Постанова

від 18.10.2024 по справі 902/421/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року Справа № 902/421/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

представники сторін в судове засідання 16.10.2024 не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс"

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 19.06.2024, повне рішення складено 28.06.2024,

у справі № 902/421/24

за позовом: Приватного підприємства "Нафтіма" (вул. Хмельницьке шосе, 105-Б, офіс 703, м. Вінниця, 21029)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" (вул. Коцюбинського, 62, с. Павлівка Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22436)

про стягнення 1 103 938,00 грн

В квітні 2024 року Приватне підприємство "Нафтіма" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" про стягнення 1 103 938,00 грн заборгованості, з яких 959 946,80 грн - основного боргу та 143 992,02 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/421/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" на користь Приватного підприємства "Нафтіма" 959 946,80 грн - основного боргу, 71 996,01 грн - штрафу та 16 559,08 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

У частині стягнення 71 996,01 грн - штрафу відмовлено.

18.07.2024, через систему "Електронний суд", відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19 червня 2024 року у справі № 902/421/24 повністю та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ПП Нафтіма до ТОВ Біохімтранс.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- згідно з п. 4.1 покупець зобов`язаний своєчасно оплачувати продавцю товар згідно з п. 7.1 Договору;

- судом першої інстанції при прийнятті рішення не було прийнято до уваги, що відповідно до п. 7.1 Договору покупець зобов`язаний сплатити продавцю товар на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактурах, накладних на товар (видаткових та актах приймання-передачі);

- оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця;

- у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

За наведених обставин скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 19.07.2024, визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/421/24 у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Мельник О.В., Юрчук М.І.

Листом № 902/421/24/4882/24 від 19.07.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

30.07.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 902/421/24.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 проведено його заміну у судовій справі № 902/421/24, протокол від 01.08.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/421/24 - залишено без руху. Зобов`язано ТОВ "Біохімтранс" усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази сплати 19 870,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги /а.с. 81/.

12.08.2024 (вх.№ 7185/24), через систему "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" надійшло клопотання про поновлення строку на усунення недоліків, а також докази сплати 19 870,90 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1691 від 06.08.2024 /а.с. 86-90/.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Мельника О.В. у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 проведено його заміну у судовій справі № 902/421/24, протокол від 13.08.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/421/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "16" жовтня 2024 р. о 09:20 год. /а.с. 94-95/.

Приватне підприємство "Нафтіма" не скористалося правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

16.10.2024 учасники справи не забезпечили участі в судовому засіданні повноважних представників, про причини неявки суд не повідомляли, про час та дату судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 14.08.2024 явка представників сторін в судове засідання 16.10.2024 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2023 року між Приватним підприємством "Нафтіма" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 040423/1КТ (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого продавець протягом строку дії цього Договору зобов`язується поставляти та передавати через мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність (повне господарське відання) покупця нафтопродукти (надалі іменовані "Товар") в асортименті: дизельне пальне, неетильовані бензини А-98, А-95, А-92, газ-метан, газ пропан-бутан належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам; в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору, а покупець зобов`язується приймати товар на АЗС (ГАЗС, АГНКС) та оплачувати його на умовах цього Договору /а.с. 6/.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця.

За умовами п. 5.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах Ex-Works (Інкотермс в редакції 2010 року) за цінами, що є чинними на момент поставки на АЗС (ГАЗС, АГНКС) (у пунктах поставки), перелік яких є невід`ємною частиною цього Договору та визначений у Додатку № 1, уповноваженим представникам покупця (пред`явникам смарт-карток). Поставка здійснюється покупцю за умов пред`явлення ним або його уповноваженим представником смарт-картки на АЗС (ГАЗС, АГНКС) в робочий час, встановлений на АЗС (ГАЗС, АГНКС), якщо така смарт-картка може бути прийнята до обслуговування.

Відповідно до п. 5.3 Договору оператор АЗС (ГАЗС, АГНКС) після завершення відпуску товару покупцю або його довіреній особі (пред`явнику смарт-картки) зобов`язаний видати покупцю або його довіреній особі (пред`явнику смарт-картки) інформаційний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування по картці, номер картки, марка, кількість відпущеного товару, залишок добового ліміту по картці. Такий чек друкується в двох екземплярах, що мають однакову силу, при цьому один з екземплярів залишається у оператора АЗС (ГАЗС, АГНКС), а другий передається покупцю або його довіреній особі. Покупець або його довірена особа зобов`язані перевірити дані інформаційного чеку з показниками колонки та поставити підпис на екземплярі чеку, що залишається на АЗС (ГАЗС, АГНКС).

Згідно з п. 5.5 Договору покупець зобов`язаний вести облік отриманого товару на підставі інформаційних чеків, що були одержані під час отримання товару на АЗС (ГАЗС, АГНКС). До десятого робочого дня поточного місяця продавець надає всі дані но поставкам товару покупцю за попередній календарний місяць у формі "Обіг по Клієнту". Покупець відповідно до інформаційних чеків проводить звірку даних. У випадку втрати інформаційних чеків покупець має керуватися даними продавця. Претензії щодо суперечностей у даних обліку продавця та покупця мають бути заявлені покупцем в письмовому вигляді протягом 10 (десяти) днів після закінчення календарного місяця, за який виявлена суперечність даних обліку продавця та покупця. Такі претензії мають бути розглянуті продавцем протягом одного місяця з моменту отримання.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представниками сторін під час здійснення поставки товару відповідно до п. 5.3 цього Договору, якщо інше не визначено чинним законодавством (п. 5.6 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору кількість товару, що постачається, зазначається в видаткових накладних продавцем. Видаткова накладна виписується останнім днем місяця, в ній зазначається кількість вибраного товару за поточний календарний місяць. Видаткові накладні є невід`ємними частина цього Договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору загальна ціна цього договору визначається загальною сумою поставленого покупцю товару протягом всього строку дії даного договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцю товар на умовах попередньої оплати у розмірі 100% товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактури, накладних на товар (видаткових та актах приймання-передачі). А в разі відтермінування оплату провести протягом п`яти робочих днів з дати здійснення поставки товару.

За умовами пунктів 8.1 та 8.2 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії цього Договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

Згідно з п. 9.5 Договору у разі якщо покупець допустив прострочення по оплаті поставленого товару більш ніж па 15 (п`ятнадцять) календарних днів, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 15% (п`ятнадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками /а.с. 7 на звороті/.

На виконання умов договору, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних у період з квітня 2023 року по березень 2024 року включно, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 442 654,00 грн /а.с. 8-9, 11-12 на звороті, 13-23, 30 на звороті, 31/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" за поставлений товар розрахувалося частково на суму 1 482 707,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Оскільки за відповідачем наявна заборгованість позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 1 103 938,00 грн заборгованості, з яких 959 946,80 грн - основного боргу та 143 992,02 грн - штрафу.

19.06.2024 Господарський суд Вінницької області ухвалив оскаржуване рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 959 946,80 грн - основного боргу, 71 996,01 грн - штрафу та 16 559,08 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору. У частині стягнення 71 996,01 грн штрафу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За правилами ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 040423/1КТ від 04.04.2023 у визначені строки не здійснив остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 959 946,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 959 946,80 грн.

Щодо вимог про стягнення 143 992,02 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 9.5 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі допущення прострочення по оплаті поставленого товару більш ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів у вигляді сплати покупцем штрафу у розмірі 15% (п`ятнадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що останній платіж відповідач провів у вересні 2023 року.

Отже відповідачем допущено прострочення оплати поставленого у період з квітня 2023 року по березень 2024 року товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 143 992,02 грн штрафу, помилки не виявила, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є такими, що передбачені договором та законом.

Щодо зменшення судом першої інстанції з власної ініціативи розміру штрафу на 50%.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем часткових проплат за поставлену продукцію до подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд із урахуванням конкретних обставин справи (винятковості обставин справи).

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з врахуванням обставин справи, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір належної до сплати суми штрафу на 50% з заявлених 143 992,02 грн - штрафу до 71 996,01 грн.

Інші заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 16.10.2024 сторони явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у справі № 902/421/24 є дата складення повного тексту цієї постанови.

Керуючись ст. 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімтранс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/421/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/421/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "18" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.