Ухвала

від 27.06.2024 по справі 910/2577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

27.06.2024Справа № 910/2577/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

за заявою позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК"

про забезпечення позову

у справі № 910/2577/24

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" вул. Генерала Алмазова, 18/7,м. Київ,01133

до 1. Відкритого акціонерного товариства "АКЕЛІК ГРУП" (резидентство: Республіка Азербайджан, державна реєстрація 20.05.20211 року за № 15015817351, місцезнаходження: Республіка Азербайджан, AZ1067, м. Баку, Нариманівський район, вул. АХМЕД РАДЖАЛІ-2, 26), що діє на території України через представництво "АКЕЛІК ГРУП" ВАТ" вул. Ярославська, 4Б, оф 2/3, м. Київ,04071, код 26620600

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ" вул. Генерала Алмазова, 18/7, прим. 13 ,м. Київ, 01133

про звернення стягнення на предмет застави

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство "Індустріалбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "АКЕЛІК ГРУП", що діє на території України через представництво "АКЕЛІК ГРУП" ВАТ", та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ" про звернення стягнення на предмети застави за Договорами застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z/03/0350/8/17 від 09.11.2017 року, № 2305/Z/04/0350/8/17 від 09.11.2017 року, 2305/Z/08/0350/8/17 від 09.07.2018 року, № 2305/Z/07/0350/8/17 від 13.07.2018 року, що належать на прав власності відповідачам 1 та 2, в рахунок стягнення на користь позивача заборгованості за Договором кредитної лінії № 2305/0350/8/17 від 27.09.2017 року в загальній сумі 4 375 123,23 грн., в тому числі 3 700 000,00 грн. кредиту, 675 123,32 грн. процентів за користування кредитом, шляхом продажу предметів застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предметів застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що ПАТ "Індустріалбанк" набуто право звернення стягнення на предмети застави за спірними договорами застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо), укладеними між позивачем та відповідачами 1,2 в забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 - ВАТ "Акелік - Груп" за укладеним з банком Договором кредитної лінії № 2305/0350/8/17 від 27.09.2017 року, умови якого порушено відповідачем 1 як позичальником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 року, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2024.

Судом встановлено, що 10.04.2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява б/н від 10.04.2024 року про долучення доказів.

Поряд із цим, 11.04.2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" надійшла заява б/н від 11.04.2024 року про участь у судовому засіданні 17.04.2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 року заяву позивача про участь у підготовчому судовому засіданні 17.04.2024 року у справі № 910/2577/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача 17.04.2024 року надійшла заява б/н від 17.04.2024 року з інформацією про стан розгляду заяви ТОВ «КРЗ-Інвест» у справі № 910/1895/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ".

У підготовчому засіданні 17.04.2024 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 16.05.2024 року.

Судом повідомлено, що 14.05.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 14.05.2024 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ". Заява судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 року заяву позивача - Публічного акціонерного товариства "Індустріалбанк" про залишення позову у справі № 910/2577/24 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ» (код ЄДРПОУ 40248942) про звернення стягнення на предмети застави за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання, тощо) № 2305/207/0350/8/17 від 13.07. 2018 року:

- навантажувач фронтальний JСВ SHOVEL 406, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_2 , рік випуску - 2011; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 , видане 23.02.2018 року;

- коток дорожній ВОМАG BW161АD-4, державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_5 , рік випуску - 2008; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 , видане 23.02.2018 року;

- автогрейдер LIUGONG CLG 422, державний реєстраційний номер - НОМЕР_7 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_9 , рік випуску - 2010; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_10 , видане 14.06.2018 року;

- коток дорожній ВОМАG ВW24RH, державний реєстраційний номер - НОМЕР_11 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_12 , рік випуску - 2012; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_13 , видане 03.04.2018 року;

- асфальтоукладач ВОМАG ВР 691С, державний реєстраційний номер - НОМЕР_14 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_15 , рік випуску - 2007; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_16 , видане 03.04.2018 року;

- коток дорожній ВОМАG ВW 213 D-4, державний реєстраційний номер - НОМЕР_17 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_18 , рік випуску - 2008; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_19 , видане 03.04.2018 року,

що належать на праві власності ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ» (код ЄДРПОУ 40248942, 01133, Україна, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) в рахунок стягнення на користь Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» (ЄДРПОУ 13857564, місцезнаходження - 01133, Україна, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) заборгованості за Договором кредитної лінії № 2305/0350/8/17 від 27.09.2017 року в загальній сумі 4 375 123,23 грн., в тому числі сума кредиту 3 700 000,00 грн.; сума процентів за користування кредитом 675 123,32 грн. шляхом продажу предметів застави на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною реалізації предметів застави, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України, без розгляду.

Також вказаною ухвалою відкладено підготовче засідання у справі № 910/2577/24 на 10.07.2024 року.

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 29.01.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 29.01.2024 року про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на майно, належне на праві власності Відкритому акціонерному товариству «АКЕЛІК ГРУП» (юридична особа за законодавством Азербайджанської Республіки, зареєстрована Державним реєстраційним офісом комерційних юридичних осіб 20.05.2011 року за номером 1501817351, місцезнаходження: Азербайджанська Республіка, м. Баку, Нарімановський р-н., вул. Ахмед Раджаблі, 2 буд.26), яке діє на території України через Представництво «АКЕЛІК ГРУП «ВАТ», ідентифікаційний код 26620600, місцезнаходження: м.Київ, вул. Ярославська, буд.4Б, оф. 2/3:

- асфальтна фреза, інвентарний номер 00-000115, тип/марка/клас - 980/88802 JСВ, виробник - Великобританія фірма JСВ, рік випуску - 2017;

- генератор дизельний С22QX (1656822), інвентарний номер 00-000142, тип/ марка/клас JSВ Роwer Рroducts, виробник - Великобританія фірма JСВ, рік випуску - 2017;

- щітка з гідравлічним керуванням, 2400 мм, інвентарний номер 00-000119, тип/ марка/клас -63245, виробник - Великобританія фірма JСВ, рік випуску - 2016,

- віброкаток тандемний JСВ VМТ 160-80, державний реєстраційний номер - НОМЕР_20 , номер шасі - НОМЕР_42, рік випуску - 2017; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_21 , видане 11.09.2017 р.;

- автомобіль, марка - MERSEDES-BENZ, модель Sprinter 311 СDI, тип - загальний вантажний бортовий малотоннажний -В, державний реєстраційний номер - НОМЕР_22 , номер шасі НОМЕР_23 , колір білий, рік випуску - 2007; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_24 , видане 21.09.2017 р.;

- мобільний повітряний компресор СОМРАIR С50 DLТ0408-02, державний реєстраційний номер - НОМЕР_25 , номер шасі - НОМЕР_26 , рік випуску - 2017; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_27 , видане 11.09.2017 р.;

- мобільний повітряний компресор СОМРАІR С50 DLТ0408-02, державний реєстраційний номер - НОМЕР_28 , номер шасі - НОМЕР_29 , рік випуску - 2017; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_30 , видане 11.09.2017 р.;

- коток дорожній ВОМАG ВW216D-40, державний реєстраційний номер - НОМЕР_31 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_32 , рік випуску - 2012; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_33 , видане 18.07.2018 р.;

- автогрейдер CATERPILLAR 140Н, державний реєстраційний номер - НОМЕР_34 , номер двигуна/кузова/шасі НОМЕР_35 / НОМЕР_36 , рік випуску - 2003; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_37 , видане 18.07.2018 р.;

- коток дорожній ВОМАG ВW151АD-4, державний реєстраційний номер - НОМЕР_38 , номер двигуна/кузова/шасі - НОМЕР_39 , рік випуску - 2008; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_40 , видане 18.07.2018 р.

Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та матеріали справи суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 року. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість тощо.

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на ухилення відповідача ВАТ «Акелік Груп» від погашення заборгованості за спірним Кредитним договором та відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про реєстрацію представництва «Акелік Груп» ВАТ», який був наявний на момент встановлення між сторонами кредитних відносин та протягом строку кредитування.

Окрім цього позивач зазначає, що за результатами здійсненої банком перевірки заставного майна за адресами знаходження такого майна, повідомленими ВАТ «Акелік Груп», а саме: м.Київ, вул. Козелецька, 24 та Київська обл., м.Богуслав, вул. Івана Франка, 68, за наслідками яких складено відповідні акти огляду заставного майна від 03-13.06.2024 року, 03.07.2023 року та 30.06.2023 року та встановлено:

- при перевірці заставного майна 03-13 червня 2024 року: не було встановлено місця знаходження та не було виявлено заставного майна, належного ВАТ «АКЕЛІК ГРУП»:

- переданого в заставу позивачу за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання, тощо) № 2305/Z03/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року - асфальтна фреза, інвентарний номер 00-000115, тип/марка/клас - 980/88802 JСВ, виробник - Великобританія фірма JСВ, рік випуску - 2017; генератор дизельний С22QX (1656822), інвентарний номер 00-000142, тип/марка/ клас JSВ Роwer Products, виробник - Великобританія фірма JСВ, рік випуску - 2017;

- переданого в заставу за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання, тощо) № 2305/Z04/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року: автомобіль, марка - MERSEDES-BENZ, модель Sprinter 311 СDI, тип - загальний вантажний бортовий малотоннажний -В, державний реєстраційний номер - НОМЕР_22 , номер шасі НОМЕР_23 , колір білий, рік випуску - 2007; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_24 , видане 21.09.2017 р.; мобільний повітряний компресор СОМРАІR С50 DLТ0408-02, державний реєстраційний номер - НОМЕР_28 , номер шасі - НОМЕР_29 , рік випуску - 2017; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_30 , видане 11.09.2017 р.;

- переданого в заставу за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання, тощо) № 2305/Z08/0350/8/17 від 19 липня 2018 року: коток дорожній ВОМАG ВW216D-40, державний реєстраційний номер - НОМЕР_31 , номер двигуна/кузова/шасі НОМЕР_41 , рік випуску - 2012; свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_33 , видане 18.07.2018 р.

Також в поданій заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що вказане заставне майно, що виявлено працівниками банку за адресами м.Київ, вул. Козелецька, 24 та Київська область, м.Богуслав, вул. Івана Франка, 68, в результаті перевірки заставного майна в червні 2024 року знаходиться в зазначених місцях без правової підстави, оскільки ВАТ «АКЕЛІК ГРУП» не надано позивачу копії будь-яких документів, що підтверджують підставу знаходження заставного майна за зазначеними адресами (договору оренди, зберігання тощо). Тобто, на переконання позивача, зазначене заставне майно фактично перебуває в розпорядженні невідомих третіх осіб, що може призвести до зникнення або пошкодження такого майна та неможливості звернення стягнення на таке майно для виконання рішення суду, в той час як у разі задоволення позовних вимог виконання рішення про звернення стягнення на майно, передане в заставу, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника такого заставного майна. Відтак, на думку заявника, накладення арешту на предмети застави, належні на праві власності відповідачу - ВАТ «АКЕЛІК ГРУП» є додатковою гарантією реального виконання рішення суду у даній справі.

Додатково позивач посилається на співмірність та адекватність заявлених заходів забезпечення позову, враховуючи розмір заявлених позивачем позовних вимог та тимчасових характер заявлених до застосування заходів забезпечення.

Згідно правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 та від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Як встановлено судом, умовами п.п.3.1.1 п.3.1 Договорів застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z03/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року, № 2305/Z04/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року та № 2305/Z08/0350/8/17 від 19 липня 2018 року заставодавець зобов`язаний без письмової згоди заставодержателя не відчужувати, не обтяжувати, не заставляти, не передавати в оренду (найом), спільну власність, лізинг, користування третім особами предмети застави, не здійснювати їх перереєстрацію, не вчиняти інші дії, спрямовані на заміну свідоцтва про реєстрацію та зняття предметів застави з обліку у відповідних органах реєстрації.

Окремо судом взято до уваги обставини реєстрації обтяження заставою предметів застави згідно приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за наслідками укладення Договорів застави, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та про наявність яких зазначається самим позивачем в позовній заяві.

Зокрема, жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження, обтяження, заставлення, передавання в оренду (найом), спільну власність, лізинг, користування третім особами предметів застави за наведеними позивачем Договорами застави, здійснення перереєстрації майна, вчинення інших дій, спрямованих на заміну свідоцтва про реєстрацію та знаття предметів застави з обліку у відповідних органах реєстрації тощо та/або наявності намірів вчинення таких дій позивачем суду не надано.

Натомість, наведені в поданій суду заяві загальні обґрунтування можливості вжиття заходів забезпечення прозову у справах майнового характеру, предметом спору яких, зокрема, є звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення наявної заборгованості, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено, отже доводи представника заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях без надання відповідних доказів.

Суд звертає увагу на той факт, що адреси, за якими позивачем здійснено огляд предметів застави за вказаними Договорами застави лише частково збігаються з адресами знаходження заставного майна, вказаних у відповідних Договорах застави. Так, за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z03/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року (в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.05.2019 року) адресою знаходження майна зазначено м. Біла Церква, Сквирське Шосе (Буд. Майданчик), за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z04/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року (в редакції Додаткової угоди № 6 від 31.05.2021 року) - м.Київ, вул. Ярославська, 4Б, офіс 2/3, за Договором застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z08/0350/8/17 від 19 липня 2018 року (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.05.2019 року) - м.Київ, вул. Козелецька, 24.

Як погоджено сторонами в п.п. 3.1.6 п.3.1 Договорів застави рухомого майна (транспортних засобів, обладнання тощо) № 2305/Z03/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року, № 2305/Z04/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року та № 2305/Z08/0350/8/17 від 19 липня 2018 року заставодавець зобов`язаний надавати доступ працівникам заставодержателя для перевірки стану, правового статусу, умов збереження та користування предметом застави та надавати заставодержателю всі документи, необхідні для здійснення такої перевірки, а також забезпечити участь у таких перевірках свого повноваженого представника.

Наразі, посилаючись на здійснення перевірки наявності заставного майна за адресами знаходження такого майна, повідомленими відповідачем - ВАТ «АКЕЛІК ГРУП», позивач не надає доказів такого повідомлення про адреси знаходження майна, в той час акти огляду заставного майна складені в односторонньому порядку працівниками АКБ «Індустріалбанк», без участі самого власника заставного майна та/або доказів повідомлення його про проведення такої перевірки та/або відмови заставодавця від забезпечення участі представника в таких перевірках.

В той же час доказів здійснення перевірки стану та наявності заставного майна за адресами, зазначеними в Договорах застави № 2305/Z03/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року та № 2305/Z04/0350/8/17 від 09 листопада 2017 року, позивачем суду не надано.

Окрім цього, умови спірних Договорів застави за умови визначення місця знаходження заставного майна не містять заборони на переміщення останнього, зокрема, враховуючи цілі отримання кредитних коштів, а саме поповнення обігових коштів, сплату послуг на будівельні роботи, придбання основних засобів (будівельної техніки), закупівлю будівельних матеріалів, які зазначені в п.1.1 Договору кредитної лінії № 2305/0350/8/17 від 27.09.2017 року (в редакції додаткових угод) та зазначені самим позичальником в заявах на отриманнях кредитних коштів на адресу банку.

Відтак, за висновками суду, враховуючи повноваження заставодержателя, визначені умовами Договорів застави в частині права перевіряти документально та фактично наявність, стан, правовий статус предмета застави, умови збереження та користування, яким позивач скористався, за умови відсутності доказів неналежного збереження, зокрема, за адресами, вказаними в Договорах застави, відчуження або передачі в користування відповідачем третім особам майна, яке є предметом застави, наведені в заяві про забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Додатково суд зазначає, що за умови тверджень про відсутність у банку інформації про місце знаходження частини предметів застави за спірними Договорами застави, матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до заставодавця з метою отримання такої інформації, а також наголошує на безпідставності посилань позивача на перебування предметів застави у володінні невідомих третіх осіб без правової підстави, як таких, що ґрунтуються виключено на власних припущеннях позивача, в обґрунтування яких позивачем належних та допустимих доказів суду не надано.

В свою чергу, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обґрунтування за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження належних підстав не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого достатнього обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

На переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Також суд наголошує на тому, що вимоги про застосування заходів забезпечення майнового позову з підстав можливого зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна відповідача та відсутності коштів не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях, позаяк, в даному випадку, твердження про неможливість/утруднення виконання рішень суду не підкріплені належними та допустимими доказами.

Відтак, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини за умови відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних підстав не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана ПАТ «АКБ «Індустріалбанк» заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон