Рішення

від 28.06.2024 по справі 280/3574/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 червня 2024 року Справа № 280/3574/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (при в/ч) адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану за період з 01 квітня 2022 року по теперішній час;

- зобов`язати відповідача виплатити невиплачене грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01 квітня 2022 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 06 липня 2020 року і по теперішній час проходить службу за контрактом в лавах Національної гвардії України на посаді контролера (радиста) військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). Станом на 24 лютого 2022 року, тобто з моменту початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, оголошення в Україні воєнного стану, позивач перебувала на своєму робочому місці в м. Енергодар, який 04 березня 2022 року внесений до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерації від 22 грудня 2022 року № 309 та знаходиться під тимчасовою окупацією збройних сил російської федерації. У зв`язку необхідністю догляду за хворою матір`ю позивач повідомила відповідача рапортом про неможливість виїзду з тимчасово окупованої території. Також, вказує про відсутність гуманітарних коридорів, які дозволили б позивачу разом із матір`ю своєчасно покинути тимчасово окуповану територію та здійснити виїзд до міста Запоріжжя. В той же час, з квітня 2022 року позивачу припинено виплату грошового забезпечення. Додаткова винагорода позивачу також не виплачувалась. На звернення представника позивача у здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідних дій по нарахуванню та виплаті спірних коштів здійснено не було. В той же час, з урахуванням положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам від 15 березня 2018 року № 200 позивач має право на нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди з квітня 2022 року і по теперішній час. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

26 квітня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/3574/14, поновлено їй такий строк, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 травня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначає наступне. 24 лютого 2022 року військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України була приведена в ступінь бойової готовності «Повна», оголошено сигнал «Тривога», особовий склад військової частини НОМЕР_2 приступив до виконання бойових завдань. 01 березня 2022 року, противник з переважаючими силами здійснив наступ на місто Енергодар та Запорізьку АЕС, а 03 березня 2022 року після підходу ворога особовий склад військової частини НОМЕР_2 , що виконував завдання з охорони та оборони Запорізької АЕС вступили в бій з військами рф та вели його приблизно до 05.00 год. 04 березня 2022 року. Після цього особовий склад військової частини НОМЕР_2 , що виконували бойове завдання на Запорізькій АЕС, були оточені противником. Військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 отримавши команду від командира частини, вийшли до штабу військової частини НОМЕР_2 розташованому на території Запорізької АЕС, де їм наказали скласти зброю, спорядження та засоби бронезахисту. Після цього усіх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 відпустили додому до подальших розпоряджень. Таким чином, ОСОБА_1 не підпала під владу супротивника, не була обмежена у волі і пересуванні та проживала у місті Енергодар у своєму помешканні. Також зазначає, що у березні місяці 2022 року усі військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 отримали команду від командира частини про вихід з тимчасово окупованої території міста Енергодар до місця тимчасової дислокації військової частини у місті Запоріжжя для подальшого проходження військової служби, так як з березня по жовтень місяці 2022 року діяли «Зелені коридори» для виходу з тимчасово окупованої території. Виконуючи розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , з тимчасово окупованої території АДРЕСА_3 % особового складу військової частини для подальшого проходження військової служби, а решта військовослужбовців, у тому числі і головний сержант ОСОБА_1 , від виходу з тимчасово окупованої території відмовилась. Окрім того, вказує, що жодного рапорту від позивача відповідач не одержував та не мав змоги його розглянути. Виплата грошового забезпечення позивачу була припинення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2022 року № 11 як військовослужбовцю, яка самовільно залишила військову частину та не прибула до тимчасового місця дислокації в м. Запоріжжя з невідомих причин. Підстави для виплати позивачу додаткового грошової винагороди за спірний період у відповідності до положень Постанови № 168 на думку відповідача також відсутні. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

Також, прохальна частина відзиву містила клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, перебуває на посаді контролера (радиста) 1 відділення взводу реагування 2 спеціальної комендатури, головний сержант.

Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національної гвардії України на посадах осіб сержантського і старшинського складу укладений між військовою частиною НОМЕР_2 та ОСОБА_1 26 червня 2020 року терміном на п`ять років, а саме до 26 червня 2025 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 по всій території України введено воєнний стан, який було продовжено Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №341/2022 від 12 серпня 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року № 271/2024 від 06 травня 2024 року та триває на даний час.

Так, 24 лютого 2022 року військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України була приведена в ступінь бойової готовності «Повна», оголошено сигнал «Тривога», особовий склад військової частини НОМЕР_2 приступив до виконання бойових завдань.

Військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 отримавши команду від командира частини, вийшли до штабу військової частини НОМЕР_2 , розташованому на території Запорізької АЕС, де їм наказали скласти зброю, спорядження та засоби бронезахисту. Після цього усіх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 відпустили додому до подальших розпоряджень.

У березні місяці 2022 року усі військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 отримали команду від командира частини про вихід з тимчасово окупованої території міста Енергодар до місця тимчасової дислокації військової частини у АДРЕСА_3 для подальшого проходження військової служби.

Інформація щодо одержання від командира військової частини НОМЕР_4 НГУ команди про вихід з тимчасово окупованої території міста Енергодар до місця тимчасової дислокації військової частини у місті Запоріжжя для подальшого проходження військової служби позивачем та її представником у позовній заяві не заперечується та не спростовується.

Позивач від виходу з тимчасово окупованої території відмовилась у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за хворою матір`ю та відсутністю зелених коридорів, які могли б дозволити їй безпечний виїзд із хворою матір`ю із тимчасово окупованої території.

08 липня 2022 року позивачем до відповідача подано відповідний рапорт, який містить інформацію щодо неможливості виїзду з тимчасово окупованої території у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за хворою матір`ю.

18 січня 2024 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення статусу військовослужбовця ОСОБА_1 , яка проходила службу на посаді контролера (радиста) військової частини НОМЕР_2 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 січня 2024 року представника позивача повідомлено, що стосовно головного сержанта ОСОБА_1 командуванням військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України проведено службове розслідування за фактом неприбуття до пункту тимчасової дислокації військової частини з метою встановлення місця її фактичного перебування. Копії матеріалів службового розслідування направлені 16 серпня 2023 року до Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та 18 серпня 2023 року до відділу Департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України м. Запоріжжя. Станом на 22 січня 2024 року відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не внесені.

Окрім того, на підставі підпункту 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, за клопотанням командира військової частини НОМЕР_2 від 09 серпня 2023 року № 42/9/1-2058, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 серпня 2023 року № 50 о/с головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано в розпорядження начальника Південного Одеського територіального управління, залишивши на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , в зв`язку з відсутністю понад десять діб, - до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби).

Також, у відповідь на один із адвокатських запитів листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 квітня 2024 року 3/13/1-1259 представника позивача повідомлено про те, що ОСОБА_1 в статусі військовополоненого не перебуває. Окрім того, зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 25 квітня 2023 року № 20 головного сержанта ОСОБА_1 внесено до списку військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яка не прибула до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 НГУ щодо невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за спірний період, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі Закон № 2011-XII).

У відповідності до статей 1-2, частин 1-2 статті 9 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статі 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, яка затверджена наказом міністерства внутрішніх справ України № 200 від 15 березня 2018 року (далі Інструкція № 200).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції № 200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 3 розділу 30 Інструкції № 200 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення припиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про припинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Так, судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що виплата грошового забезпечення позивачу була припинення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2022 року № 11 як військовослужбовцю, яка самовільно залишила військову частину та не прибула до тимчасового місця дислокації в м. Запоріжжя з невідомих причин.

Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 25 квітня 2023 року № 20 головного сержанта ОСОБА_1 внесено до списку військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , яка не прибула до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), про що представник позивача повідомлявся листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03 квітня 2024 року 3/13/1-1259, який додано представником позивача до позовної заяви.

Більш того, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 серпня 2023 року № 50 о/с головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано в розпорядження начальника Південного Одеського територіального управління, залишивши на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , в зв`язку з відсутністю понад десять діб, - до повернення військовослужбовця у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби). Копія вказаного наказу, зокрема надана представником позивача до позовної заяви.

Суд зазначає, що вказані накази, про існування яких позивачу та його представнику відомо, що вбачається із змісту листування доданого представником позивача до позовної заяви, позивачем в судовому порядку не оскаржувались, а відтак станом на дату звернення до суду із позовом є чинними та такими, що підлягають виконанню. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за спірний період.

З приводу доводів позивача стосовно подання до відповідача 08 липня 2022 року рапорту, який містив інформацію щодо неможливості виїзду ОСОБА_1 з тимчасово окупованої території у зв`язку із необхідністю здійснення нагляду за хворою матір`ю, суд зазначає, що доказів направлення рапорту (засобами поштового або електронного зв`язку) на адресу відповідача та/або доказів його вручення матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідач спростовує інформацію щодо одержання вищезазначеного рапорту.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач рапортом від 08 липня 2022 року повідомив відповідача про неможливість виїзду з тимчасово окупованої території до міста Запоріжжя для подальшого проходження військової служби.

Стосовно доводів щодо відсутності зелених коридорів, які дозволяли позивачу разом із хворою матір`ю своєчасно виїхати тимчасово окупованої території суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації, опублікованої на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України https://minre.gov.ua, протягом квітня 2022 року з м.Василівка та Василівського району Запорізької області до м.Запоріжжя можна було евакуюватись гуманітарними коридорами, 05 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 06 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Мелітополь та Гуляйполе ; 07 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 08 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак, Мелітополь, Енергодар, Оріхів, Гуляйполе; 09 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак, Мелітополь та Енергодар; 10 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 11 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 12 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 14 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 15 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь; 16 квітня 2022 року з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь.

До Васильківського району, зокрема, входять такі міста, як Енергодар, Василівка, Дніпрорудне, населені пункти Михайлівка, Мала Білозерка, Велика Білозерка. Відстань між Енергодаром та Василівкою становить 47 км.

При цьому, з урахуванням даних Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України евакуація осіб з тимчасово окупованих територій за допомогою зелених коридорів здійснювалась як мінімум до жовтня 2022 року.

З огляду на вказане, твердження позивача про неможливість виїхати з м. Енергодар та відсутності безпечного шляху не відповідають дійсності і спростовується вищенаведеними гуманітарними коридорами як безпосередньо із міста Енергодар, так із міста Василівка.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частини 1 статті 9 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

З огляду, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 червня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов