Рішення

від 28.06.2024 по справі 380/24116/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 рокусправа № 380/24116/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «В.С.Е.-ПРО» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «В.С.Е.-ПРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2023 № 20880/13-01-07-05 та від 27.09.2023 № 20875/13-01-07-05.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій із ТОВ «Рубіконс» за період червня 2023 року, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує повністю з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 23.10.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

25.01.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, що аналогічні змісту позовної заяви. Просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони подали клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження (вх. №42929 від 06.06.2024).

У судовому засіданні 06.06.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наявних у суду матеріалів.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «В.С.Е.-ПРО» код ЄДРПОУ 44126241 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення вимог:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2023 року у сумі 426580 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за червень 2023 року у сумі 1798 грн.

За результатами перевірки, 05.09.2023 контролюючий орган склав акт № 21957/13-01-07-05/44126241, а 27.09.2023 прийняв податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 20880/13-01-07-05, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1798 грн та штрафні санкції у розмірі 449,5 грн;

№ 20875/13-01-07-05, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 426 580 грн та штрафні санкції в розмірі 106 645 грн.

ПП «В.С.Е.-ПРО» подано заперечення від 13.09.2023 № 2-13/09 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 13.09.2023 №54611/6) на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «В.С.Е.-ПРО», код ЄДРПОУ 44126241, до якого приєднано документи в кількості 49 додатків.

Головним управлінням ДПС у Львівській області розглянуто заперечення ПП «В.С.Е.- ПРО» на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «В.С.Е.-ПРО», за результатами розгляду заперечення постійно діюча комісія з розгляду спірних питань вирішила висновки акта перевірки від 05.09.2023 № 21957 /13-01-07-05/44126241 вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення від 13.09.2023 № 2-13/09 (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 13.09.2023 №54611/6) на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «В.С.Е.-ПРО» від 05.09.2023 № 21957 /13-01-07-05/44126241 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «В.С.Е.-ПРО», код ЄДРПОУ 44126241» залишити без задоволення.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення від 27.09.2023 № 20880/13-01-07-05 та № 20875/13-01-07-05 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Як передбачено у п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Як передбачено у п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Абзацом тринадцятим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі абзацом п`ятим ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, оподаткуванню підлягають здійснені господарські операції, тобто ті які фактично реалізовані, реальні.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 03.09.2019 року у справі №810/611/14-а, від 25.09.2019 року у справі №817/992/15, від 05.03.2020 року у справі №804/2043/17, від 12.03.2021 року у справі №810/3567/18 та в багатьох інших, що вказує на усталеність судової практики щодо наведеної позиції.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Приватне підприємство «В.С.Е.-ПРО» зареєстроване як юридична особа 03.02.2021 номер запису 1004151020000052544, код ЄДРПОУ 44126241. Місцезнаходження: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Франка І., будинок 17, квартира 7. Основним видом економічної діяльності якого є 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Серед другорядних видів економічної діяльності ПП «В.С.Е.-ПРО» є 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Судом встановлено, що 29.03.2023 між ТОВ «Рубіконс» (Постачальник) та ПП «В.С.Е.-ПРО» (Покупець) укладено договір поставки №29/03 від 29.03.2023, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до автомобільної та тракторної техніки, в подальшому іменовані «Товар», відповідно до видаткових накладних, в яких визначається номенклатура, кількість та вартість Товару і які є невід`ємною частиною даного Договору.

Підтвердження факту узгодження Сторонами асортименту, кількості та ціни товару є прийняття Покупцем товару відповідно до видаткової накладної, яка після її підписання Сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

На підтвердження реальності виконання цього Договору позивачем долучено рахунок на оплату від 29.03.2023 №320 по товару «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» в кількості 1760 штук, рахунок на оплату від 18.04.2023 №383 по товару «гільза циліндра S04-19.23.NO» в кількості 2496 штук, лист ТОВ «Рубіконс» вих. №20/04 від 20.04.2023 про орієнтовний термін (І декада червня 2023 року) готовності товару «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та «гільза циліндра S04-19.23.NO», лист ТОВ «Рубіконс» вих. №05/06 від 05.06.2023 про готовність товару «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та «гільза циліндра S04-19.23.NO» до відвантаження на 09.06.2023 (пункт завантаження: Сумська область, м. Конотоп, вул. Шевченка, 19А), платіжну інструкцію №1 від 08.06.2023 про оплату товару «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» в сумі 1 288 320,00 грн згідно рахунку на оплату від 29.03.2023 №320, платіжну інструкцію №2 від 08.06.2023 про оплату товару «гільза циліндра S04-19.23.NO» в сумі 1 281 945,60 грн згідно рахунку на оплату від 18.04.2023 №383.

Так, у відповідності до п.п. а п. 187.1 ст.187 та п.201.1 ст.201 ПК України та на виконання податкових зобов`язань, ТОВ «Рубіконс» складено податкову накладну від 08.06.2023 №48 на товар «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та податкову накладну від 08.06.2023 №49 на товар «гільза циліндра S04-19.23.NO», які зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім цього судом встановлено, що з метою транспортування означеного товару 17.05.2023 ПП «В.С.Е.-ПРО» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) був укладений договір №170523-1 на транспортно-експедиційні послуги, згідно п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги по плануванню та організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно цього Договору, а саме п. 1.2.1 та п. 1.2.2 Експедитор надає послуги з організації перевезень по території України та послуги з організації міжнародних перевезень, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту розвантаження в Україні; від пункту завантаження України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України;

При цьому Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника. Експедитор від свого імені за рахунок Замовника укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які мають надійти від Замовника.

У разі залучення Перевізником третіх осіб для виконання обов`язків за цим Договором, Експедитор несе відповідальність перед Замовником за дії таких третіх осіб як за свої власні. У разі необхідності Замовник може доручити (за погоджену сторонами плату) Експедитору організувати комплектацію збірного вантажу, його перевалку, зберігання і оформлення на митному ліцензійному складі, додаткові послуги.

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Експедитором (п. 1.2.3 Договору).

Як видно із ТТН, що містяться у матеріалах справи, Перевізником було залучено третю особу для виконання обов`язків за договором на транспортно-експедиційні послуги №170523-1 від 17.05.2023, а саме ОСОБА_2 , що не суперечить умовам цього договору. Перевізник ФОП ОСОБА_1 про залучення ним третіх осіб до виконання перевезення повідомив Замовника, тобто ПП «В.С.Е.-ПРО», при цьому зазначив, що такі послуги оплачені в повному обсязі. Вказане також підтверджується листами ФОП ОСОБА_1 , а саме вих. №01/08-09 від 08.09.2023 та вих. № 01/09-10 від 09.10.2023.

Так, на підтвердження реальності виконання цього Договору позивачем долучено Договір-Заявку №323-004477 від 08.06.2023, товарно-транспортну накладну № Р513 від 09.06.2023 на перевезення товару «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)», видаткову накладну №513 від 09.06.2023 на товар «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)», товарно-транспортну накладну №514 від 09.06.2023 на перевезення товару «гільза циліндра S04-19.23.NO», видаткову накладну №514 від 09.06.2023 на товар «гільза циліндра S04-19.23.NO», пакувальний лист ТзОВ «Рубіконс» №12/06 від 12.06.2023, пакувальний лист ПП «В.С.Е.-ПРО» від 12.06.2023, CMR від 12.06.2023, CMR 643675 від 13.06.2023, сертифікат EUR1, МД UA209190/2023/028332 від 13.06.2023, рахунок на оплату №323-004477 від 16.06.2023, Акт надання послуг №323-004477 від 19.06.2023, платіжну інструкцію №5 від 21.06.2023.

Щодо покликання контролюючого органу в акті перевірки про невідповідність в датах оформлення транспортних документів ТТН (дата складання 09.06.2023) та CMR (дата складання 13.06.2023), то суд зазначає, що така розбіжність була спростована показами свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що жодних розбіжностей немає, адже товар дійсно завантажувався 09.06.2023 у м. Конотоп, тому у ТТН вказана дата 09.06.2023, і вже після прибуття товару у м. Львів складалася CMR 13.06.2023, коли відбувалося замитнення товару.

При цьому суд наголошує, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також позивачем подано сертифікат якості №296 від 19.05.2023 на товар «гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та сертифікат якості №295 від 19.05.2023 на товар «гільза циліндра S04-19.23.NO», які видані ТОВ «Мотордеталь-Конотоп».

Крім цього, позивачем подано докази про придбання ТОВ «Рубіконс» товару «Гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та товару «Гільза циліндра S04-19.23.NO» у ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» (код ЄДРПОУ 30573983), отримані позивачем згідно листа ТОВ «Рубіконс» вих. №24/08 від 24.08.2023, а саме: договір поставки між ТОВ «Рубіконс» та ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» з додатками та доповненнями, скан-копії накладних на поставку гільз від ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» до ТОВ «Рубіконс», декларацію виробника товару (гільзи), довідку про виготовлення товару, планові калькуляції на виготовлення товару.

Також позивачем подано докази реалізації цього товару, а саме контракт №30/03/2023 від 30.03.2023, укладений між компанією «ZLOTECKI» Sp.z o.o. (Польща) (Покупець) та ПП «В.С.Е.-ПРО» (Україна) (Продавець), інвойс №1 від 05.06.2023, докази проведеної оплати товару від 06.06.2023 «ZLOTECKI» Sp.z o.o. (Польща) в сумі 306 564,00 PLN на рахунок ТОВ «В.С.Е.-ПРО» SWIFT SR23PN06939081DR та докази транспортування цього товару до Польщі (Rojewo), що зазначені вже судом вище.

Так, на виконання податкових зобов`язань по контракту №30/03/2023 від 30.03.2023, ПП «В.С.Е.-ПРО» складено податкову накладну від 13.06.2023 №27 на загальну суму 2 718 056,32 грн на товар «Гільза циліндра 740.30-1002021 (Ф)» та товар «Гільза циліндра S04-19.23.NO», яка зареєстрована контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також в підтвердження означених вище господарських операцій позивачем подано бухгалтерську довідку про визначення фінансового результату від операції поставки гільз вих. № 09/10_1 від 09.10.2023, обороно-сальдові відомості за червень 2023 рік, картку по рахунку 631 за червень 2023 року, картку по рахунку 362 за червень 2023 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за червень 2023 року, аналіз рахунку 702 за червень 2023 року, аналіз рахунку 902 за червень 2023 року.

Допитаний у судовому засіданні як свідок директор ПП «В.С.Е.-ПРО» ОСОБА_3 показав, що отримав запит від свого знайомого із Польщі на товар гільзи для ремонту тракторів та великих автомобілів українського виробництва. Через мережу Інтернет дізнався, що такий товар продається у м. Конотопі, тому потелефонував до свого знайомого із м. Конотопа ОСОБА_4 і попросив його допомогти. Воробець Владислав порекомендував продавця ТОВ «Рубіконс». Також свідок повідомив, що особисто не виїжджав до міста Конотоп, в організації йому допомагав його знайомий ОСОБА_5 , зокрема оглядати товар. Договірні умови погоджували за допомогою телефонного та електронного зв`язку, оригінали документів остаточно отримав через Нову пошту. Щодо організації перевезення, то такою займався особисто. Товар особисто оглядав вже у Львові на заправці БРСМ на вул. Городоцькій біля Епіцентру.

Наведені докази дозволяють суду дійти висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Рубіконс» мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності.

Суд застосовує у спірних правовідносинах наступні правові позиції Верховного Суду:

постанови Верховного Суду від 17.05.2022 (справа №804/5693/16), від 03.08.2021 (справа №803/313/17):

«...норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне»;

постанови Верховного Суду від 12.04.2023 (справа №160/5065/20), від 28.03.2023 (справа №520/123/20), від 15.03.2023 (справа №320/7016/19), від 09.02.2023 (справа №160/6571/20), від 10.08.2022 (справа №640/18043/18):

«...сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу)»;

«...інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції».

постанови Верховного Суду від 05.04.2023 (справа №640/26988/21), від 20.02.2023 (справа №520/9667/19):

«Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу».

Разом з тим відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи відповідача про порушення вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності у ланцюгу постачання судом відхиляються з огляду на таке.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 20.03.2020 (справа №813/5407/15), у постанові від 16.04.2020 (справа 810/3443/18).

Як видно із матеріалів справи, позивачем подано заперечення до акту перевірки №21957/13-01-07-05/44126241 від 05.09.2023, до якого приєднано документи в кількості 49 додатків. Суд враховує, що такі заперечення, додаткові документи і пояснення в силу приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Відтак, наведеним спростовуються покликання контролюючого органу в акті перевірки про неподання до перевірки ПП «В.С.Е.-ПРО» сертифікатів якості товару.

При цьому суд наголошує, що у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 (справа № 826/9061/17), від 12.03.2021 (справа №200/6316/19-а) зазначено, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Щодо покликання контролюючого органу на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (Правила №363), визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з Правилами №363, товарно-транспортна накладна 1) єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та 2) є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

З наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна є єдиним документом, що підтверджує перевезення вантажу, тобто факт його переміщення в просторі. Проте товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/1719/21, від 23.02.2021 у справі №822/4830/14, від 14.06.2021 у справі №140/893/19, від 12.03.2021 у справі №200/6316/19-а:

«...товарно-транспортна накладна (далі у тексті - ТТН) не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності

належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому»; «Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства»;

«...товарно-транспортна накладна, враховуючи положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», не є первинним документом, що засвідчує факт проведення господарської операції, а є документом, що підтверджує фактичне переміщення товару у просторі».

Крім цього, у постанові Верховного Суду у справі №822/4830/14 від 23.02.2021, предметом розгляду якої були подібні правовідносини, суди дослідили, що перевезення товару зі складу постачальника на склад позивача здійснене за рахунок та транспортом Продавця, а тому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення. Відтак, Верховний Суд дійшов до наступного висновку:

«у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, що само по собі не може слугувати доказом відсутності поставки від вказаного контрагента, адже жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов`язаних із цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару».

Також доцільним у цих правовідносинах є посилання на висновок, що міститься у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 320/7016/19, від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, від 09.02.2023 у справі № 160/6571/20, від 25.11.2022 у справі №200/4458/20-а. Зокрема, Верховний Суд зазначив:

«...наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відсутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи».

А також суд наголошує, що саме видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів.

Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №804/8955/14.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

Відтак, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.

У свою чергу, контролюючий орган не надав прямих доказів, або непрямих, які б у своїй сукупності підтверджували нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рубіконс».

Відтак в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження висновок контролюючого органу «про порушення ПП «В.С.Е.-ПРО» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок проведення операцій, які фактично не відбулися без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів, робіт від ТОВ «Рубіконс» ПП «В.С.Е.-ПРО» безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2023 року податок на додану вартість всього у сумі 428 377 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року, оскільки на порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України підприємством було завищено показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у загальній сумі 428 377 грн».

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб`єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у діяльність позивача, а тому оскаржувані рішення не відповідають наведеному критерію.

При цьому, судом не беруться до уваги інші доводи відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 27.09.2023 № 20880/13-01-07-05 та податкове повідомлення-рішення від 27.09.2023 № 20875/13-01-07-05 не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжними дорученнями № 10 від 04.10.2023 позивачем сплачено судовий збір в сумі 8032,10 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства «В.С.Е.-ПРО» (вул. І. Франка, буд. 17, квартира 7; код ЄДРПОУ 44126241) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.09.2023 № 20880/13-01-07-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.09.2023 № 20875/13-01-07-05.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного підприємства «В.С.Е.-ПРО» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8032 (вісім тисяч тридцять дві) гривні 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28.06.2024.

Суддя Сидор Н.Т.