Ухвала

від 13.05.2024 по справі 2-294/11

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 2-294/11

Номер провадження 4-с/495/10/2024

13 травня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Червинській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення дії/бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича

ВСТАНОВИВ:

АТ «Державний ощадний банк України» 13.10.2023 року звернувся до суду із зазначеною скаргою, у якій просив суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича від 19.02.2020 про закінчення виконавчого провадження № 60932595.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича (далі - Виконавець) перебувало виконавче провадження № 60932595 з примусового виконання виконавчого листа № 2-294/11, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 13.01.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне відділення ПАТ «Ощадбанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 158 372,98 грн.

19.02.2020 Виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60932595 на підставі п. 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закон України «Про виконавче провадження».

Дослідивши зміст зазначеної постанови від 19.02.2020, АТ «Ощадбанк» вважає її необґрунтованою та передчасною, вбачає у діях Виконавця порушення Закону України «Про виконавче провадження», на підставах викладених далі.

11.06.2014 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області ухвалено заочне рішення по справі № 2-294/11, яким задоволено позовні вимоги АТ «Ощадбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 158 372,98 грн. та судового збору у розмірі 1 580,37 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.05.2015 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 11.06.2014 Одеської області залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення суду, 13.01.2016 року видано виконавчі листи справі № 2-294/11.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Банку по кредитному договору на загальну суму 158 372,98 грн., неодноразово перебував на виконанні у органах державної виконавчої служби.

13.12.2019 вищезазначений виконавчий лист № 2-294/11 від 13.01.2016 року було пред`явлено для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича.

23.12.2019 року Виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60932595, яка надійшла на адресу стягувача 24.12.2019.

Враховуючи, що жодної інформації щодо виконавчого провадження № 60932595 до Банку не надходило, а рішення суду і досі не виконано, 14.09.2023 на адресу Виконавця було направлено запит про стан виконання вимог виконавчого листа № 2-294/11, виданого 13.01.2016 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області.

02.10.2023 на адресу Банку надійшов лист Виконавця, яким повідомлено, що виконавче провадження ВП № 60932595 було завершено 19.02.2020 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, Банку 02.10.2023 стало відомо, що боржник - ОСОБА_1 помер, а виконавче провадження закінчено.

Скаржник вважає, що вказана постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.02.2020 винесена передчасно, оскільки: 1) за боржником було зареєстроване нерухоме майно; 2) наявний принаймні один спадкоємець, який вважається таким, що прийняв спадщину на підставі ч. 3 статті 1268 ЦК України.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці померлого зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, коло осіб, які прийняли спадщину, приватним виконавцем не встановлено, що перешкоджає вирішенню питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником.

Представник скаржника клопотав про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, проте через тимчасові технічні проблеми з Інтернет-зв`язком, що мали місце у суді, провести судове засідання за участю представника скаржника не вдалося можливим.

Приватний виконавець у судове засідання не з`явився, повідомлявся.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити поставлене перед ним питання по суті, не відкладаючи розгляду справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2014 року (справа № 2-294/11) позовну заяву Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПAT «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 158372,98 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1580,37 грн. (а.с. 14 /зворот/ 15 /зворот/)

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.05.2015 року вказане заочне рішення залишено без змін. (а.с 16 18 /зворот/)

На виконання рішення суду 13.01.2016 року видано виконавчий лист. (а.с. 20 /зворот/ - 21)

13.12.2019 вищезазначений виконавчий лист № 2-294/11 від 13.01.2016 року було пред`явлено для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича.

23.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ЩербаковимЮ.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60932595. (а.с.19 - 20)

14.09.2023 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ЩербаковаЮ.С. від АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління було направлено запит про стан виконання виконавчого листа 2-294/11, виданого 13.01.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області.

02.10.2023 на адресу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління надійшов лист від приватного виконавця, яким повідомлено, що виконавче провадження ВП № 60932595 було завершено 19.02.2020 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 22)

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з ним не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Отже, законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців з часу відкриття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі смерті сторони виконавчого провадження виконавець має перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував вимоги законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22).

Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що з 5 жовтня 2016 року з набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні в разі смерті боржника не допускається, а відповідне виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Водночас Велика Пала Верховного Суду виснувала, що таке буквальне розуміння вказаних норм Закону № 1404-VIII є помилковим. Положення щодо закінчення виконавчого провадження в разі смерті боржника (п. 3 ч.1 ст. 39 Закону) слід розуміти так, що вони стосуються, серед іншого, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону. У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 2022/2-182/11 від 21.12.2022; в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-7763/10 від 08.02.2022.

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, грошове зобов`язання, що належало спадкодавцю ОСОБА_1 за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати. Відтак, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.

До суду не надано жодного доказу, який підтверджував би, що у виконавчому провадженню № 60932595, вчинено дії на встановлення правонаступників після смерті боржника ОСОБА_1 у правовідносинах, які допускають правонаступництво.

Отже, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, приватний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що подана заява є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 18, 39, 40, 41, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення дії/бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича задовольнити.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича від 19.02.2020 про закінчення виконавчого провадження №60932595.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 13.05.2024 року.

Суддя Н.Д.Анісімова