Рішення

від 19.06.2024 по справі 905/781/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2024 Справа №905/781/23

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Блохіна Ю.В.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги".

Відповідач Колективне підприємство "Вента".

Про стягнення заборгованості у розмірі 35851,81 грн.

Представники учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Колективне підприємство "Вента" про стягнення 35851,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, 3 проценти річних, інфляційні втрати та пеню.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що частина електричної енергії була спожита іншими юридичними особами.

Перша юридична особа спожила електричну енергію на суму 9860,37 грн, а друга на 11832,84 грн.

Договір щодо безоплатного користування нерухомим майном від 28.11.2022, яким зокрема був передбачений обов`язок відшкодувати відповідачу всі витрати за комунальні послуги під час дії цього договору, був укладений лише з другою юридичною особою.

Ані перша, ані друга юридична особа не розрахувались з відповідачем за споживання електричної енергії.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, КП "Вента" тимчасово свою діяльність не здійснює, коштів на оплату підприємство не має.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що договір про постачання електричної енергії споживачу № 1681, укладений між позивачем та відповідачем не встановлює, що обов`язок з оплати за спожиту електричну енергію покладається на третіх осіб та не створює такого обов`язку для третьої особи, а навпаки, передбачає, що зобов`язання за договором щодо оплати здійснюється споживачем за договором.

Фактичне користування електричною енергією за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1681 третьою особою не є підставою для невиконання відповідачем на користь позивача обов`язку по сплаті за спожиту електричну енергію у період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Разом з тим, виконання відповідачем свого обов`язку за договором щодо оплати за поставлену електричну енергію, не позбавляє відповідача права вимоги до третьої особи у відповідному розмірі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р (далі ПРРЕЕ).

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

З 01.01.2019 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абз.4 п.13 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон).

За змістом абз.5 п.13 розділу XVII Закону, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заявиприєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

На офіційному сайті Позивача https://www.dn.yasno.com.ua/ розміщено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до нього.

Відповідач приєднався до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) шляхом фактичного споживання електричної енергії у січні 2019 року та оплати рахунку Постачальника за відповідний період.

За таких обставин між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник) та Колективним підприємством "Вента" (далі - споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг (далі Договір, а.с.9-13).

Зазначений Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладений сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору.

Згідно з п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.7 договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п.5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг комерційна пропозиція "Універсальна" постачальника універсальних послуг визначені умови комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" для малих не побутових споживачів (а.с.17-20).

Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строк не більше 5-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку. Рахунок за фактичне споживання формується Споживачем самостійно в сервісі "Особовий кабінет" з моменту реєстрації Споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем відповідачу була поставлена електрична енергія та виставлені рахунки на оплату за спожиту електричну енергію, а саме: №1681 за березень 2023 року на суму 744,86 грн; №1681 за квітень 2023 року на суму 867,78 грн; №1681 за січень 2023 року на суму 6480,26 грн; №1681 за грудень на суму 11832,84 грн; №1681 за листопад 2022 року на суму 11064,58 грн (а.с.14, 21, 22, 23, 24).

Також, позивачем були складені відповідні акти приймання-передачі електричної енергії за березень 202 року на суму 744,86 грн, за квітень 2023 року на суму 867,78 грн, за січень 2023 року на суму 6480,26 грн, за грудень 2022 року на суму 11832,84 грн, за листопад 2022 року на суму 11064,58 грн, (а.с.14 зворотній бік, 21 зворотній бік, 22 зворотній бік, 23 зворотній бік, 24 зворотній бік).

Відповідачем частково було сплачено заборгованість за листопад 2022 року у розмірі 1499,21 грн (а.с.7).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 29491,11 грн.

12.06.2023 позивач направив відповідачу претензію №24/5248, в якій зазначив, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яку просить сплатити протягом 7 днів з дня отримання претензії (а.с.49-50).

Відповідь на вказану претензію до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 29491,11 грн.

Станом на час прийняття рішення судом у справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати за поставлену позивачем електричну енергію до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29491,11 грн підлягає задоволенню повністю.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних в розмірі 320,03 грн, які нараховані до 18.05.2023, та інфляційні втрати в розмірі 706,96 грн (нараховані по квітень 2023 року).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши вказаний позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги у цій частині повністю, на суму 320,03 грн та на суму 706,96 грн відповідно.

Також, позивачем заявлена пеня у розмірі 5333,71 грн, яка нарахована до 18.05.2023.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається у комерційній пропозиції (п.5.11 договору).

Відповідно до п. 4.17 Постанови від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, суд зазначає наступне.

Підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" комісією надана настанова за змістом якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

При цьому суд вказує, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні "затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

За таких обставин, виходячи з приписів підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, вимога позивача щодо стягнення пені з відповідача не підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення саме з нього заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки електрична енергія була спожита іншими юридичними особами, інші особи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є лише позивач та відповідач.

За умовами цього договору жодна інша юридична особа не брала на себе зобов`язань з оплати за спожиту електричну енергію.

Укладання відповідачем договору щодо безоплатного користування нерухомим майном з іншою юридичною особою не звільняє відповідача від оплати за спожиту електричну енергію за укладеним з позивачем договором.

Судом також враховано, що п.3.2 договору про безоплатне користування нерухомим майном визначено, що сторона 2 зобов`язана відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги.

Отже, сторона 2 відшкодовує саме відповідачу (а не позивачу) витрати за комунальні послуги.

Не відшкодування стороною 2 відповідачу таких витрат не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення оплати за спожиту електричну енергію.

Не здійснення відшкодування витрат за комунальні послуги стороною 2 на користь відповідача може бути підставою для звернення відповідача до суду з вимогою про стягнення понесених відповідачем витрат за комунальні послуги.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "Вента" (вул. Мірошниченко, б.37, м.Костянтинівка, Донецька область, 85107, ідентифікаційний код юридичної особи - 23119790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (вул. Массаковського Володимира, 7, м. Дніпро, 49044, ідентифікаційний код юридичної особи - 42086719) заборгованість в розмірі 29491 (двадцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн 11 коп., 3 % річних в розмірі 320 (триста двадцять) грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 706 (сімсот шість) грн 96 коп. та судові витрати в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 76 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.06.2024.

Суддя О.В. Говорун