ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 червня 2024 року Справа № 903/197/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД
до відповідача: Державного виробничо-торгового підприємства Волиньфармпостач
про стягнення 5485264,22 грн
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Пихтін К. В., адвокат, ордер серія АЕ № 1265866 від 23.02.2024;
від відповідача: Колодяжна Н. В., адвокат, ордер серія АМ № 1085660 від 23.03.2024.
Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: 27.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД до Державного виробничо-торгового підприємства Волиньфармпостач про стягнення 5485264,22 грн, з них 4533055,07 грн заборгованості за поставлений товар, 360176,16 грн пені, 422946,11 грн - штрафу, 111600,09 грн - 10% річних, 57486,79 грн - інфляційних втрат.
При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки товару №421 від 16.02.2021 з додатковою угодою в частині повної та своєчасної оплати прийнятого товару.
Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 02.04.2024; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.
29.03.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив, який суд на підставі положень ч.10 ст. 165, ч.4 ст. 170 ГПК України повернуто без розгляду, оскільки останній не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС.
Ухвалою суду від 02.04.2024 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 24.04.2024 в режимі відеоконференції з представником позивача; запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення в яких вказати: чи є позивач кредитором, стосовно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
18.04.2024 позивач через систему Електронний суд подав додаткові пояснення в яких вказав, що на позивача не поширюється мораторій (заборона) на виконання грошових зобов`язань, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 р. №187, оскільки зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (абзаци шостий-сьомий підпункт 1 пункту 1 цієї Постанови). Зазначив, що рішенням Правління Національного банку України Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб від 11.04.2022 року №179-рш дозволено АТ ОТП БАНК (код за ЄДРПОУ 21685166), АТ ПУМБ (код за ЄДРПОУ 14282829), Дніпропетровське обласне управління АТ Ощадбанк (код за ЄДРПОУ 09305480), АБ УКРГАЗБАНК (код за ЄДРПОУ 23697280) здійснювати видаткові операції за рахунками Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТА. ЛТД (код за ЄДРПОУ 21947206). Дане пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.04.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 04.06.2024.
Ухвалою суду від 24.04.2024 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 09.05.2024 в режимі відеоконференції з представником позивача.
09.05.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме платіжних доручень про сплату боргу. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.05.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.05.2024.
У судовому засіданні 09.05.2024 оголошено перерву до 22.05.2024.
22.05.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме платіжних доручень про сплату боргу. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.05.2024 оголошено перерву до 18.06.2024.
17.06.2024 позивач через систему Електронний суд подав клопотання закриття провадження у справі, повернення частини судового збору та про долучення до матеріалів справи доказів та уточненого розрахунку, яке суд, в частині долучення уточненого розрахунку, на підставі ст. 118 ГПК України залишив без розгляду, а в іншій частині прийняв.
Представник позивача в судовому засіданні 18.06.2024 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю; представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути лише основну суму боргу, в решті позовних вимог відмовити.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
16.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством Волиньфармпостач (покупець) було укладено договір поставки товару № 421 (далі договір), згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався поставляти і передавати у власність покупця товари (лікарські засоби, медичні вироби, товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи), передбачені договором та невід`ємними частинами до нього (далі товар), а покупець зобов`язався приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором (а.с.21-22).
Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що визнаються сторонами специфікаціями, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, окремими партіями після узгодження сторонами заявки (по телефону, факсом, за допомогою електронного листування або в іншій не забороненій законом формі).
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Строк оплати та/або дату оплати покупцем кожної конкретної партії поставки товару, постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня з дати відвантаження товару покупцю. У випадку, якщо постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дати оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати одержання товару покупцем. У випадку наявності у покупця заборгованості за товар по двом або більше партіям доставки та/або по двом або більше накладним (в повній сумі накладної чи в якійсь частині суми), всі платежі, що покупець перераховує постачальнику за договором, зараховується насамперед в рахунок погашення заборгованості за товар, що поставлений (отриманий покупцем) раніше, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі. У випадку, якщо в накладних зазначена різна кількість днів відстрочення платежів, зарахуванням постачальником платежів покупця виконується з наданням переваги накладним, термін оплати за якими настав раніше (п.4.2 договору).
Згідно з п.4.3 договору розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п.5.1 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більше ніж 20 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД (постачальник) та Державним виробничо-торговим підприємством Волиньфармпостач (покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки товару від 16.02.2021 року, якою було продовжено термін дії договору по 16.02.2025 року.
Відповідно до пункту 8.1 договору (в редакції цієї додаткової угоди) договір набирає чинності з моменту його підписання і діє разом зі всіма додатковими угодами до нього по 16.02.2025 року, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного завершення. У випадку відсутності повідомлення від сторін про намір розірвати договір, останній вважається пролонгованим строком ще на 12 поточних місяців і на тих же умовах.
Даний договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без будь яких зауважень.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
На виконання умов договору позивач за період із 09.08.2023 по 03.01.2024 передав, а відповідач прийняв товари (лікарські засоби, медичні вироби, товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи) на загальну суму 4533457,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та не заперечується сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у день відкриття провадження(04.03.2024) і після відкриття провадження у справі сплатив частину заборгованості в сумі 80000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 14944 від 04.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 14948 від 06.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 14965 від 11.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 14969 від 12.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9503 від 13.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9511 від 14.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9514 від 15.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 15001 від 18.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 15009 від 19.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 15019 від 21.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9529 від 22.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9536 від 25.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 15036 від 26.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 15038 від 27.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9541 від 29.03.2024 на суму 5000,00 грн, № 9543 від 02.04.2024 на суму 5000,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем оплачено товар на суму 80000,00 грн після відкриття провадження у справі, тому в даній частині позову слід закрити провадження на суму 80000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Матеріалами справи підтверджено, що 70000,00 грн відповідачем було сплачено до відкриття провадження у справі (до 04.03.2024), що підтверджується платіжними інструкціями: № 14825 від 08.02.2024 на суму 10000,00 грн, № 14839 від 12.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 9464 від 12.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 14847 від 13.02.2024 на суму 10000,00 грн, № 9467 від 14.02.2024 на суму 10000,00 грн, № 9474 від 19.02.2024 на суму 10000,00 грн, № 14904 від 26.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 14913 від 27.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 14917 від 28.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 14930 від 01.03.2024 на суму 5000,00 грн, відповідно в цій частині позову слід відмовити через безпідставність вимог.
В іншій частині позовних вимог матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 4383055,07 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 57486,79 грн та 10 % річних у розмірі 111600,09 грн на підставі п. 5.1 договору.
Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику, відповідно до ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та десять відсотків річних з простроченої суми.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 57486,79 грн інфляційних збитків, 111600,09 грн - 10% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не подав.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 57486,79 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, однак щодо нарахування 111600,09 грн 10% річних позивачем невірно визначено період нарахування, а саме його початок у накладних, а саме за 19.06.2023, де строк оплати визначено до 17.09.2023, однак даний день є вихідним, відповідно строк оплати переноситься на перший робочий день за ним, тобто на 18.09.2023, відповідно прострочка оплати настає з 19.09.2023. Аналогічно позивачем невірно визначено початок прострочення по накладних за 26.06.2023, 03.07.2023, 10.07.2023, 17.07.2023, 24.07.2023, 31.07.2023, 21.08.2023, 28.08.2023, 18.09.2023, 25.09.2023, 02.10.2023, а тому суд здійснивши власний перерахунок 10 % річних дійшов висновку про підставність для стягнення 111598,37 грн, в решті частини стягнення 10 % річних в сумі 1,72 грн слід відмовити через безпідставність.
Щодо стягнення пені в сумі 360176,16 грн та штрафу в сумі 422946,11 грн, суд зазначає таке.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до п.5.1 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо порушення строків оплати триває більше ніж 20 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування, а саме його початок у ряді накладних, а саме за 19.06.2023, де строк оплати визначено до 17.09.2023, однак даний день є вихідним, відповідно строк оплати переноситься на перший робочий день за ним, тобто на 18.09.2023, відповідно прострочка оплати настає з 19.09.2023. Аналогічно позивачем невірно визначено початок прострочення по накладних за 26.06.2023, 03.07.2023, 10.07.2023, 17.07.2023, 24.07.2023, 31.07.2023, 21.08.2023, 28.08.2023, 18.09.2023, 25.09.2023, 02.10.2023, а тому суд здійснивши власний перерахунок пені дійшов висновку, що підставними для стягнення з відповідача є 360170,09 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 6,07 грн слід відмовити через безпідставність.
Оскільки відповідач порушив умови оплати отриманого товару, тому вимога про стягнення з останнього штрафу в сумі 422946,11 грн є підставною, арифметично вірною, а тому дана вимога підлягає задоволенню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 №910/12876/19.
Правова природа штрафу є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Штраф є одноразовим платежем, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Щодо остаточного визначення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №2908/1453/14.
Враховуючи вищевикладене, ступень та причини неналежного виконання зобов`язання(зі слів представника відповідача зміна керівництва на даний час та заборгованість за час попереднього керівника, бажання і в подальшому сторін співпрацювати між собою), оскільки сума заборгованості відповідачем сплачена частково, в тому числі після відкриття провадження у справі, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 30 %, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 252119,06 грн та штраф в сумі в розмірі 296062,28 грн.
У зв`язку із зменшенням судом розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 30 % в позові про стягнення 126883,83 грн штрафу та 108051,03 грн пені слід відмовити.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 4383055,07 грн основного боргу, 111598,37 грн 10 % річних, 57486,79 грн інфляційних втрат, 296062,28 грн штрафу, 252119,06 грн пені. В іншій частині позову на суму 304942,65 грн відмовити, а саме у стягненні 108051,03 грн пені та 126883,83 грн штрафу у зв`язку із зменшенням судом розміру заявлених до стягнення підставних штрафних санкцій на 30% та у стягненні 70000,00 грн основного боргу, 1,72 грн 10 % річних та 6,07 грн пені відмовити через безпідставність.
Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору (з врахуванням здійсненого судом зменшення), передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 64023,08 грн судового збору.
Щодо клопотання позивача про повернення частини сплаченого судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі суд зазначає таке.
Як встановлено судом, відповідач, після відкриття провадження у справі сплатив частину заборгованості в сумі 80000,00 грн.
Пунктом 2 частини 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явленні позову було сплачено судовий збір в сумі 65823,17 грн, згідно платіжної інструкції № 260531 від 12.02.2024.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідач погасив заборгованість в сумі 80000,00 грн після пред`явлення позову, а 70000,00 грн до відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву позивача про повернення частини судового збору сплаченого при подачі позову та повернути 960,00 грн судового збору (80000,00х1,2%), а не 1800,00 грн, як просив позивач.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 903/197/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД до Державного виробничо-торгового підприємства Волиньфармпостач в частині стягнення 80000,00 грн основного боргу через відсутність предмету спору.
3. Стягнути з Державного виробничо-торгового підприємства Волиньфармпостач (вул.Львівська,89А, м.Луцьк, Волинська область, 43018, код ЄДРПОУ 01975330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД (вул.Селянський узвіз, 3А, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ 21947206) 5100321,57 грн (п`ять мільйонів сто тисяч триста двадцять одну гривню 57 коп.), з них 4383055,07 грн основного боргу, 57486,79 грн інфляційних втрат, 111598,37 грн 10 % річних, 252119,06 грн пені, 296062,28 грн штрафу та 64023,08 грн (шістдесят чотири тисячі двадцять три гривні 08 коп.) судового збору.
4. У позові про стягнення 304942,65 грн, з них 70000,00 грн основного боргу, 1,72 грн 10 % річних, 126883,83 грн штрафу, 108057,10 грн пені відмовити.
5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Вента.ЛТД (вул.Селянський узвіз,3А, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ 21947206) сплачений, згідно платіжної інструкції № 260531 від 12.02.2024, судовий збір в сумі 960,00 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.).
6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
28.06.2024.
СуддяА. С. Вороняк
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 01.07.2024 |
Номер документу | 120058187 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Вороняк Андрій Сергійович
Господарське
Господарський суд Волинської області
Вороняк Андрій Сергійович
Господарське
Господарський суд Волинської області
Вороняк Андрій Сергійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні