позовною заявою.

Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому, позивач отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя.

Випадок професійного захворювання взято до обліку ДП «ВК «Краснолиманська», що відповідає Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України № 337 від 17.04.2019 року (п. 109: у разі коли хворий працював на кількох підприємствах (в установах, організаціях), де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння), повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство (в установу, організацію), де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку хронічного професійного захворювання (отруєння).

Тому позивач вважає за необхідне звернутись до суду з позовною заявою до підприємств, з якими перебував у трудових відносинах про солідарне стягнення суми на відшкодування моральної шкоди.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 180 000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті професійних захворювань

Ухвалою суду від 02.04.2024 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без виклику сторін.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» у відзиві на позов зазначив, що заявлені позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З ПРАТ «ШУ «Покровське» позивач перебував у трудових відносинах в період з 02.01.2008 по 03.03.2014, звільнився за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Після цього, з 20.12.2017 по 08.08.2023 працював на ДП «ВК «Краснолиманська» і звільнений був за п.2. ч.1 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.06.2023р., йому було встановлено професійні захворювання: пневмоконіоз, (s/t, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом II ст., фаза затихаючого загострення, ЛН II ст. 08.08.2023 висновком МСЕК було встановлено ступень втрати професійної працездатності в розмірі 40 % по профзахворюванню.

За наявними доказами долученими до позовної заяви визначено зв`язок між професійним захворюванням позивача та умовами праці саме на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», а не з умовами праці на іншому підприємстві, яке не було останнім місцем роботи позивача та на якому мали місце шкідливі фактори виробничого середовища, які можуть викликати саме те профзахворювання, яке встановлено позивачу.

Зі свого боку Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» вважає, що є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій юридичній особі Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська». Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові. Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним. Встановлення діагнозу професійного захворювання в Україні здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (далі Порядок №337). Згідно п. 94. Порядку №337 спеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров`я проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння). Професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу (п.97 Порядку №337). Рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/ у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння) (п.99 Порядку №337). Висновок лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) видається працівникові, а його копія надсилається головному спеціалістові з професійної патології області або міста за місцем роботи або проживання працівника та територіальному органові Пенсійного фонду України (п.100 Порядку №337). Згідно п. 101 Порядку №337 спеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Згідно п.116 Порядку №337 у разі виявлення хронічного професійного захворювання(отруєння) у непрацюючих пенсіонерів, які працювали на території України, розслідування проводиться згідно з вимогами цього Порядку на підприємстві (в установі, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, копії трудової книжки, позивач 08.08.2023 року був звільнений з ДП «ВК «Краснолиманська» за п.2. ч.1 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі. Також, в Медичному висновку є посилання на інформаційну довідку про умови праці. Згідно п. 81 Порядку №337 на непрацюючих пенсіонерів або осіб, які не працюють, лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці складається інформаційна довідка про умови праці працівника у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння). Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за результатами якого було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.06.2023, проводилось в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» і, відповідно, саме цьому підприємству спеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров`я було направлене повідомлення за формою П-3. Таким чином, з урахуванням положень п. 116 Порядку №337 саме Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», є тим роботодавцем, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Підтвердженням цьому також слугують викладені в Медичному висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) обставини щодо встановлення зв`язку хронічного професійного захворювання з умовами праці. Зазначення в Акті розслідування інформації про роботу позивача без зазначенні визначеного періоду (рік, місяць) та без встановлення причинного зв`язку такої роботи з виникненням хронічного професійного захворювання не може слугувати підставою для покладання на ПРАТ «ШУ «Покровське» обов`язку по відшкодуванню позивачу моральної шкоди. Жодного належного і допустимого доказу того, що робота позивача в ПРАТ «ШУ «Покровське» стала причиною виникнення у позивача хронічних професійних захворювань немає, отже неможливо встановити зв`язок з роботою позивача в ПРАТ «ШУ «Покровське» і заподіянням йому моральних страждань, а тому підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача відсутні.

Представник відповідача вважає, що наданими позивачем доказами не підтверджено заподіяння моральної шкоди позивачу саме відповідачем. Незважаючи на те, що в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.06.2023 наявна інформація про роботу позивача на підприємстві відповідача, однак зазначено, що стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів становить 5 років 6 місяців 9 днів, що відповідає періоду роботи позивача машиністом підземних установок ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» в період з 20.12.2017 по 08.08.2023 (п.12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.06.2023). Натомість, цими аргументованими запереченнями повністю спростовано доводи позивача про обов`язок ПРАТ «ШУ «Покровське» відшкодувати йому моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Такий обов`язок несе ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

При вирішенні даного спору необхідно враховувати відсутність протиправної поведінки ПРАТ «ШУ «Покровське», відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та моральною шкодою, та найголовніше, відсутність причинного зв`язку роботи позивача в ПРАТ «ШУ «Покровське» з встановленим йому професійним захворюванням.

Представник відповідача просить суд погодитись з відповідачем, що розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання проводилося в ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», саме це підприємство вказано і у висновку ЛЕК ДУ «Український НДІ промислової медицини».

Представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують, його права та законні інтереси.

Позивач оформляючи трудові відносини з відповідачем ознайомлений зі своїми правами ї обов`язками, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тобто, відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я

Представник відповідача зазначає, що хронічна хвороба має довготривалий повільний процес. Тобто, у шкідливих умовах праці стан здоров`я робітника буде погіршуватися поступово, що він не може не помічати. Загальний стаж роботи позивача на всіх підприємствах становить - 15 років 8 місяців 23 дні. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача - 5 років б місяців 9 днів (з 20.12.2017 по 08.08.2023), що є не недостатнім періодом для утворення професійного захворювання. Для виникнення профзахворювання відповідно до висновків МОЗ України треба більш 10 років, проте позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем менше зазначеного часу у 2 рази. Та крім того, стаж роботи на підприємстві відповідача становить лише третину від загального стажу роботи позивача. Крім того, за усі періоди роботи на підприємстві відповідача позивач майже ніколи не скаржився на стан свого здоров`я, що підтверджується довідкою з медпункту ДП «ВК «Краснолиманська»» (під час проходження медичних оглядів у 2019 та 2021 роки - придатний до роботи). Повідомлень про виявлення початкових стадій професійних захворювань, необхідність додаткових обстежень або лікування відносно позивача до адміністрації відповілача не надходило. Позивач не оскаржував результати періодичних медичних оглядів та не повідомляв роботодавця про невідповідність їх результату відносно дійсного стану здоров`я. Позивач взагалі не повідомляв роботодавця про свій дійсний стан здоров`я.

08.08.2023 року, згідно довідки до акту огляду МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності йому встановлено 3 групу інвалідності з 08.08.2023 року до 01.09.2026 року та 40% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням. Виходячи із вищевикладеного, представник приходить до висновку, що позивач знав про погіршення свого фізичного стану, але умисно тривалий час не повідомляв відповідача про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю через погіршення стану здоров`я, тобто зловживав правом, з метою подальшого особистого збагачення за рахунок ДП «ВК «Краснолиманська».

Під час трудової діяльності позивач забезпечувався санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих норм. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що їх використовує працівник, а також санітарно-побутові умови відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці.

Вимога позивача про стягнення 180 000,00 грн, у якості відшкодування моральної шкоди є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Частиною 2статті 247ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на у ВАТ «ВК «Красноармійська Західна №1» (ПАТ Шахтоуправління «Покровське») з 02.01.2008 до 04.09.2014 року (Приватне Акціонерне Товариство «Шахтоуправління «Покровське») машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, помічником начальника дільниці підземного з повним робочим днем у шахті. Звільнений позивач на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

У період з 20.12.2017 року по 08.08.2023 року позивач працював на ДП «ВК «Краснолиманська» машиністом підземних установок 3 розряду з повним підземним робочим днем у шахті. Звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

Відповідно акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.06.2023 року стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 05 років 06 місяці 09 днів, за професією 10 років 05 місяців 22 дні, загальний стаж 15 років 08 місяців 23 дні.

27.06.2023року складенийакт розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання,відповідно доякого позивачувстановлено професійнізахворювання: Пневмоконіоз,(s/t,2/2),ускладнений хронічнимбронхітом ІІст.,фаза затихаючогозагострення,ЛН ІІст.

Раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було, пункт 15 акту.

Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме ВП «Шахта «Центральная» ДП «Красноармійськвугілля», Шахта «Красноармійська-Західна №1», ДП «ВК «Краснолиманська» в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.

У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилоподавлення), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу). ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, концентрації яких перевищували допустимі параметри.

У пункті 18 акту визначені причини виникнення хронічного професійного захворювання. Якими є: пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля та вуглепородний пил з вмістом вільного диоксиду кремнію 5% - фактична величина 19.0 мг/ м3 , при нормативному значенні- 10 мг/м3 .Час діїпротягом зміни-94.4%.

Таким чином, робота позивача була надважкою, впродовж тривалого часу впливу шкідливих факторів виробничого середовища, в умовах зі значним перевищенням гранично допустимих норм.

Отже, роботодавці під час роботи позивача, допустили перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушеннямст. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці».

У період з 12.06.2023 року по 26.06.2023 року ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Академії медичних наук України».

Згідно з медичним висновком Лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14.06.2023 року за № 238484, ОСОБА_1 встановлено такі професійні захворювання: Пневмоконіоз, (s/t, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст.

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень, в тому числі рентгенологічні дані ОГК; динаміка захворювання, інформація про умови праці, представлена в санітарно-гігієнічній характеристиці від 06.06.2023 року, згідно який я підлягав дії пилу, концентрація якого перевищують ГДН; профмаршрут.

08.08.2023 року ОСОБА_1 вперше оглянутий на МСЕК за професійним захворюванням, де йому встановлено первинно 40% втрати професійної працездатності. Визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування по профзахворюваннях, санаторно- курортне лікування. Протипоказана важка фізична праця, несприятливі метеоумови, вплив небезпечних чинників виробництва.

Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 починаючи з 2019 року періодично проходив стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу захворювань, які в подальшому визнані професійними.

Таким чином, період виникнення професійного захворювання у позивача припадає на період перебування в трудових відносинах з відповідачем, який працював в тяжких умовах праці.

В акті зазначено, що раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було.

З матеріалів справи вбачається, що період виникнення професійного захворювання припадає на періоди перебування в трудових відносинах з відповідачем ДП «ВК Краснолиманська».

Встановлення діагнозу професійного захворювання в Україні здійснюється відповідно

до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 р. № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві».

Згідно п. 94. Порядку №337 спеціалізовані профпатологічні заклади охорони здоров`я

проводять амбулаторне та/або стаціонарне обстеження хворих і встановлюють діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння). Професійний характер хронічного захворювання (отруєння) встановлюється лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (далі - лікарсько-експертна комісія), склад якої затверджує керівник такого закладу (п.97 Порядку №337).

Рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: трудовій книжці - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписці з амбулаторної картки (форма 025/у); історії хвороби за весь період спостереження; направленні хворого на огляд до лікарсько-експертної комісії з медичним висновком лікаря-профпатолога; санітарно- гігієнічній характеристиці умов праці; інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння); висновку фтизіатра, нарколога та інших документах (у разі потреби); акті за формою Н-1 (у разі гострого професійного захворювання (отруєння) (п.99 Порядку №337).

Згідно п. 101 Порядку №337 спеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), територіальному органові Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також

профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я.

В п. 17 Акту розслідування вказано, що у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме -ВП «Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля», Шахта «Красноармійська- Західна №1», ДП «ВК Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.

Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за результатами якого було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27.06.2023, проводилось на ДП «ВК «Краснолиманська`і, відповідно, саме цьому підприємству спеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров`я було направлене повідомлення за формою П-3.

Таким чином, з урахуванням положень п. 116 Порядку №337 та п. 17 акту, відповідачі є тими підприємствами, шкідливі виробничі фактори на яких призвели до виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Підприємством, на якому у позивача встановлено професійне захворювання відповідно до акту від 27.06.2023 року є ДП «ВК «Краснолиманська». Проте, на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивач також працював у підземних умовах.

Згідно ст.17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний за свої

кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Відповідно до п. 1.4. Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113, попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

- визначення стану здоров`я працівника і реєстрації вихідних об`єктивних показників здоров`я та можливості виконання без погіршення стану здоров`я професійних обов`язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданоїїх працівникам такими умовами.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов`язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією (фахом), про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 цього Закону.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 40%, що свідчить про незворотність такої втрати.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та значною втратою професійної працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що у зв`язку з встановленням у позивача професійного захворювання та у зв`язку з цим 40% втрати працездатності, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок вищезазначених професійних захворювань, у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров`я.

Оскільки вказане професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливих факторів, тобто у зв`язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов`язаних з порушенням Закону України "Про охорону праці".

Згідно з положеннями пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420, саме акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 є однією з підстав для здійснення медико-соціальної експертизи потерпілого.

В даному випадку професійне захворювання пов`язано з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Факт заподіяння моральної шкоди пов`язаний не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, щошкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідачів спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємствах відповідачів.

Нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, тому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

Отже, з урахування того, що позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 90000 гривень, що буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, та це буде розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Щодо оподаткування моральної шкоди.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14пункту 164.2статті 164ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається суми відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

Таким чином, сума моральної шкоди підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.Частина 6ст.141 ЦПК України,передбачає,що якщопозивача,на користьякого ухваленорішення,звільнено відсплати судовогозбору,він стягуєтьсяз відповідачав дохіддержави пропорційнодо задоволеноїчи відхиленоїчастини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4,5,10,12,81,89,141,223,265,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», Державного підприємства «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», Державного підприємства «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди солідарно 90000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок, без утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «ВК «Краснолиманська», Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, в рівних долях по 605,60 гривень з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: Донецька область, м. Родинське, вулиця Перемоги, 9.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

Повний текст судового рішення виконано 28.06.2024р.

Суддя Хмельова С.М.