Ухвала

від 05.09.2024 по справі 908/2508/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2508/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є., В., Рогач Л. І.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича

про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023

у провадженні за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023

за позовом Приватного підприємства ?Фірма ?Дінас?

до Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича

про стягнення 264 560,50 грн та звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2024.

13.08.2024 (через систему ?Електронний суд?) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Німовця Романа Івановича про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Заява мотивована тим, що Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.07.2024 відносно ФОП Німовця Р.І. відкрито виконавче провадження № 75581691, тому у разі проведення примусових дій зі сторони ВДВС й скасування судом касаційної інстанції (навіть в частині) рішення суду першої інстанції унеможливить поворот виконання усіх наслідків виконавчих дій, оскільки порушені господарські відносини з контрагентами будуть фактично зруйновані назавжди з моменту виселення, в т.ч. з вимогою штрафних санкцій, а вселення як процедура є складнішою та більш енерговитратною аніж виселення.

Абзацом 2 частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

Частиною 1 статті 332 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі їх скасування.

Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції. Натомість сама лише незгода скаржника з судовим рішеннями не є автоматичною підставою для зупинення виконання або зупинення дії судових рішень, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що скаржник вважає їх незаконними.

Крім того, Суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Отже вчинення позивачем (стягувачем) дій, спрямованих на примусове виконання оскаржуваних судових рішень не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, згідно із статтею 129-1 Конституції України та статтею 326 ГПК України.

З огляду на викладене, обговоривши доводи, викладені у клопотанні скаржника, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, тому відмовляє у задоволені клопотання.

Керуючись статтями 234, 235, 294 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Німовцю Роману Івановичу у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач