Рішення

від 28.06.2024 по справі 922/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1465/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тепловозремсервіс» (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, буд. 55) простягнення 82 520,63 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., пеню у розмірі - 25 574,03 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023 року в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1465/24. Розгляд справи № 922/1465/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

18.10.2023 року введено в дію Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами".

Частиною 4 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що 4 єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб - сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (частина 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

При цьому, частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається із матеріалів справи, та Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, у зв`язку із чим. ухвалу суду від 29.04.2024 року про відкриття провадження у справі № 922/1465/24 судом було направлено в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача.

Відповідно до довідки Господарського суду Харківської області про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 29.04.2024 року у справі № 922/1465/24 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" в його Електронний кабінет. Документ було доставлено до Електронного кабінету: 29.04.2024 року о(б) 22:35 год.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Крім того, відповідачем 27.06.2024 року через канцелярію суд убуло подано заяву (вх. № 16436) про зменшення штрафних санкцій, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 06.12.2023 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" (відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю №ОД/НХ-23-911НЮ.

Відповідно до умов договору, цей договір укладений за результатом проведеної закупівлі UA -2023-09-28-011962-а № 21574966, відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі, у тому числі з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2020 року № 1178.

Згідно пункту 15.1. договору, строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 01.03.2024 року. На період дії воєнного станку строк дії договору визначається із урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дні його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умова цього договору.

Найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (втулки, лопатки та інші) код ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху; реєстраційний номер процедури ОД-2ЗТ_210_ВО. Виробник товару: ТОВ ТРС, м. Харків, Україна. Кількість, асортимент, марка товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору (пункти 1.2.-1.4. договору).

Згідно пункту 4.1. договору, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул.. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правил ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року, умови цього договору мають перевагу.

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару. Строк поставки товару протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (пункт 4.2. договору).

Відповідно о пункту 4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену у цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом направлення листа із накладення ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан - копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідно роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно пункту 4.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані із виконанням цього договору (пункт 6.1. договору).

Ціна у цьому договорі та первинних документах вказується в національній валюті України гривні.

Загальна ціна договору без ПДВ становить 345 770,00 грн., крім того ПДВ 20 % 69154,00 грн., усього з ПДВ 414 924,00 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані зі виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних із виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору (пункти 6.2. 6.3. договору).

Згідно пунктів 7.1. 7.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 робочий день з дати реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування з операції по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно пункту 4.2. цього договору та специфікації № 1 (додаток № 1) при наявності документів, зазначених у пункті 5.4. цього договору.

Також між сторонами підписано додаток № 1 до договору, специфікації № 1 на загальну суму 414924,00 грн.

Як зазначає позивач, у відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 18.12.2023 року покупець було направлено письмову рознарядку за вих. №НХ08/5406 на електронну адресу постачальника на поставку товару на суму 414924,00 грн.

Також позивач зазначає, що строк виконання письмової рознарядки за вих. постачальником складав до 01.01.2024 року включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абзац 2 пункт 4.2 договору).

Відповідачем умови договору було виконано частково, а саме поставлено товар на загальну суму 127 716,00 грн., про що свідчать видаткові накладні:

№ РН-0000052 від 29.12.2023 року на суму 35280,00 грн.;

№ РН-0000001 від 04.01.2024 року на суму 43224,00 грн.;

№ РН-0000004 від 01.02.2024 року на суму 49 212,00 грн.;

Відповідачем в порушення умов договору на теперішній час письмова рознарядка за вих. №НХ08/5406 від 18.12.2023 року є невиконаною, та не поставлено товар на загальну суму 287208,00 грн., у зв`язку із чим, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, про стягнення із відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., та пеню у розмірі - 25 574,03 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Відповідно до вимог частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог статті 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, останнім у відповідності до пункту 4.2 укладеного договору, 06.12.2023 року було направлено відповідачу письмову рознарядку за вих. №НХ08/5406 від 18.12.2023 року на електронну адресу постачальника на поставку товару на загальну суму 414924,00 грн.

У зв`язку із чим, строк виконання письмової рознарядки за вих. №НХ08/5406 від 18.12.2023 року постачальником складав до 01.01.2024 року включно (10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки, абзац 2 пункт 4.2 договору).

Проте, станом на теперішній час письмова рознарядка за вих. №НХ08/5406 від 18.12.2023 року є повністю невиконаною, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, а саме: № РН-0000052 від 29.12.2023 року на суму 35280,00 грн.; № РН-0000001 від 04.01.2024 року на суму 43224,00 грн.; № РН-0000004 від 01.02.2024 року на суму 49 212,00 грн. з яких вбачається, що відповідачем було здійснено часткову поставку на суму 127 716,00 грн., та не поставленим залишається товар на загальну суму 287208,00 грн., тому позивачем заявлено вимоги про стягнення із відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., та пеню у розмірі - 25 574,03 грн.

Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.1. договору, сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.

Відповідно до пункту 9.3. договору, постачальник за цим договором несе зокрема таку відповідальність:

9.3.1. при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань до поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач виконав письмову рознарядку позивача частково, а саме поставив позивачу товар на загальну суму 127 716,00 грн. та з пропуском строку поставки, а саме: за видатковою накладною № РН-0000001 від 04.01.2024 року на суму 43224,00 грн. з про строчкою у 2 календарні дні, та за видатковою накладною № РН-0000004 від 01.02.2024 року на суму 49 212,00 грн. з про строчкою у 31 календарний день.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з поставки товару належним чином та у повному обсязі не виконано, чим допущено прострочення виконання умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 9.3. договору.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., та пеню у сумі - 25 574,03 грн. за період з 06.01.2024 року по 24.04.2024 рік (відповідно до наданого розрахунку позовних вимог) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

Щодо заявленого відповідачем клопотання (вх. № 16736/24 від 27.06.2024 року) про зменшення суми штрафних санкцій, у якому останній, просить суд, зменшити розмір штрафних санкцій за договором №ОД/НХ-23-911НЮ на 50%, що становить 41260,30 грн., з яких 28473,30 грн., - штраф за несвоєчасну поставку товару; 12787,00 грн., - пеня за не своєчасну поставку товару, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, що відповідачем не заперечується факт неналежного виконання зобов`язання за договором №ОД/НХ-23-911НЮ, проте, вважає, що розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню виходячи з наступного.

Також, відповідач посилається на наявність виняткових обставин, а саме зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено й діє на час розгляду даної справи. Також посилається на лист Торгово-промислову палату України та зазначає, що Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

При цьому, посилається на те, що відповідач знаходиться у прифронтовому місті Харкові, через що він опинився у скрутному матеріальному становищі. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові. В той же час, ситуація у місті значно ускладнилася, а обстріли посилилися. Також зазначає, що у Господарському суді Харківської області перебувають шість тотожних справ за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ТОВ «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» щодо стягнення грошових коштів, тому стягнення повної суми штрафних санкцій покладе значний тягар на відповідача, що може призвести до унеможливлення його подальшої господарської діяльності.

Також зазначає, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності збитків за неналежне виконання умов договору, а відповідно до умов договору, оплата за договором здійснюється на 45 банківський день з дати реєстрації ПН/РК. Тобто, позивачем не було перераховано жодних коштів на рахунок відповідача, внаслідок чого як зазначає відповідача, позивачем не понесені збитки за порушення умов договору №ОД/НХ-23-911НЮ.

Відповідач також зазначає, що останнім не заперечується ані право позивача на стягнення штрафних санкцій, ані вину відповідача щодо поставлення товару неналежної якості. Відповідач посилається лише на наявність обставин, через які сума штрафних санкцій підлягає зменшенню.

Тому, враховуючи вищевикладене, із урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, відповідач вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій на 50%, що становить 41260,30 грн., з яких 28473,30 грн. - штраф за несвоєчасну поставку товару; 12 787,00 грн., - пеня за несвоєчасну поставку товару.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 910/1005/19).

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Однак, в даному випадку, суд враховує поведінку відповідача, ступінь виконання ним зобов`язання, вид діяльності відповідача, а також виконання ним своїх зобов`язань за договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасної поставки товару відповідачем.

Крім того, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з поставки товару у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені.

У постанові від 23.03.2021 року у справі № 921/580/19 Верховний Суд вказав, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 року у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18).

Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені та штрафу спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення. При цьому, суд приймає до уваги, що штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

З аналізу вищевикладеного слідує, що у даному випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, та з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн. та пені у сумі - 25 574,03 грн., враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу та пені.

При цьому, суд, зваживши на фактичні обставини спору, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору про закупівлю №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023 року, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу та пені на 30%.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, про часткове задоволення клопотання відповідача (вх. № 16736/24 від 27.06.2024 року) про зменшення суми штрафних санкцій, та зменшення розміру штрафу та пені на 30%.

При цьому, за висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, із урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

У зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення із відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 39862,62 грн., пеню у сумі 17 901,82 грн.

В частині стягнення: штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 17083,98 грн., пені у сумі 7 672,21 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2119,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача (вх. № 16736/24 від 27.06.2024 року) про зменшення суми штрафних санкцій, та зменшення розміру штрафу та пені на 30% - задовольнити частково.

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, буд. 55, ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 39862,62 грн., пеню у сумі 17 901,82 грн. та 2119,69 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення: штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 17 083,98 грн., пені у сумі 7 672,21 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200)

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Тепловозремсервіс" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, буд. 55, ЄДРПОУ 45114146).

Повне рішення складено "28" червня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова