Ухвала

від 24.06.2024 по справі 331/3907/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.06.2024 Справа № 331/3907/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3907/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/379/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022082060000020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012, 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060, які розташовані на території Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району у формі заборони власникам та користувачам зазначених земельних ділянок володіти, користуватися та розпоряджатися ними.

Під час досудового розслідування встановлено, що спеціалізованою екологічною прокуратурою Запорізької обласної прокуратури, для вжиття заходів представницького характеру здійснено моніторинг офіційних веб-ресурсів (реєстрів) щодо дотримання вимог земельного законодавства на території міста Запоріжжя. Згідно з ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі змістом ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п. ґ ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення відповідно до вимог Земельного та Лісового кодексів України мають специфічний правовий режим, який визначає необхідність їх використання саме для цілей лісового господарства та особливу охорону лісових насаджень, розташованих на цій землі. Випадки законного вилучення цих земель та зміни цільового призначення є обмеженими та вичерпним чином визначені законодавством.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, у справі від 30.05.2018 № 368/1158/16-ц, у справі від 14.11.2018 № 183/1617/16 звернуто увагу, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, 19, пункт «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Лісові насадження навколо м. Запоріжжя, що наразі незаконно перебувають у володінні фізичних осіб, сприяють у зменшенні негативного впливу на довкілля від викидів в атмосферне повітря заводів - гігантів металургійної промисловості, яких у місті більше 15. Тому збереження цих лісів, до яких належать і спірні земельні ділянки, є необхідною умовою забезпечення екологічного благополуччя у регіоні з метою реалізації конституційної гарантії права кожного громадянина на безпечне довкілля.

Враховуючи незначну залісненість території навколо АДРЕСА_1 , яка зараз окупована країною-агресором та не підконтрольна державі Україна, а також особливе техногенне навантаження, для збереження екологічної безпеки в місті та області стратегічне значення має кожен метр лісу, а його вирубка стане причиною екологічної катастрофи.

Тому, безперечно незаконним відчуженням спірних земельних ділянок без жодної правової підстави, порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, охорони та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Згідно ч.1 ст. 57 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягають обов`язковій державній експертизі.

В ході розслідування встановлено, що протягом 2020 2021 років Головним управлінням ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області проведено закупівлю робіт (ДК 021:2015:71340000-3) «Комплексні інженерні послуги (Проведення державної інвентаризації земель у Запорізькій області)» та укладено відповідні угоди №143 від 19.05.2020, №264 від 27.11.2020 та №148 від 19.11.2021.

Моніторингом веб-ресурса «Публічна кадастрова карта України» встановлено, що на території Кушугумської об`єднаної територіальної громади знаходяться земельні ділянки вкриті лісовою рослинністю із кадастровими номерами 2322155600:03:004:2017 площею 70,2 га та 2322155300:02:005:3699 площею 86,8 га із цільовим призначенням 09.01 «для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», які перебувають у державній власності, а право постійного користування земельними ділянками належить ДП «Пологівське лісомисливське господарство».

Крім того, до Запорізької обласної прокуратури надійшло звернення Кушугумського селищного голови Запорізького району Запорізької області про те, що на території Кушугумської селищної ради на земельних ділянках державної власності для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг з`явились нові ділянки, які передано у власність невідомим громадянам для ведення особистого селянського господарства.

В той же час, згідно із даними публічної кадастрової карти та Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в 2021 році державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради зареєстровано право власності на 4 земельні ділянки лісу за ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема на земельні ділянки із наступними кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060.

Крім того, в 2020 році державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області зареєстровано право власності на наступні земельні ділянки лісу за громадянами, зокрема: за ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_1 ) на ділянку 2322155600:03:004:2003, ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_2 ) на ділянку 2322155600:03:004:2004, ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_3 ) на ділянку 2322155600:03:004:2005, ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_4 ) на ділянку 2322155600:03:004:2006, ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_5 ) на ділянку 2322155600:03:004:2007, ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_6 ) на ділянку 2322155600:03:004:2008, ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_7 ) на ділянку 2322155600:03:004:2009, ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_8 ) на ділянку 2322155600:03:004:2012.

В подальшому, на підставі договорів від 02.07.2021 вказані ділянки були передані в оренду ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» (ЄДРПОУ 40507058) строком на 7 років.

Аналіз наявних документів дає підстави вважати, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення стосовно незаконної передачі громадянам у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060, 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012 причетні службові особи ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та службові особи Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

В обґрунтування клопотання, слідчий зазначив, що метою накладення арешту на вказане майно є збереження речових доказів.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши рішення тим, що вжиття судом заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на зазначене нерухоме майно є запобіжним заходом проти порушення прав та законних інтересів сторін кримінального провадження, оскільки у випадку його приховування, пошкодження чи розпорядження ним можуть настати вкрай негативні наслідки.

В апеляційній скарзі представник користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» - адвокат ОСОБА_7 вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що вказані в клопотанні слідчого земельні ділянки перебувають у приватній власності громадян, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012, загальною площею 16 га перебувають в оренді ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013».

Зазначає, що право оренди на вказані земельні ділянки зареєстровано за ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відтак ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» є землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012, на які накладено арешт на підставі оскаржуваної ухвали з забороною землекористувачам користуватися цими земельними ділянками, у зв`язку із чим порушено право ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» на користування такими земельними ділянками.

Також зазначає, що нормами КПК України не передбачено можливості накладення арешту на земельні ділянки з метою запобігти ускладненню досудового розслідування, як про це зазначали слідчий та прокурор у судовому засіданні.

Вказує, що відомостей про оспорювання законності виділення вказаних земельних ділянок особам, у порядку адміністративного та цивільного судочинства слідчому судді не надано.

Крім того зазначає, що ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 червня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт зазначених земельних ділянок, до апеляційного суду прокурором не оскаржена.

Звертає увагу на те, що 21 червня 2022 року слідчий повторно звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні, в якому просив накласти арешт на вказані земельні ділянки та ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2022 року у задоволенні клопотання повторно відмовлено у повному обсязі.

Зазначає, що мотивуючи ухвалу, слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя вказував про те, що слідчим не доведено, як земельні ділянки, на які він просить накласти арешт, орган досудового розслідування буде використовувати в якості речового доказу у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем службовими особами та на те, що земельні ділянки, на які просить слідчий накласти арешт не є речовими доказами у кримінальному провадженні в розумінні ст. 98 КПК України.

Вказує, що зазначену ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2022 року, прокурором було оскаржено, однак ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 липня 2022 року повернуто апеляційну скаргу з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Звертає увагу на те, що у подальшому орган досудового розслідування - слідче управління ГУНП в Запорізькій області під процесуальним керівництвом Запорізької обласної прокуратури маючи за мету неодмінно накласти арешт на вказані земельні ділянки передав дане кримінальне провадження до слідчого відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області з метою створення штучних умов для звернення з повторним клопотанням про арешт земельних ділянок до іншого слідчого судді в іншому суді за територіальною підсудністю органу досудового розслідування. 28 жовтня 2022 року слідчий відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні, в якому просив накласти арешт на вказані земельні ділянки. 31 жовтня 2022 року клопотання про арешт майна слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було задоволено, у подальшому у слідчого управління ГУНП в Запорізькій області виникла необхідність у поверненні матеріалів кримінального провадження.

Крім того вказує, що оскільки слідчим не доведено, як земельні ділянки, на які він просить накласти арешт, будуть використовуватись в якості речового доказу у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем службовими особами, то висновок слідчого судді про те, що по відношенню до зазначеного майна існує сукупність правових підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, подальше проведення слідчих дій з ним не виявляється за можливе без застосування тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном тобто арешту, суперечить КПК України.

Зазначає, що та обставина, що слідчий постановою від 9 червня 2022 року визнав вказані земельні ділянки речовими доказами є безпідставною, оскільки визнання органом досудового розслідування майна речовим доказом відповідно до параграфу 4 КПК України не має юридичного значення.

Звертає увагу на те, що у клопотанні слідчого не зазначено підстави та мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та не наведене обґрунтування необхідності арешту земельних ділянок.

Вказує, що ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» є добросовісним орендарем та набувачем іншого речового права на зазначені земельні ділянки, що свідчить про те, що вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження не відповідає принципам розумності та співмірності кримінального провадження.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу та у задоволенні клопотання слідчого відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про арешт майна по кримінальному провадженню №42022082060000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України відмовити.

Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді посилається на те, що оскаржувана ухвала була постановлена 31 жовтня 2022 року, але до неї було забезпечено загальний доступ лише 13 травня 2024 року, при цьому розгляд клопотання слідчого про арешт земельних ділянок відбувався за відсутності їх власників та землекористувачів, яким оскаржувана ухвала не направлялась та з оскаржуваною ухвалою фактично ознайомився лише 14 травня 2024 року.

Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, представник користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» для розгляду клопотання слідчого про арешт майна не викликався та відомості про отримання ним оскаржуваної ухвали відсутні, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

У судовому засіданні апеляційного суду представник користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що накладено арешт на 12 земельних ділянок, з яких 8 перебувають в оренді у ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013». Зазначив, що з фабули з ЄРДР вбачається, що наразі існує кримінальне провадження за фактом незаконних дій службових осіб Держгеокадастру, якими були розроблені документи лише щодо 4 земельних ділянок, щодо інших земельних ділянок, то такі документи розроблені іншим землевпорядником ФОП ОСОБА_19 . На даний час не існує жодного провадження, в якому ставилось б під сумнів підстави набуття права власності вказаних у клопотанні земельних ділянок, а також не оскаржуються договори оренди земельних ділянок, а тому не існує підстав для задоволення клопотання про арешт майна. Звернув увагу на не співмірний захід, який був застосований слідчим суддею, оскільки оскаржуваною ухвалою було заборонено користування земельними ділянками як власникам, так і користувачам, зокрема ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013», які на даний час ведуть сільськогосподарську діяльність на земельних ділянках.

Прокурор частково погодився із доводами та вимогами апеляційної скарги та вказав, що на даний час в провадженні СУ ГУНП перебуває кримінальне провадження за фактом зловживання службовими особами Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області своїми службовими повноваженнями щодо передачі земельних ділянок. Як встановлено в ході досудового розслідування вказані земельні ділянки були передані у приватну власність, зокрема 4 земельні ділянки з кадастровими номерами 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060 були оформлені за ОСОБА_10 , які не мають жодного відношення до ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013», щодо інших земельних ділянок, які перебувають в оренді ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013», то вони відносяться до категорії сільськогосподарського призначення, право власності на них оформлено за фізичними особами та вони були передані за договором оренди відповідним підприємствам, щодо них органом досудового розслідування не встановлено перетин з землями лісогосподарського призначення, у зв`язку із чим щодо земельних ділянок 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012 не заперечував у скасуванні оскаржуваної ухвали.

Заслухавши доповідь судді, представника користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013», прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та провівши судові дебати, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що відділом поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022082060000020 від 14 січня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України (а.с. 6-7).

Із фабули витягу з ЄРДР за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України випливає, що 26 жовтня 2021 року до ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло звернення Кушугумського селищного голови Запорізького району Запорізької області ОСОБА_20 з приводу того, що у порушення вимог земельного законодавства у приватну власність фізичним особам передані земельні ділянки.

Із фабули витягу з ЄРДР за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України убачається, що службові особи Запорізького регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та Кушугумської об`єднаної територіальної громади зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими особами, незаконно передали у власність громадян 71 земельну ділянку категорії «землі лісу».

Як випливає із матеріалів клопотання, наразі по даному кримінальному провадженню здійснюється досудове розслідування, де об`єктом кримінально протиправних дій можуть бути земельні ділянки, які відносяться до категорії «землі лісу».

Отже, накладаючи арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060, слідчий суддя правильно вирішив питання про накладення арешту на таке майно.

Разом з тим, враховуючи пояснення у судовому засіданні апеляційного суду прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині земельних ділянок з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012, зазначивши, що в ході досудового розслідування було встановлено, що такі земельні ділянки не відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо накладення арешту на вказані земельні ділянки знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

З приводу вимог апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали в частині накладення арешту на земельні ділянки: 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060, то колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні наразі триває, відсутності відомостей про те, що вказані земельні ділянки, які передані у приватну власність фізичним особам не є землями лісогосподарського призначення, то колегія суддів вважає, що накладення арешту на таке майно буде відповідати вимогам кримінального процесуального закону.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку слідчого судді про задоволення клопотання про арешт майна земельних ділянок з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2003, 2322155600:03:004:2004, 2322155600:03:004:2005, 2322155600:03:004:2006, 2322155600:03:004:2007, 2322155600:03:004:2008, 2322155600:03:004:2009, 2322155600:03:004:2012 знайшли своє підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді в цій частині скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою необхідно частково задовольнити клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити представнику користувача майна ТОВ «АГРОІНВЕСТ-2013» - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2022 року.

Апеляційну скаргу представника користувачамайна ТОВ«АГРОІНВЕСТ-2013»-адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022082060000020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322155600:03:004:2015, 2322155600:03:004:2031, 2322155600:03:004:2032, 2322155600:03:004:2060, які розташовані на території Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області шляхом заборони володільцям та користувачам зазначених земельних ділянок володіти ними, користуватися та розпоряджатися.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4