Рішення

від 19.06.2024 по справі 908/377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/26/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 Справа № 908/377/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676)

до відповідача: Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Миру, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135, ідентифікаційний код юридичної особи 26292342)

про стягнення 143 717 грн 23 коп.

за участю представника

від позивача: Омельченко В.В., довіреність від 01.03.2024

від відповідача: Жигадло І.Б., адвокат, довіреність № 206 від 29.11.2023, в режимі відеоконференції

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулося до суду з позовом до Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 99 013 грн 09 коп. основного боргу, 20 914 грн 82 коп. пені, 4 834 грн 01 коп. 3 % річних, 18 955 грн 31 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 позовні матеріали № 908/377/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/377/24, присвоєно справі номер провадження 27/26/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

14.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг виставити до сплати, офіційно оформлений та завірений уповноваженою особою акт прийому-передачі природного газу за лютий 2022 року в сумі: 99013,09 (дев`яносто дев`ять тисяч тринадцять гривень 09 копійок) Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області та не розглядати, нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг пеню в розмірі 20914,82 грн, збільшення боргу внаслідок інфляційних процесі в розмірі 18955,31 грн, розмір нарахованих 3% річних від основного боргу в розмірі 4834,01 грн, як такі, що виникли з невідповідного виконання договірних зобов`язань позивача та є безпідставно нараховані.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 10.04.2024.

21.03.2024 через підсистему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до суду надійшла відповідь на відзив.

26.03.2024 Миколаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області до суду через підсистему Електронний суд подані заперечення (на відповідь на відзив).

Ухвалою суду від 08.04.2024 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про проведення судового засідання 14.04.2024 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/377/24.

В судовому засіданні 10.04.2024 суд в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому провадженні до 29.04.2024 об 11 год. 30 хв.

19.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг через підсистему Електронний суд подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.04.2024 через підсистему Електронний суд Миколаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області подано до суду клопотання про долучення доказів, стосовно сплати за природний газ знімки екрану комп`ютера з вхідної кореспонденції по електронній поштовій адресі: mykolaivska.school@gmail.com, що, на думку відповідача, підтверджує факт не виконання позивачем взятих на себе обов`язків по виконанню договору, а саме не надання належним чином оформленого акту прийому-передачі поставленого природного газу за лютий 2022 року, та відсутність спроби досудового врегулювання ситуації.

24.04.2024 через підсистему Електронний суд та 29.04.2024 на поштову адресу до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг подана заява щодо виконання вимог суду, у якій останній просить суд прийняти, залучити до матеріалів справи та врахувати при ухваленні рішення надані оригінали електронних доказів флеш накопичувач, ємкістю 2 GB виробника Transcend чорно-червоного кольору, з оригіналами електронних доказів.

29.04.2024 представник позивача оголосив заяву про долучення оригіналів електронних доказів флеш накопичувач.

29.04.2024 представник повідомив про надсилання до суду про долучення доказів, стосовно сплати за природний газ знімки екрану комп`ютера з вхідної кореспонденції по електронній поштовій адресі: mykolaivska.school@gmail.com. Також, просить суд надати час для ознайомлення із доказами наданим позивачем.

Ухвалою суду від 29.04.2024 підготовче засідання закрито, призначено розгляд справи по суті на 22.05.2024.

У судовому засіданні 22.05.2024 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено протокольну ухвалу про перерву до 19.06.2024.

19.06.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача 99 013 грн 09 коп. основного боргу, 20 914 грн 82 коп. пені, 4 834 грн 01 коп. 3 % річних, 18 955 грн 31 коп. інфляційних втрат.

Представник Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області надав відзив на позовну заяву, відповідно до п. 1 прохальної частини якого зазначив про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» виставити до сплати, офіційно оформлений та завірений уповноваженою особою акт прийому-передачі природного газу за лютий 2022 року в сумі: 99013,09 грн Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. Вказує, що позивач не виконав взяті на себе зобов`язання по складанню та наданню на оплату акту прийому-передачі, який є обов`язковий для проведення платежу, за поставлений в лютому 2022 року природний газ на суму 99013,09 (дев`яносто дев`ять тисяч тринадцять гривень 09 копійок, чим порушив умови Договору. Станом на 12.03.2024 позивач не намагався зв`язатися передбаченими засобами комунікаціями щодо досудового вирішення питання сплати за поставлений природний газ. Відповідач справно та в повному обсязі виконував свої обов`язки по виконанню та сплаті за Договором згідно наданих позивачем актів прийому-передачі. Подача оформленого та завіреного акту прийому-передачі є обов`язком позивача за Договором. Вимога про надання акту прийому-передачі поставленого природного газу відповідачем позивачу Договором не передбачено. Отже нарахування позивачем пені в розмірі 20914,82 (двадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 82 копійки); збільшення боргу внаслідок інфляційних процесі в розмірі 18955,31 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 31 копійка; розмір нарахованих 3% річних від основного боргу в розмірі 4834,01 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 01 копійка відповідач вважає безпідставно нарахованими та такими, що допущені не з вини відповідача, а за невиконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем. Форс-мажор який передбачено Договором Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (п. 10.1. Договору). Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4. Договору, Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, додається). Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п. 10.5.Договору). Відповідач готовий у разі надходження складеного, офіційно завіреного підписом та печаткою позивача акту прийому-передачі здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ в лютому 2022 року.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

18.06.2024 відповідач сформував в системі «Електронний суд» клопотання про доручення доказів, а саме скановану копію ЗВЕРНЕННЯ від 03.06.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про проведення звірки та складання Акту звірки за договором. Складання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року, для остаточного закриття договору на суму 99 013 грн 09 коп., у зв`язку з тим, що відповідач, станом на 18.06.2024 року не отримав оригінали Актів та не зміг організувати сплату за природній газ.

19.06.2024 позивач сформував в системі «Електронний суд» пояснення, відповідно до яких повідомив, що окрім акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022 за договором 07-1135/21-БО-Т від 16.11.2021 року, що направлявся 12.03.2022 року на електронні адреси : -mayaka0031@gmail.com; -mykolaivska.school@gmail.com, одна з яких значиться на офіційному сайті - роздруківка додається, відповідачу направлялись рахунок-фактура від 19.06.2024 року за договором 07-1135/21-БО-Т та акт звіряння розрахунків, станом на 30.04.2024 року, з доказом направлення від 10.06.2024. Позивач зазначив, що враховуючи викладене не відповідають дійсності твердження відповідача про неможливість розрахунку в зв`язку з відсутністю документів.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази.

Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосиву вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі позивач, постачальник) та Миколаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (далі відповідач, споживач) укладено договір № 07-1135/21-БО-Т постачання природного газу (далі договір)..

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 (включно) в кількості 52,6 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях.

Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Підпунктами 3.5.1 - 3.5.4 договору визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом звірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу.

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ 13 658,42 грн. (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.3 договору загальна вартість договору становить 725617,00 грн, крім того ПДВ 145123,40 грн, разом з ПДВ 870740,40 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Строк, в межах якого сторони можуть вернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з 01 січня і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 412 433 грн 51 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2021 на суму 49 506 грн 37 коп., від 31.12.2021 на суму 131 828 грн 08 коп., від 31.01.2022 на суму 131 482 грн 09 коп., від 28.02.2022 на суму 99 616 грн 97 коп., які були направлені відповідачу на електронну адресу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.

Позивач у позовній заяві та розрахунку суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача 99 013 грн 09 коп., що є правом позивача.

Згідно з інформацією, наданою АТ Державний ощадний банк України від 14.12.2023 вих. № 16/2-09/93787/2023, за відповідачем у період з 16.11.2021 по 31.07.2023 відсутній реєстр перерахувань.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 99 013 грн 08 коп.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 20 914 грн 82 коп. , 4 834 грн 01 коп. 3 % річних ,18 955 грн 31 коп. інфляційних втрат .

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник)зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.

Позивач здійснював поставку з листопада 2021 по лютий 2022.

Як зазначено в позовній заяві позивач передав а відповідач отримав у власність природний газ на загальну суму 412 433 грн 51 коп., а сплатив 313 420 грн 42 коп.

Тобто, оплата за листопад - грудень 2021, січень-лютий 2022 здійснювалась у відповідності до актів приймання-передачі, які направлялись шляхом електронного зв`язку. В матеріалах справи наявні докази, у вигляді скріншотів як доказ направлення на офіційну електронну пошту актів за зазначений період.

Окрім акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022 за договором 07-1135/21-БО-Т від 16.11.2021, що направлявся 12.03.2022 на електронні адреси: mayaka0031@gmail.com; mykolaivska.school@gmail.com, одна з яких значиться на офіційному сайті (роздруківка міститься в матеріалах справи), відповідачу направлялись рахунок-фактура від 19.06.2024 за договором 07-1135/21-БО-Т та акт звіряння розрахунків, станом на 30.04.2024, з доказом направлення від 10.06.2024.

Отже, не відповідають дійсності твердження відповідача про неможливість розрахунку в зв`язку з відсутністю документів.

У зв`язку з тим, що відповідач поставив під сумнів відповідність доказу направлення акту приймання передачі природного газу в лютому 2022 року, суд, під час судового засідання 10.04.2024, запропонував позивачу надати оригінал електронного доказу.

На виконання вимог Господарського суду Запорізької області позивач надав для огляду оригінали електронних доказів, а саме: акти приймання-передачі природного газу у листопаді-грудні 2021 року та січні-лютому 2022 року; скріншоти докази направлення актів приймання-передачі природного газу у листопаді-грудні 2021 року та січні-лютому 2022 року.

Зазначені оригінали електронних доказів надані на флеш накопичувачі.

Крім того, відповідачем сплачено частину боргу і за лютий 2022 в розмірі 603 грн 88 коп., що підтверджує факт отримання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року відповідачем.

Отже, відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого газу у спірний період лютий 2022 року у визначений договором строк, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 99 013 грн 09 коп.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості спожитого природного газу є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 99 013 грн 09 коп. основного боргу заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 914 грн 82 коп., 3 % річних в розмірі 4834 грн 01 коп., інфляційних втрат в розмірі 18 955 грн 31коп.Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 20 914 грн 82 коп.. Розрахунок пені перевірено судом, є правильним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 4834грн 01 коп., інфляційних втрат в розмірі 18 955 грн 31 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості.

Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати заборгованості у спірному періоді.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області задовольнити.

Стягнути з Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Миру, с. Миколаївка, Бердянський район, Запорізька область, 71135, ідентифікаційний код юридичної особи 26292342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) 99 013 (дев`яносто дев`ять тисяч тринадцять) грн 09 коп. основного боргу, 20 914 (двадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 82 коп. пені, 4 834 (чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 01 коп. 3 % річних, 18 955 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 31 коп. інфляційних втрат, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 28.06.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.и