Постанова

від 18.06.2024 по справі 444/3146/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/3146/22 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.

Провадження № 22-ц/811/501/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Назар Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438 від 28 червня 2002 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 8-ої сесії ІІ-го демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 4 травня 2001 року № 4 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,8434 га, розташованої на території села Городжів Лавриківської сільської ради, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрований у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 126.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438 від 28 червня 2002 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 8-ої сесії ІІ-го демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 4 травня 2001 року № 4 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,8434 га, розташованої на території села Городжів Лавриківської сільської ради, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, зареєстрований у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 126.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає,що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме норму ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату видачі державного акта), оскільки не враховано факт відсутності державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,2547 гапід №126 чи під будь-яким іншим номером у Книзі записів державних актів.Судом не взято до уваги, що є інший державний акт на право приватної власності на землю цієї ж серії та номера щодо земельної ділянки площею 0,8434 га, виданий на ім`я ОСОБА_2 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів.Наявність виправлень в державному акті, зроблених методом, який застосовувався в той час, а саме закресленням певних даних, проставленням напису «виправленому вірити», скріпленим підписом сільського голови та печаткою сільської ради, не може бути беззаперечним доказом для визнання недійсним державного акта, оскільки даний державний акт з площею землі 0,8434 га зареєстрований в книзі записів державних актів, зберігається в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області, крім того сам позивач сплачує податки лише щодо землі площею 0,8434 га.Саме в даному державному акті, який визнано оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03.01.2024 недійсним, правильно зазначено цільове призначення землі згідно чинного на той момент законодавства.Наголошує, що позивачем не представлено суду жодного доказу, що в нього був укладений договір на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не долучено самої технічної документації щодо земельної ділянки площею 1,2547 га.Позивачем не представлено доказів, що йому передавалася у власність земельна ділянка площею 1,2547 га.Враховуючи відсутність факту реєстрації державного акту на право приватної власності на землю серії ЛB012438 від 28.06.2002 щодо площі земельної ділянки 1,2547 гектарів у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 115 чи під будь-яким іншим номером щодо такої площі земельної ділянки, зважаючи на відсутність рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 за № 4 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,2547 га, відсутність записів в погосподарських книгах про належність ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 1,2547 га, сплату ним податку до передачі йому додатково у власність 0,12 га для садівництва, лише за земельні ділянки загальною площею 0,8434 га, зважаючи на оскарження в касаційному порядку постанови Львівського апеляційного суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на землю площею 1,2547 га, вважає, що підстави для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438 від 28.06.2002, зареєстрованого у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №126, згідно якого ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 , на підставі рішення VIII сесії II демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 за №4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8434 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території села Городжів, Жовківського району, Львівської області відсутні, позивачем не доведені жодними належними доказами, а судом рішення ухвалено з недотриманням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Сторони в судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться без їхньої участі. Від представника ОСОБА_2 поступила заява про розгляд справи без його участі, та участі ОСОБА_2 , Добросинсько-Магерівська сільська рада також просить справу розглядати без участі їх представника, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438 від 28.06.2002 ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1,2547 га, розташована на території села Городжів Жовківського району Львівської області, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства.

Зазначений Державний акт був виданий на підставі рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 року за № 4 та зареєстрований у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 115, що видно з його копії (а.с. 7 том № 1).

З копії довідки № 07-01 від 14.07.2020 вбачається, що під час здійснення обмірів земельної ділянки для обслуговування житлового будинку землевпорядною організацією було встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , не співпадають з розмірами, зазначеними у Державному акті про право приватної власності на землю (серія ЛВ 012438). Найбільша розбіжність у 2 м. проходить по межі від Г до А - землі загального користування ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 8 том № 1).

Також ОСОБА_2 було скеровано Лавриківській сільській раді Жовківського району Львівської області заяви щодо визначення меж належної йому на праві приватної власності земельної ділянки згідно Державного акту серії ЛВ 012438 від 28.06.2002 та видачі копії рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 року № 4, яке було підставою для видачі відповідного Державного акту.

У листі № 438 від 05.12.2019 на заяви позивача Лавриківська сільська рада, зазначила, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438 під № 115 в Книзі реєстрації державних актів не зареєстрований. Під № 115 в Книзі реєстрації державних актів зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 , жительки села Окопи. Державний акт ОСОБА_2 на право приватної власності на землю ЛВ 012438 площею 0,8434 та зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів під № 126 та видано 28.06.2002. Крім того, у Лавриківській сільській раді Жовківського району Львівської області відсутнє в архівних документах рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 № 4 (а.с. 4 том № 1).

Крім цього, при ознайомленні позивача з копією Державного акту ЛВ 012438 від 28.06.2002, який перебуває у Лавриківській сільській раді, ним виявлено, що по своєму змісту він абсолютно не відповідає Державному акту ЛВ 012438 від 28.06.2002, який наявний у ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що у примірнику Державного акта, зареєстрованого за № 115, зазначено, що такий видано на підставі рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 року за № 4, а у Державному акті, зареєстрованому під номером 126, зазначено, що такий видано на підставі рішення 8-ої сесії II -го демократичного скликання Лавриківської сільської ради народних депутатів від 04 травня 2001 року, однак ІІ-е демократичне скликання відбувалось з 1994 року по 1998 рік, що саме по собі унеможливлює винесення такого рішення у 2001-му році.

Також наявна відмінність і у загальній площі земельних ділянок, переданих ОСОБА_2 у приватну власність, оскільки у примірнику Державного акта, наявного у ОСОБА_2 , загальна площа земельних ділянок зазначена 1,2547 га, а у примірнику Державного акта, наявного у Відділі у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - 0,8434 га.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції чинній на час видачі державного акта) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (стаття 81 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (часина перша статті 126 ЗК України (в редакції чинній на час видачі державного акта).

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08.06.2023 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року у справі №444/1831/20 скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельні ділянки площею 1,2547 га, розташовані на території села Городжів, Жовківського району Львівської області, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №012438 від 28 червня 2002 року, виданого на підставі рішення VIII сесії ІІІ-го демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04 травня 2001 року за№ 4.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , площею 0,6953 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 012438 від 28 червня 2002 року Лавриківської сільської Ради народних депутатів, шляхом демонтажу самовільно встановленої ОСОБА_1 огорожі, яка проходить по межі, позначеній в державному акті від літери А до літери Б.

Судове рішення набрало законної сили 08.06.2023.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтовував його тим, що оскільки у нього наявний оригінал державного акта, в якому зазначена площа земельної ділянки 1.2547 га, однак під час виготовлення кадастрового номера на неї було виявлено, що є наявним ще один державний акт, в якому зазначена площа земельної ділянки 0.8434 га, і такий порушує його права, а зазначена у державному акті позивача площа земельної ділянки не визнається суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , та просив в судовому порядку підтвердити наявне у нього права власності на земельну ділянку площею 1.2547 га.

З матеріалів справи убачається, що у позивача наявний оригінал державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438, виданим Лавриківською сільською радою 28 червня 2022 року на підставі рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської ради від 4.05.2001 за № 4, яким йому передана у приватну власність земельна ділянка площею 1.2547, яка розташована на території с. Городжів. Як зазначено в акті він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 115.

У матеріалах справи міститься також інший оригінал державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ 012438, виданого на ім`я позивача Лавриківської сільської радою 28 червня 2022 року на підставі рішення 8-ої сесії II-го демократичного скликання Лавриківської сільської ради від 4 травня 2001 р. за № 4, яким йому передана у приватну власність земельна ділянка площею 0.8434 га, яка розташована на території с. Городжів. Як зазначено в акті він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 126.

В обох актах зазначено, що він складений у двох примірниках, з яких перший видано гр. ОСОБА_2 , а другий зберігається в Лавриківській сільській раді.

У вищезазначеному Державному акті наявне виправлення, а саме закреслено номер, за яким акт зареєстровано у Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю, рукописним текстом дописано «читати 126» та скріплено підписом і печаткою голови Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області Поріцьким Т.

Встановлено, що Державний акт, зареєстрований за номером 126, було частково заповнено рукописними записами.

Крім цього, Лавриківська сільська рада Жовківського району Львівської області надала ОСОБА_2 відповідь про те, що рішення VIII сесії III демократичного скликання Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 04.05.2001 за № 4 в архівних документах сільської ради не збереглось.

Проте, архівним відділом Жовківської районної державної адміністрації представника позивача - адвоката Брона М.В. повідомлено про те, що документи Лавриківської сільської ради (протоколи засідань виконкому, сесій сільської ради) на державне зберігання в архів передані до 1990 року. За згаданим рішенням запропоновано звернутись до Лавриківської сільської ради, що видно з копії такого листа (а.с.201 том № 1).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Щодо доводів апелянта про зупинення провадження до вирішення справи №444/1831/20 в касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України є саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які мають бути встановлені в іншій справі, не можуть бути встановлені цим судом самостійно у даній справі.

Оскільки, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року набрало законної сили, тому правових підстав для зупинення провадження у зазначеній справі немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 28.06.2024

Головуючий

Судді