Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/1974/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/1974/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 07.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024

у справі № 910/1974/24 (суддя С.О.Чебикіна)

за позовом Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр»

до Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення 530 041,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 530 041,01 грн. безпідставно збережених коштів на підставі статей 254, 256, 257, 260, 509, 526, 530, 796, 1212 Цивільного кодексу України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов Договору оренди № 9056 від 22.02.2022 року відповідач має здійснювати компенсацію витрат позивача за користування земельною ділянкою на основі окремого договору, що з незалежних від позивача причин договорів з відшкодування вартості земельного податку, сплаченого позивачем за 2022 та 2023 роки, відповідачем підписано не було. Витрати позивача, на оплату земельного податку, відповідачем не відшкодовані. Позивач вважає, що кошти, які мали бути сплачені відповідачем, в якості відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, в розмірі частини земельного податку за 2022 та 2023 року, що пропорційно до площі орендованих приміщень становить 530 041,01 грн., є збереженими без достатньої правової підстави і мають бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 в позові Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (далі ДП Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр") відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідний договір на відшкодування витрат на оплату земельного податку між орендарем та орендодавцем не укладався.

5. Водночас, місцевим судом встановлено, що договір оренди № 9056 від 22.02.2022 не містить умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначається витрати на відшкодування земельного податку - пропорційно орендованій відповідачем площі, а отже за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв`язку з користування земельною ділянкою.

6. На підтвердження обставин щодо понесення витрат зі сплати позивачем земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 3928,33 кв.м. з кадастровим номером 62:022:0004 у загальному розмірі 530 041,01 грн. до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з 2022 року по 2023 рік.

7. Суд першої інстанції не прийняв до уваги надані позивачем платіжні доручення про сплату земельного податку у загальному розмірі 530 041,01 грн. за період з 2022 року по 2023 рік як належні докази по справі, оскільки в призначенні платежу не ідентифіковано земельну ділянку, за яку позивачем сплачувався земельний податок.

8. Також місцевим судом встановлено, що позивачем не надано доказів формування рахунків, які б відображали належну до оплати суму відшкодування земельного податку у спірному періоді.

9. За наведених обставин, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг витрат за користування земельною ділянкою за спірний період на суму 530 041,01 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/1974/24, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

11. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що судом невірно встановлено такі обставини справи:

- про неможливість встановити достовірну площу відповідної земельної ділянки за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку.

- про неможливість встановити достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати Відповідач, за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку.

- про непідтвердження належними доказами факту оплати відповідного земельного податку, оскільки в наданих доказах відсутня інформація щодо земельної ділянки, за яку здійснено сплату земельного податку.

12. Також скаржник вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права на підставі таких хибних правових висновків:

- неможливість визначення суми відшкодування земельного податку без його узгодження сторонами, що суперечить правовому висновку Верховного Суду щодо подібних правовідносин про застосування аналогії з нормами податкового законодавства;

- неможливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, що суперечить правовій позиції Верховного Суду про поширення вимог статті 1212 Цивільного кодексу України на правовідносини, в яких без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок збережено кошти, які мали бути сплачені за користування ділянками.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1974/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

15. 01.08.2024 матеріали справи №910/1974/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/1974/24 залишено без руху, та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/1974/24.

17. 12.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, яка сформована апелянтом в системі "Електронний суд" 10.08.2024.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2024.

19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 заяву суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П. про самовідвід від справи №910/1974/24 задоволено.

20. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Палій В.В.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Палія В.В.) призначено розгляд справи №910/1974/24 у судовому засіданні на 17.10.2024.

22. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 № 09.1-08/3717/24, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення судді Палія В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку та перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні з 15.10.2024, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1974/24.

23. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/1974/24 між суддями від 11.10.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Яценко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.

24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/1974/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/1974/24 призначено на 24.10.2024.

25. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 № 09.1-08/3924/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1974/24 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні з 23.10.2024.

26. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справа № 910/1974/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/1974/24; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/1974/24 призначено на 07.11.2024.

Позиції учасників справи

28. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Явка представників учасників справи

29. У судове засідання 07.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

30. Представник позивача(скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

31. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/1974/24 просив залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

32. 22.02.2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Державним підприємством "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (балансоутримувач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) було укладено Договір про оренду державного нерухомого майна № 9056 (Договір), за яким орендодавець та позивач передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м., вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2022 року і становить 3 636 212,00 грн. (пункт 6.1. розділу 1 Договору).

33. Згідно з пунктом 12 розділу 1 Договору строк дії останнього встановлений протягом 5 (п`яти) років з дати набрання чинності.

34. Відповідно до пункту 12.1 розділу 2 Договору строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі майна і закінчується датою припинення цього договору.

35. Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

36. Отже, строк дії Договору визначений до 21.02.2027 року.

37. Згідно з пунктом 9.2 розділу 1 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.

38. Відповідно до пункту 3.1 розділу 2 Договору до складу орендної плати не входить компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем в порядку визначеного пунктом 6.5 Договору.

39. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути примірник договору, або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

40. 06.06.2023 року позивач звертався з претензією за № 02/09/062023 з метою сплати заборгованості та підписання договорів щодо відшкодування витрат балансоутримувача з електропостачання, водопостачання, водовідведення, відшкодування вартості земельного податку за 2022-2023 роки.

41. Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував відповідачу з метою припинення порушень умов Договору підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку до Договору оренди № 9056 та здійснити оплату суми заборгованості за ним.

42. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що за відсутністю укладеного з позивачем договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна в розмірі частини земельного податку, відповідач у період за 2022-2023 роки фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 62:022:0004, на якій розташований об`єкт нерухомості, що знаходить в оренді відповідача відповідно до Договору оренди № 9056 від 22.02.2022, а отже відповідно до статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

43. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.12.2022 року і по теперішній час відповідач користується нерухомими майном, що знаходиться за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м, переданим відповідачу в оренду Договору оренди № 9056 від 22.02.2022.

44. Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку відповідно до пункту 6.5. Договору оренди № 9056 від 22.02.2022 року.

45. Однак, відповідач договір не підписав, повернув позивачу примірник договору у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

46. Таким чином, місцевим судом встановлено, що відповідний договір на відшкодування витрат на оплату земельного податку між орендарем та орендодавцем не укладався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

47. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

48. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

49. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

50. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

51. Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

52. Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

53. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

54. Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

55. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

56. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

57. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

58. Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

59. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

60. За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

61. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

62. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

63. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

64. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом невірно встановлено такі обставини справи:

- про неможливість встановити достовірну площу відповідної земельної ділянки за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку.

- про неможливість встановити достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати Відповідач, за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку.

65. - про непідтвердження належними доказами факту оплати відповідного земельного податку, оскільки в наданих доказах відсутня інформація щодо земельної ділянки, за яку здійснено сплату земельного податку.

66. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями скаржника, у зв`язку з таким:

67. Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, договір оренди № 9056 від 22.02.2022 не містить умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначається витрати на відшкодування земельного податку - пропорційно орендованій відповідачем площі, а отже за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв`язку з користування земельною ділянкою.

68. 22.02.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Державним підприємством "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" (балансоутримувач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (орендар) було укладено Договір про оренду державного нерухомого майна № 9056 (Договір), за яким орендодавець та позивач передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м., вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2022 року і становить 3 636 212,00 грн. (пункт 6.1. розділу 1 Договору).

69. Згідно з пунктом 12 розділу 1 Договору строк дії останнього встановлений протягом 5 (п`яти) років з дати набрання чинності.

70. Відповідно до пункту 12.1 розділу 2 Договору строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі майна і закінчується датою припинення цього договору.

71. Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.12.2022, копія якого міститься в матеріалах справи.

72. Отже, строк дії Договору визначений до 21.02.2027.

73. Згідно з пунктом 9.2 розділу 1 Договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору.

74. Відповідно до пункту 3.1 розділу 2 Договору до складу орендної плати не входить компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем в порядку визначеного пунктом 6.5 Договору.

75. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, а орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути примірник договору, або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від орендодавця (балансоутримувача) відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

76. 06.06.2023 року позивач звертався з претензією за № 02/09/062023 з метою сплати заборгованості та підписання договорів щодо відшкодування витрат балансоутримувача з електропостачання, водопостачання, водовідведення, відшкодування вартості земельного податку за 2022-2023 роки.

77. Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував відповідачу з метою припинення порушень умов Договору підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку до Договору оренди № 9056 та здійснити оплату суми заборгованості за ним.

78. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.12.2022 і по теперішній час відповідач користується нерухомими майном, що знаходиться за адресою: 02139, місто Київ, вулиця Братиславська, будинок 50, загальною площею 2008,7 кв.м, переданим відповідачу в оренду Договору оренди № 9056 від 22.02.2022.

79. Листом від 17.07.2023 за № 08-06/462 позивач пропонував підписати примірник Договору відшкодування витрат на оплату земельного податку відповідно до пункту 6.5. Договору оренди № 9056 від 22.02.2022.

80. Однак, відповідач договір не підписав, повернув позивачу примірник договору у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

81. Таким чином, відповідний договір на відшкодування витрат на оплату земельного податку між орендарем та орендодавцем не укладався.

82. Проте, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат на оплату земельного податку, за період з 2022 року по 2023 рік позивачем нараховано відповідачу відшкодування земельного податку у сумі 530 041,01 грн.

83. Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

84. Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

85. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6. статті 286 Податкового кодексу України).

86. Як вбачається з позовної заяви, частку земельного податку, яка має бути відшкодована відповідачем відповідно до Договору оренди № 9056 від 22.02.2022, позивачем визначено пропорційно частці площі об`єкту оренди у загальній площі нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

87. Водночас, як вже зазначалося, Договір оренди № 9056 від 22.02.2022 не містить умов щодо порядку оплати та яким саме чином визначається витрати на відшкодування земельного податку - пропорційно орендованій відповідачем площі, а отже за відсутності укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат на оплату земельного податку, суд не вбачає за можливе встановити як достовірну площу земельної ділянки, так і достовірну вартість земельного податку, яку мав би сплачувати відповідач у зв`язку з користування земельною ділянкою.

88. На підтвердження обставин щодо понесення витрат зі сплати позивачем земельного податку за земельну ділянку, загальною площею 3928,33 кв.м. з кадастровим номером 62:022:0004 у загальному розмірі 530 041,01 грн. до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з 2022 року по 2023 рік.

89. Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем платіжні доручення про сплату земельного податку у загальному розмірі 530 041,01 грн. за період з 2022 року по 2023 рік як належні докази по справі, оскільки в призначенні платежу не ідентифіковано земельну ділянку, за яку позивачем сплачувався земельний податок.

90. Також позивачем не надано доказів формування рахунків, які б відображали належну до оплати суму відшкодування земельного податку у спірному періоді.

91. За наведених обставин, місцевий суд дійшов законного висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обсяг витрат за користування земельною ділянкою за спірний період на суму 530 041,01 грн.

92. Щодо тверджень скаржника у апеляційній скарзі, що судом неправильно застосовано норми матеріального права на підставі хибного правового висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, що суперечить правовій позиції Верховного Суду про поширення вимог статті 1212 Цивільного кодексу України на правовідносини, в яких без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок збережено кошти, які мали бути сплачені за користування ділянками, то колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до таких тверджень та зазначає наступне:

93. Предметом позову у даній справі є вимоги Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління безпідставно збережених коштів у загальній сумі 530 041,01 грн.

94. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

95. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

96. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

97. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

98. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

99. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

100. При цьому зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна, 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи. 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

101. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (правова позиції викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/1 б-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17).

102. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

103. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

104. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

105. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

106. Згідно пунктів 14.1.72, 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

107. Згідно підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

108. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

109. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

110. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

111. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

112. Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

113. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

114. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

115. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

116. Відповідач не брав на себе зобов`язання сплачувати земельний податок за позивача. Зазначений факт підтверджується відсутністю відомостей про існування договору, укладеного між сторонами, умови якого передбачили б, що позивач сплачує податок на землю, а відповідач зобов`язується компенсувати ці витрати.

117. Предметом регулювання статті 1212 ЦК України є цивільно-правові відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

118. На переконання відповідача, кошти, які сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет. Фактично у даній справі, позивач просить компенсувати за рахунок відповідача сплачений ним земельний податок. Таким чином, норми статті 1212 ЦК України не можуть застосовуватися як підстава для повернення сплачених податків.

119. За вказаних обставин відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів, які мали бути ним сплачені за користування земельною ділянкою у 2022 та 2023 роках не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача. При цьому позивач та відповідач не укладали жодних договорів на компенсацію земельного податку у 2022 та 2023 роках (Верховний Суд у своїй постанові по справі № 316/3022/14 від 23 січня 2018 року зазначив, що: «за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків»).

120. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

121. Отже, кошти, сплачені позивачем в якості земельного податку до бюджету, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженням у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є місцевий бюджет.

122. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 530 041,01 грн. як підстава для повернення земельного податку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

123. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

124. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

125. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

126. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

127. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

128. Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

129. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

130. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

131. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

132. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

133. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

134. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

135. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 530 041,01 грн.

136. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

137. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

138. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду у даній справі є обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, Апеляційна скарга Державного підприємства "Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

139. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

140. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

141. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

142. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/1974/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2024 в перший день після виходу з відпустки судді Яковлєва М.Л. та повернення з відрядження судді Хрипуна О.О.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв