Ухвала

від 28.06.2024 по справі 524/7217/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 524/7217/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 (вх.№37771/24 від 26.06.2024) про відвід судді ОСОБА_2 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовною заявою до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію забезпечити позивача грошовою компенсацією за належне йому житлове приміщення як для дитини, яка позбавлена батьківського піклування, у розмірі та у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 02.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в адміністративній справі на 01.12.2023.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13.03.2024 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії направлено Полтавському окружному адміністративному суду для розгляду по суті, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду за правилами предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду та за фактичним місцем проживання позивача як ВПО.

Справа №524/7217/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 18.04.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №524/7217/23 передана до провадження судді ОСОБА_2.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Призначено судове засідання о 10:00 15.05.2024 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

08.05.2024 позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов, у якому просить:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною і зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а саме: матеріальної компенсації вартості оренди житла на виконання норм статей 3, 52, 55, 56 Конституції України в сумі 6480000 грн, а також судовий збір 1070 грн, моральної шкоди, завданої за 27 років жебракуванням, що дорівнює 5760000 грн.

У судовому засіданні 15.05.2024 судом оголошено зміст первісного позову та уточненої позовної заяви. Після оголошення наведеного судом відмовлено позивачу в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви з огляду на одночасну зміну предмета та підстав позову відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, про що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції 15.05.2024 про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви.

Після занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції 15.05.2024 про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви позивачем заявлено недовіру до судді ОСОБА_2.

Протокольною ухвалою суду надано позивачу строк 10 днів для підготування заяви про відвід судді, оголошено перерву до 27.05.2024.

27.05.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.05.2024, у якій вимагав:

- добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 524/7217/23 згідно з Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду;

- справу № 524/7217/23 передати на розгляд до суду, утвореному законом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано судді Удовіченку С.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.05.2024 (вх.№31204/24 від 27.05.2024) про відвід судді ОСОБА_2 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Наступне судове засідання призначено на 27.06.2024.

26.06.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.06.2024, у якій зазначив "про недовіру фізичній особі ОСОБА_2 , яка в порушення норм статей 3, 52, 55, 56, 69, 71, 124, 125, 129 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції з прав людини, статей 1, 2, 4, 5, 6,7, 8, 9, 13, 16, 19 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України є працівницею суб`єкта господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510, узурпувавши Владу Народу України, привласнила без Волі та відома Народу України собі звання судді та здійснюючи правосуддя за межами суду, утвореного законом, у залі засідань, без наявності державних символів України, вийшла за межі правового поля статей 2, 3, 5, 6, 7, 8, пункту 3 статті 9, пункту 15 статті 10, пункту 5 частини третьої статті 44, пункту 1 статті 47, пунктів 6, 7 статті 169, пунктів 3, 4 статті 170, пункту 10 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України та постановила нікчемну "усну протокольну ухвалу", яку не оголосила та не надала в письмовому вигляді про відмову в прийнятті та розгляді вчасно поданого уточненого позову, чим позбавила права на оскарження незаконного рішення".

Також заявником наведено, що "замість отримання письмової копії ухвали, яку постановила фізична особа ОСОБА_2 під час судового засідання, що відбулося 15.05.2024 у справі №524/7217/23 з приводу відмови прийняття та розгляду вчасно поданого уточненого адміністративного позову Людини, Громадянина України ОСОБА_1 у справі №524/7217/23 зі зміною предмету позов, отримав незрозумілу відписку працівника суб`єкта господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 за прізвищем ОСОБА_3 без надання запитаної ухвали. Такі дії працівників суб`єкта господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та особисто фізичної особи ОСОБА_2 , яка під час судового засідання, що відбулося 15.05.2024 у справі №524/7217/23, відмовила в прийнятті та розгляді вчасно поданого уточненого адміністративного позову Людини, Громадянина України ОСОБА_1 та постановила незаконну "усну протокольну ухвалу", яку не було оголошено негайно під час судового засідання, а письмова копія цієї ухвали не була надана позивачу для можливості оскарження цієї ухвали, порушили моє конституційне право на доступ до суду та оскарження незаконних дій чи рішень органу державної влади, який у даному випадку підмінив собою суб`єкт господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та його працівниця фізична особа ОСОБА_2 у порушення норм статей 3, 52, 55, 56, 69, 71, 124, 125, 129 Конституції України, статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Зауважено про те, що ОСОБА_1 заявляється "саме вмотивовану недовіру суб`єкту господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та кодом виду економічної діяльності (КВЕД) 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, який не утворений законом та не має символів державної влади, а як слід, не може бути судом, так і особі ОСОБА_2 , повноваження до якої не надійшли безпосередньо за вільним волевиявленням від єдиного джерела влади в державі Україна - Народу України, яка з мотивів явної упередженості вийшла за межі правового поля Конституції України, КАС України, не надала процесуального рішення на заяву про додавання до матеріалів справи №524/7217/23 уточненого адміністративного позову Людини, Громадянина України ОСОБА_1 зі зміною предмету позову; постановила в порушення норм статей 2, 3, 5, 6, 7, 8, пункту 3 статті 9, пункту 15 статті 10, пункту 5 частини третьої статті 44, 47, статей 169, 170, пунктів 8, 10 статті 243 КАС України незаконне та нікчемне процесуальне рішення - "усну протокольну ухвалу", але не проголосила її в повному або скороченому вигляді негайно під час судового засідання; відмовила в наданні позивачу ОСОБА_1 письмової копії цієї "усної протокольної ухвали" від 15.05.2024 у справі №524/7217/23 згідно зі статями 169, 170 КАС України, чим позбавила позивача права на оскарження незаконного рішення, яке стосується моїх прав, свобод та інтересів затверджених Конституцією України".

У зв`язку з цим вимагає:

- добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 524/7217/23 згідно з Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду;

- справу № 524/7217/23 передати на розгляд до суду, утвореному законом.

У судовому засіданні 27.06.2024 позивач підтримав заяву про недовіру до суду з мотивів, викладених у поданій до суду заяві, та повністю оголосив зміст цієї заяви в судовому засіданні.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 (суддя ОСОБА_2) передано справу №524/7217/23 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою передачі для вирішення заяви про відвід судді ОСОБА_2 іншому складу суду, слугував висновок суду про необґрунтованість поданої позивачем заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, суддею з розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.06.2024 (вх.№37771/24 від 26.06.2024) про відвід судді ОСОБА_2 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Петрову Л.М.

Відповідно до частин восьмої та одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

За змістом частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року №21-496во06). Водночас, для того, аби ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі "Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.

Згідно уставленої практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Важливо зазначити, що відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Як зазначено у рішенні Європейського суду по справі "Білуха проти України", стосовно об`єктивного критерію слід визначити, … чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.

Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії"). Довіра - це суб`єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв`язку з цим викликають недовіру до суду.

При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.

Усі доводи заявника є суб`єктивними, посилання заявника на нібито упередженість судді та заінтересованість ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях заявника та будь-якими доказами не підтверджуються.

Крім того, за приписами частини третьої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

При цьому частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд вважає, що обставини, на які посилається заявник у заяві про відвід суддів, не доводять наявності визначених процесуальним законом підстав, за яких суддя підлягає відводу.

Відтак, суддею Полтавського окружного адміністративного суду Петровою Л.М., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід, не встановлено існування будь-якої з підстав, зазначених у статтях 36 - 37 Кодексу адміністративного судочинства України, для відводу судді ОСОБА_2

За викладених обставин, заява ОСОБА_1 від 25.06.2024 (вх.№37771/24 від 26.06.2024) про відвід судді ОСОБА_2 від розгляду адміністративної справи №524/7217/23 задоволенню не підлягає.

Частиною дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.06.2024 (вх.№37771/24 від 26.06.2024) про відвід судді ОСОБА_2 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя Л.М. Петрова