Постанова

від 09.09.2024 по справі 922/1465/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1465/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса (вх. №1698 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 (суддя Ємельянова О.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 28.06.2024)

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Тепловозремсервіс", м. Харків,

про стягнення 82520,63грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Тепловозремсервіс" про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., пеню у розмірі - 25 574,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки товару за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/5406 від 18.12.2023 в строки визначені умовами договору закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023.

27.06.2024 відповідачем подано до господарського суду Харківської області клопотання про зменшення штрафних санкцій (вх. № 16736).

В обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України та на скрутне матеріальне становище підприємства, яке знаходиться в прифронтовому місті Харкові.

Крім того, відповідач зауважував, що за позовами позивача до відповідача відкриті й інші провадження, зокрема, у справах №922/1466/24, №922/1462/24, №922/1469/24, №922/1467/24, №922/1461/24, а отже стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача.

Також, відповідач зазначав, що не отримував жодних коштів від позивача в якості оплати за договором закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023, тобто - прямі збитки з боку позивача у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання відсутні.

Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення суми неустойки, що стягується з боржника, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №903/486/22

Відповідач також не заперечував того факту, що поставка за договором №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023 відбулась з порушенням строків, проте незважаючи на безпекову ситуацію в регіоні поставка відбулась. Таким чином, не дивлячись на наявні фінансові та інші труднощі, відповідач діяв добросовісно.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором № ОД/НХ-23-911НЮ на 50%, що становить до стягнення 41260,30грн., в тому числі пеню в сумі 12787,00грн. та штраф у розмірі 28473,30грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 задоволено частково клопотання відповідача (вх. №16736/24 від 27.06.2024) про зменшення суми штрафних санкцій, та зменшення розміру штрафу та пені на 30%; в позові відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Тепловозремсервіс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 39862,62грн., пеню в сумі 17901,82грн. та 2119,69грн. судового збору; відмовлено в частині стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 17083,98грн., пені в сумі 7672,21грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 509, 525, 530, 610, 611, 612, 628, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт часткового та несвоєчасного виконання відповідачем письмової рознарядки за вих.№НХ08/5406 від 18.12.2023 щодо поставки товару за договором закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у відповідності до підпункту 9.3.1 пункту 9 договору.

Крім того, враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення суми штрафних санкцій на 30%, та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача: штраф за несвоєчасну поставку товару в розмірі 39862,62грн., та пеню у розмірі 17901,82грн.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування позовних вимог апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, та зменшення розміру штрафу та пені на 30%.

Крім того, як стверджує апелянт, відповідачем було пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, заяв по суті справи, доказів та клопотань. Більш того, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій подано ним, як зазначає скаржник, за відсутністю клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням причин пропуску строку для подання такого клопотання.

За наведених обставин, на думку скаржника, місцевий господарський суд не врахував норми статті 13, частини 3 статті 42, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та помилково прийняв до розгляду клопотання відповідача від 27.06.2024, подане з пропуском строку та без відповідного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Окрім викладеного, апелянт також вважає, що господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, помилково застосував пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зменшивши судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 30% до 2119,69грн.

Скаржник наголошує, шо відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16 судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

Отже, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 ухвалено розпочати з 11.07.2024 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 отримано відповідачем 10.07.2024 о 18:30год.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2023 за результатами процедури закупівлі №UA -2023-09-28-011962-а, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Тепловозремсервіс" (надалі постачальник) було укладено договір закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ (надалі договір т.1 а.с.12-17), відповідно до умов якого

постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікацій № 1 (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено найменування товару: запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (втулки, лопатки та інші) код ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху; реєстраційний номер процедури ОД-2ЗТ_210_ВО.

Відповідно до пункту 1.3. договору виробник товару: ТОВ ТРС, м. Харків, Україна.

Згідно з пунктом 1.4. договору кількість, асортимент, марка товару визначаються у Специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору.

Як встановлено пунктом 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020, умови цього договору мають перевагу.

Згідно з пунктом 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийняття товару. Строк поставки товару протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 4.5. договору рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену у цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом направлення листа із накладення ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан - копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідно роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані із виконанням цього договору.

Згідно пункту 6.2. договору ціна у цьому договорі та первинних документах вказується в національній валюті України гривні.

Загальна ціна договору без ПДВ становить 345770,00грн., крім того ПДВ 20 % 69154,00грн., всього з ПДВ 414924,00грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані зі виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних із виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору (пункт 6.3. договору).

Відповідно до пункту 7.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 робочий день з дати реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування з операції по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно пункту 4.2. цього договору та Специфікації № 1 (додаток № 1) при наявності документів, зазначених у пункті 5.4. цього договору.

У разі, якщо постачальник не є платником ПДВ оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 (десятий) банківський день з дати підписання видаткової накладної та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п.5.4 цього договору (пункт 7.3.договору).

Згідно з пунктом 8.3. договору постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором;

- забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору;

- при виявленні покупцем невідповідності кількості, якості, комплектності або асортименту товару при прийманні товару або виробничих дефектів в гарантійні строки експлуатації та зберігання - направляти на виклик покупця свого уповноваженого представника;

- забезпечити вивіз та провести заміну невідповідного асортименту, неякісного або некомплектного товару, усунути виявлені дефекти за власний рахунок;

- виконувати належним чином інші зобов`язання, визначені цим договором.

Відповідно до підпункту 9.3.1. пункту 9 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.

Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.

Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 10.2. договору).

Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (пункт 10.3. договору).

Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором(пункт 10.4. договору).

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 01.03.2024. На період дії воєнного стану строк дії договору визначається з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (пункт 15.1. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього договору (пункт 15.2. договору).

На виконання пункту 1.4. договору сторонами було складено та підписано Специфікацію №1 до договору (т.1 а.с.18), відповідно до умов якої сторони визначили кількість, асортимент та марку товару, а саме:

- втулка Д100.04.061-5 в кількості 50шт., технічні характеристики креслень Д100.04.061-5. Ціна за одиницю без ПДВ 590,00грн., з ПДВ 20% 708,00грн.;

- повзушка ущільнювача Д100.04.009-27 в кількості 30шт., технічні характеристики креслень Д100.04.009-27. Ціна за одиницю без ПДВ 360,00грн., з ПДВ 20% 432,00грн.;

- клапан нагнітальний Д100-27-103сбсб в кількості 70шт., технічні характеристики креслень Д100-27-103сбсб. Ціна за одиницю без ПДВ 980,00грн., з ПДВ 20% 1176,00грн.;

- вал з`єднувальний 9Д100-37-141 в кількості 5шт., технічні характеристики креслень 9Д100-37-141. Ціна за одиницю без ПДВ 13670,00грн., з ПДВ 20% 16404,00грн.;

- лопатка турбіни 3409.06.202 в кількості 360шт., технічні характеристики креслень 3409.06.202. Ціна за одиницю без ПДВ 450,00грн., з ПДВ 20% 540,00грн.

- пластина замкова 1411.06.116.3 в кількості 400шт., технічні характеристики креслень 1411.06.116.3. Ціна за одиницю без ПДВ 16,30грн., з ПДВ 20% 19,56грн.

Загальна ціна договору без ПДВ становить 345770,00грн., крім того ПДВ 20% - 69154,00грн. Всього з ПДВ 414924,00грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що на виконання пункту 4.2. договору, 18.12.2023 направив письмову рознарядку за вих.№ вих.№НХ08/5406 на електронну адресу постачальника на поставку товару визначеного умовами Специфікації №1 до договору на суму 414924,00 грн. (т.1 а.с.6-7).

Строк виконання рознарядки складав до 01.01.2024 включно у відповідності до абзацу 2 пункту 4.2. договору.

Згідно видаткової накладної № РН-0000052 від 29.12.2023 постачальником було поставлено клапан нагнітальний Д100-27-103сбсб в кількості 30шт., на суму 35280,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 5880,00грн. (т.1 а.с.7 на звороті).

Згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 04.01.2024 постачальником було поставлено: втулку Д100.04.061-5 в кількості 50шт., та пластину замкову 1411.06.116.3 в кількості 400шт., на суму 43224,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 7204,00грн. (т.1 а.с.8).

Згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 01.02.2024 постачальником було поставлено вал з`єднувальний 9Д100-37-141 в кількості 3шт., на суму 49212,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 8202,00грн. (т.1 а.с.9 на звороті).

Товар на суму 287 208,00 грн. постачальником поставлено не було, що і стало підставою для звернення 25.04.2024 Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Тепловозремсервіс" про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 56 946,60 грн., пеню у розмірі - 25 574,03 грн.(т.1 а.с.1-20).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у даній справі в позові відмовлено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.37-42).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судова колегія зазначає, згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 610 та пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 548, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частиною 1 статті 229, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 6 статті 231 та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний суд у постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17.

Поряд з цим, в постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. договору сторони погодили, що постачальник за цим договором несе зокрема таку відповідальність: при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань до поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

При цьому, судова колегія враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17, у справі №917/194/18 від 02.04.2019, у справі №910/7398/18 від 23.07.2019).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання пункту 4.2. договору, 18.12.2023 направив письмову рознарядку за вих.№НХ08/5406 на електронну адресу постачальника на поставку товару визначеного умовами Специфікації №1 до договору на суму 414924,00 грн. (т.1 а.с.6-7).

Строк виконання рознарядки складав до 01.01.2024 включно у відповідності до абзацу 2 пункту 4.2. договору.

Згідно видаткової накладної № РН-0000052 від 29.12.2023 постачальником було поставлено клапан нагнітальний Д100-27-103сбсб в кількості 30шт., на суму 35280,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 5880,00грн. (т.1 а.с.7 на звороті).

Згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 04.01.2024 постачальником було поставлено: втулку Д100.04.061-5 в кількості 50шт., та пластину замкову 1411.06.116.3 в кількості 400шт., на суму 43224,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 7204,00грн. (т.1 а.с.8).

Згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 01.02.2024 постачальником було поставлено вал з`єднувальний 9Д100-37-141 в кількості 3шт., на суму 49212,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 8202,00грн. (т.1 а.с.9 на звороті).

Товар на суму 287 208,00 грн. постачальником поставлено не було

Залишок товару згідно письмової рознарядки за вих.№НХ08/2999 від 19.09.2023 на суму 287208,00грн. постачальником поставлено не було, що також не заперечується відповідачем.

Отже, зважаючи на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки товару за письмовою рознарядкою за вих.№НХ08/2999 від 19.09.2023 в строки визначені умовами договору закупівлі договору закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем правомірно нараховано до стягнення штраф за несвоєчасну поставку товару в розмірі 56946,60грн. та пеню в сумі 25574,03грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій (вх.№16736 від 27.06.2024 т.1 а.с.29-32), а також заперечень апелянта проти вказаного клопотання, судова колегія зазначає про таке.

Відповідач у клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій (вх.№16736 від 27.06.2024) зазначав, що ним не заперечується факт неналежного виконання зобов`язання за договором № ОД/НХ-23-911НЮ та право позивача на стягнення штрафних санкцій, проте просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Поряд з цим, апелянт посилається на те, що відповідачем було пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, заяв по суті справи, доказів та клопотань. Крім того, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій подано ним, як зазначає скаржник, за відсутністю клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням причин пропуску строку для подання такого клопотання.

За наведених обставин, на думку апелянта, місцевий господарський суд не врахував норми статті 13, частини 3 статті 42, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та помилково прийняв до розгляду клопотання відповідача від 27.06.2024, подане з пропуском строку та без відповідного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Судова колегія зазначає, що за приписами частин 2 та статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку, враховуючи відкриття провадження у справі 29.04.2024, станом на час надходження клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження судом розпочався.

Отже, вирішення питання про надання доказів по справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви по суті справи. Після закриття підготовчого провадження в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Отже, з аналізу вказаних процесуальних норм випливає, що докази подаються сторонами до початку розгляду справи по суті.

Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до частин 1-2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Крім того, відповідно до приписів статті 251 Господарського процесуального кодексу України (Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні) процесуальні строки зазначені в цій статті стосуються подання відзиву, відповіді на відзив та пояснень третьої особи.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

З наукової точки зору, клопотання є одним з видів заяв з процесуальних питань, яке полягає у проханні до суду, що пов`язане з розглядом певної господарської справи. Як правило, клопотання передбачають вимоги, звернені до суду про вчинення певних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України .

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що до клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідачем не додано доказів, на які б він посилався щодо заперечення позовних вимог та якими б позбавив права іншу сторону на вчинення відповідних дій. Натомість відповідачем вказувалось про те, що він визнає свою вину та факт несвоєчасної поставки товару за договором, проте вважає що розмір штрафних санкцій повинен бути зменшений, на підставі загальновідомих фактів, таких як військова агресія російської федераціїї, які в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом загальновідомими та не потребують доказування.

Посилання апелянта на те, що відповідач повинен був подати заяви по суті справи в межах процесуального строку встановленого законом, спростовуються тим, що клопотання не є заявою по суті справи (оскільки Господарський процесуальний кодекс України чітко передбачає перелік таких заяв), а отже не є відзивом на позовну заяву (як хибно зазначав позивач), оскільки в ньому відповідачем не викладаються заперечення стосовно позовних вимог, а навпаки, відповідач визнає факт несвоєчасної поставки товару.

Судова колегія зазначає, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності провадження (рішення у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain). Принцип рівності сторін вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в суттєво невигідне становище порівняно з опонентом (див. Avotiтр проти Латвії) [GC], № 17502/07, § 119, ЄСПЛ 2016, і Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів, 27 жовтня 1993, § 33, серія A, № 274).

З огляду на те, що норми Господарського процесуального кодексу України чітко не передбачають порядок подання клопотання про зменшення штрафних санкцій та строки подання такого клопотання, враховуючи те, що таке клопотання не є заявою по суті справи, а також те, що до вказаного клопотання відповідачем не додано доказів, які могли б бути подані лише на стадії підготовчого провадження, колегія суддів вважає, що господарським судом було правомірно прийнято до розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій за договором № ОД/НХ-23-911НЮ на 50%, що становить до стягнення 41260,30грн., в тому числі пеня в сумі 12787,00грн. та штраф у розмірі 28473,30грн. (вх.№16736 від 27.06.2024), судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач посилався на форс-мажорні обставини, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України та на скрутне матеріальне становище підприємства, яке знаходиться в прифронтовому місті Харкові.

Крім того, відповідач зауважував, що за позовами позивача до відповідача відкриті й інші провадження, зокрема, у справах №922/1466/24, №922/1462/24, №922/1469/24, №922/1467/24, №922/1461/24, а отже стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача.

Також, відповідач зазначав, що не отримував жодних коштів від позивача в якості оплати за договором закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023, тобто - прямі збитки з боку позивача у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання відсутні.

Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення суми неустойки, що стягується з боржника, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №903/486/22

Відповідач також не заперечував того факту, що поставка за договором №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023 відбулась з порушенням строків, проте незважаючи на безпекову ситуацію в регіоні поставка відбулась. Таким чином, не дивлячись на наявні фінансові та інші труднощі, відповідач діяв добросовісно.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених в статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

З аналізу вказаних правових норм, а також сформованої та сталої судової практики Верховного Суду випливає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Судова колегія зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором закупівлі №ОД/НХ-23-911НЮ від 06.12.2023.

При цьому, за умовами договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін (пункт 10.1 договору).

Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 10.2. договору).

Однак, доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що спірний договір закупівлі № ОД/НХ-23-911НЮ сторонами було укладено 06.12.2023, в той час як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, отже укладаючи відповідний договір сторони усвідомлювали, що такий правочин укладається в період дії воєнного стану в Україні.

Колегія суддів також зауважує, що в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, у зв`язку із чим, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію російської федерації проти України, не звільняють відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем, взятих на себе на підставі договору закупівлі № ОД/НХ-23-911НЮ.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19).

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19).

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" знаходиться в прифронтовому місті Харкові, та як вбачається з пояснень відповідача, через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові, що призвело до скрутного матеріального становища відповідача.

Крім того, враховуючи те, що за позовами Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача відкриті й інші провадження №922/1466/24, №922/1462/24, №922/1469/24, №922/1467/24, №922/1461/24,), стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача, виплати заробітної плати працівникам та виконання зобов`язань, покладених іншими договорами.

Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з часткової поставки товару з порушенням строків, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказав, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №924/633/20).

Судова колегія зауважує, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені та штрафу спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Поміж тим, слід зазначити, щ штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.

За висновком суду, у випадку зменшення розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, протилежного останнім і не доводиться належними доказами, в той час як відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скрутного матеріального становища.

В такому випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені у загальному розмірі 82520,63грн, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, судова колегія вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу та пені.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення суми штрафних санкцій на 30%, та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача: штраф за несвоєчасну поставку товару в розмірі 39862,62грн., та пеню у розмірі 17901,82грн.

Колегія суддів вважає, що присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Щодо доводів апелянта про те, що господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, помилково застосував пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зменшивши судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 30% до 2119,69грн., судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судова колегія також зазначає, що у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16).

З огляду також на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної поставки товару в строк визначений умовами договору, господарський суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати на відповідача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в частині задоволених вимог.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.06.2024 у справі №922/1465/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.09.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий