Рішення

від 17.06.2024 по справі 921/165/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/165/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2: Шумської міської ради

до відповідача Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь"

про стягнення шкоди в сумі 55 961,72 грн

за участі представників сторін:

прокурора: Куліковська Л.Б.- довіреність;

позивача 1: Слив`юк Д.В. - довіреність;

відповідача: Панчук С.М.- адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від Кременецької окружної прокуратури подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Шумської міської ради до Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" про стягнення шкоди в сумі 55 961,72 грн.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідач внаслідок порушення вимог лісового законодавства завдав державі збитки.

Представник позивача 1 у судове засідання прибула та підтримала наявні в матеріалах справи письмові пояснення №1-1-21-836 від 27.03.2024. Зазначає, що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12022211010000059 здійснено розрахунок шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу на території Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь". Також, позивач 1 стверджує, що забезпечення охорони лісів від незаконних порубок та запобігання кримінальним правопорушенням у сфері лісового господарства належить до безпосередньої компетенції відповідача.

Шумська міська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання, однак подала заяву б/н від 03.05.2024 про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №б/н (вх.№2843) від 05.04.2024. Так, зазначає, що в січні 2022 року працівниками КСЛМП "Волинь" було виявлено та встановлено особу, яка в кварталі 36 виділ 14 в с. Кордишів здійснила незаконну порізку дерев загальною кількістю 18 штук , що стало підставою для звернення директора підприємства з відповідною заявою до ВП №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області про притягнення винного до відповідальності та відшкодування останнім завданої підприємству шкоди. За цим фактом, 02.02.2022 розпочато досудове розслідування, яке на час розгляду справи господарським судом ще триває. Крім того, за вказаним фактом незаконної рубки дерев 16.01.2022 КСЛМП "Волинь" було складено акт лісопорушення №1 від 26.01.2022 та 28.01.2022 було видано наказ №17 про проведення службового розслідування стосовно виконання посадових обов`язків лісником ОСОБА_1 на предмет належної охорони закріпленого за ним обходу №8 (місця незаконної рубки дерев). В результаті було складено акт про службове розслідування від 31.08.2022, яким було встановлено, що усі заходи по охороні лісу лісником ОСОБА_1 було виконано. Таким чином, на думку відповідача, актом про службове розслідування підтверджено, що КСЛМП "Волинь" вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок. Також Підприємство звертає увагу на відсутність у матеріалах справи акту перевірки Екологічної інспекції, приписів контролюючого органу про усунення виявлених недоліків чи вимог про добровільне відшкодування шкоди.

Прокуратура у відповіді на відзив №51/2-1732ВИХ-24 від 15.04.2024 та додаткових поясненнях №б/н (вх.№3539 від 01.05.2024 зазначає, що на місці вчинення злочину не було виявлено зрізаної деревини, а також не встановлено особу, яка здійснила самовільну рубку. Вказані відомості підтверджуються наданими показами посадової особи ОСОБА_1 від 17.08.2022. Згідно вказаних показів також встановлено, що самовільну рубку ОСОБА_1 виявив ще в грудні 2021 року, однак жодних заходів не вжив, що призвело до збільшення кількості самовільної рубки. Відсутність акту перевірки та припису про усунення виявлених недоліків, а також вимог про добровільне відшкодування шкоди не свідчить про відсутність бездіяльності відповідача. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну рубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст.1166 ЦК України.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора та представників позивача 1 і відповідача, господарський суд встановив наступне.

Лісничим КСЛМП "Волинь" ОСОБА_2 в присутності лісника обходу №8 ОСОБА_1 та майстра лісу ОСОБА_1 26.01.2022 було складено Акт лісопорушення №1 про виявлення на території обходу №8 кварталу №36 виділу 14 площею 1,7 га незаконної порубки 13 сироростучих дерев породи "акація" та 5 дерев породи "сосна".

Кількість зрубаних пнів, їх діаметр та ознаки відображені посадовими особами лісомисливського підприємства у польовій переліковій відомості, що була складена ними також 26 січня 2022 року.

Як наслідок, відповідачем в результаті проведених розрахунків констатовано, що через вчинене правопорушення лісу заподіяна шкода в сумі 55 961,73 грн. Лісопорушником вказано громадянина ОСОБА_3 .

На підставі повідомлення про подію (лист відповідача №8 від 28.01.2022) слідчим СВ Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , за участі двох понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , спеціаліста-криміналіста ОСОБА_6 , лісничого КСЛМП "Волинь" ОСОБА_2 , проведено огляд місця події, за результатами якого складено протокол, котрий підписаний усіма учасниками без будь - яких зауважень чи заперечень.

У цьому протоколі зафіксовано, що за наслідками огляду лісового масиву КСЛМП "Волинь", а саме обходу №8 кварталу №36 виділу №14 площею 1,7 га виявлено 18 пнів незаконно зрубаних сироростучих дерев породи "акація" та "сосна", зазначено їх діаметри та проведено фотографування пнів дерев.

За виявленим фактом незаконної рубки дерев на лісовому масиві КСЛМП "Волинь", 02.02.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується витягом з реєстру за номером досудового розслідування №12022211010000059.

В ході досудового розслідування Відділення поліції №1 Кременецького районного відділу поліції листом №1070/117/03-22 від 13.04.2022 звернулося до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з проханням виділити спеціаліста для проведення спеціалізованого огляду місця події, встановлення суми завданих збитків внаслідок самовільної порубки дерев та надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

Як наслідок, посадовою особою Державної екологічної інспекції в Тернопільській області встановлено факт незаконної порубки дерев у кварталі №36 виділі №14, 18 пнів незаконно зрубаних дерев, про що Інспекцією складено польову перелікову відомість від 14.04.2022, яка містить інформацію про породи зрубаних дерев, діаметр виявлених пнів та пристрій, яким проводилися обміри.

Окрім цього, позивач 1, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" здійснив розрахунок шкоди, заподіяної лісу та визначив її розмір в сумі 55 961,72 грн.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні від громадянина ОСОБА_3 надійшла заява від 07.02.2022, у якій він вказав, що написання 26.01.2022 ним пояснень відбувалось під фізичним тиском працівників КСЛМП "Волинь". Вказані відомості також підтвердив ОСОБА_3 в показах, наданих під час його допиту в якості свідка 10.08.2022. Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено, що гр. ОСОБА_3 , у зв`язку із його похилим віком та фізичним станом не міг здійснити спірну порубку дерев.

Слід зазначити, що дозвіл на розголошення даних досудового розслідування наданий постановою від 09.01.2024 року (копія у справі).

Відтак, прокурор зазначає, що підозра у кримінальному провадженні нікому не повідомлялась, обвинувальний вирок не виносився. Разом з тим, прокурор звертає увагу на те, що місці вчинення злочину не було виявлено зрізаної деревини. Вказані відомості підтверджуються наданими показами посадової особи ОСОБА_1 від 17.08.2022. Згідно показів також встановлено, що самовільну рубку ОСОБА_1 виявив ще в грудні 2021 року, однак жодних заходів не вжив, що призвело до збільшення кількості самовільної порубки дерев.

Кременецька окружна прокуратура неодноразово зверталась до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Шумської міської ради про надання інформації щодо стану відшкодування шкоди Підприємством на суму 55 961,72грн та які заходи були вжиті щодо стягнення зазначеної шкоди (відповідні листи знаходяться в матеріалах справи).

Незважаючи на це, нараховані збитки не відшкодовані, що слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Шумської міської ради на території якої було виявлено факт незаконної рубки дерев та Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом навколишнього середовища.

Так, за ч. 1 ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 №53, в межах своїх повноважень здійснює комплекс необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів, зокрема від незаконних рубок.

Згідно абзацу 1 ч. 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Кременецька окружна прокуратура направила листа до Державної екологічної інспекції у Тернопільської області №51/2-128ВИХ-24 від 09.01.2024, яким інформувала про незаконну порубку дерев на території КСЛМП "Волинь" та просила повідомити про те, чи відомо Інспекції про виявлене правопорушення та чи відшкодована шкода, заподіяна незаконною порубкою, чи можливості подачі такого позову до суду.

Листом від 11.01.2024 №1-1-05-150 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області повідомила, що за фактом незаконної порубки лісу заходи державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції не поводились, Акт не складався, заходи претензійно позовного характеру не здійснювались і не будуть у зв`язку із обмеженим фінансування коштів для сплати судового збору. Однак, в ході судового розгляду контролюючий орган не надав жодних належних та допустимих доказів, які б засвідчували відсутність у контролюючого органу зазначених вище коштів з моменту вчинення правопорушення і до дати звернення прокурора до суду з позовом.

Отже, всупереч вимог законів, достовірно знаючи з моменту складання польової перелікової відомості від 14.04.2022 в межах кримінального провадження, про факт порушення природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави контролюючим органом, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

Крім того, відповідно до п. б) абз. 2 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Приписами п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України).

Як встановлено судом та це не заперечується учасниками справи, виявлений відповідачем факт незаконної порубки дерев КСЛМП "Волинь" мав місце на території, яка перебуває у адміністративно - територіальних межах Шумської ОТГ.

Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Шумська міська рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Шумської міської ради в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Кременецька окружна прокуратура звернулася з листами №51/2-129ВИХ-24 від 09.01.2024 та №51/2-427ВИХ-24 від 26.01.2024 до означеного органу місцевого самоврядування, з проханням надати інформацію про те, чи вживалися міською радою щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та чи є намір вжиття таких заходів в майбутньому.

На адресу Кременецької міської прокуратури Кременецька міська рада надіслала у відповідь листи №03-03/87 від 12.01.2024 та №03-03/203 від 29.01.2024, в якому зазначила, що не вживала та не буде вживати жодних заходів у зв`язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській та Шумської міської ради про стягнення з КСЛМП "Волинь" заподіяної шкоди.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, слід зазначити наступне.

За ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Розпорядженням голови Шумської районної державної адміністрації №44-од від 08.02.2018 затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Шумському комунальному спеціалізованому лісогосподарському та мисливському підприємству "Волинь" Шумської районної ради, які перебувають у його постійному користуванні. Згідно додатку до розпорядження до земельних ділянок належить і земельна ділянка з кадастровим номером 6125884400:02:001:0008 площею 21,9817 га, на якій розміщується квартал №36 виділ 14, де виявлено незаконну рубку дерев.

Вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні КСЛМП "Волинь" з 20.06.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №1287004421 від 23.06.2018.

За приписами п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до ч. 1,ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статуту Шумського КСЛМП "Волинь", затвердженого рішенням Шумської міської ради №12 від 26.11.2020, підприємство створене з метою обслуговування та задоволення потреб територіальних громад, користування земельними ділянками лісового фонду, ведення лісового та мисливського господарства, охорони, захисту та відтворення лісів, впровадження в лісогосподарське виробництво нових технологій і передового досвіду, підвищення продуктивності лісів, покращення їх складу і раціонального використання.

Згідно наявної в матеріалах справи посадової інструкції лісника, затвердженої наказом директором КСЛМП "Волинь" №4 від 11.02.2003, одним із завдань лісничого є, зокрема забезпечення охорони лісу від пожеж, самовільних рубок, охорони майна і матеріальних цінностей, які є в закріпленому за ним обході.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.

Згідно із п. 16 Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 "Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів".

Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Таким чином, у спірних правовідносинах саме на КСЛМП "Волинь" покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.

Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/1-7, № 925/382/17.

В свою чергу, підставою для відшкодування збитків є порушення постійним лісокористувачем вимог ст. ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства.

Основними вимогами ведення лісового господарства підприємствами, установами, організаціями є здійснення охорони лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі №906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмічені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Верховний Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що КСЛМП "Волинь" є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене Підприємство.

В свою чергу, виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо (ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

З матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку зі складенням акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Разом з тим, оцінивши інші наявні у справі докази за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, судом констатує, що факт порушення вимог лісового законодавства внаслідок незаконної порубки дерев засвідчують, в першу чергу , документи що оформлені самим відповідачем, а саме Акт про лісопорушення №1 від 26.01.2022, відомості якого в повній мірі відповідають тим, що в подальшому відображені у протоколі огляду місця події від 01.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди.

Зважаючи на цю правову позицію, проаналізувавши дані, котрі відображені у документах , що складені з цього приводу позивачем 1 (польова перелікова відомість від 14.04.2022 року), відповідачем (Акт про лісопорушення №1 від 26.01.2022, польова перелікова відомість від 26.01.2022 року) та правоохоронним органом (протокол огляду місця події від 01.02.2022) суд звертає увагу на те, що кожен із перелічених органів вказав одні і ті ж дані щодо кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознак. При цьому суд зважає на те, що такі обміри проводилися посадовою особою контролюючого органу із використанням у встановленому порядку повіреного вимірювального приладу, про що зазначено у польовій відомості.

Суд вважає, що фактичні дані, що наведені у перелічених вище письмових доказах дають можливість встановити дійсний розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Варто також при цьому зауважити, що розмір цієї шкоди - 55 961,72 грн також зафіксований однаково як відповідачем у Акті про лісопорушення №1 від 26.01.2022 так і контролюючим органом у Розрахунку розміру шкоди, що був складений 18.04.2022 року. В свою чергу висновок експерта №305/23-22 від 30.05.2023 за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211010000059 правильність цих обрахунків підтвердив.

Таким чином, доводи відповідача про не проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами, жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев та розміру завданої цим шкоди.

Разом з тим, що суд відзначає, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/2).

В свою чергу, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічні за змістом висновки сформовані Верховним Судом постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 903/255/23

Отже, дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що відповідач як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу, та заподіявши цим самим шкоду лісовому фонду України в розмірі 55 961,72 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Отже, шкода завдана суб`єктом господарювання зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" (вул. Заводська, 1А, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область, 47101, ідент. код 32290991) до спеціального фонду місцевого бюджету Шумської міської територіальної громади Кременецького району Тернопільської області (47101, Тернопільська область, м. Шумськ, вул. Українська, 59, код ЄДРПОУ 04396259, отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг м. Шумськ, ЄДРПОУ 37977599, рахунок UA448999980333169331000019703, ККД 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів) - шкоду в сумі 55 961 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одну) грн 72 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" (вул. Заводська, 1А, м. Шумськ, Кременецький район, Тернопільська область, 47101, ідент. код 32290991) на користь Тернопільської обласної прокуратури (ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 28.06.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко