Постанова

від 28.06.2024 по справі 904/6043/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6043/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 (суддя Кеся Н.Б.) у справі №904/6043/23

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Індрі", м.Дніпро

про стягнення 37 187, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі-Позивач) 17.11.2023 звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Індрі" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 37187,37 грн, з яких: 24656,25 грн плата за понаднормативне водокористування та водовідведення, інфляційні втрати в розмірі 10450,63 грн, 3% річних на суму в розмірі 2080,49 грн та 2684,00 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6043/23 позов залишено без задоволення.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту надмірного споживання Відповідачем води та водостоків та виникнення заборгованості за цими обставинами.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн. за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 026 грн. за подання апеляційної скарги.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

Маршрутні листи в яких зафіксовані показання лічильника води Відповідача є цілком належними, допустимими та достатніми доказами наявності у Відповідача понаднормативного водоспоживання.

Фіксація споживання води понад норми встановлені в Договорі не здійснюється в порядку п.6.1.2. Договору №5268 на надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення від 27.11.2014 (далі Договір), а отже посилання суду першої інстанції на ненадання Позивачем акту складеного відповідно до пункту 6.1.2 є не обґрунтованим та безпідставним.

Скаржник заперечує щодо посилань місцевого господарського суду на те, що Позивач не надав до справи оформлені ним акти-рахунки про нарахування спірних сум, які у випадку незгоди з ними Відповідач мав би право оспорити відповідно до пункту 9.3 договору. З даного приводу скаржник зазначає, що у якості додатку № 3 до позовної заяви Позивач надавав відповідні рахунки № 105258 від 30.12.2020 р. на суму 17992 грн. 80 коп. та №6695 від 28.01.2021 р. на суму 6 663 грн. 45 коп.

У зв`язку із пандемією СОVID-19 Позивач обмежив доступ до офісу підприємства Позивача. Проте ці обмеження стосувалися виключно прийому громадян керівництвом Позивача. Для отримання рахунків у Відповідача обмежень не існувало. Доказів такого обмеження Відповідач не надав. В свою чергу а ні Договором а ні жодним нормативним актом не передбачено обов`язок Позивача, як виробника послуг, направляти поштою на адресу Відповідача відповідні рахунки.

Акт звіряння №435735 від 16.11.21, наданий Відповідачем, не є доказом відсутності заборгованості за понаднормативне водоспоживання, оскільки у вказаному акті йдеться про нарахування та оплати за споживання послуг водопостачання та водовідведення в межах норм встановлених в Договорі, а не про нарахування та оплати.

Висновок суду першої інстанції з приводу того, що акт №016302 від 13.03.23 не міг бути підписаний ОСОБА_1 виключно із за того, що він вже не перебував в трудових відносинах з Відповідачем є не обґрунтованим. ОСОБА_1 , згідно інформації з ОПЕНДАТАБОТ є кінцевий бенефіціарний власник та засновник Відповідача поряд з керівником ОСОБА_2 , тобто має пряме відношення до підприємства Відповідача. Посилання на відсутність належним чином оформлених трудових відносин Відповідача зі своїми працівниками не може слугувати обгрунтуванням фактичного не вчинення дій які мають юридичні наслідки для Відповідача.

Відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу який би безпосередньо спростовував факт споживання послуг понад норми встановлені в Договорі. Зокрема не надано тих же звітів які Відповідач повинен був складати та направляти Позивачу або будь яких інших доказів в яких було б зафіксовано показання власного лічильника води та які відмінні від тих, що наведені в маршрутній книзі наданій Позивачем.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач згідно поданого відзиву просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначає наступне:

В апеляційній скарзі Позивачем стверджується, що він «не обмежений зі своєї сторони у фіксації показань приладів обліку шляхом занесення їх до маршрутної книги (маршрутних листів) або в будь який інший не заборонений спосіб.» ПАТ «Індрі» жодним чином не заперечується відповідне право Позивача, проте така форма фіксації обсягів споживання Позивача в односторонньому порядку, тим більш у формі, не передбаченою Договором, ні в якому разі не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу наявності заборгованості у Відповідача.

Твердження Позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що акт звірки № 435735 від 16.11.2021 «- не може бути доказом який спростовує факт споживання Відповідачем послуг понад норми встановлені Договором оскільки в ньому не фіксуються об`єми спожитих послуг; - не підтверджує факту оплати таких нарахувань оскільки, не є первинним бухгалтерським обліковим документом.» жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки акт звірки дійсно не фіксує об`єми спожитих послуг та в жодному разі не є первинним бухгалтерським документом, проте однозначно та чітко відображає стан розрахунків між контрагентами (зокрема наявність заборгованості).

Посилання Позивача на те, що « ОСОБА_1 , згідно інформації з ОПЕНДАТАБОТ є кінцевий бенефіціарний власник та засновник Відповідача поряд з керівником ОСОБА_2 , тобто має пряме відношення до підприємства Відповідача.» жодним чином не свідчить про те, що Миргородський Є.В. має відповідні повноваження на підписання будь-яких документів.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 19.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6043/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6043/23.

22.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6043/23.

Ухвалою суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6043/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

27.11.2014 року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі Водоканал, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Індрі" (далі-Абонент, Відповідач) укладені Договір №5268 на надання послуг з центрального питного водопостачання та водовідведення (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору:

2.1. ВОДОКАНАЛ зобов`язується надавати АБОНЕНТУ послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а АБОНЕНТ зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених Договором та діючим законодавством.

3.1. Надання послуг здійснюється ВОДОКАНАЛОМ в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до Розрахунку об`ємів послуг (Додаток № 8 Договору), а саме:

- норма споживання АБОНЕНТОМ води питної за Договором складає:

588 м3/рік;

49 м3/місяць;

2,23 м3/добу;

- норма прийняття від АБОНЕНТА Стічних вод за Договором складає:

588 м3/рік;

49 м3/ місяць;

2,23 м3/ добу.

Зміни норм споживання Води питної та/або прийняття Стічних вод проводяться шляхом укладання додаткових угод до Договору, при цьому у разі збільшення норм споживання/прийняття відповідних послуг АБОНЕНТ до укладання таких додаткових угод повинен отримати Технічні умови на ці норми.

3.2. Облік послуг здійснюється приладами і засобами обліку, які повинні бути встановлені АБОНЕНТОМ за власний рахунок па водопровідних вводах та каналізаційних випусках згідно Технічних умов на проектування комерційного вузла обліку з подальшим узгодженням такого проекту з ВОДОКАНАЛОМ. Такий монтаж повинен бути здійснено особами, які мають ліцензію на право монтажу приладів і засобів вимірювання, такі прилади та засоби обліку АБОНЕНТА беруться ВОДОКАНАЛОМ на облік.

У разі відсутності або виходу з ладу приладів і засобів обліку АБОНЕНТ зобов`язаний встановити або замінити засіб та прилад обліку у строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з дня укладення Договору або виявлення поломки.

У випадку Безоблікового водопостачання або водовідведення об`єм послуг, наданих АБОНЕНТУ, визначається за правилами, наведеними в п. 3.11 Договору.

3.3. Перелік приладів та засобів обліку, за якими здійснюється облік обсягів послуг, наданих АБОНЕНТУ, визначений в Додатку №3 до Договору.

3.5. Об`єм послуг, наданих Абоненту, визначається за належним чином оформленим Абонента про показники приладів і засобів обліку (Додатки №6 і №7 до Договору), які є по опломбованими та працювали в діапазоні вимірів з нормованою погрішністю.

4.3. До 3 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем; АБОНЕНТ надає ВОДОКАНАЛУ Звіт про показники приладів і засобів обліку Розрахункового місяця за формою, визначеною в додатках:

- для водолічильників - додаток № 6 до Договору;

- для електричних приладів і засобів обліку (ультразвукових, електромагнітних, інше) - додаток № 7 до Договору.

У разі ненадання Звіту про показники приладів і засобів обліку у встановлені цим пунктом строки, обсяги послуг визначаються відповідно до пп. б) п. 3.11. Договору.

4.4. Виходячи з даних Звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку Розрахункового місяця, наданих АБОНЕНТОМ ВОДОКАНАЛУ (п.4.3 Договору), а також актів обстежень, ВОДОКАНАЛ визначає об`єм наданих АБОНЕНТУ послуг за Розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей Розрахунковий місяць та надає АБОНЕНТУ, не пізніше десятого числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою ВОДОКАНАЛА.

АБОНЕНТ зобов`язаний самостійно отримувати від ВОДОКАНАЛУ два примірника актів-рахунків приймання наданих ПОСЛУГ.

4.5. Не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, АБОНЕНТ повертає ВОДОКАНАЛУ один з двох примірників акту-рахунку приймання наданих послуг за Розрахунковий місяць, підписаний уповноваженою особою та скріпленій, печаткою АБОНЕНТА, отриманий згідно п. 4.4. Договору.

4.6. Якщо АБОНЕНТ має розбіжності щодо об`ємів наданих йому послуг, він зобов`язаний подати їх ВОДОКАНАЛУ у письмовій формі в строк, визначений в п.4.5 Договору, і оплатити в порядку та строки, визначені в п.4.8. Договору, той об`єм послуг, до якого АБОНЕНТ не має заперечень.

Розбіжності щодо обсягів наданих послуг вирішуються Сторонами в порядку, визначеному в п. 9.3 Договору.

Неповернення актів-рахунків приймання наданих послуг або заперечень до них в строк та в порядку згідно п. 4.5. Договору, підтверджує визнання АБОНЕНТОМ об`єм наданих, йому послуг, розміру плати за них та Прийняття їх в повному обсязі. У цьому випадку у подальшому їх перерахунок не проводиться.

4.8. Остаточний розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений АБОНЕНТОМ шляхом перерахування грошей на банківський рахунок ВОДОКАНАЛА не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відповідно до акту-рахунку приймання наданих послуг з урахуванням здійснених оплат протягом Розрахункового місяця та нарахувань згідно умов Договору.

В платіжному дорученні АБОНЕНТ повинен в призначенні платежу зазначити розрахунковий місяць, за який проводиться оплата, а також номер та дату Договору. У разі відсутності у платіжному дорученні цих даних, така оплата зараховується ВОДОКАНАЛОМ як оплата будь-якої заборгованості АБОНЕНТА перед ВОДОКАНАЛОМ за ДОГОВОРОМ.

4.9. За споживання Води питної та скидання, Стічних вод: понад норм, встановлених п.3.1. Договору, АБОНЕНТ додатково оплачує таке понад нормативне водоспоживання та\або водовідведення, у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ.

4.10. Величина плати за скид Стічних вод у систему водовідведення ВОДОКАНАЛУ з понаднормативними забрудненнями розраховується згідно інструкції № 37.

Така оплата здійснюється АБОНЕНТОМ не пізніше 10 днів з дати отримання листа-повідомлення та рахунку.

4.11. За вимогою однієї з сторін, але не рідше одного разу на рік, станом на перший календарний день, що настає за останнім днем такого року, здійснюється обов`язкове звіряння розрахунків по оплаті за надані послуги, що оформлюється актом звірки, який підписується уповноваженими представниками сторін. При наявності заборгованості за "спожиті послуги за минулий період і неможливістю своєчасного, повного її погашення, АБОНЕНТ зобов`язаний письмово погодити з ВОДОКАНАЛОМ порядок погашення такої заборгованості.

9.1. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками, і в частині надання послуг діє до 27.11.2017 року, а в частині їх оплати - до повного виконання.

Позивач стверджує, що у грудні 2020 року та у січні 2021 року за Відповідачем мало місце споживання води питної води та скидання стічних вод понад норми визначені в п.3.1. Договору, а саме - 252 м.куб. (301 - 49 = 252) та 83 м.куб. (132 - 49 = 83) відповідно, у зв`язку з чим Відповідачу виставлено рахунки №105258 від 30.12.2020 на суму 17992,80 грн та №6695 від 28.01.2021 на суму 6663,45 грн, що разом складає 24 656,25 грн.

Зазначені рахунки станом на дату подання позову до суду Відповідачем не сплачені.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 2080,49 грн 3% річних, яка нарахована за період з 16.01.2021 по 16.11.2023 та з 16.02.2021 по 16.11.2023 та 10450,63 грн інфляційних втрат, які нараховані за березень 2021 року по жовтень 2023 року.

В обґрунтування наявності спірної заборгованості Позивач надав до позову копії маршрутних книг, в яких наведено зазначений об`єм спожитих Відповідачем послуг в грудні 2020 року та в січні 2021 року, який перевищує норми встановлені Договором; а також копію акту обстеження від 13 березня 2023 року № 016302 (а.с. 70), в якому зазначено про наявність заборгованості за понаднормативне водоспоживання в розмірі 24 656 грн. 25 коп. (див, другу сторінку акту). з підписом з боку Відповідача в особі ОСОБА_1 . Також, Позивач надав копію листа №1647/26-14 від 29.03.23 на адресу Відповідача Досудове повідомлення про оплату послуг водопостачання та водовідведення разом із актом №458906 від 17.03.23 звірки по понаднормативному водопостачанню та водовідведенню (а.с. 72).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що сума 37187,37 грн не підлягає стягненню, оскільки за послуги, надані у грудні 2020 року та січні 2021 року ПАТ Індрі 12.02.2021 року було сплачено 3600,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №280 від 12.02.2021 (а.с. 59), на підставі інформації отриманої через засоби телефонного зв`язку. Крім того, в листопаді 2021 року КП Дніпроводоканал та ПАТ Індрі було підписано Акт № 435735 від 16.11.2021 звірки за послуги водопостачання та водовідведення (далі - Акт звірки №435735) (а.с. 58), який відображає виставлені з боку КП Дніпроводоканал рахунки та здійснену ПАТ Індрі оплату, зокрема, за грудень 2020 року та січень 2021. Актом звірки підтверджується сума заборгованості (у разі її наявності) та правильність відображення розрахунків між; контрагентами. Так, у вказаному Акті відсутня інформація щодо виставлення Позивачем відповідних сум (17 992,80 грн та 6 663,45 грн) до оплати та/або наявності відповідного боргу з боку Відповідача.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.3.1 Договору від 27.11.2014 №5268 на надання послуг з водопостачання та водовідведення надання послуг здійснюється водоканалом в межах добових, місячних та річних норм централізованого питного водопостачання та водовідведення, які визначені відповідно до розрахунку об`ємів послуг (Додаток №8 договору), а саме:

- норма споживання АБОНЕНТОМ води питної за Договором складає:

588 м3/рік;

49 м3/місяць;

2,23 м3/добу;

- норма прийняття від АБОНЕНТА Стічних вод за Договором складає:

588 м3/рік;

49 м3/ місяць;

2,23 м3/ добу.

В той же час пунктом 4.9. Договору передбачено за споживання Води питної та скидання, Стічних вод понад норм, встановлених п.3.1. Договору, АБОНЕНТ додатково оплачує таке понад нормативне водоспоживання та\або водовідведення, у чотирьохкратному розмірі згідно діючих тарифів без ПДВ.

Відповідно акт звірки за послуги водопостачання та водовідведення від 16.11.2021 № 435735 (а.с. 58) стосується звірки за послуги водопостачання та водовідведення згідно пункту 3.1 Договору за період січень-жовтень 2021 року

Разом з тим рахунок від 30.12.2020 №105258 (а.с. 22) та рахунок від 28.01.2021 № 6695 (а.с. 23) виставлені за наднормативне використання згідно договору № 5268 від 27.11.2014 відповідно за грудень 2020 року та січень 2021 року.

Посилання відповідача на відсутність доказів отримання вказаних рахунків на оплату послуг, колегія суддів відхиляє, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату витрат не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити витрати балансоутримувачу.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 915/641/19.

Також пунктом 4.4 Договору передбачено, що виходячи з даних Звітів про контрольні показники приладів і засобів обліку Розрахункового місяця, наданих АБОНЕНТОМ ВОДОКАНАЛУ (п.4.3 Договору), а також актів обстежень, ВОДОКАНАЛ визначає об`єм наданих АБОНЕНТУ послуг за Розрахунковий місяць, розмір плати за скид понаднормативних забруднень та розмір оплати послуг за цей Розрахунковий місяць та надає АБОНЕНТУ, не пізніше десятого числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, два примірника акта-рахунку приймання наданих послуг, підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою ВОДОКАНАЛА. АБОНЕНТ зобов`язаний самостійно отримувати від ВОДОКАНАЛУ два примірника актів-рахунків приймання наданих ПОСЛУГ.

Відповідач зі свого боку не надав суду передбачені Договором звіти про об`єми спожитих послуг як доказ наявності чи відсутності споживання послуг понад норми встановлені в Договорі. Оскільки як зазначає Позивач в апеляційній скарзі: «…За весь час існування договірних відносин між Позивачем та Відповідачем, останній не направив на адресу Позивача жодного звіту про об`єми спожитих послуг. В зв`язку з чим Позивач змушений був фіксувати об`єми спожитих послуг Відповідачем шляхом занесення їх до маршрутної книги. І вже на підставі цих даних проводив нарахування та виставляв до сплати рахунки за спожиті послуги. Відповідач проти такого порядку фіксації показників лічильника води ніколи не заперечував. Рахунки за спожиті послуги Відповідач оплачував».

Щодо застосування правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду сформульованої у постанові від 21.12.2020 у справі № 916/499/20, на яку посилаються обидві сторони, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Крім того, вказаний акт звірки не може бути доказом, який спростовує факт споживання відповідачем послуг водокористування понад норми так як стосується періоду січень-жовтень 2021 року, а предметом спору є заборгованість з оплати за понаднормативне водокористування за грудень 2020 року та січень 2021 року.

Доводи відповідача стосовного того, що : «…Посилання Позивача на те, що « ОСОБА_1 , згідно інформації з ОПЕНДАТАБОТ є кінцевий бенефіціарний власник та засновник Відповідача поряд з керівником ОСОБА_2 , тобто має пряме відношення до підприємства Відповідача.» жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_1 має відповідні повноваження на підписання будь-яких документів.

Повторно звертаємо увагу суду на те, що в наказі про звільнення (міститься в матеріалах справи) міститься зразок підпису ОСОБА_1 , який повністю відмінний від підпису «Миргородського Є.В.» в Акті № 016302.

Крім того, факт того, що підпис в акті № 016302 від 13.03.2023 не належить взагалі ОСОБА_1 може бути підтверджено ним самим, а також результатами почеркознавчої експертизи, що може бути призначена судом…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

За вимогами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Обов`язок доказування невідповідності підпису на документі процесуальний закон покладає на особу, який його оспорює, а тому саме вона зобов`язана це доводити, зокрема, шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не заявлялось клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису на Акті про порушення.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що Акт № 016302 від 13.03.2023 складений в присутності особи, яка знаходилась на об`єкті споживача, мала доступ до закритих приміщень і допустила представників позивача на об`єкт для проведення перевірки. Варто зазначити, що Договором чи в інший спосіб Відповідачем не доведено до відома Позивача інформацію про осіб відповідальних за водопостачання та водовідведення, вказана інформація відсутня в матеріалах справи.

Спірний акт від 13.03.2023 № 016302 в якому зазначено про наявність заборгованості за понаднормативне водоспоживання в розмірі 24 656,25 грн. підписано представником Відповідача без зауважень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача листом від 29.03.2023 № 1647/26-14 «Досудове повідомлення про оплату послуг водопостачання та водовідведення» разом із актом звірки по понаднормативному водопостачанню та водовідведенню№ 458906 від 17.03.2023, який було направлено рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується копією фіскального чека (а.с. 71).

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності Позивачем належними та допустимими доказами факту понаднормативного водокористування та водовідведення Відповідачем та виникнення заборгованості за цими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих послуг позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2080,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 10450,63 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним. Відповідач контррозрахунку не надав.

З урахуванням вищевикладеного вимога позивача про стягнення з відповідача плати за понаднормативне водокористування та водовідведення, яка ґрунтується на умовах Договору № 5268 від 27.11.2014, відповідно до рахунків позивача на оплату відповідачем № 105258 за грудень 2020 року та № 6695 за січень 2021 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по даній справі.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача Приватне акціонерне товариство «Індрі».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/6043/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6043/23 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Індрі» (49000, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а, код ЄДРПОУ 30004491) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21 А, код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість в розмірі 37187,37 грн, з яких: 24656,25 грн плата за понаднормативне водокористування та водовідведення, інфляційні втрати в розмірі 10450,63 грн, 3% річних на суму в розмірі 2080,49 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Індрі» (49000, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а, код ЄДРПОУ 30004491) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21 А, код ЄДРПОУ 03341305) 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус