Ухвала

від 28.06.2024 по справі 363/3158/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"28" червня 2024 р. Справа № 363/3158/24

УХВАЛА

про залишення позову без руху

28 червня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши адміністративний позов

ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина 2 статті 44 КАС України зазначає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС Українисуддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Статтею 160 КАС Українивизначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути враховані позивачем при складанні та поданні позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 2, 4, 5, 11 ч. 5ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із системного аналізу вказаних норм, необхідно прийти до висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відноситься до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Керівники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідні посадові особи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від імені Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме суб`єкт владних повноважень, а не його начальник посадова особа, яка від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі за №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а.

Так, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний суб`єкт владних повноважень, на який, зокрема положеннями ст. 235 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суб`єктом владних повноважень, у даній справі, є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином,належним відповідачему справахщодо оскарженняпостанови пронакладення адміністративногостягнення всправі пропорушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, повинен бути відповідний Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно дост. 169 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви буз руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно уточнити належного відповідача у справі, шляхом подання до суду уточненої редакції позовної заяви з додатками.

На підставі викладеного, слід дійти висновку про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160,161, 169 КАС України,суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Олійник