Рішення

від 19.06.2024 по справі 902/421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2024 р.Cправа № 902/421/24

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача Каленяк Е.А., ордер серії АВ №1126222 від 10.04.2024;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "НАФТІМА" (вул. Хмельницьке шосе, 105-Б, офіс 703, м. Вінниця, 21029)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМТРАНС" (вул. Коцюбинського, 62, с. Павлівка Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436)

про: стягнення 1103938,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "НАФТІМА" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМТРАНС" про стягнення 1 103 938,00 грн заборгованості, з яких 959 946,80 грн - основного боргу та 143 992,02 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №040423/1КТ від 04.04.2023 року, в частині повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №902/421/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06 травня 2024 року.

03.05.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача №б/н від 03.05.2024 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 06.05.2024 відкладено підготовче засідання на 27.05.2024, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

На визначену судом дату в судове засідання 27.05.2024 з`явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 19.06.2024 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, суд ухвалою від 28.05.2024 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

В судове засідання 19.06.2024 з`явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що вбачається, з наявного в матеріалах справи, витягу із сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення №0600269107178, згідно якого ухвала від 28.05.2024 вручена відповідачу особисто 05.06.2024.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив усне клопотання про подання протягом 5 днів, з дня ухвалення рішення, доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2024 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.04.2023 між Приватним підприємством "НАФТІМА" (позивач, в договорі Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМТРАНС" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір поставки №040423/1КТ, відповідно до п 2.1. якого Продавець протягом строку дії цього Договору зобов`язується поставляти та передавати через мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність (повне господарське відання) Покупця нафтопродукти (надалі іменовані Товар) в асортименті: дизельне пальне, неетильовані бензини А-98, А-95, А-92, газ-метан, газ пропан-бутан належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам; в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язується приймати Товар на АЗС (ГАЗС, АГНКС) та оплачувати його на умовах цього Договору.

Перехід права власності па Товар та ризику випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі Товару уповноваженому представнику Покупця. Поставка Товару здійснюється на умовах Ex-Works (Інкотермс в редакції 2010 року) за цінами, що є чинними на момент поставки на АЗС (ГАЗС, АГНКС) (у Пунктах поставки), перелік яких є невід`ємною частиною цього Договору та визначений у Додатку №1, уповноваженим представникам Покупця (пред`явникам смарт-карток). Поставка здійснюється Покупцю за умов пред`явлення ним або його уповноваженим представником смарт-картки на АЗС (ГАЗС, АГНКС) в робочий час, встановлений на АЗС (ГАЗС, АГНКС), якщо така смарт-картка може бути прийнята до обслуговування (п. 5.1 та п. 5.2. Договору).

Оператор АЗС (ГАЗС, АГНКС) після завершення відпуску Товару Покупцю або його Довіреній особі (пред`явнику смарт-картки) зобов`язаний видати Покупцю або його довіреній особі (пред`явнику смарт-картки) інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування по картці, номер картки, марка, кількість відпущеного Товару, залишок добового ліміту по картці. Такий чек друкується в двох екземплярах, що мають однакову силу, при цьому один з екземплярів залишається у оператора АЗС (ГАЗС, АГНКС), а другий передається Покупцю або його довіреній особі. Покупець або його довірена особа зобов`язані перевірити дані інформаційного чеку з показниками колонки та поставити підпис на екземплярі чеку, що залишається на АЗС (ГАЗС, АГНКС) (п. 5.3. Договору).

Покупець зобов`язаний вести облік отриманого Товару на підставі інформаційних чеків, що були одержані під час отримання Товару на АЗС (ГАЗС, АГНКС). До десятого робочого дня поточного місяця Продавець надає всі дані но поставкам Товару Покупцю за попередній календарний місяць у формі "Обіг по Клієнту". Покупець відповідно до інформаційних чеків проводить звірку даних. У випадку втрати інформаційних чеків Покупець має керуватися даними Продавця. Претензії щодо суперечностей у даних обліку Продавця та Покупця мають бути заявлені Покупцем в письмовому вигляді протягом 10 (десяти) днів після закінчення календарного місяця, за який виявлена суперечність даних обліку Продавця та Покупця. Такі претензії мають бути розглянуті Продавцем протягом одного місяця з моменту отримання. Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється представниками Сторін під час здійснення поставки Товару відповідно до п. 5.3. цього Договору, якщо інше не визначено чинним законодавством (п. 5.5. та п. 5.6. Договору).

Кількість Товару, що постачається, зазначається в видаткових накладних Продавцем. Видаткова накладна виписується останнім днем місяця, в ній зазначається кількість вибраного товару за поточний календарний місяць. Видаткові накладні є невід`ємними частина цього Договору (п. 6.1. Договору).

Загальна ціна цього Договору визначається загальною сумою поставленого Покупцю Товару протягом всього строку дії даного Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 6.4. Договору).

Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю Товар на умовах попередньої оплати у розмірі 100% Товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактури, накладних на товар (видаткових та актах приймання-передачі). А в разі відтермінування оплату провести протягом п`яти робочих днів з дати здійснення поставки товару (п. 7.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін. Строк дії цього Договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію (п. 8.1. та п. 8.2. Договору).

У разі якщо Покупець допустив прострочення по оплаті поставленого Товару більш ніж па 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 15% (п`ятнадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплаченого Товару (п. 9.5. Договору).

Договір обопільно підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 442 654,00 грн., що підтверджується наявними в справі видатковими накладними за період з квітня 2023 по березень 2024 включно.

Водночас відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1 482 707,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Станом на 31.03.2024 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 959 946,80 грн, з огляду на це позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №040423/1КТ від 04.04.2023р. у визначені строки, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 959 946,80 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "НАФТІМА" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМТРАНС" основної заборгованості у розмірі 959 946,80 грн. є обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 143 992,02 грн. - штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.5 Договору у разі якщо Покупець допустив прострочення по оплаті поставленого Товару більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 15% (п`ятнадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплаченого Товару.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище позивач на виконання умов договору в період з квітня 2023 по березень 2024 включно поставляв відповідачу товар за який останній мав розрахуватись на умовах попередньої оплати у розмірі 100% Товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактури, накладних на товар (видаткових та актах приймання-передачі). А в разі відтермінування оплату провести протягом п`яти робочих днів з дати здійснення поставки товару. Однак останній платіж відповідачем був проведений в вересні 2023.

З викладеного вбачається, що відповідачем допущено прострочення оплати товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів.

Суд перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу помилки не виявив, а тому заявлений позивачем штраф в розмірі 143 992,02 грн, є такими що передбачені договором та законом.

Крім того, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приймає рішення про зменшення розміру штрафу на 50%, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем часткових проплат за поставлену продукцію до подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості.

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки на 50% з заявлених 143 992,02 грн. - штрафу до 71 996,01 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМТРАНС" (вул. Коцюбинського, 62, с. Павлівка Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436, код ЄДРПОУ 43418799) на користь Приватного підприємства "НАФТІМА" (вул. Хмельницьке шосе, 105-Б, офіс 703, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 36886244) 959 946,80 грн. - основного боргу, 71 996,01 грн. - штрафу та 16 559,08 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 71 996,01 грн. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", крім того відповідачу рекомендованим листом

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 червня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Коцюбинського, 62, с. Павлівка Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436)