Рішення

від 16.04.2024 по справі 915/1459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Справа № 915/1459/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

електронна пошта: kanc_nach@ntec.mk.ua

електронна пошта (для листування): 30083966_3102519624@mail.gov.ua

до відповідача Приватного підприємства "ЗІКА", вул. Декабристів, буд. 23-Б, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54017 (код ЄДРПОУ 32125054)

електронна пошта: zikapp2002@gmail.com

про стягнення грошових коштів в сумі 140 083, 69 грн.

за участю представників сторін:

представник позивача: Вірченко І.П.

представник відповідача: Степіна Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства "ЗІКА": 117 020, 04 грн. - заборгованості за теплову енергію; 11 083, 74 грн. - інфляційних втрат; 3 248, 36 грн. - 3% річних; 8 731, 55 грн. - пені.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2024 призначено судове засідання по справі на 30.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області із занесенням до протоколу судового засідання від 30.01.2024 в судовому засіданні оголошено про відкладення судового засідання на 05.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області із занесенням до протоколу судового засідання від 05.03.2024 в судовому засіданні оголошено про відкладення розгляду справи на 28.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області із занесенням до протоколу судового засідання від 28.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з повітряною тривогою до 16.04.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 5.02.2024 № 49/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 16.04.2024 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3275 від 01.10.2012, а саме зобов`язань щодо оплати у порядку та строки, встановлені умовами договору, за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період листопад 2021-липень 2023, внаслідок чого виникла заборгованість у спірній сумі.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. 526, 611-612, 624, 625 ЦК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору.

У відповіді на відзив (вх. № 13971/23 від 20.10.2023) позивач зазначив наступне:

- у відповідача відсутні дозвільні документи щодо законного відключення будівлі по вул. Декабристів 23/Б відповідно до порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019;

- відповідач помилково визнає опломбування елеваторного вузла в грудні 2021 за відключення від централізованого теплопостачання в законний спосіб. Вчинювані відповідачем дії без попереднього отримання дозволу на відключення прямо суперечать вимогам Закону України Про житлово-комунальні послуги та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води та не є підставою для його звільнення від сплати за теплопостачання, а відповідно не може вважатися законним відключенням;

- відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів в підтвердження дотримання Порядку № 169 під час здійснення відключення від системи централізованого теплопостачання, що свідчить про те, що відключення будівлі вважається самовільним та не може вважатися обставиною, що звільняє відповідача від обов`язку виконувати зобов`язання за договором. Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У відзиві на позовну заяву та у письмових запереченнях (вх. № 13793/23 від 18.10.2023; вх. № 14450/23 від 01.11.2023) відповідач просив суд в позові відмовити, зазначивши наступне:

- відсутній факт надання відповідачу теплової енергії за договором № 3275 від 01.10.2012 про постачання теплової енергії в гарячій воді, починаючи з 08.12.2021;

- відповідач, посилаючись на положення Закону України Про теплопостачання, Закону України Про житлово-комунальні послуги та умови договору, зазначає про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати умовно-постійної частини тарифу за відсутності факту надання послуг теплопостачання;

- відповідач направляв позивачу листи від 08.12.2021 № 01/08-21 про тимчасове припинення подачі теплоносія та про вимкнення системи опалення адміністративної будівлі згідно наряду після чого рахувати договір розторгнутим;

- рахунки, надані позивачем, не відповідають вимогами та формі, передбаченій наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31.01.2020; у рахунках відсутні покази лічильника, що унеможливлює здійснення підрахунків, у зв`язку з чим відсутність початкових показань унеможливлює здійснення або перевірку розрахунків; позивачем у позові не обґрунтовано, яким чином і за якою формулою Методики здійснювалось нарахування відповідачу умовно-постійної складової тарифу, в той час як рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1265 від 08.12.2021 та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 містять принаймні три різних тарифи;

- якщо неправильно розрахований розмір основного боргу, не відповідають дійсності й розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Заперечення обґрунтовано приписами ст. 509, 901 ЦК України, ст. 19 Закону України Про теплопостачання, ст. 1, 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги, п.п. 1, 4, 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, п. 32 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, п.п. 47, 49 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31.01.2020 та умовами договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2012 між ПАТ Миколаївська ТЕЦ (енергопостачальна організація) та Приватним підприємством ЗІКА (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3275 від 01.10.2012.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2013.

Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Додатками до договору є:

- додаток № 1: Дані про об`єкти теплоспоживання Приватне підприємство ЗІКА;

- додаток № 1/1: Обсяги постачання теплової енергії споживачу;

- додаток № 2: Схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживача;

- додаток № 3: Умови припинення подачі теплової енергії;

- додаток № 4: Акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді __ 201_р..

Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

В судових засіданнях сторони підтвердили, що договір є діючим.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до розділу 1 договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 3.2.4 договору споживач теплової енергії зобов`язується: додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією, додатком 3 та іншими нормативним актами.

Відповідно до п. 4.1.4 договору енергопостачальна організація має право, зокрема, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України а також додатком 3 до договору.

Відповідно до п. 4.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії: проводиться за приладами обліку, у разі відсутності розрахунковим способом.

Відповідно до абз. 1 п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством способом.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня, відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

Відповідно до п. 10.2 договору договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; ліквідації сторін.

Відповідно до п. 11.3 договору при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов`язані керуватись Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку, відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

Додатком № 1 до договору сторони погодили об`єкт теплоспоживання Приватного підприємства ЗІКА за адресою: вул. Декабристів, буд. 23-б.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2006 серії ЯЯЯ № 894084, а також інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 346040449 від 11.09.2023 нежитлові будівлі за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 23б, належать ПП ЗІКА на праві приватної власності.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021 Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр. у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва вирішено розпочати опалювальний період на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2021. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022 Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 рр. вирішено закінчити опалювальний сезон з 29.03.2022 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 625 від 09.11.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. для об`єктів соціально-культурної сфери" вирішено забезпечити опалення організацій, закладів та установ охорони здоров`я, освіти, соціального захисту, інших об`єктів соціально - культурної сфери, що мають власні котельні, а також об`єктів, на яких у зв`язку зі зниженням середньодобової температури зовнішнього повітря до +8С і нижче не забезпечуються належні умови відповідно до санітарних норм. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023 Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 рр. вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ (зі змінами, внесеними рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1265 від 08.12.2021, № 124 від 09.02.2022) вирішено:

1. Встановити ПрАТ Миколаївська ТЕЦ економічно обґрунтовані тарифи на транспортування та постачання теплової енергії в наступних розмірах:

1.1. для потреб населення …

1.2. для потреб бюджетних установ та організацій…

1.3. для потреб інших споживачів…

1.4. для потреб інших організацій…

2. Встановити ПрАТ Миколаївська ТЕЦ економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) в наступних розмірах, зокрема:

2.1. для потреб населення …

2.2. для потреб бюджетних установ та організацій…

2.3. для потреб інших споживачів:

- умовно-змінну частину двоставкового тарифу на теплову енергію 2 041, 31 грн./Гкал (без ПДВ);

- умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження 94 955, 11 грн./Гкал/год (без ПДВ).

2.4. для потреб інших організацій…

3. Встановити ПрАТ Миколаївська ТЕЦ економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) в наступних розмірах, зокрема:

3.1. для потреб населення …

3.2. для потреб бюджетних установ та організацій…

3.3. для потреб інших споживачів:

3.4. для потреб інших організацій…

Пунктом 6 рішення № 984 передбачено, що тарифи, передбачені п. 1.3 цього рішення, встановлюються на 12 місяців та вводяться в дію з початку опалювального сезону 2021/2022 років. Тарифи на послугу з постачання теплової енергії застосовуються за умови переходу на нові договори про надання комунальних послуг згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Судом встановлено, що позивачем за період з листопада 2021 по липень 2023 виставлено відповідачу рахунки за теплову енергію на загальну суму 117 020, 04 грн., а саме:

- рахунок № 3275 за 11.2021 на суму 18 871, 67 грн.;

- рахунок № 3275 за 12.2021 на суму 10 729,57 грн.;

- рахунок № 3275 за 01.2022 на суму 4 145, 71 грн.;

- рахунок № 3275 за 02.2022 на суму 5 005, 98 грн.;

- рахунок № 3275 за 03.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 04.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 05.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 06.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 07.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 08.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 09.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 10.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 11.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 12.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 01.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 02.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 03.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 04.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 05.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 06.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- рахунок № 3275 за 07.2023 на суму 5 866, 25 грн.

Відповідно до пояснень позивача (вх. № 2927/24 від 12.03.2024) у рахунку за листопад 2021 нараховано без ПДВ 12 189, 22 грн. за умовно-змінну частину тарифу та 3 355, 71 грн. (з ПДВ 4 026, 85 грн.) за умовно-постійну частину тарифу. В грудні 2021 зроблено перерахунок та знято нарахування умовно-змінної частини у розмірі 12 189, 22 грн. без ПДВ. Таким чином, позивачем в розрахунку позовних вимог відображається тільки нарахування умовно-постійної частини з ПДВ, а саме 4 026, 85 грн. за листопад 2021 та 4 115, 25 грн. за грудень 2021.

Судом встановлено, що позивачем сформовано та виставлено відповідачу акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2021 по липень 2023 на загальну суму 117 020, 04 грн., а саме:

- акт № 3275 від 30.11.2021 на суму 18 871, 67 грн.;

- акт № 3275 від 31.12.2021 на суму 10 729, 57 грн.;

- акт № 3275 від 31.01.2022 на суму 4 145, 71 грн.;

- акт № 3275 від 31.01.2022 на суму 4 145, 71 грн.;

- акт № 3275 від 28.02.2022 на суму 5 005, 98 грн.;

- акт № 3275 від 31.03.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.04.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.05.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.06.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.07.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.08.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.09.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.10.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.11.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.12.2022 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.01.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 28.02.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.03.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.04.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.05.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 30.06.2023 на суму 5 866, 25 грн.;

- акт № 3275 від 31.07.2023 на суму 5 866, 25 грн.

Всі вищевказані акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді не підписано відповідачем.

10.01.2023 позивач направив на адресу відповідача лист № 274-ю від 10.01.2023, в якому з посиланням на положення п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про встановлення тарифів зазначив про наявність у відповідача заборгованості за умовно-постійною частиною тарифу за період листопад 2021 листопад 2022 в розмірі 70 090, 04 грн.

Факт надіслання 03.02.2023 вищевказаного листа на адресу відповідача, а також факт надіслання разом із вищевказаним листом рахунків та актів за період з листопада 2021 по грудень 2022 підтверджується описом вкладення у лист, поштовою квитанцією та поштовою накладною.

24.08.2023 позивач супровідним листом № 1108-ю від 24.08.2023 направив відповідачу рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за період з січня 2023 по липень 2023.

Факт надіслання 24.08.2023 вищевказаного листа з додатками підтверджується описом вкладення у лист з відміткою відділення поштового зв`язку, поштовою накладною та чеком поштового відправлення.

Судом також встановлено наступні обставини у справі.

Відповідно до акту про допуск в експлуатацію та опломбування вузла комерційного обліку від 07.12.2020, на підставі листа звернення проведено огляд і опломбування вузла комерційного обліку теплової енергії, що встановлений за адресою: вул. Декабристів,23Б, ПП ЗІКА, перша прийомна; за результатами огляду та пломбування вузол комерційного обліку допущено до експлуатації в опалювальному сезоні 2020/2021.

Представник відповідача в судових засіданнях усно зазначала, що в 2021 році відбулась аварія (розрив теплотраси) на вході у мережі відповідача, у зв`язку з чим працівниками позивача була встановлена «заглушка» на місці з`єднання мережі відповідача з мережею житлово-комунальної організації.

Представник позивача факт аварії не заперечував.

08.12.2021 відповідач звернувся до ОКП Миколаївоблтеплоенерго з листом № 01/08-21 від 08.12.2021, у якому просив тимчасово припинити подачу теплоносія для ПП ЗІКА, у зв`язку з відсутністю фінансових можливостей оплачувати встановлений для підприємства тариф на теплову енергію.

Фактично вказаний лист вручено позивачу ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, що підтверджується вхідним штампом позивача на листі за вх. № 2438 від 08.12.2021.

Відповідач зазначає, що самостійно здійснив демонтаж приватної теплотраси згідно схеми розподілу, про що відповідачем одноособово складено акт від 08.12.2021 ПП ЗІКА про відключення від постачальника теплової енергії та демонтаж приватної теплотраси згідно схеми розподілу за адресою: вул. Декабристів, 23Б, нежитлова будівля.

13.12.2021 ПрАТ Миколаївська ТЕЦ відключено систему опалення об`єкта споживача, про що оформлено наряд № Т10 3275-1 на відключення систем опалення ПП ЗІКА за адресою вул. Декабристів 23-Б, зі змісту якого вбачається, що опломбування проведено згідно листа від 08.12.2021 № 2438 на эл/вузлі закриті засувки на вводі та опломбовані пломбою № 3 МТЕЦ. Відключення здійснено 13.12.2021.

Наряд підписано представниками абонента та ТЕЦ.

Представник відповідача зазначає, що 08.12.2021 відповідач також звернувся до позивача з листом № 01/08-21 від 08.12.2021, у якому просив вимкнути систему опалення адміністративної будівлі, що належить ПП ЗІКА, за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23-Б, договір на постачання тепла № 3275 від 01.10.2012, згідно наряду, після чого рахувати договір розторгнутим.

На підтвердження факту направлення листа відповідачем подано витяг з журналу реєстрації кореспонденції відповідача, оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні 16.04.2024 та встановлено, що фактично вказаний журнал є зошитом, який не прошитий та не пронумерований.

Судом також враховано, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа відповідачем позивачу (ані поштою, ані електронною поштою тощо).

Представник відповідача усно в судовому засіданні зазначила, що фактично відповідачем направлено на адресу позивача два листи за одним номером та датою шляхом покладення до поштової скриньки позивача, у зв`язку з введенням карантину на території України.

Судом також взято до уваги, що на копії листа, наданого до суду відповідачем, не проставлено відмітку позивача про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Оцінивши докази в їх сукупності, врахувавши відсутність будь-яких доказів надіслання (направлення, вручення тощо) листа № 01/08-21 від 08.12.2021 про розірвання договору, врахувавши наявність в матеріалах справи двох листів з ідентичним номером та датою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень про направлення вказаного листа позивачу, відтак обставина направлення листа про розірвання договору не підтверджена належними доказами у справі.

28.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 206-Ю віл 28.11.2022, у якій просив відповідача погасити заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 28.11.2022 становила 64 223, 79 грн.

14.12.2022 у відповідь на претензію відповідач листом № 14/12 від 14.12.2022 повідомив позивача, що борг за опалювальні періоди 2020-2021 було сплачено в повному обсязі, а в опалювальному періоді 2022 послуги та документи на ці послуги відповідачем не отримувались.

19.12.2022 відповідач листом № 01/19-12 від 19.12.2022 повідомив позивача, що ПП ЗІКА з грудня 2021 не має можливості користуватися послугами ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, в зв`язку з відсутністю приєднання до теплової мережі в трьох місцях, зазначивши, що лист про від`єднання та опломбування і розірвання договору був направлений позивачу 08.12.2021 № 2438.

08.02.2023 позивач листом № 10-01/231 від 08.02.2023 повідомив відповідача про наступне:

- 21.09.2021 прийнято в експлуатацію вузол обліку теплової енергії, яким обладнано адміністративну будівлю;

- на прохання ПП ЗІКА від 08.12.2021 про тимчасове припинення подачі теплоносія для ПП ЗІКА 13 грудня були закриті засувки на вводі та опломбовані пломбою № 3;

- повідомлено, що протягом 2021-2022 до товариства не надходили листи щодо від`єднання від централізованого теплопостачання та розірвання договору № 3275;

- повідомлено, що за умови відключення об`єктів від централізованого теплопостачання з дотриманням вимог Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019, надання повного пакету документів на адресу Товариства, нарахування умовно-постійної частини проводитись не буде;

- повідомлено, що поновлення приєднання будівель до зовнішніх інженерних мереж теплопостачання буде проводитись відповідно до нормативно-правових актів як для нових споживачів.

Несплата відповідачем заборгованості за умовно-постійну частину тарифу (абонплати) і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних відносин та належного виконання зобов`язань.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

4.2. Правове регулювання правовідносин у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання основні терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП 25.06.2019 № 1174, у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

двоставковий тариф - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Відповідно до п. 2 Правил Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що нежитлові будівлі за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 23б, належать ПП ЗІКА на праві приватної власності.

01.10.2012 між ПАТ Миколаївська ТЕЦ (енергопостачальна організація) та Приватним підприємством ЗІКА (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3275 від 01.10.2012 строком дії на один рік та можливістю автоматичної пролонгації (п. 10.1, п. 10.4 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили об`єкт теплоспоживання Приватного підприємства ЗІКА за адресою: вул. Декабристів, буд. 23-б.

Сторони в судових засіданнях усно зазначили, що в 2021 відбулась аварія (розрив теплотраси) на вході у мережі відповідача, у зв`язку з чим 13.12.2021 ПАТ Миколаївська ТЕЦ відключено систему опалення об`єкта споживача, про що оформлено наряд № Т10 3275-1 на відключення систем опалення ПП ЗІКА за адресою вул. Декабристів 23-Б, зі змісту якого вбачається, що опломбування проведено згідно листа відповідача від 08.12.2021 № 2438 на эл/вузлі закриті засувки на вводі та опломбовані пломбою № 3 МТЕЦ. Відключення здійснено 13.12.2021.

Отже, починаючи з 13.12.2021 та по дату розгляду даної справи в суді постачання теплової енергії до об`єкта теплоспоживання ПП «ЗІКА» не здійснювалось.

Суду також не подано доказів розірвання укладеного між сторонами договору № 3275 від 01.10.2012. Крім того, в судових засіданнях представники сторін усно підтвердили, що договір між сторонами діє.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про встановлення у даній справі обставин аварії на об`єкті, відключення систем опалення відповідача, а також наявність діючого між сторонами договору про постачання теплової енергії.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості (умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію), а також нарахованих відповідно до умов договору пені та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних, інфляційних втрат.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21.08.219 № 830, врегульовано відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Так, наприклад, п. 19 Типового договору з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії, п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, передбачено можливість застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (плата за послугу з постачання теплової енергії), яка визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Натомість, в спірному випадку між сторонами у справі укладено не договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а договір про постачання теплової енергії. Умовами п. 11.3 договору сторони погодили, що при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов`язані керуватись Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку, відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією № 1198 тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 23, 40 Правил № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок споживача проводити оплати за фактично спожиту теплову енергію (розділ 1 договору, п. 3.2.2, п. 6.1, п. 6.3 договору).

При цьому, суду не подано доказів внесення змін до умов укладеного між сторонами договору в частині застосування під час розрахунків між сторонами саме двоставкового тарифу.

Правових підстав для застосування до спірних договірних правовідносин саме двоставкового тарифу суду не наведено (не зазначено).

Крім того, суд також зазначає, що під час розгляду справи відповідач як усно, так і відзиві на позовну заяву зазначав, що у рахунках відсутні покази лічильника, що унеможливлює здійснення підрахунків, у зв`язку з чим відсутність початкових показань унеможливлює здійснення або перевірку розрахунків; позивачем у позові не обґрунтовано, яким чином і за якою формулою Методики здійснювалось нарахування відповідачу умовно-постійної складової тарифу.

Так, відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання № 1174 умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

В позовній заяві позивач зазначив, що приєднане теплове навантаження це сума максимальних теплових потоків на опалення із застосуванням коефіцієнту, що враховує фактичне споживання теплової енергії споживача за приладом обліку, фактичну динаміку температури зовнішнього повітря за останні три роки та кількість годин постачання теплової енергії для потреб опалення.

Дослідивши подані у матеріали справи рахунки, судом встановлено, що під час формування рахунків та розрахунку умовно-постійної частини тарифу позивачем взято кількість теплового навантаження (Гкал/год), яка помножена на тариф. Проте, як вбачається з рахунків кількість теплового навантаження у відповідні місяці змінювалась, при цьому, як вказано вище, постачання теплової енергії було відсутнє (наприклад, рахунки за січень 2022, лютий 2022). При цьому, матеріали справи не містять доказів та обґрунтованих пояснень яким чином визначалось теплове навантаження (показники) у відповідному місяці за умов відсутності постачання теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 117 020, 04 грн. - заборгованості за теплову енергію (умовно-постійна частина двоставкового тарифу), оскільки теплова енергія фактично не постачалась та не споживалась споживачем, умовами укладеного між сторонами договору не встановлено застосування двоставкового тарифу, натомість врегульовано обов`язок споживача проводити оплати за фактично спожиту теплову енергію. Враховуючи відмову в позові в частині стягнення суми основного боргу, в суду відсутні правові підстави для нарахування та стягнення 11 083, 74 грн. - інфляційних втрат, 3 248, 36 грн. - 3% річних, 8 731, 55 грн. пені, оскільки нарахування вказаних сум можливе лише у випадку порушення виконання грошового зобов`язання, факт якого (порушення) в спірному випадку не доведено належними та допустимими доказами.

В позові судом відмовлено.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.06.2024

Суддя Е. М. Олейняш