Ухвала

від 25.06.2024 по справі 461/8011/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8011/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/365/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року у кримінальному провадженні про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України,та призначено йому покарання у виді5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30.10.2023 р., більш суворим за цим вироком,остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішенорахувати з 26 липня 2023 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 03 червня 2023 року, приблизно о 11 год. 24 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, на території України з 05:30 год.24.02.2022, який продовжено до 18.08.2023, перебуваючи в приміщенні магазину «Свій Маркет» ТзОВ «Футуро Трейд», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 25, таємно із прилавку викрав «Ікру Спецпосол 100 г Лососева» вартістю 304 грн. 20 коп.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , вважаючи, що за ним ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для сторонніх осіб, із вищевказаним викраденим товаром, не розрахувавшись за такий, направився в сторону дверей магазину «Свій Маркет» та покинув його межі, в результаті чого отримав можливість розпорядитися викраденим на власний розсуд.

Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_6 ,заподіяв ТзОВ «Футуро Трейд» матеріальну шкоду на загальну суму 304 грн. 20 коп.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану.

Не погоджуючись із цим вироком, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить змінити вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року на більш м`який.

В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений покликається на те, що він повністю визнав вину та розкаявся у вчиненому, зобов`язується більше ніколи не порушувати закон, хоче якнайшвидше відбути покарання, відшкодувати завдані ним збитки та створити сім`ю.

Зазначає, що при можливості готовий стати на захист своєї Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією російської федерації на території України та взяти участь у військовій операції зі звільнення окупованих територій України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу та просили таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційних вимог.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частинами 1,2ст.404КПК Україниустановлено,що судапеляційної інстанціїпереглядає судовірішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_6 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказує на надмірну суворість призначеного йому покарання.

Водночас,згідно зпунктами 1,2ч.1ст.413КПК України,неправильним застосуваннямзакону Українипро кримінальнувідповідальність,що тягнеза собоюскасування абозміну судовогорішення,є: 1)незастосування судомзакону,який підлягаєзастосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню.

З огляду на виявлення порушень вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, апеляційний суд, на виконання вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, вважає за можливе вийти за межі апеляційних вимог.

Так, частиною 1, 4 ст. 70 КК Українивизначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_6 засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року, яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_6 засуджено вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року, останній вчинив 3 червня 2023 року близько 15 год. 20 хв. та 3 червня 2023 року близько 16 год. 02 хв.

У свою чергу, за оскарженим вироком кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 вчинено 3 червня 2023 близько 11 год. 24 хв., тобто до постановлення вироку Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року. Таким чином, зазначений вирок слід враховувати при призначенні остаточного покарання та щодо нього застосуванню підлягає ч. 4 ст. 70 КК України.

На противагу наведеному, судом першої інстанції остаточне покарання ОСОБА_6 призначено з застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім цього, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року, більш суворим за цим вироком, суд остаточно призначив ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Втім, поза увагою суду залишилось те, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання з випробуванням.

З огляду на це, вироком Личаківського районного суду м. Львова від 19 липня 2022 року, яким ОСОБА_6 визнано винним за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України та призначено покарання у виді 5 місяців 1 дня арешту, вирішено вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2022 року у справі №461/7776/21 стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України, виконувати самостійно.

Наведене узгоджується з вимогами п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року.

Втім, суд першої інстанції вказані вимоги закону залишив поза увагою.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, при розгляді провадження суд першої інстанції, допустив такі порушення вимог закону, що перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому оскаржений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції на підставі статей 412,415 КПК України, що, у свою чергу, перешкоджає прийняттю рішення за апеляційними вимогами обвинуваченого ОСОБА_6 , які необхідно перевірити в ході нового судового розгляду, з постановленням відповідного рішення.

Крім цього, у ході нового судового розгляду слід звернути увагу на представлені стороною захисту медичні документи, згідно з якими ОСОБА_6 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, йому встановлено діагноз F07.0 розлади особистості, пов`язані з органічним ураженням головного мозку, скаржиться на «ненормальну поведінку», бажання вчиняти крадіжки та тікати з дому.

За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 - скасувати.

Призначити у Галицькому районному суді м. Львова новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4