Постанова

від 28.06.2024 по справі 904/889/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/889/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 (суддя Красота О.І.) у справі №904/889/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 272 802,15 грн., пеню у розмірі 115 384,07 грн., штраф у розмірі 27 846,15 грн., 3% річних у розмірі 8 868,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 78 399,48 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №904/889/23 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" основний борг у розміры 272 802,15 грн., пеню у розмірі 115 384, 07 грн., штраф у розмірі 27 846, 15 грн., 3% річних у розмірі 8 868, 35 грн., інфляційні втрати у розмірі 78 399, 48 грн., судовий збір у розмірі 7 549, 50 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов, укладенного 23.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" (далі Відповідач, Споживач) укладено Договору постачання природного газу № Д/2018/145 (далі Договір), Позивач за період січень лютий 2022 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 397 802,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- № 00000002597 від 31.01.2022 у січні 2022 року на суму 262 627,27 грн.;

- № 00000004961 від 28.02.2022 у лютому 2022 року на суму 135 174,88 грн., які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 38, 39).

Відповідач частково оплатив поставлений йому у січні 2022 року природний газ, а саме:

- 18.02.2022 у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 714 від 18.02.2022;

- 23.02.2022 у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 716 від 23.02.2022;

- 31.03.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 719 від 31.03.2022;

- 22.04.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 731 від 22.04.2022;

- 29.04.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 736 від 29.04.2022;

- 18.05.2022 у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 742 від 18.05.2022;

- 21.07.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 761 від 21.07.2022;

- 09.09.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 09.09.2022;

- 14.10.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 804 від 14.10.2022 (а.с. 40-48).

У зв`язку з цим утворилась заборгованість за поставлений Відповідачу у січні 2022 року природний газ у розмірі 137 627,27 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не здійснив оплату за поставлений йому у лютому 2022 року природний газ у розмірі 135 174,88 грн. Загальний розмір заборгованості Відповідача складає 272 802,15 грн., що і є причиною виникнення спору.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 272 802,15 грн. підлягає задоволенню.

17.04.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що ним перевірено і не оспорюються розрахунки Позивача щодо стягнення з нього 3% річних у розмірі 8 868,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78 399,48 грн.

Таким чином, якщо вказані розрахунки Позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат перевірено Відповідачем і не оспорюються ним, то фактично останні визнаються Відповідачем та приймаються судом, що є підставою для задоволення вимог в цій частині.

Крім того, суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу (з урахуванням вимог п. 3.1 Договору та проведених оплат), дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 115 384,07 грн. та штрафу у розмірі 27 846,15 грн. підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції констатував, що річна позовна давність для стягнення пені у розмірі 115 384,07 грн. закінчувалась вже після початку дії карантину та введення в Україні воєнного стану, а тому строк позовної давності є продовженим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 115 384,07 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 272 802,15 грн., пені у розмірі 115 384,07 грн., штрафу у розмірі 27 846,15 грн., 3% річних у розмірі 8 868,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 78 399,48 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 205» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати позовну давність до вимог щодо нарахування пені в порядку та обсягах, викладених у даній апеляційній скарзі. Змінити рішення господарського суду Днгіпропетрвоської обалсті по справі №904/889/23 від 19.01.2024 в частині зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача: пені до 10 000, 00 грн, штрафу до 5 000 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначив, що ним не оспорюється існування заборгованості перед позивачем за поставку природного газу за договором №Д/2018/145 від 23.11.2018 у розмірі 272 802 грн. 15 коп. Окрім того, відповідачем перевірено та не оспорюються розрахунки позивача щодо 3% річних у розмірі 8 868,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78 399,48 грн.

Щодо розрахунку пені апелянт посилається на наступне.

Позивачем невірно використано норми чинного законодавства щодо періодів нарахування пені, а саме протиправно нараховано пеню за понад рік з 11.01.2022 року по 3.02.2023 року. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 17.02.2023 року.

У зв`язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 17.02.2023 року строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла у січні та лютому 2022 року, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 17.02.2022 року.

Отже періодами нарахування пені, по яким не пропущено строк позовної давності є наступні періоди:

- за заборгованостями за січень 2022 року:

з 17.02.2022 по 11.07.2022:

з 17.02.2022 по 21.07.2022;

з 17.02.2022 по 1.08.2022.

Окрім цього, при розрахунку пені за січень необхідно врахувати часткові оплати за заборгованість за поставку природного газу за січень 2022 р., здійснених відповідачем:

-за заборгованостями за лютий 2022 року:

з 17.02.2022 по 11.08.2022;

з 21.02.2022 по 21.08.2022;

з 1.03.2022 по 1.09.2022.

З урахуванням наведеного, скаржник вважає за необхідне заявити про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та не погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем

В частині нарахування штрафу, визнаного рішенням господарського суду, апелянт посилається на пункт 7.2. Договору, відповідно до якого у випадку порушення Споживачем розміру або строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Як видно з матеріалів позовної заяви сума заборгованості Відповідача з січень становить 137627,27 грн., за лютий 135174,88 грн. Шляхом арифметичних підрахунків 7 відсотків штрафу від зазначених сум становить: 9633, 90 грн. за січень та 9462, 24 за лютий, а разом 19096, 14 грн., а не 27 846,15 грн., як зазначає позивач.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції протиправно не враховано скрутне фінансове становище Відповідача, яке ще більше ускладнилось з початком повномасштабних воєнних дій в Україні. В обгрунтування наведеного апелянт зазначає наступне:

ТОВ «Автотранспортне підприємство 205» вже давно перебуває у складному фінансовому становищі. Значна частина приміщень підприємства пустує, обладнання майже не використовується. З початком військового стану кількість орендарів зменшилась ще більше, оскільки значна частина підприємств перейшли на віддалену роботу або припинили існування. В той же час підприємство намагається в першу чергу вчасно здійснювати розрахунки з бюджетом, платити податок на землю та нерухомість, а також заробітну плату працівникам аби не допустити заборгованостей перед Державою та забезпечити роботою своїх працівників. Підприємство періодично має заборгованість по заробітній платі. На даний час з метою недопущення боргів зі сплати податків та заробітної плати підприємство вимушене просити та отримувати поворотну фінансову допомогу у інших підприємств.

Окрім того, відповідач на даний час має заборгованість зі сплати комунальних послуг.

Відповідачем не оспорюється наявність заборгованості за поставку природного газу перед позивачем в зазначених позивачем обсягах та періодично здійснюються платежі на погашення вказаної заборгованості. Однак нарахована позивачем сума пені та штрафу є дуже значною для відповідача та становить майже половину основної суми боргу. Стягнення обрахованих позивачем сум пені та штрафу призведе до фінансового колапсу підприємства, втрати спроможності виконувати обов`язки щодо сплати податків та заробітної плати, а також поставить під загрозу існування підприємства взагалі, оскільки розмір пені та штрафу є дуже значними для відповідача.

На підставі викладених в апеляційній скарзі доводів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 205» вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 по справі №904/889/23 незаконним, необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами апеляційної скарги. Позивач зазначає, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Також позивач вказує, що Відповідачем не взято до уваги, що заборгованість у січні місяці 2022 poкy понад тридцять днів була 262 627,27 грн, а у лютому місяці - 135 174,88 грн. Так, 7 відсотків від зазначених сум становить саме 27 846,15 грн. Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу (з урахуванням вимог Договору та проведених оплат), дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 115 384,07 грн та штрафу у розмірі 27 846,15 грн підлягають задоволенню.

Щодо зменшення розміру пені позивач наголошує, що останній як господарюючий суб`єкт вимушений здійснювати свою господарську діяльність в умовах воєнного стану. ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та має важливе значення для галузей національної економіки відповідно до Наказу Міністерства економіки України № 1900 від 05.04.2023.

Натомість апелянт здійснюючи господарську діяльність, зазначає, що «природний газ, що купувався у позивача, використовувався для обігріву приміщень, що використовувались для здачі в оренду, однак заборгованість, що виникла перед позивачем зумовлена в т.ч. несвоєчасними розрахунками орендарів з відповідачем». Утім, Відповідач не надав жодних документів, на підтвердження вказаних обставин та не навів належних доказів, які б свідчили про перебування його у тяжкому фінансовому становищі.

Також згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому Відповідач, суб`єкт господарювання мав усвідомлювати ризиковість орендних відносин, передбачати його ризики і хоча не бажати, але свідомо припускати їх настання. Утім, Відповідач сам допустив виникнення заборгованості внаслідок несвоєчасного та в неповному обсязі проведення розрахунків.

Зазначений Відповідачем в апеляційній скарзі випадок, а сaмe зменшення кількості орендарів, не свідчить про поважність причин не виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати спожитого ним природного газу.

Позивач зауважує, що відповідачем також не наведено винятковості обставин, що вплинули та сприяли такому невиконанню, випадку або непереборної сили.

Незважаючи на те, що Відповідач визнає заборгованість за поставку природного газу, перевірив та не оспорює розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат ним не здійснено жодних платежів на погашення такої заборгованості.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 09.21.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/889/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/889/23.

14.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/889/23.

За приписами ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №904/889/23. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

23.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" (далі Відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу № Д/2018/145 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ і оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Споживач зазначає перелік комерційних вузлів обліку газу за формою: Газотранспортна організація УТГ, філія (УМГ/…) ХТГ, ЕІС-код споживача 56ХО000117Р0J00M, Дніпропетровська область, місто Дніпро (пп. 1.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі 5,000 тис.куб.м, у т.ч. у грудні 5,000 тис.куб.м.

Вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись в порядку, передбаченому п. 1.5 Договору (пп. 1.2.1 п. 1.2 Договору).

Згідно з пп. 1.2.2 п. 1.2 Договору обсяги постачання природного газу Постачальником Споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки Споживача на адресу Постачальника та можуть відрізнятись від обсягів, зазначених у п. 1.2 Договору.

Відповідно до пп. 1.5.1 п. 1.5 Договору у разі відсутності письмової заявки Споживача відповідно до п. 1.5 Договору Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу в обсягах, відповідно до п. 1.2 Договору.

За умовами п. 1.7 Договору у випадку неподання Споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.2.2, п. 1.3, п. 1.5 Договору, обсяг природного газу, що поставлений Постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 Договору, та підлягає оплаті Споживачем у порядку, встановленому Договором.

Споживач за цим Договором отримує природний газ з метою використання його для власних потреб, але не для перепродажу (п. 1.10 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживачу у відповідному місяці, протягом строку дії Договору.

За умовами п. 2.2 Договору ціна природного газу за 1000,00 куб.м визначається сторонами у додатковій угоді до Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору ціна природного газу за 1000,00 куб.м може змінюватись протягом строку дії Договору. Зміна ціни природного газу за 1000 куб.м узгоджується сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у випадку зміни ціни природного газу за 1000 куб.м Постачальник направляє Споживачу підписаний з його сторони та завірений печаткою проект відповідної додаткової угоди до Договору у двох оригінальних примірниках. Споживач повинен протягом трьох робочих днів з дати отримання проекту додаткової угоди підписати і завірити печаткою цю додаткову угоду та повернути Постачальнику її оригінальний примірник.

За умовами п. 2.6 Договору збільшення ціни природного газу за 1000 куб.м, що відбувається у зв`язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, які впливають на ціну природного газу, у т.ч. граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для Споживача, їм погодженою і обов`язковою для розрахунків між сторонами за Договором.

Відповідно до п. 2.7 Договору датою належного виконання Споживачем обов`язку щодо оплати вартості поставленого природного газу у відповідному місяці поставки вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.1 Договору Споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у пункті 1.2 Договору, на рахунок Постачальника у такому порядку:

- 30% вартості до 10 числа місяця поставки природного газу;

- 30% вартості до 20 числа місяця поставки природного газу;

- 30% вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками встановленого у Споживача комерційного вузла обліку та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС.

За умовами п. 4.3 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.

Згідно з пп. 4.3.1 п. 4.3 Договору для складання актів приймання-передачі природного газу Споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати Постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС.

Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу.

Згідно з п. 4.4 Договору Споживач протягом 2 днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку невиконання обов`язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або у судовому порядку.

Згідно з пп. 5.1.2 п. 5.1 Договору Споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу відповідно до умов Договору; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов Договору

За умовами пп. 5.2.1 п. 5.2 Договору Постачальник має право, зокрема отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ відповідно до умов Договору; ініціювати припинення постачання природного газу Споживачу у порядку та на умовах, визначених Договором і чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2 Договору у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п. 3.1.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде направлено іншій стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору.

Додатковою угодою № 2022/01/02 від 24.12.2021 сторони узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатись з 01.01.2022 за 1 000 куб.м, встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість 52 500,00 грн. Крім того, компенсація вартості послуг замовленої потужності (транспортування), яка складає без урахування ПДВ 124,16 грн. за 1 000 куб.м. До вартості послуг застосовується коефіцієнт, визначений НКРЕКП для замовлення потужності на добу наперед - 1,1, що складає без урахування ПДВ 136,58 грн. за 1 000 куб. м; крім того ПДВ у розмірі 20% - 10 527,32 грн.; разом за 1 000 куб.м 63 163,90 грн., з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою № 2022/02/01 від 25.01.2022 сторони узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатись з 01.02.2022 за 1 000 куб.м встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість 37 170,00 грн. Крім того, компенсація вартості послуг замовленої потужності (транспортування), яка складає без урахування ПДВ 124,16 грн. за 1 000 куб.м. До вартості послуг застосовується коефіцієнт, визначений НКРЕКП для замовлення потужності на добу наперед - 1,1, що складає без урахування ПДВ 136,58 грн. за 1 000 куб. м; крім того ПДВ у розмірі 20% - 7 461,32 грн.; разом за 1 000 куб.м 44 767,90 грн., з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору Позивач за період січень лютий 2022 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 397 802,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- № 00000002597 від 31.01.2022 у січні 2022 року на суму 262 627,27 грн.;

- № 00000004961 від 28.02.2022 у лютому 2022 року на суму 135 174,88 грн., які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 38, 39).

Відповідач частково оплатив поставлений йому у січні 2022 року природний газ, а саме:

- 18.02.2022 у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 714 від 18.02.2022;

- 23.02.2022 у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 716 від 23.02.2022;

- 31.03.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 719 від 31.03.2022;

- 22.04.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 731 від 22.04.2022;

- 29.04.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 736 від 29.04.2022;

- 18.05.2022 у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 742 від 18.05.2022;

- 21.07.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 761 від 21.07.2022;

- 09.09.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 09.09.2022;

- 14.10.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 804 від 14.10.2022 (а.с. 40-48).

У зв`язку з цим утворилась заборгованість за поставлений Відповідачу у січні 2022 року природний газ у розмірі 137 627,27 грн.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений йому у лютому 2022 року природний газ у розмірі 135 174,88 грн.

17.04.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що ним перевірено і не оспорюються розрахунки Позивача щодо стягнення з нього 3% річних у розмірі 8 868,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 78 399,48 грн.

Таким чином, якщо вказані розрахунки Позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат перевірено Відповідачем і не оспорюються ним, то фактично останні визнаються Відповідачем та приймаються судом, що є підставою для задоволення вимог в цій частині.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що на виконання умов, укладенного 23.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 205" (далі Відповідач, Споживач) Договору постачання природного газу № Д/2018/145 (далі Договір), Позивач за період січень лютий 2022 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 397 802,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- № 00000002597 від 31.01.2022 у січні 2022 року на суму 262 627,27 грн.;

- № 00000004961 від 28.02.2022 у лютому 2022 року на суму 135 174,88 грн., які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 38, 39).

Відповідач частково оплатив поставлений йому у січні 2022 року природний газ, а саме:

- 18.02.2022 у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 714 від 18.02.2022;

- 23.02.2022 у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 716 від 23.02.2022;

- 31.03.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 719 від 31.03.2022;

- 22.04.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 731 від 22.04.2022;

- 29.04.2022 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 736 від 29.04.2022;

- 18.05.2022 у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 742 від 18.05.2022;

- 21.07.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 761 від 21.07.2022;

- 09.09.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 782 від 09.09.2022;

- 14.10.2022 у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 804 від 14.10.2022 (а.с. 40-48).

Доводи апеляційної скарги в частині того, що:

«… На думку відповідача позивачем невірно здійснено розрахунок пені…

… Окрім того, на думку відповідача, до вимог щодо стягнення пені слід застосувати строки позовної давності виходячи з наступного ...

… Розділ 7 Договору встановлює відповідальність за …

... П. 3.1. Договору встановлюється графік здійснення оплат за поставлений природний газ, відповідно до якого звітним періодом є календарний місяць, а порядок внесення оплати за поставлений газ здійснюється наступним чином…

… Остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі Газу …

… Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість у відповідача виникла за січеньта лютий 2022 року і, відповідно нарахована пеня…

… Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України) ...

… Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові …

… З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання...

… Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін…

… В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено...

… Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив...

… Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15 …

… Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України)…

… Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання…

… Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому...

… Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020 …

… Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року …

… Позивачем невірно використано вищезазначені норми чинного законодавства щодо періодів нарахування пені, а саме протиправно нараховано пеню за понад рік з 11.01.2022 року по 3.02.2023 року…

… Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 17.02.2023 року...

… У зв`язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 17.02.2023 року строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла у січні та лютому 2022 року, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 17.02.2022 року….

… Отже періодами нарахування пені, по яким не пропущено строк позовної давності є наступні періоди:

-за заборгованостями за січень 2022 року:

з 17.02.2022 по 11.07.2022;

з 17.02.2022 по 21.07.2022;

з 17.02.2022 по 1.08.2022.

Окрім цього, при розрахунку пені за січень необхідно врахувати часткові оплати за заборгованість за поставку природного газу за січень 2022 р., здійснених відповідачем. -за заборгованостями за лютий 2022 року:

з 17.02.2022 по 11.08.2022;

з 21.02.2022 по 21.08.2022;

з 1.03.2022 по 1.09.2022.

… Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, ….

… З урахуванням наведеного, відповідач вважає за необхідне заявити про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені та не погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем…

… Позивачем, на думку відповідача невірно нараховано суму штрафу…

… Згідно п. 7.2. Договору У випадку порушення Споживачем розміру або строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ …

… Як видно з матеріалів позовної заяви сума заборгованості Відповідача з січень становить 137627,27 грн., за лютий 135174,88 грн. Шляхом арифметичних підрахунків 7 відсотків штрафу від зазначених сум становить: 9633, 90 грн. за січень та 9462, 24 за лютий, а разом 19096, 14 грн., а не 27 846,15 грн., як зазначає позивач…» спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі зі спливом яого пов`язана дія чи подія, яка має юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день стоку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вищевикладенного, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що датою початку прострочення є 11.01.2022.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п. 3.1.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача (з урахуванням вимог п. 3.1 Договору та проведених оплат) пеню за загальний період з 11.01.2022 03.02.2023 у розмірі 115 384,07 грн. та штраф у розмірі 27 846,15 грн.

Відповідач, надавши зауваження до вказаного вище розрахунку пені, не врахував зміни у діючому законодавстві України, а при розрахунку штрафу не врахував вимоги пункту 3.1 Договору та проведених оплат за вказаним Договором.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, було встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 до 22.05.2020 року, та в подальшому неодноразово продовжено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 дію карантину було продовжено до 30.06.2023.

Вирішуючи даний спір, судом враховуються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX, якими було внесено зміни до Цивільного кодексу України (доповнено Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) пунктом 12) та фактично продовжено строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК України на строк дії карантину.

Таким чином, починаючи з запровадження у березні 2020 карантину та по 30.06.2023 строк позовної давності продовжувався.

В свою чергу, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який також неодноразово продовжувався та триває й досі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) було доповнено пунктом 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Річна позовна давність для стягнення пені у розмірі 115 384, 07 грн. закінчувалась вже післдя початку дії карантину та введення в Україні воєнного стану, а тому строк позовної давності є продовженим.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу (з урахуванням вимог п. 3.1 Договору та проведених оплат), дійшов вірного висновку, що вказаний розрахунок здійснено правомірно. Позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 115 384,07 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 115 384,07 грн. та штрафу у розмірі 27 846,15 грн. підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…Судом першої інстанції протиправно не враховано скрутне фінансове становище Відповідача, яке ще більше ускладнилось з початком повномасштабних воєнних дій в Україні…

… ТОВ «Автотранспортне підприємство 205» вже давно перебуває у складному фінансовому становищі. Значна частина приміщень підприємства пустує, обладнання майже не використовується. З початком військового стану кількість орендарів зменшилась ще більше, оскільки значна частина підприємств перейшли на віддалену роботу або припинили існування.

… В той же час підприємство намагається в першу чергу вчасно здійснювати розрахунки з бюджетом, платити податок на землю та нерухомість, а також заробітну плату працівникам аби не допустити заборгованостей перед Державою та забезпечити роботою своїх працівників. Підприємство періодично має заборгованість по заробітній платі. На даний час з метою недопущення боргів зі сплати податків та заробітної плати підприємство вимушене просити та отримувати поворотну фінансову допомогу у інших підприємств…

… Окрім того, відповідач на даний час має заборгованість зі сплати комунальних послуг …

… Відповідачем не оспорюється наявність заборгованості за поставку природного газу перед позивачем в зазначених позивачем обсягах та періодично здійснюються платежі на погашення вказаної заборгованості. Однак нарахована позивачем сума пені та штрафу є дуже значною для відповідача та становить майже половину основної суми боргу. Стягнення обрахованих позивачем сум пені та штрафу призведе до фінансового колапсу підприємства, втрати спроможності виконувати обов`язки щодо сплати податків та заробітної плати, а також поставить під загрозу існування підприємства взагалі, оскільки розмір пені та штрафу є дуже значними для відповідача…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказане питання вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

З урахуванням вищевикладенного, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав для зменшення розміру неустойки, а саме: пені до 10 000, 00 грн, штрафу до 5 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі №904/889/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 205 на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 9 060,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранпортне підприємство 205» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №904/889/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області області від від 19.01.2024 у справі №904/889/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв