Постанова

від 18.12.2024 по справі 260/1300/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1300/24 пров. № А/857/19466/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 260/1300/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Рейті С.І., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення не зазначена),-

В С ТА Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі, визначеному п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 № 537/15228), з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з червня 1995 року проходив військову службу в Прикордонних військах України на посадах осіб офіцерського складу.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.12.2016 №1222-ос «По особовому складу» позивача було звільнено з військової служби за пунктом «б» частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), у військовому званні «полковник». На підставі вказаного вище наказу, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2016 № 489-ос «По особовому складу» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення управління у запас ЗСУ за тими самими підставами.

Отже, звільнення позивача з військової служби мало наслідком виникнення у відповідача обов`язку щодо проведення з ним повного розрахунку за всіма видами забезпечення, у тому числі грошового забезпечення.

Попри законодавчі приписи, відповідачем були порушені законні права та інтереси позивача, в частині отримання належних до виплати грошових сум як під час проходження військової служби на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу організаційно - мобілізаційної роботи та організації повсякденної діяльності штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 так і при звільненні у значно меншому законодавчо визначеному розмірі, а саме було протиправно нараховано та виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру.

Архівні відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня 2016 по грудень 2016 року містять інформацію про нарахування та виплату в квітні 2016 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1400,00 грн, тобто у нижче законодавчо встановленому розмірі, при цьому, розмір грошового забезпечення позивача в квітні 2016 року склав 11430,84 грн (19264,22 грн - 6433,38 грн (допомога на оздоровлення) - 1400,00 грн (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань)).

Нарахована та виплачена ОСОБА_1 під час проходження військової служби матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у меншому, ніж законодавчо передбаченому розмірі, становлять «майно» в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої та практику Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році передбаченої п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), у меншому від законодавчо встановленого розміру. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі, визначеному п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за № 425 від 20.05.2008 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228), з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливі порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів з моменту виключення із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 14 грудня 2016 року.

Позивач звернувся до суду із цим позовом тільки 07 березня 2024 року, тобто з порушенням статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 14 грудня 2016 року, також не наведено жодних причин й не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву в 3 місячний строк після виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Апелянт звертає увагу суду, що позивач не подав заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску у зв`язку з дією воєнного стану.

Позивачу нарахована та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в квітні 2016 року в розмірі 1400,00 грн, що підтверджується архівною відомістю з січня 2016 року по грудень 2016 року. Апелянт діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Постановою № 1294 та Інструкцією № 425.

Судом першої інстанції невірно визначено розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 в квітні 2016 року, а саме: розмір грошового забезпечення у квітні 2016 року позивача становив 8492,23 грн, що складався із: посадовий оклад 1400,00 грн, Оклад за військове звання 135,00 грн, Надбавка за вислугу років 537,25 грн, Надбавка за службу в умовах режимних обмежень 210,00 грн, Надбавка за кваліфікацію 77,00 грн, Надбавка за ОУС 210,00 грн, Щомісячна надбавка 2058,85 грн, НОУС 1036,13 грн, Премія 2828,00 грн.

Таким чином суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме розмір грошового забезпечення у квітні 2016 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був виключений зі списків особового складу частини згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2016 року №489-ОС.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, зокрема, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань передбачена п. 3.6.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 20.05.2008, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не оспорюється факт виплати позивачеві у 2016 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а спірним у даному випадку є розмір такої допомоги.

Згідно особистої картки грошового забезпечення розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 в квітні 2016 року склав 11430,84 грн. (19264,22 грн. - 6433,38 грн. (допомога на оздоровлення) - 1400,00 грн. (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань)).

Отже, виплативши позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у меншому від законодавчо встановленого розміру, відповідач порушив вимоги належної оплати праці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період виникнення спірних правовідносин, порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі органи Держприкордонслужби) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).

Згідно з п. 1.2 Інструкції № 425 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Як видно з мотивувальної частини судового рішення, вирішуючи спір, суд встановив, що згідно особистої картки грошового забезпечення розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 в квітні 2016 року склав 11430,84 грн. (19264,22 грн. - 6433,38 грн. (допомога на оздоровлення) - 1400,00 грн. (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань)).

Вірно зазначено судом першої інстанції, що сторонами не оспорюється факт виплати позивачеві у 2016 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а спірним у даному випадку є розмір такої допомоги.

Виплативши позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у меншому від законодавчо встановленого розміру, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, і колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 260/1300/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін