Постанова

від 25.06.2024 по справі 908/2508/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2508/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Гончарова Я.М. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 р.

( суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя,

повний текст рішення складено 16.11.2023р. )

у справі

за позовом:

Приватного підприємства Фірма Дінас ,

с. Родатичі, Львівська область

до відповідача:

Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича,

м. Запоріжжя

про стягнення 264 560,50 грн. та звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство Фірма Дінас звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову ) про стягнення 264 560,50 грн. неустойки за договором оренди від 02.03.2018 р. №3711/д та звільнення нежитлового приміщення №24, загальною площею 218,50 кв.м., першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), розміщеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 р. № 3711/д, шляхом виселення Відповідача на користь Позивача.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства Фірма Дінас суму 264 560,50 грн. неустойки. Звільнено нежитлове приміщення № 24, загальною площею 218,50 кв.м., першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу ( Літ. Д-3 ), розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 р. № 3711/д, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства Фірма Дінас. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства Фірма Дінас суму 6 652,41 грн. витрат на оплату судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа підприємець Німовець Роман Іванович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в обгрунтування якого заявник посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення він не отримав, з текстом ознайомився в судовому реєстрі, після його оприлюднення 17.11.2023 р.. Крім того, представником Скаржника ( адвокатом Пругло М. С. ) заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що належними доказами відправлення Відповідачу повідомлення про відмову від пролонгації мали б бути опис вкладення в поштовий конверт з відповідним листом та номером з підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг ( касовий чек, розрахункова квитанція тощо ). При цьому, ПП «ФІРМА «ДІНАС» не брала участі у справі № 908/967/23, а отже й використовувати міркування та оціночні судження суду з такої справи задля власних цілей не вправі.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не узято до уваги факт проведення сплати орендних платежів Відповідачем на рахунки сторонньої особи ( ТОВ «КТІСМ» ), яку до судового процесу залучено не було.

При цьому Скаржник зазначає, що судом першої інстанції застосовано, як наслідок встановленої обставини розірвання договору оренди з ФОП Німовцем Р.І., «неустойку», яку Позивач розрахував за правилами пені, хоча цитує норму договору яке не визначає чіткого порядку нарахування такої санкції. В той же, застосування має відбуватися із обмеженням ч. 6 ст. 232 ГК України в 6 місяців, а саме: «нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано».

Скаржник наголошує на тому, що Позивачем не наведено жодної правової підстави для ґрунтування позовної вимоги про стягнення неустойки саме на користь ПП «ФІРМА «ДІНАС», а не на користь ТОВ «КТІСМ». Сумнівність правомірності такої фінансової вимоги суперечить листу ПП «ФІРМА «ДІНАС», що міститься у матеріалах справи про розрахунок з ТОВ «КТІСМ», яке саме останнє було фактичним орендодавцем для Відповідача до останнього часу.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи неповноту встановлення судом обставин, які мали значення для дійсно справедливого, обґрунтованого та всебічно дослідженого рішення у судовій справі, беручи до уваги хибність встановлення обставин, які мають значення для справи, а також недооцінку визначення відповідно до встановлених судом обставин початкових та похідних правовідносин між Позивачем, ТОВ «КТІСМ» та Відповідачем, які є заплутаними та з господарської точки зору дуже сумнівними, можна дійти висновку про поверхневу спробу судупершої інстанції розібратися у обставинах справи замість повноцінного та всебічного дослідження усіх доказів по справі та з`ясування фактичних та обставин існуючихбагаторівневих орендних відносин, особливо за наведених стороною Відповідача сумнівах у реальності посвідчених копій наданих Позивачем доказів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного підприємства Фірма Дінас надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Підприємство посилається на те, що суд першої інстанції обґрунтовано та законно визначив наявність у Відповідача заборгованості неустойки, що підлягає сплаті Позивачу за Договором оренди № 3711/д від 02.03.2018 р. у розмірі 264 560,50 грн., а також необхідності звільнення нежитлового приміщення № 24, загальною площею 218,50 кв.м., першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу (Літ. Д-3), розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 р. №3711/д, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича на користь Приватного підприємства «Фірма «Дінас».

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2508/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 р. по справі № 908/2508/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 908/2508/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 27.03.2024 р..

Від представника Приватного підприємства «Фірма «Дінас» до суду надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2024р. судове засідання у справі № 908/2508/23 призначене на 27.03.2024р. о 14:30 год. вирішено провести з представником Приватного підприємства «Фірма «Дінас» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

27.03.2024 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з відпусткою головуючого судді Кощеєва І.М., розгляд справи № 908/2508/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2024 р. ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.04.2024 р.) розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.06.2024р.. Судове засідання з представником Приватного підприємства «Фірма «Дінас» вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

25.06.2024р. секретарем судового засідання Манець О.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Відповідача. В призначений час представник відповідача адвокат Пругло М.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був запрошений до цієї конференції, однак з його власних технічних причин відео-зображення представника було відсутне. За таких умов неможливо провести відеоконференцію з представником відповідача, про що складений відповідний акт.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 25.06.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

02.03.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України ( Орендодавець ) та Фізичною особою-підприємцем Німовцем Романом Івановичем ( Орендар ) укладено договір № 3711/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного підприємства Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування (надалі договір оренди), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення № 24, загальною площею 218,50 кв.м, першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу ( Літ. Д-3 ), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1 ( далі майно ). Орендоване майно перебуває на балансі Державного підприємства Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування, ідентифікаційний код 00239066 ( Балансоутримувач ).

За актом приймання-передавання від 02.03.2018 р. ( додаток 2 до договору оренди) майно передано Орендарю.

Орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу в співвідношенні: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць до Державного бюджету; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок ( п. 3.6 Договір оренди нерухомого майна ).

Пунктом 10.1 договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 ( одинадцять місяців ), що діє з 02.03.2018 р. до 01.02.2021 р. включно.

Згідно з п. 10.10 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання ( припинення ) повертається Орендарем Балансоутримувачеві. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

14.11.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Приватним підприємством ФІРМА ДІНАС укладено договір № 1269 купівлі-продажу об`єкта державної власності єдиний майновий комплекс Державного підприємства Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування, ідентифікаційний код юридичної особи 00239066, що розташований за адресою: 69118, місто Запоріжжя, вулиця Чубанова, 1.

Право власності Приватного підприємства ФІРМА ДІНАС на придбаний за договором № 1269 купівлі-продажу від 14.11.2018 р. об`єкт державної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( витяг 148782605 від 10.12.2018 р. ), у тому числі на інженерний корпус літ. Д-3, інв. № 4, загальною площею 2 812,3 кв.м, де розташоване орендоване відповідачем приміщення № 24 загальною площею 2 18,50 кв.м.

Приватне підприємство ФІРМА ДІНАС надіслало ФОП Німовцю Р.І. листа № 148 від 28.12.2020 р., яким проінформувало його про закінчення строку договору оренди, який після 01.02.2021 р. пролонговуватись не буде. Просило в триденний строк з дня закінчення договору повернути майно ПП ФІРМА ДІНАС за актом. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повідомлення на ім`я адресата Німовця Р.І. від 28.12.2020 р. отримано особисто 01.02.2021 р..

Листом № 10 від 01.02.2021 р. Приватне підприємство ФІРМА ДІНАС повідомило ФОП Німовцю Р.І. про припинення договору оренди № 3711/д від 02.03.2018 з 01.02.2021 та запропонувало в триденний строк, починаючи з 01.02.2021, повернути майно за актом ПП ФІРМА ДІНАС.

Орендар майно ПП ФІРМА ДІНАС не повернув.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р. у справі № 908/967/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування до Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича про стягнення неустойки за договором оренди № 3711/д від 02.03.2018 р. в розмірі 219 074,18 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судове рішення у справі № 908/967/23 не було оскаржено та набрало законної сили.

Даним судовим рішенням установлено обставини щодо Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича, який також є Відповідачем у справі № 908/2508/23, що наразі розглядається господарським судом.

У матеріалах справи відсутні докази повернення майна Позивачу.

За період з лютого 2021 року по червень 2023 року Позивачем нарахована неустойка за 29 місяців, виходячи з подвійного розміру орендної плати за останній повний місяць оренди січень 2021 року ( 5 685,79 грн.) в розмірі 329 775,82 грн. ( 29 х 2 х 5685,79 грн.).

Після закінчення дії договору Відповідачем було перераховано кошти в сумі 65 215,32 грн.

Враховуючи часткову оплату, Позивач пред`явив до стягнення з Відповідача в даному позові залишок неустойки в сумі 264 560,50 грн.

Відповідач не надав доказів повернення Позивачу орендованого майна та доказів сплати неустойки в сумі 264 560,50 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Спір у справі виник між Приватним підприємством Фірма Дінас та Фізичною особою підприємцем Німовцем Р. І. щодо правомірності нарахування Позивачем неустойки за період прострочення Відповідача у поверненні Позивачу орендованого майна за період з лютого 2021 року по червень 2023 року та звільнення орендованого приміщення, шляхом виселення Відповідача на користь Позивача.

Аналіз приписів частин 1-3, 6 ст. 283 ГК України дозволяє дійти висновку, що орендні правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендодавцю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За змістом статті 42 ГК України вбачається, що підприємництво як самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, здійснюється суб`єктами господарської діяльності на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємницька діяльність у вигляді надання індивідуально визначеного майна в оренду іншим суб`єктам господарювання для використання його у господарській діяльності передбачає ризики, що можуть бути пов`язані з використанням (експлуатацією) об`єкта оренди, обслуговуванням, його монтажем (демонтажем) тощо.

Відтак, при укладенні договору оренди майна, призначеного для використання у господарській діяльності, орендар та орендодавець, керуючись принципом свободи договору згідно із ст. 627 ЦК України, можуть передбачити умови щодо особливостей передання об`єкта оренди від орендодавця до орендаря, експлуатації (використання) орендованого майна у процесі здійснення господарської діяльності орендарем, а також умови щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю після спливу строку дії договору оренди.

За змістом частини 6 ст. 283 та частини 4 ст. 291 ГК України вбачається, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз частини 1 ст. 759 та частини 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 р. у справі № 904/3315/18 (пункти 137-139).

Апеляційний суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність ( пункт 6 частини 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При наданні оцінки діям Орендаря щодо повернення об`єкта оренди по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд встановив, що Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з п. 10.1 договору, строк дії договору оренди встановлено по 01.02.2021 р. включно.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із частиною 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За умовами п. 10.4 договору оренди в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судовим рішенням у справі № 908/967/23 встановлено, що 01.02.2021 р. Орендар отримав листа Позивача № 148 від 28.12.2020 р. з повідомленням про закінчення строку договору оренди, який після 01.02.2021 р. пролонгуватись не буде. У даному листі Позивач просив у триденний строк з дня закінчення договору повернути майно Позивачу за актом. Крім того, встановлено, що листом № 10 від 01.02.2021 р. Позивач повідомив Відповідача про припинення договору оренди № 3711/д від 02.03.2018 р. з 01.02.2021 р. та запропонував у триденний строк, починаючи з 01.02.2021 р., повернути майно за актом Позивачу.

Вказані докази також були надані Позивачем до матеріалів справи № 908/2508/23.

З огляду на встановлення рішенням суду обставини повідомлення Позивачем Відповідача про припинення дії договору оренди, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними посилання Відповідача на те, що надані Позивачем до матеріалів справи докази повідомлення Орендаря про припинення договору є неналежним та недопустимими.

Щодо заперечень Скаржника враховувати обставини встановлені у справі № 908/967/23 при розгляді цієї справи, які суд першої інстанції врахував, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст. 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2023 р. у справі № 908/967/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування до Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича про стягнення неустойки за договором оренди № 3711/д від 02.03.2018 р. в розмірі 219 074,18 грн. вступило в законну силу, та беручи до уваги, що стороною у вказаній справі є та ж сама юридична особа, що і у даній справі Фізична особа-підприємець Німовець Р. І., місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначеному рішенні обставин щодо повідомлення Відповідача про припинення орендних правовідносин, які повторного доведення не потребують.

Отже, виходячи зі строку, на який укладено договір оренди нерухомого майна, а також тих обставин, що власник попередив Відповідача про не продовження його дії на новий строк, договір оренди нерухомого майна № 3711/д від 02.03.2018 р. припинив свою дію з 02.02.2021 р..

При цьому судовим рішенням у справі № 908/967/23 також встановлено, що зі зміною власника нерухомого майна, що є предметом договору оренди, та переходом цього майна у приватну власність ПП ФІРМА ДІНАС, права Балансоутримувача Державного підприємства Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування щодо цього майна вважаються припиненими.

За змістом частин 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з приписів вказаної норми, а також тих обставин, що права Балансотримувача ( ДП ЗІСМ ) щодо майна, яке перейшло у приватну власність, припинені, Орендар ( Відповідач ) зобов`язаний повернути майно Орендодавцю у даному випадку новому власникові ПП ФІРМА ДІНАС.

Даний висновок також міститься в судовому рішенні у справі № 908/967/23.

Пунктом 10.11 договору оренди передбачено, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін, визначений п. 10.10 договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Як слушно зауважив суд першої інстанції - посилання Скаржника на сплату орендної плати іншій юридичній особі ТОВ КТІСМ за договором позички не звільняє Відповідача від обов`язку сплати спірної неустойки Позивачу. Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький конструкторсько-технологічний інститут сільськогосподарського машинобудування не є власником нерухомого майна переданого в оренду, та відповідно з урахуванням договору позички автоматично не набуває прав наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Такі висновки викладені в судовому рішенні у справі № 908/967/23, яким відмовлено ТОВ ЗІСМ у стягненні неустойки з Відповідача з тих підстав, що ТОВ ЗІСМ не обґрунтував своє права на даний позов, не довів порушення своїх прав та законних інтересів.

Крім того, сплачені Відповідачем в рахунок орендної плати кошти враховані Позивачем при розрахунку неустойки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми 264 560,50 грн. неустойки за договором оренди № 3711/д від 02.03.2018 р. та звільнення нежитлового приміщення № 24, загальною площею 218,50 кв.м., першого поверху триповерхової будівлі інженерного корпусу ( Літ. Д-3 ), розміщеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, що було предметом договору оренди від 02.03.2018 р. №3711/д, шляхом виселення Відповідача на користь Позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Німовця Романа Івановича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 р. у справі № 908/2508/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.06.2024 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін