Рішення

від 24.06.2024 по справі 755/4241/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4241/23

Провадження №: 2/755/1646/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» про зобов`язання опублікувати на офіційному сайті публікацію про порушення авторських прав, стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов`язання опублікувати на офіційному сайті публікацію про порушення авторських прав, стягнення грошової компенсації. Свої вимоги мотивував тим, що 12 жовтня 2022 року між позивачем та ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» укладено договір № ЕГБ-230012 про передачу невиключних майнових прав на твір та його використання, відповідно до якого позивач передав за плату невиключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_3». ІНФОРМАЦІЯ_2 між позивачем та ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» укладено договір № ЕГБ-230014 про передачу невиключних майнових прав на твір та його використання, відповідно до якого позивач передав за плату невиключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4». У пункті 1.2 вказаних договорів зазначено, що невиключні майнові права на використання твору, які вказано у договорах, передаються від автора до Видавництва, охоплюють усі дії (способи) , що визначені як використання твору у чинному в Україні законодавстві (право на оприлюднення твору, тобто сповіщення твору в буть-якій формі або будь-яким способом необмеженому колу осіб; право на відтворення твору; право на поширення примірників твору; право на переклад твору), але за умови їх використання/оприлюднення виключно на веб-сторінках, виданих (електронних, друкованих), що належать Видавництву та без права передачі Видавництвом отриманих невиключних майнових прав третім особам. Автор гарантує, що права, які передаються за умовами цих договорів, не передані жодній іншій особі, не перебувають від обмеженням, щодо них відсутній будь-який спір. Розділом 4 Договору, сторони узгодили, що передача невиключних майнових прав на твір та його використання оформлюється Актом приймання-передачі невиключних майнових прав. 12 жовтня 2022 року між позивачем та Видавництвом підписано Акт приймання-передачі невиключних майнових прав за договором № ЕГБ-230012 від 12 жовтня 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 між позивачем та Видавництвом підписано Акт приймання-передачі невиключних майнових прав за договором № ЕГБ-230014 від ІНФОРМАЦІЯ_2. У позові вказується, що у січні 2023 року позивачу стало відомо, що в мережі Інтернет на веб-сайті відповідача ТОВ «МЦФЕР-Україна» - ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено твори, які є фактично однойменними назвам публікацій творів автором, яких є позивач. Текст творів опубліковано відповідачем своїми словами із збереженням основною думки публікації під авторством позивача. Разом з тим, опубліковані твори відповідача є ідентичні за тематикою та змістовністю творам позивача, відповідач відтворив їх на власному веб-сайті із зазначенням позивача їх співавтором відповідач не отримав згоди на їх відтворення. У зв`язку з чим просить: зобов`язати відповідача опублікувати на його офіційному сайті публікацію про порушення авторських прав позивача на твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»; зобов`язати відповідача опублікувати на його офіційному сайті відомості про порушення авторських прав позивача на твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»; стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за використання творів в загальному розмірі по 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен твір, шо становить 10 736 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 04 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

12 жовтня 2022 року між позивачем та ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» (далі - Видавництво) укладено договір № ЕГБ-230012 про передачу невиключних майнових прав на твір та його використання, відповідно до якого позивач передав за плату невиключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 між позивачем та ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» (далі - Видавництво) укладено договір № ЕГБ-230014 про передачу невиключних майнових прав на твір та його використання, відповідно до якого позивач передав за плату невиключні майнові права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» (а.с. 28).

У пункті 1.2 вказаних договорів зазначено, що невиключні майнові права на використання твору, які вказано у договорах, передаються від автора до Видавництва, охоплюють усі дії (способи) , що визначені як використання твору у чинному в Україні законодавстві (право на оприлюднення твору, тобто сповіщення твору в буть-якій формі або будь-яким способом необмеженому колу осіб; право на відтворення твору; право на поширення примірників твору; право на переклад твору), але за умови їх використання/оприлюднення виключно на веб-сторінках, виданих (електронних, друкованих), що належать Видавництву та без права передачі Видавництвом отриманих невиключних майнових прав третім особам. Автор гарантує, що права, які передаються за умовами цих договорів, не передані жодній іншій особі, не перебувають від обмеженням, щодо них відсутній будь-який спір.

Розділом 4 Договору, сторони узгодили, що передача невиключних майнових прав на твір та його використання оформлюється Актом приймання-передачі невиключних майнових прав.

12 жовтня 2022 року між позивачем та Видавництвом підписано Акт приймання-передачі невиключних майнових прав за договором № ЕГБ-230012 від 12 жовтня 2022 року (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 між позивачем та Видавництвом підписано Акт приймання-передачі невиключних майнових прав за договором № ЕГБ-230014 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.29).

Позивачем надано публікацію спірних творів на веб-сайті відповідача ТОВ «МЦФЕР-Україна» шляхом надання скріншотів:

за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено публікацію «ІНФОРМАЦІЯ_3» (а.с.24-27);

за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено публікацію «ІНФОРМАЦІЯ_4» (а.с. 32-34).

Позивач просить зобов`язати відповідача опублікувати на його офіційному сайті публікацію про порушення авторських прав позивача на твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»; зобов`язати відповідача опублікувати на його офіційному сайті відомості про порушення авторських прав позивача на твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»; стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за використання творів в загальному розмірі по 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен твір, шо становить 10 736 грн.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що опубліковані твори відповідача є ідентичні за тематикою та змістовністю творам позивача, відповідач відтворив їх на власному веб-сайті однак не отримував від позивача згоди на їх відтворення.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

За частиною першою статті 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право: 1) вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору; 3) обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору; 4) на недоторканність твору.

Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 435 ЦК України, первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Також відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом авторського права є автор твору. Суб`єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до особистих немайнових прав автора належить право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо; право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора . Особисті немайнові права належать лише автору та не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину.

Статтею 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами, способами якого є, у тому числі, переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб`єктом авторського права у межах набутих прав.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Тлумачення вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з частини другої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації, опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень, а також вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов`язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.

Порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у цивільному процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об`єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.

Як встановлено судом, позивачу належать усі, визначені ст.ст. 11, 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключні майнові права на твори під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3»; «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Разом з тим, позивач не надавав відповідачу ТОВ «МЦФЕР-Україна» прав на використання творів, в тому числі не надав йому право на їх переробку та подальшу публікацію.

Позивач вказує, що у творах відповідача здійснена заміна частина слів вихідного тексту; проведена заміна закінчень у словах; переставлено слова (речення) у тексті; доповнення/виключення слів; збільшено кількість речень, абзаців за рахунок виокремлення частини речень. При цьому збережено основні думки, викладені у творах позивача, які було опубліковано на веб-сайти ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК». Твори під авторством позивача та опубліковані твори відповідачем є тематично та змістовно ідентичними.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

За обставинами цієї справи, задля правильного вирішення спору, зокрема доведення позивачем факту наявності в нього авторського права на опубліковані відповідачем твори, які, як стверджує позивач, зазнали переробки, на думку суду, є необхідними спеціальні знання спеціалістів, які б дали висновки щодо тематичної та змістовної ідентичності вказаних опублікованих творів.

Разом з тим, позивачем в рамках розгляду цієї справи не було заявлено у встановлені законом строки про призначення по справі судової експертизи творів, що позбавляє суд можливості встановити обставини належності перероблених творів авторству позивача.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог по цій справі повністю.

Керуючись ст. ст. 3, 28, 32, 34, 40, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 23, 201, 269, 270, 276, 277, 279, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009, ст.ст. 13, 77-79, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» про зобов`язання опублікувати на офіційному сайті публікацію про порушення авторських прав, стягнення грошової компенсації відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна