Рішення

від 27.06.2024 по справі 910/1974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2024Справа № 910/1974/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 530 041,01 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 530 041,01 грн. безпідставно збережених коштів на підставі статей 254, 256, 257, 260, 509, 526, 530, 796, 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов Договору оренди № 9056 від 22.02.2022 року відповідач має здійснювати компенсацію витрат позивача за користування земельною ділянкою на основі окремого договору, що з незалежних від позивача причин договорів з відшкодування вартості земельного податку, сплаченого позивачем за 2022 та 2023 роки, відповідачем підписано не було. Витрати позивача, на оплату земельного податку, відповідачем не відшкодовані. Позивач вважає, що кошти, які мали бути сплачені відповідачем, в якості відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, в розмірі частини земельного податку за 2022 та 2023 року, що пропорційно до площі орендованих приміщень становить 530 041,01 грн., є збереженими без достатньої правової підстави і мають бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

18.03.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив, у якому він не визнає позов, з огляду на необґрунтованість, безпідставність та незаконність, зазначаючи про те, що Київське квартирно-експлуатаційне управління не укладало жодних договорів з позивачем у 2022 та 2023 роках на відшкодування земельного податку. Крім того, на рахунки відповідача кошти на відшкодування земельного податку за 2022 та 2023 роки не надходили.

28.03.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти тверджень викладених у відзиві та додатково зазначає, що відсутність бюджетного фінансування на сплату земельного податку, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.02.2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Державним підприємством "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (балансоутримувач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) було укладено Договір про оренду державного нерухомого майна № 9056 (Договір), за яким орендодавець та позивач передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м., вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2022 року і становить 3 636 212,00 грн. (пункт 6.1. розділу 1 Договору).

Згідно з пунктом 12 розділу 1 Договору строк дії останнього встановлений протягом 5 (п`яти) років з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 12.1 розділу 2 Договору строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі майна і закінчується датою припинення цього договору.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Отже, строк дії Договору визначений до 21.02.2027 року.

Згідно з пунктом 9.2 розділу 1 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 2 Договору до складу орендної плати не входить компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем в порядку визначеного пунктом 6.5 Договору.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути примірник договору, або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

06.06.2023 року позивач звертався з претензією за № 02/09/062023 з метою сплати заборгованості та підписання договорів щодо відшкодування витрат балансоутримувача з електропостачання, водопостачання, водовідведення, відшкодування вартості земельного податку за 2022-2023 роки.

Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував відповідачу з метою припинення порушень умов Договору підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку до Договору оренди № 9056 та здійснити оплату суми заборгованості за ним.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що за відсутністю укладеного з позивачем договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна в розмірі частини земельного податку, відповідач у період за 2022-2023 роки фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 62:022:0004, на якій розташований об`єкт нерухомості, що знаходить в оренді відповідача відповідно до Договору оренди № 9056 від 22.02.2022, а отже відповідно до статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.12.2022 року і по теперішній час відповідач користується нерухомими майном, що знаходиться за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м, переданим відповідачу в оренду Договору оренди № 9056 від 22.02.2022.

Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку відповідно до пункту 6.5. Договору оренди № 9056 від 22.02.2022 року.

Однак, відповідач договір не підписав, повернув позивачу примірник договору у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

Таким чином, відповідний договір на відшкодування витрат на оплату земельного податку між орендарем та орендодавцем не укладався.

Ухилення орендаря від укладення договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку є порушенням зобов`язання, яке передбачене Договором оренди № 9056 від 22.02.2022 року.

Як вбачається з позовної заяви, за період з 2022 року по 2023 рік позивачем нараховано відповідачу відшкодування земельного податку у сумі 530 041,01 грн.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6. статті 286 Податкового кодексу України).

Оскільки частку земельного податку, яка має бути відшкодована відповідачем відповідно до Договору оренди № 9056 від 22.02.2022 року, позивачем визначено пропорційно частці площі об`єкту оренди у загальній площі нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

Водночас, Договір оренди № 9056 від 22.02.2022 року не містить умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначається витрати на відшкодування земельного податку - пропорційно орендованій відповідачем площі, а отже за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв`язку з користування земельною ділянкою.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат зі сплати позивачем земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 3928,33 кв.м. з кадастровим номером 62:022:0004 у загальному розмірі 530 041,01 грн. до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з 2022 року по 2023 рік.

Суд не приймає до уваги надані позивачем платіжні доручення про сплату земельного податку у загальному розмірі 530 041,01 грн. за період з 2022 року по 2023 рік як належні докази по справі, оскільки в призначенні платежу не ідентифіковано земельну ділянку, за яку позивачем сплачувався земельний податок.

Також позивачем не надано доказів формування рахунків, які б відображали належну до оплати суму відшкодування земельного податку у спірному періоді.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг витрат за користування земельною ділянкою за спірний період на суму 530 041,01 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Згідно пунктів 14.1.72, 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Отже, кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача на те, що позивач помилково посилається на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна