Рішення

від 28.06.2024 по справі 910/17753/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2024Справа № 910/17753/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" (Україна, 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код: 43097014)

до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (Україна, 03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581)

про стягнення 259 897,40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - відповідач) про стягнення 339 897,40 грн, з яких 129 346,70 грн заборгованості, 155 980,66 грн пені, 38 506,83 грн інфляційних втрат та 16 063,21 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки товару № 85 від 01.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

18.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

11.01.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить закрити провадження у справі в частині стягнення з нього заборгованості в розмірі 70 000,00 грн у зв`язку зі сплатою позивачеві коштів у вказаному розмірі, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

25.01.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог, у яких позивач вказує на сплату відповідачем 80 000,00 грн після пред`явлення позову, у зв`язку з чим зменшує розмір позовних вимог на цю суму, та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 49 346,70 грн. В іншій частині позивач позовні вимоги підтримує.

Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано директором позивача - Підгорним С.М. і подано в межах строку та з дотриманням вимог, встановлених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду цю заяву та здійснювати розгляд справи виходячи з ціни позову в розмірі 259 897,40 грн. З урахуванням викладеного підстави для закриття провадження у справі в цій частині відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" (покупець) було укладено Договір поставки товару № 85 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю олію соняшникову, нерафіновану, невиморожену першого ґатунку (пресова) відповідно до специфікації(й), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів після поставки товару покупцю (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) та підтвердження покупцем якісних характеристик товару, заявлених у п. 2.2 цього Договору, згідно з виставленим постачальником рахунком та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов`язання постачальника.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що для оплати покупцем рахунку обов`язковою є умова складення постачальником на момент оплати покупцем податкової накладної в електронній формі, з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному чинним законодавством України, та застосування електронного підпису уповноваженої платником особи. У разі, якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування, який збільшує податкові зобов`язання постачальника, не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець має право на недоплату за придбаний товар в розмірі суми ПДВ такої податкової накладної та/або розрахунку коригування, та у разі не реєстрації податкової накладної до наступної поставки товару, покупець припиняє оплату за наступний поставлений товар. Таку суму недоплати покупець зобов`язаний сплатити постачальнику протягом 2 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування). При цьому штрафні санкції до покупця не застосовуються.

Право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною про приймання товару (п. 4.10 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує на письмову вимогу постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У разі, якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

У Специфікаціях № 11 від 13.05.2020 та № 12 від 28.05.2020 сторони погодили найменування, кількість, вартість товару, місце та умови його поставки, а також порядок розрахунків шляхом оплати 100% вартості товару з моменту його отримання.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 306 080,80 грн, відповідно до видаткових накладних № 25 від 15.05.2020 на суму 538 810,90 грн, № 27 від 28.05.2020 на суму 556 469,90 грн, № 28 від 31.05.2020 на суму 588 000,00 грн, № 29 від 31.05.2020 на суму 588 000,00 грн, № 30 від 24.06.2020 на суму 34 800,00 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином.

Так, 10.07.2020 реєстрацію складених позивачем податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями на загальну суму податку на додану вартість - 384 346,80 грн було зупинено контролюючим органом. Водночас станом на цю дату відповідач мав заборгованість з оплати товару в сумі 656 786,10 грн, що, за вирахуванням ПДВ в сумі 384 346,80 грн, становило 272 439,30 грн, які відповідач сплатив лише 30.07.2021.

У подальшому, як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 320/3511/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов було задоволено та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 25 від 15.05.2020, № 27 від 28.05.2020, № 28 від 31.05.2020, № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020.

За доводами позивача, 20.12.2022 рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 у справі № 320/3511/21 було виконано та зареєстровано податкові накладні № 25 від 15.05.2020, № 27 від 28.05.2020, № 28 від 31.05.2020, № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас, суму доплати у встановлений в п. 3.4 Договору строк відповідач не перерахував.

З огляду на те, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 49 346,70 грн заборгованості, 155 980,66 грн пені, 38 506,83 грн інфляційних втрат та 16 063,21 грн 3 % річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на недоліки здійсненого позивачем розрахунку пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 2 306 080,80 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові накладні № 25 від 15.05.2020 на суму 538 810,90 грн, № 27 від 28.05.2020 на суму 556 469,90 грн, № 28 від 31.05.2020 на суму 588 000,00 грн, № 29 від 31.05.2020 на суму 588 000,00 грн та № 30 від 24.06.2020 на суму 34 800,00 грн.

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на узгоджений сторонами в п. 5 Специфікацій № 11 від 13.05.2020 та № 12 від 28.05.2020 порядок розрахунків, а також беручи до уваги те, що реєстрацію складених позивачем податкових накладних № 25 від 15.05.2020, № 27 від 28.05.2020, № 28 від 31.05.2020, № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020 було зупинено контролюючим органом, зобов`язання відповідача з оплати товару за цими видатковими накладними мало бути виконане в день отримання товару, відповідно в сумах 449 009,08 грн, 463 724,92 грн, 490 000,00 грн, 490 000,00 грн, 29 000,00 грн, тобто без урахування податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

З огляду на те, що відповідачем не спростовано факту здійснення реєстрації вищенаведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.12.2022, доплата суми ПДВ в загальному розмірі 384 346,80 грн, з огляду на положення пункту 3.4 Договору, мала бути здійснена відповідачем протягом 2-х банківських днів з моменту реєстрації відповідних податкових накладних, тобто не пізніше 22.12.2022.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 13 255 345,29 грн.

Після пред`явлення позову до суду, відповідачем було сплачено позивачеві 70 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 821 від 17.11.2023 на суму 10 000,00 грн, № 889 від 24.11.2023 на суму 10 000,00 грн, № 4054 від 01.12.2023 на суму 10 000,00 грн, № 4167 від 08.12.2023 на суму 10 000,00 грн, № 984 від 15.12.2023 на суму 10 000,00 грн, № 4366 від 22.12.2023 на суму 10 000,00 грн та № 4470 від 05.01.2024 на суму 10 000,00 грн.

Крім того, як стверджує позивач, 12.01.2024 відповідачем сплачено ще 10 000,00 грн.

Призначення платежів здебільшого не містять посилання на конкретний рахунок, у зв`язку з чим, як встановлено судом, зазначені кошти зараховувались позивачем в рахунок погашення як поточних, так і минулих зобов`язань відповідача, у порядку черговості їх виникнення.

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49 346,70 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 Договору в разі несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує на письмову вимогу постачальника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд виявив у них низку помилок, а саме невірно визначено момент, з якого грошове зобов`язання відповідача стало простроченим, не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені, а також помилково включено дні фактичної сплати в період нарахування.

Імператив частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

Висновок про те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору викладено також у постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-120гс14.

Статтями 253, 254 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Заборгованість відповідача в розмірі 272 439,30 грн, що існувала станом на 10.07.2020, складалася із заборгованості з оплати товару, поставленого відповідно до видаткових накладних № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020, який, як встановлено судом, мав бути оплачений у день його отримання.

Отже, з 01.06.2020 та 25.06.2020 зобов`язання відповідача стали простроченими і саме з цих дат розпочався відлік шестимісячного строку для нарахування пені, розмір якої, за розрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування (початкову дату), склав 13 180,23 грн.

Аналогічних помилок позивач припустився і під час розрахунку пені за несвоєчасну доплату суми ПДВ в розмірі 384 346,80 грн.

З урахуванням дати реєстрації податкових накладних 20.12.2022, грошове зобов`язання відповідача в цій частині стало простроченим з 23.12.2022.

За підрахунком суду, обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача є пеня за несвоєчасну доплату суми ПДВ в розмірі 78 541,69 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описані вище помилки вплинули також і на правильність розрахунку 3% річних.

За підрахунком суду, розмір 3% річних за несвоєчасну оплату товару, поставленого відповідно до видаткових накладних № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020, склав 8 610,32 грн, а розмір 3% річних за несвоєчасну доплату суми ПДВ - 6 869,65 грн.

Розмір втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару, поставленого відповідно до видаткових накладних № 29 від 31.05.2020, № 30 від 24.06.2020 позивач розрахував вірно, а при розрахунку інфляційних втрат за несвоєчасну доплату суми ПДВ припустився арифметичної помилки. За підрахунком суду, розмір втрат позивача від інфляції в цій частині склав 12 430,16 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 49 346,70 грн, пеня в розмірі 91 721,92 грн, 3% річних в розмірі 15 479,97 грн та інфляційні втрати в розмірі 38 506,59 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 925,83 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 972,63 грн покладається на позивача.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції № 241 від 11.12.2023 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 098,91 грн за подання вищезазначеної позовної заяви. Вказані відомості також підтверджуються виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованими за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 1 200,45 грн підлягає поверненню позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (Україна, 03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" (Україна, 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код: 43097014) заборгованість в розмірі 49 346 (сорок дев`ять тисяч триста сорок шість) грн 70 коп., пеню в розмірі 91 721 (дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 92 коп., 3% річних в розмірі 15 479 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 38 506 (тридцять вісім тисяч п`ятсот шість) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 925 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 83 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 972,63 грн покласти на позивача.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейдер" (Україна, 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код: 43097014) зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн 45 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 241 від 11.12.2023, оригінал якої залишається в матеріалах справи № 910/17753/23.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.06.2024

Суддя О.В. Нечай