Рішення

від 28.06.2024 по справі 260/1300/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Ужгород№ 260/1300/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру;

2) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі, визначеному п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за № 425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з червня 1995 року проходив військову службу в Прикордонних військах України на посадах осіб офіцерського складу.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.12.2016 року №1222-ос "По особовому складу" позивача було звільнено з військової служби за пунктом "б" частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я), у військовому званні "полковник". На підставі вказаного вище наказу, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2016 року № 489-ос "По особовому складу" виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення управління у запас ЗСУ за тими самими підставами.

Отже, звільнення позивача з військової служби мало наслідком виникнення у відповідача обов`язку щодо проведення з ним повного розрахунку за всіма видами забезпечення, у тому числі грошового забезпечення.

Попри законодавчі приписи, відповідачем були порушені законні права та інтереси позивача, в частині отримання належних до виплати грошових сум як під час проходження військової служби на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу організаційно - мобілізаційної роботи та організації повсякденної діяльності штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 так і при звільненні у значно меншому законодавчо визначеному розмірі, а саме було протиправно нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру.

Архівні відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2016 по грудень 2016 року містять інформацію про нарахування та виплату в квітні 2016 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1400,00 грн., тобто у нижче законодавчо встановленому розмірі, при цьому, розмір грошового забезпечення позивача в квітні 2016 року склав 11430,84 грн. (19264,22 грн. - 6433,38 грн. (допомога на оздоровлення) - 1400,00 грн. (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань)).

Нарахована та виплачена ОСОБА_1 під час проходження військової служби матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі, становлять "майно" в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої та практику Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Ухвалою судді від 08.03.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у відповідача інформацію з наданням підтверджуючих документів щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за № 425 від 20.05.2008 року за 2016 рік.

19.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, відповідач позовні вимоги не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, грунтуючись на законодавстві, що регулює спірне питання, відповідач дійшов наступних висновків: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби; розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не повинен перевищувати місячне грошове забезпечення; начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наділений правом надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Крім того, позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена в квітні 2016 року в розмірі посадового окладу, що становить 1400 грн.

Отже, відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Постановою № 1294 та Інструкцією №537/15228.

Крім того, наполягає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

25.03.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, із викладенням своїх пояснень, міркувань та аргументів, а також мотивів відхилення наведених відповідачем у змісті вищенаведеного відзиву заперечень щодо змісту адміністративного позову.

Щодо строку звернення до суду, зазначає, що позивач звільнений з військової служби в 2016 році, тобто до внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, зважаючи на це, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі меншому, ніж законодавчо встановленому розмірі, позивач вважає помилковими посилання відповідача на той факт, що надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рішенням начальника регіонального управління (командира військової частини) в межах визначених на такі цілі бюджетних асигнувань.

Як стверджує позивач, відповідач, при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) звузив та обмежив права, свободи і законні інтереси ОСОБА_1 , що полягали в отриманні грошового забезпечення у меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі та становлять «майно» у розумінні Конвенції.

З уваги на описану ситуацію та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, аналізуючи його в ретроспективі, розмір обрахованої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не у повному, законодавчо встановленому розмірі, а в розмірі посадового окладу, що становить 1400 грн. є порушенням права позивача на отримання належного розміру зазначеної матеріальної допомоги, у розмірі місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення (п. 3.6.1., 3.6.3. Інструкції № 425).

Відповідно до положень ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 проходив військову службу та був виключений зі списків особового складу частини згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2016 року №489-ОС.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, зокрема, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань передбачена п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

При наданні правової оцінки цьому публічно-правовому спору суд виходить із такого.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої вказаної статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення в спірний період було регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.07.2007 року № 1294 (далі - Постанова №1274) та Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженою наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року №260 (далі - Інструкція № 260), чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Слід зазначити, що п. 2 Постанови №1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи), а п. 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна службу України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 7 Постанови № 1294 передбачено, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425 (втратила чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 558 від 25.06.2018, чинна та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 425).

Згідно з п. 3.6. вказаної Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) на підставі рапорту, який подається по команді.

Питання виплати матеріальної допомоги розглядається комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтвердними документами передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.

Розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.

Сторонами не оспорюється факт виплати позивачеві у 2016 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а відтак, спірним у даному випадку є розмір такої допомоги.

Виходячи із буквального тлумачення положень Інструкції, що регулювали питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір матеріальної допомоги визначається, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із законодавством України на день звернення.

Згідно особистої картки грошового забезпечення розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 в квітні 2016 року склав 11430,84 грн. (19264,22 грн. - 6433,38 грн. (допомога на оздоровлення) - 1400,00 грн. (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань)) (а.с.9).

За таких обставин, суд доходить висновків, що виплативши позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у меншому від законодавчо встановленого розміру, відповідач порушив вимоги належної оплати праці.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі, визначеному п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за № 425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті