Постанова

від 28.06.2024 по справі 908/2664/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2664/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 (повний текст складено та підписано 07.11.2023 суддя Ярешко О.В.) у справі №908/2664/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад", м.Запоріжжя

про стягнення 15 336, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Мрія 8721 грн. 00 коп. заборгованості, 526 грн. 22 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що між співвласниками багатоквартирного будинку № 72 по вул. Магістральній у м. Запоріжжі та ТОВ Керуюча компанія Мрія були укладені договори про надання послуг з управління вказаним багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № К-498 (який діяв до 31.12.2019) та № 098-У/20 від 01.01.2020. Відповідач, як орендар нежитлового приміщення: підвалу площею 51,0 кв.м по вул. Магістральній, 72, мав щомісячно сплачувати позивачу плату за надані послуги з моменту укладення договору № К-498 від 06.09.2017 та отримання будинку в управління.

Оскільки Позивачем не доведено належними доказами, що тариф у розмірі 4,02 грн. за 1 кв.м встановлено договором № К-498 від 06.09.2017 для підвального приміщення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені, заявлених до стягнення 5330,52 грн.

За висновками суду першої інстанції, відповідач, як орендар нежитлового приміщення площею 51,0 кв.м, мав щомісячно, з 01 січня 2020, згідно договору № 098-У/20 від 01.01.2020, сплачувати позивачу плату за надані послуги з розрахунку 214,20 грн. на місяць (51,0 кв.м х 4,20 грн.).

Між сторонами даного договору були підписані додатки № 4 Кошторис витрат на управління та утримання багатоквартирним будинком за адресою: Магістральна, 72, згідно яких вартість управління будинком за 1 кв.м для мешканців та власників (орендарів) нежитлових приміщень 1 та вище поверхів складає: 4,20 грн., 4,62 грн. (у тому числі підвальний поверх) та 5,02 грн. (у тому числі підвальний поверх). Підвал, що орендує відповідач, є нежитловим приміщенням, отже, тариф договором встановлений у розмірі 4,20 грн. на місяць за 1 кв.м загальної площі нежитлового приміщення у будинку, що складає 214,20 грн. на місяць (51,0 кв.м х 4,20 грн.).

Враховуючи, що сторонами договору № 098-У/20 від 01.01.2020 підписані додатки № 4 зі встановленням іншої суми тарифу, відповідач даної обставини не заперечив та не спростував, останній мав сплатити, за висновком суду першої інстанції плату:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 2827,44 грн. (4,62 грн. х 51,0 кв.м. = 235,62 грн. на місяць);

- за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 (в межах заявленого позивачем періоду) у сумі 4608,36 грн. (5,02 грн. х 51,0 кв.м. = 256,02 грн. на місяць).

Відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності до стягнення боргу, що виник за період з листопада 2017 по серпень 2020.

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, укладений сторонами договір № 098-У/20 від 01.01.2020 не містить.

У стягненні суми 1285,20 грн. заборгованості, що виникла за період з січня по червень 2020 включно судом відмовляється у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми 8721,00 грн. заборгованості, що виникла з липня 2020 по червень 2023 включно.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Новий Лад" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» укладено не було, рахунки позивачем не виставлялись, що свідчить про відсутність заборгованості відповідача.

Згідно доводів апелянта, в матеріалах справи міститься рахунок позивача, в якому з посиланням на договір від 01.01.2020 виставляються до оплати суми за 2017-2019 роки, проте невідомо, як коригується дата договору і дата наданих послуг.

Окрім того, в матеріалах справи міститься два договори на осблуговування будинку: №498 від 06.09.2017 та №098-у/20 від 01.01.2020. Проте, доданий до матеріалів справи акт прийому-передачі будинку № 72 по вул. Мігастральній, м. Запоріжжя не містить дати та посилання на договір. Отже, дату отримання будинку в управління не встановлено.

Також, за доводами апелянта, матеріали справи не містять доказів виконання послуг позивачем за договором.

Скаржник наголошує, що жодний документ не містить інформації про тарифи для підвалів.

На підставі викладених в апеляційній скарзі доводів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий лад» вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 по справі №908/2664/23 незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно доводів скаржника, викладених в додаткових поясненнях, зазначено, що у відповідності до таблиці «Складові послуги з управління будинком…» тарифи встановлено для першого поверху. Проте, в користуванні позивача перебуває підвальне приміщення з окремим виходом, що не

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеэв І.М.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2664/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2664/23.

14.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2664/23

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23 - залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю Новий Лад" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали.

Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання, а саме: оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 3 220, 80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 року у справі №908/2664/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

06.09.2017 між Співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, б. 72, від імені яких діє заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., який уповноважений на укладення цього договору рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (управитель за договором, позивач) укладено договір № К-498 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 1 договору, управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі мешканці об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Загальні відомості про об`єкт зазначаються в додатку 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору, сторони погодилися, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1, 2 та вище поверхах: 4,02 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників.

Згідно з актом (без дати) прийняття-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) (додаток до договору) будинок за адресою: вул. Магістральна, 72 переданий в управління ТОВ «Керуюча компанія «Мрія».

01.01.2020 вказаний договір № К-498 був розірваний за згодою сторін, згідно договору про розірвання договору від 01.01.2020.

01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (управитель за договором, позивач) та Співвласниками багатоквартирного будинку № 72, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, укладений договір № 098-У/20 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

За умовами п. 1.1 даного договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком № 72, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, а співвласники зобов`язуються своєчасно сплачувати послугу в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території, згідно п. 1.7, зазначається в додатку 4 до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.1 договору, ціна послуги з управління становить 4,2 гривень (у тому числі ПДВ) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає в себе: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 3,82 грн. на місяць за 1 кв.м для першого поверху та 3,82 грн. на місяць для другого та вище, відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 4 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 0,38 грн., у т.ч. ПДВ за 1 кв.м на місяць.

За умовами п. 3.5, управитель має право в односторонньому порядку здійснити зміну вартості послуги з управління у разі зміни протягом дії договору показників, які не залежать від управителя та змінилися на державному рівні, зокрема, у разі збільшення або зменшення розмірів податків і зборів, мінімальної заробітної плати, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні ресурси, індексу інфляції. Розрахунки нової вартості послуги з управління із зазначенням складової, що змінилася, мають бути доведені управителем до відома співвласників не пізніше, ніж за 30 днів до дня введення в дію.

Плата за послугу нараховується щомісячно управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.2 договору).

Кожен із співвласників, згідно п. 2.2.4 договору, зобов`язався оплачувати управителю надану послугу з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Згідно п.п. 9.1, 9.2, договір набирає чинності з 01.01.2020 та укладається строком на 1 рік. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний термін, відповідно до п. 9.1 договору.

Зміни в цей договір та додатки до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (п. 9.3).

За умовами пункту 2 даного договору, список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною.

Додатку 1 до даного договору матеріали справи не містять та позивачем не подано.

Між сторонами вказаного договору підписані додатки № 4 «Кошторис витрат на управління та утримання багатоквартирним будинком за адресою: Магістральна, 72», згідно яких вартість управління будинком за 1 кв.м для мешканців та власників (орендарів) нежитлових приміщень 1 та вище поверхів складає: 4,200 грн., 4,62 грн. та 5,02 грн.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Новий Лад орендує на підставі договору оренди від 18.07.2006 № 1588/10 комунальне майно нежитлове приміщення № 101 підвалу (літ. А-5) загальною площею 51,00 кв.м, в будинку № 72 по вул. Магістральній. За умовами пункту 5.13 даного договору, орендар (відповідач) зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувач будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо), який надає послуги з утримання будинку і прибудинкової території, та своєчасно вносити платню (внески, платежі тощо) за ці послуги у встановленому законодавством порядку.

Згідно додаткової угоди від 30.06.2020, термін дії договору оренди від 18.07.2006 № 1588/10 нежитлового приміщення по вул. Магістральній, 72, вважається продовженим до 30.03.2023.

Відповідач у відзиві визнав обставину щодо оренди ним підвалу в будинку по вул. Магістральній, 72 у м. Запоріжжі.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Доказів повернення орендованого приміщення з оренди після 30.03.2023 відповідач суду не надав та не заперечив оренду приміщення станом на червень 2023.

18.07.2023 позивач листом з описом вкладення надіслав на адресу відповідача вимогу від 17.07.2023 № 023-02/239 щодо оплати заборгованості в сумі 15336,72 грн., яка виникла з 01.11.2017 по 30.06.2023. Разом із вказаною вимогою надіслав відповідачу рахунок на оплату № 2516 від 30.06.2023 на суму 15336,72 грн. та проєкт договору № 30-НЖ/23 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: 06.09.2017 між Співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, б. 72, від імені яких діє заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., який уповноважений на укладення цього договору рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (управитель за договором, позивач) укладено договір № К-498 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; що згідно з актом (без дати) прийняття-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) (додаток до договору) будинок за адресою: вул. Магістральна, 72 переданий в управління ТОВ «Керуюча компанія «Мрія»; що 01.01.2020 вказаний договір № К-498 був розірваний за згодою сторін, згідно договору про розірвання договору від 01.01.2020.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «Одним із принципів цивільних правовідносин є розумність. Якщо позивач вважає, що ми йому щось винні, то він повинен був поводитися розумно й приймати заходи для униможливлення збитків та втрат. В позовній заяві стверджується що борг виник ще в 2017 році. Разом з тим, в додатках надається проект договору та лист з пропозицією його укласти, датований липнем 2023 року. Отже, на думку позивача, відповідний договір повинен бути. Дата на листі свідчить, що його не біло з 2017 по 2023 рік. Як співставляються ці два факти - нарахування заборгованності за період до укладання договору І пропозиція укласти договір в 2023 році, текст позовної заяви не містить. Зі свого боку, вважаємо що при таких обставинах, оскільки договір не укладався, жодні рахунки не виставлялися, все це свідчить про відсутність заборгованності. Суд першої інстнації не надав цьому оцінку. Просто застосував строки позвоної давності.

На аркуші справи 71 міститься рахунок позивача, де з посиланням на договір від 01.01.2020 року виставляються до оплати суми за 2017-2019 роки. Як корегуються дата договору, на який посилається рахунок, і дата наданих послуг, невідомо.

Додатки до позову містять письмові докази - два договори на обслуговування будинку: один укладено 06.09.2017 року Г4К 498 та другий 01.01.2020 року №098-у/20. В матеріали справи надано акт прийому передачі будинку 72 по вул. Магістральній в місті Запоріжжя з управління в управління. Акт не містить ні дати, ні вказівки на договір, додатком до якого він є. Отже, дата отримання будинку в управління не встановлена. Може це відбулося тільки в серпні 2023 року? Якщо позивач не обслуговував будинок раніше 2023 року, а тдокази зворотнього сумнівні, які підстави стягувати? Ніяких.

Підставою для оплати за послуги є щонайменше докази їх надання. Матеріали справи не містять жодного доказу виконання послуг позивачем Збирати гроші і нічого не робити - це нормальне бажання будь кого. Але в нас не благодійний фонд і ми не повинні оплачувати не існуючі послуги. Суд, оцінюючи докази, вказав, що наприклад надаються послуги з прибирання підвалів. Нажаль, не відомо, чи вважає суд першої інстанції наданими інші послуги, вказані в кошторисі, а не «наприклад» Зазначемо, що ми користуємось підвалом з окремим виходом Сторонніх там нема Отже надати нам ці послуги не могли.

Згідно до доданих до позову матеріалів, тариф встановлено щодо першого та інших поверхів будинку. В нас підвал. Про це сам позивач зазначив в позовній заяві. Визнаємо. Дійсно підвал з окремим входом. Який саме тариф для підвалів? Де про це можна подивитись та почитати? Сумнівно, що позивач вважає підвал, наприклад, третім поверхом. Але жодний документ справи не містить інформації про тарифи для підвалів. З чого тоді позивач взяв, що ми йому винні саме 4,02 грн за кв.м. чи 4,20 грн за кв.м?...» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Апелянтом не оспорюється правильність встановлення судом першої інстанції тієє обставини, що відповідачем у відзиві визнано обставину щодо оренди ним підвалу в будинку по вул. Магістральній, 72 у м. Запоріжжі.

Отже, Товариство з обмеженою відповіадльністю «Новий лад» є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 322 ЦК України передбачений обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Пунктами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Умовами договору оренди від 18.07.2006 № 1588/10 встановлено, що укладений ТОВ Новий Лад, орендар (ТОВ Новий Лад) зобов`язався укласти відповідні договорі з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувач будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо) договір про надання послуг та (або) сплату членських внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, та своєчасно вносити платню (внески, платежі тощо) за ці послуги у встановленому законодавством порядку.

Доказів укладення відповідачем з позивачем окремого договору про надання послуг з управління орендованого приміщенням відповідача матеріали справи не містять та сторонами не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та ТОВ Керуюча компанія Мрія були укладені договори про надання послуг з управління вказаним багатоквартирним будинком від 06.09.2017 № К-498 (який діяв до 31.12.2019) та № 098-У/20 від 01.01.2020.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У звязку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий лад» умов договору №К-498 від 06.09.2017 в частині оплати за надані послуги, позивачем нараховано плату за період: з листопада 2017 по 31 грудня 2019 із розрахунку 205,02 грн. на місяць (51,0 кв. м. х 4,02 грн).

Загальний розмір, нарахований позивачем до сплати з відповідача за вищевказаний період становить 5 330,52 грн.

Пунктом 5 договору №К-498 від 06.09.2017 погоджено, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень на 1, 2 та вище поверхах: 4,02 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників.

Таким чином, тариф у розмірі 4,02 грн. за 1 кв.м встановлено для житлових та нежитлових приміщень на 1, 2 та вище поверхах. Відповідач, як встановлено судом першої інстанції, є орендарем нежитлового приміщення № 101 підвалу в буд. АДРЕСА_2 .

Проте, матеріали справи не містять та Позивачем не доведено належних доказів, що тариф у розмірі 4,02 грн. за 1 кв.м, встановлено договором № К-498 від 06.09.2017, стосується також підвального приміщення, що перебуває у користуванні відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення суми 5 330, 52 грн, у зв`язку з відсутністю відповідних доказів.

Згідно договору № 098-У/20 від 01.01.2020, відповідач, як орендар нежитлового приміщення площею 51,0 кв.м, починаючи з 01 січня 2020 р мав щомісячно сплачувати позивачу плату за надані послуги з розрахунку 214,20 грн. на місяць (51,0 кв.м х 4,20 грн.).

Як встановлено судом пешої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між сторонами даного договору були підписані додатки № 4 Кошторис витрат на управління та утримання багатоквартирним будинком за адресою: Магістральна, 72, згідно яких вартість управління будинком за 1 кв.м для мешканців та власників (орендарів) нежитлових приміщень 1 та вище поверхів складає: 4,20 грн., 4,62 грн. (у тому числі підвальний поверх) та 5,02 грн. (у тому числі підвальний поверх).

У розрахунку заборгованості, складеному позивачем, останній зазначив, що тариф на утримання будинку в сумі 4,20 грн. за 1 кв.м застосовується з 01.01.2020, тариф на утримання будинку в сумі 4,62 грн. за 1 кв.м застосовується з 01.01.2021, тариф на утримання будинку в сумі 5,02 грн. за 1 кв.м застосовується з 01.01.2022.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що для підвального приміщення тариф взагалі не встановлений договором, а саме: «… Згідно до доданих до позову матеріалів, тариф встановлено щодо першого та інших поверхів будинку. В нас підвал. Про це сам позивач зазначив в позовній заяві. Визнаємо. Дійсно підвал з окремим входом. Який саме тариф для підвалів? Де про це можна подивитись та почитати? Сумнівно, що позивач вважає підвал, наприклад, третім поверхом. Але жодний документ справи не містить інформації про тарифи для підвалів. З чого тоді позивач взяв, що ми йому винні саме 4,02 грн за кв.м. чи 4,20 грн за кв.м?...» відхиляються колегією суддів виходячи з наступного:

Пунктом п. 3.1 даного договору сторони встановили, що ціна послуги з управління становить 4,2 гривень (у тому числі ПДВ) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. При цьому, визначено, які саме витрати включаються для першого, другого поверхів та вище, відповідно до кошторису витрат.

Підвал, що орендує відповідач, є нежитловим приміщенням, отже, тариф договором встановлений у розмірі 4,20 грн. на місяць за 1 кв.м загальної площі нежитлового приміщення у будинку, що складає 214,20 грн. на місяць (51,0 кв.м х 4,20 грн.).

Згідно з № 4 до даного договору визначено складові послуги, до яких входить, зокрема, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; прибирання прибудинкової території, дератизація, дезінсекція та інше.

Доказів звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий лад» до позивача з пропозицією укласти індивідуальний договір щодо обслуговування будинку, надання відповідних калькуляцій, тощо матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідачем також не укладено договір № 30-НЖ/23 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, проект якого було надіслано останньому позивачем.

Як свідчить з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідач мав сплатити 2570,40 грн. плати.

Сторонами договору № 098-У/20 від 01.01.2020 підписані додатки № 4 зі встановленням іншої суми тарифу.

Враховуючи те, що відповідач даної обставини не заперечив та не спростував, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що останній має сплатити плату:

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 2827,44 грн. (4,62 грн. х 51,0 кв.м. = 235,62 грн. на місяць);

- за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 (в межах заявленого позивачем періоду) у сумі 4608,36 грн. (5,02 грн. х 51,0 кв.м. = 256,02 грн. на місяць).

Доказів оплати заборгованості в загальній сумі 10006,20 грн., що виникла за період з 01.01.2020 по 30.06.2023, матеріали справи не містять та сторонами не подано.

Відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності до стягнення боргу, що виник за період з листопада 2017 по серпень 2020.

У поданій апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів на оскарження рішення суду першої інстанції в частині застосування строків позовної давності.

Так, господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до Господарського суду Запорізької області 18.08.2023, про що свідчить штамп на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що у межах встановленого строку позовної давності позивач має право стягнути заборгованість, починаючи з 18.08.2020, яка виникла з оплати платежу за липень 2020.

У стягненні суми 1285,20 грн. заборгованості, що виникла за період з січня по червень 2020 включно судом правомірно відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 8721,00 грн. заборгованості, що виникла з липня 2020 по червень 2023 включно.

Доводи скаржника в частині «…позов задоволено не на підставі доказів, а на підстві погано узгодженого між собою паперового мотлоху, в якому головуючий суддя повинен розібратися і дату оцінку. Щонайменше, чи дійсно послуги надавалися, і чим це підтверджено Але позивач взагалі не дає собі ради надати хоч якісь докази надання послуг. Вже так звик, оскільки замість правосуддя є поставлена «на поток» недбалість та небажання розбиратись. Дякувати Богові, хоч строки позовної давності суд застосував мабуть тому, що для цього не треба напрягатися…» не містять обгрунтувань і конкретизації порушень з боку суду першої інстанції, які б мали бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв`язку із чим відхиляються як такі, що мають декларативний характер.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 260,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2023 у справі №908/2664/23 залишити без змін.

Вирати за подання апеляційної скарги у розмірі 4 260,00 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий лад».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв