Постанова

від 18.06.2024 по справі 907/624/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/624/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Фудс Воловець»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Фудс Воловець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воловецький завод продтоварів»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватний виконавець Лукеча Олександр Васильович,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Топлайн Фінанс»,

про визнання права власності та зняття арешту з майна.

У судовому засіданні взяв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Топлайн Фінанс» - Манзенко Р. А.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Фудс Воловець» (далі - ТОВ «Органік Фудс Воловець» та/або позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воловецький завод продтоварів» (далі - ТОВ «Воловецький завод продтоварів») про:

- визнання права власності за позивачем на таке майно: бочка для вод 5 м. куб - 1 шт., бочка для мазуту 30 м. куб - 1 шт., бочка харчова 25 м. куб - 2 шт., бочка харчова 50 м. куб - 1 шт., вага наїздна 4BDU1500Y-0913-AB - 1 шт., вага товарна BDU 150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU 150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU150-0406 АВ - 1 шт., вага товарна BDU 150-0406 АВ - 1 шт., BDU60-0406 Б - 1 шт., вага товарна BDU60-0406 Б - 1 шт., вага товарна BDU60-0406 Б - 1 шт., візок гідравлічний АС-25 - 1 шт., візок гідравлічний АС-25 - 1 шт., візок гідравлічний АС-25 - 1 шт., візок гідравлічний АС-25 - 1 шт., віялка ягідна -

1 шт., кавова машина (розкомплектована) - 2 шт., камера відеоспостереження - 4 шт., камера заморозки № 1 з температурним режимом -22 - 1 шт., камера заморозки з температурним режимом -32 - 1 шт., камера заморозки з температурним режимом -32 - 1 шт., камера охолодження з температурним режимом +5 - 1 шт., комп`ютер до камер спостереження - 1 шт., машина для смаження кави - 1 шт., сепаратор плодоножки «Шнек» - 1 шт., стрічковий станок - 1 шт., сейф переносний - 3 шт., офісний стіл - 7 шт., принтер б/у принтер мультифункційний б/у - 2 шт., ящик (для малини пластиковий) -

2200 шт., ящик (для чорниці пластиковий) - 4500 шт.;

- звільнення з-під арешту майна позивача, на яке накладено обтяження відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича (далі - приватний виконавець).

1.2. На обґрунтування позовної заяви із посиланнями на положення частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», статей 321, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що приватним виконавцем неправомірно вчинено виконавчі дії, в тому числі накладено арешт на майно, яке перебуває у власності позивача. Законних підстав для опису, арешту, утримання цього майна у приватного виконавця не було. На думку позивача, приватний виконавець неправомірно вчинив дії, що обмежують власника в користуванні таким майном, у зв`язку з чим ТОВ «Органік Фудс Воловець» подало позов про визнання права на вищезазначене спірне рухоме майно та зняття з нього арешту на підставі положень частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 12.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрешберрі» (далі - ТОВ «Фрешберрі» та/або Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (далі - Банк та/або ПАТ «Місто Банк») укладено договір № 11/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії (далі за текстом - кредитний договір), згідно з пунктом 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, який складає еквівалент 4 400 000,00 грн, а Позичальник приймає та зобов`язується належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити відсотки (проценти) та виконати інші зобов`язання, встановлені у цьому договорі.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «Воловецький завод продтоварів» укладено іпотечний договір, посвідчений 12.07.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. за реєстровим номером 1165 (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ТОВ «Фрешберрі» як Позичальника, що випливають з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, зазначене у пункті 1.3 цього договору.

Згідно з пунктом 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: комплекс Воловецького заводу продтоварів загальною площею 4422,99 кв. м, який розташований за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Шевченка, буд. 4, до складу якого входять наступні будівлі та споруди: адмінбудинок під літ. «А» загальною площею 480,21 кв. м, складське приміщення під літ. «Б» та під. літ. «В» загальною площею 953,39 кв. м, трансформаторна під літ. «Т» загальною площею 52,44 кв. м, маслосклад під літ. «Н» загальною площею 27,56 кв. м, вбиральня під літ. «З» загальною площею 22,08 кв. м, тарний склад під літ. «О» загальною площею 147,12 кв. м, прохідна під літ. «П» загальною площею 36,01 кв. м, спиртосховище під літ. «Г» загальною площею 144,55 кв. м, склад кави під літ. «Д» загальною площею 188,4 кв. м, кавовий цех під літ. «Е» загальною площею 706,76 кв. м, їдальня під літ. «Ж» загальною площею 147,89 кв. м, цех круп`яних паличок під літ. «Л» загальною площею 938,3 кв. м., котельня під літ. «М» загальною площею 181,55 кв. м, гаражі під літ. «К» загальною площею 396,73 кв. м та земельна ділянка площею 1,4485 га, розташована за адресою: Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Шевченка, буд. 4, кадастровий номер 2121555100:01:005:0081, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 751796, виданого 10.05.2012 відділом Держкомзему у Воловецькому районі та Воловецькою селищною радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 212150001000515.

Відповідно до підпункту 1.3.3 пункту 1.3 іпотечного договору предмет іпотеки передається в іпотеку з усіма його невід`ємними принaлежностями (складовими частинами та внутрішніми системами), що існують на момент укладення цього договору та можуть виникнути у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору різного роду поліпшення, реконструкційні зміни, доробки тощо автоматично стають предметом іпотеки і не потребують внесення змін до цього договору. Згідно з підпунктом 4.1.8 пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право, незалежно від настання строку виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, звернути стягнення на предмет іпотеки, в разі порушення Позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором, порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором, а також додатковими угодами до них та/або в інших випадках.

Також для забезпечення своєчасного виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ «Місто Банк» та ТОВ «Воловецький завод продтоварів» укладено договір застави від 12.07.2017 № 11/1Ю-3 (далі - договір застави), за яким Банком як кредитору за кредитним договором було надано в заставу рухоме майно (камери для заморозки та зберігання), зазначені в додатку № 1 до даного договору, балансовою вартістю 2 404 889,18 грн.

Згідно з додатком № 1 до договору застави предметом застави є камера заморозки з температурним режимом -32 градуси, інвентарний номер 00054; камера зберігання № 1 з температурним режимом -22 градуси, інвентарний номер 00055; камера зберігання з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00056; камера охолодження з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00057.

Право власності на зазначене рухоме майно (камери для заморозки та зберігання) належить заставодавцю відповідно до договору купівлі-продажу від 01.12.2016 № 10/16, укладеного між ТОВ «Воловецький завод продтоварів» та Товариством з обмеженою відповідальністю « 1511».

У пункті 1.2 договору застави передбачено, що заставою за цим договором частково забезпечується виконання грошових зобов`язань ТОВ «Фрешберрі» як позичальника перед заставодержателем за кредитним договором, а також усіх наявних додаткових угод до нього та таких, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені вище обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 907/565/20, та відповідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є преюдиційними стосовно відповідача - ТОВ «Воловецький завод продтоварів» та його майна, переданого в заставу/іпотеку ПАТ «Місто Банк».

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г. В. 12.07.2017 проведено державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.07.2017 № 36115054) та цього ж дня реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Пашкевич О. М. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснено реєстрацію приватного обтяження - застави за договором застави, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав від 04.10.2022 № 311602588, від 17.07.2023 № 339321317, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12.07.2017 № 52825528, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.10.2020 № 68430794.

Судами попередніх інстанцій установлено, що під час розгляду іншої справи - № 907/565/20 судом було також встановлено порушення ТОВ «Фрешберрі» зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 № 907/565/20 задоволено позовні вимоги ПАТ «Місто Банк», зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме на нерухоме майно ТОВ «Воловецький завод продтоварів» та на передане в заставу за договором застави рухоме майно ТОВ «Воловецький завод продтоварів». Встановлено спосіб реалізації майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 907/565/20 набрало законної сили у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим 19.01.2021, 16.08.2021 та 11.11.2021 Господарським судом Закарпатської області видано накази на його примусове виконання, зокрема й в частині звернення стягнення на предмети застави та іпотеки.

Під час примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/565/20 приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження:

- ВП № 67192701 про звернення стягнення на предмет застави за договором застави (камера заморозки з температурним режимом -32 градуси, інвентарний номер 00054; камера зберігання № 1 з температурним режимом -22 градуси, інвентарний номер 00055; камера зберігання з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00056; камера охолодження з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00057) у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Фрешберрі» за кредитним договором;

- ВП № 68000549 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Фрешберрі» за кредитним договором.

19.11.2021 між ПАТ «Місто Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топлайн Фінанс» (далі - ТОВ «Топлайн Фінанс» та/або новий кредитор) укладено договір № GL16N020874 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір № GL16N020874), за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступив новому кредитору належні Банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, поручителів та заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.

На підставі вищенаведеного договору № GL16N020874 ТОВ «Топлайн Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором, а також право вимоги за договорами, які забезпечували виконання позичальником умов кредитного договору, а саме: іпотечний договір, договір поруки, договір застави.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2021 здійснено заміну стягувача у справі № 907/565/20 , а саме ПАТ «Місто Банк» на його правонаступника - ТОВ «Топлайн Фінанс».

20.02.2023 ТОВ «Топлайн Фінанс» звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки шляхом продажу на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки від 20.02.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрованого у реєстрі за № 24 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лютурус» (далі - ТОВ «Лютурус»), код ЄДРПОУ 40173489. На умовах, викладених у цьому договорі, та на підставі статей 5,12, 23, 35, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», Продавець продає (передає), а Покупець купує (приймає): цілісний майновий комплекс Воловецького заводу продтоварів загальною площею 4422,99 кв. м, який розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Воловецька територіальна громада, смт. Воловець, вул. Шевченка, буд. 4 (чотири) (до децентралізації Воловецький район), до складу якого входять наступні будівлі та споруди: адмінбудинок під літ. «А» загальною площею 480,21 кв. м, складське приміщення під літ. «Б» загальною площею 953,39 кв. м, трансформаторна під літ. «Т» загальною площею 52,44 кв. м, маслосклад під літ. «Н» загальною площею 27,56 кв. м, вбиральня під літ. «З» загальною площею 22,08 кв. м, тарний склад під літ. «О» загальною площею 147,12 кв. м, прохідна під літ. «П» загальною площею 36,01 кв. м, спиртосховище під літ. «Г» загальною площею 144,55 кв. м, склад кави під літ. «Д» загальною площею 188,4 кв. м, кавовий цех під літ. «Е» загальною площею 706,76 кв. м, їдальня під літ. «Ж» загальною площею 147,89 кв. м, цех круп`яних паличок під літ. «Л» загальною площею 938,3 кв. м, котельня під літ. «М» загальною площею 181,55 кв. м, гаражі під літ. «К» загальною площею 396,73 кв. м та земельна ділянка площею 1,4485 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Воловецька територіальна громада, смт. Воловець, вул. Шевченка, земельна ділянка 4 (чотири) (до децентралізації Воловецький район), кадастровий номер 2121555100:01:005:0081, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (далі - нерухоме майно) і сплачує за нього обумовлену суму на умовах даного договору.

Отже, починаючи з 20.02.2023 власником предмета іпотеки є ТОВ «Лютурус», державна реєстрація права власності ТОВ «Лютурус» на цілісний майновий комплекс Воловецького заводу продтоварів загальною площею 4422,99 кв. м та земельну ділянку, кадастровий номер 2121555100:01:005:0081, підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 21.02.2023 № 323575334, № 323574646.

Під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 67192701 приватним виконавцем відповідно до постанови від 30.06.2023 здійснено опис та арешт майна, зазначеного в наказі Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2021 № 907/565/20, а саме камери заморозки з температурним режимом -32 градуси, інвентарний номер 00054; камери зберігання № 1 з температурним режимом -22 градуси, інвентарний номер 00055; камери зберігання з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00056; камери охолодження з температурним режимом +5 градусів, інвентарний номер 00057, які обладнані сендвіч-панелями, морозотривкими дверима та обладнанням, перелік якого зазначено в додатку до постанови від 30.06.2023 - випарники, компресори, щити керування, вентилятори, двигуни, розширювальні баки, електрощитові.

Арештоване рухоме майно відповідно до постанови від 03.07.2023 про зміну зберігача описаного та арештованого майна передане на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .

Водночас відповідно до рішення учасника ТОВ «Органік Фудс Воловець» - ТОВ «Воловецький завод продтоварів» від 13.03.2020 затверджено результат внесення додаткового вкладу відповідачем до статутного капіталу позивача на загальну суму 298 000,00 грн, внесенням наступного майна, а саме: ваги наїздної 4BDU1500Y-0913-АБ (бюджет), ваг товарних BDU150-0406 АБ (бюджет) в кількості 10 одиниць, ваг товарних BDU150-0406-Б (бюджет) в кількості 3 одиниць, візків гідравлічних АС-25 в кількості 4 одиниць, камери заморозки з температурним режимом -32, камери зберігання № 1 з температурним режимом -22, камери зберігання з температурним режимом +5, камери охолодження з температурним режимом +5, трансформаторної підстанції, машини для смаження кави. У зв`язку з наведеним затверджено збільшений розмір статутного капіталу ТОВ «Органік Фудс Воловець».

ТОВ «Органік Фудс Воловець», покликаючись на вказане рішення відповідача (як учасника позивача) від 13.03.2020 та зазначаючи про наявність у нього права власності на спірне майно, звернулося до суду з позовом у цій справі в порядку положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 06.11.2023 у справі № 907/624/23 (суддя Лучко Р. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (Бонк Т. Б. - головуючий, судді: Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у задоволенні позовних вимог відмовив повністю та скасував вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.07.2023 у справі № 907/624/23 заходи забезпечення позову.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій із посиланнями на положення частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України та правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 12.02.2020 у справі № 761/17142/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 658/715/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 661/624/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 815/615/16, від 19.02.2020 у справі № 806/932/16 і від 11.03.2020 у справі № 803/1485/17, від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18, зазначили, що позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. При цьому передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність позивачем факту накладення приватним виконавцем арешту та набуття права власності на частину спірного майна, як і те, що позивачем не було залучено як співвідповідачів особу, в інтересах якої накладено арешт на частину спірного майна у виконавчому провадженні (ТОВ «Топлайн Фінанс»), так і особу, якій передано частину спірного майна (ТОВ «Лютурус»), при тому, що задоволення такого позову безпосередньо впливає на права та законні інтереси означених юридичних осіб, з якими в позивача й існує спір щодо належності спірного майна. Зазначені обставини є достатніми правовими підставами для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 907/624/23, ТОВ «Органік Фудс Воловець» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4.2. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38 постанови), від 21.03.2018 у справі № 487/1398/15, від 27.05.2020 у справі № 905/2947/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17. За доводами скарги, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На час набуття майна у власність ТОВ «Органік Фудс Воловець» жодних записів щодо обтяження нерухомості іпотекою не було, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Скаржник також наголошує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 905/3038/16, від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18, від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 19.02.2020 у справі № 913/271/19, від 13.09.2019 у справі № 815/615/16, від 19.02.2020 у справі № 806/932/16 і від 11.03.2020 у справі № 803/1485/17 та від 14.12.2021 у справі № 344/879/15-ц. У контексті наведених доводів скаржник зазначає, що якщо позивачі звернулися до суду для захисту їх порушеного права на майно, на яке державний виконавець наклав арешт в інтересах інших осіб, такі правовідносини мають приватноправовий характер, а тому спір слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства. При цьому позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлено власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або з іншої законної підстави майном, що не належить боржникові (речове право на чуже майно). Відповідачами у такій справі має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Боржником згідно з матеріалами справи та виконавчими провадженнями № 67192701 та № 68000549 є ТОВ «Воловецький завод продтоварів». При цьому скаржник наголошує, що на теперішній час ТОВ «Органік Фудс Воловець» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсними електронні торги з продажу лоту GL16N020874 прав вимоги за кредитним договором та їх результати, які оформлені: протоколом електронного аукціону від 11.11.2021 № GFD001-UA-20211019-02835; договором № GL16N020874. Висновок з даного питання буде наданий за результатом розгляду справи № 910/2002/24 після ухвалення судом остаточного законного рішення у справі. Також, на думку скаржника, досить сумнівною є природа договору купівлі-продажу від 20.02.2023, укладеного між ТОВ «Топлайн Фінанс» та ТОВ «Лютурус», відповідно до якого останній набув права власності на предмет іпотеки, а саме на цілісний майновий комплекс Воловецького заводу продтоварів загальною площею 4422,99 кв. м, який розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Воловецька територіальна громада, смт. Воловець, вул. Шевченка, будинок 4, та земельну ділянку, кадастровий номер 2121555100:01:005:0081.

4.4. Крім того, скаржник зауважує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції щодо преюдиційного характеру обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 у справі № 907/565/20. На думку скаржника, такі висновки суперечать висновкам/позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 12-6гс20 (№ 921/730/13-г/3).

4.5. У тексті касаційної скарги скаржник також звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 27.02.2024, оскільки був зобов`язаний зупинити провадження на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 227 ГПК України у зв`язку з необхідністю призначення або заміни законного представника учасника справи.

4.6. ТОВ «Топлайн Фінанс» у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення та постанову - залишити без змін.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому і підстави, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для проведення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень відсутні з огляду на таке.

Предметом позову у справі № 922/3537/17 було визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки спірні торги проведені з порушенням приписів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та всупереч накладеної судом заборони відчуження нежитлового приміщення.

У справі № 487/1398/15 розглядався спір за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК» про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому на обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що позичальник неналежно виконував зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 12.01.2015 утворилася заборгованість у загальному розмірі 2 151 438,99 грн, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У справі № 910/10987/18 (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020) предметом позову були вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонас» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z25 , укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк "Актив-Банк», шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

У справі № 923/1283/16 розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» про визнання права власності на підвальні приміщення загальною площею 90 кв. м, які є невід`ємною частиною будівлі магазину продовольчих товарів під літ. «А» загальною площею 212, 2 кв. м, розташованої за адресою: місто Херсон, Миколаївське шосе, 13. При цьому позовна заява мотивована тим, що позивач придбав спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2008, який зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.08.2008 під № 1883186. Придбана будівля магазину складається з двох рівнів: підвального приміщення площею 90 кв. м, яке призначене для обслуговування основного приміщення, що розташоване на другому рівні - провідні приміщення магазину площею 212, 2 кв. м, і ці приміщення пов`язані між собою функціонально та мають єдині потреби, однак у вказаному договорі купівлі-продажу від 16.07.2008 помилково не включене вказане підвальне приміщення.

У справі № 910/73/17 вирішувався спір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Софійський» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» про усунення перешкод у здійсненні права користування на умовах договору оренди нежилим приміщенням фізкультурно-оздоровчого комплексу. Позивач вказував на тривале порушення права користування орендованими приміщеннями, що перебували в його користуванні на підставі чинного договору оренди. Позивач вважав, що з моменту укладення договору в нього виникло право користування та володіння майном, яке підлягає захисту. У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» просило витребувати у Компанії ці приміщення на тій підставі, що воно є їх власником, а договори оренди та суборенди нікчемні та не породжують у Компанії жодних прав користування спірними приміщеннями.

Верховний Суд постановою від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні первісного позову, і задовольнили зустрічний позов - про витребування приміщень у Компанії та відмовили у задоволенні первісного позову, оскільки позивач не обґрунтував і не підтвердив наявності жодної з визначених Законом України «Про іпотеку» підстав припинення іпотеки. Крім того, відсутнє погодження уповноваженого органу на відчуження часток спірних приміщень, віднесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки архітектури місцевого значення.

У справі № 344/16879/15-ц розглядався спір за позовом ОСОБА_4 про визнати за нею права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною проєктною площею 81,84 кв. м. Позов обґрунтований тим, що 13.05.2014 між нею та Приватним підприємством «Екватор-ІФ» (далі - ПП «Екватор-ІФ») укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2014-05-13, відповідно до умов якого відповідач передає позивачці право вимагати передачу у власність новозбудованої трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . На виконання умов договору ОСОБА_4 сплатила обумовлені ним кошти, проте після введення будинку в експлуатацію та присвоєння йому поштової адреси (будинок АДРЕСА_3 ) жодних документів на квартиру, будівельний номер якої змінено на фактичний № 130, не отримала. Замовником будівництва будинку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко», проте ексклюзивне право продажу приміщень у ньому, право інвестування та залучення коштів для його будівництва, забезпечення введення в експлуатацію належить ПП «Екватор-ІФ» на підставі інвестиційного договору, укладеного між ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перко» 04.02.2014. Непорозуміння між відповідачами з приводу продажу квартир та перебування директора ПП «Екватор-ІФ» у розшуку призвело до того, що Висоцькій М. І. як інвестору квартири не видають документи, необхідні для реєстрації права власності на неї.

Тобто у наведених вище справах предмет і підстави позовів, зміст правовідносин, а також відповідно і правове регулювання не є подібними до правовідносин у справі № 907/624/23, в якій розглядався позов про визнання права власності та зняття арешту з майна, поданий на підставі частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а тому застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у справі, що розглядається, є некоректним, а зазначені висновки не є релевантними.

Також на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, відповідно до якого: «… добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень».

Однак Верховний Суд зауважує, що справа № 925/1351/19, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, стосувалася інших обставин, а саме наявності або ж відсутності підстав для витребування нерухомого майна у добросовісного набувача, набутого за наслідком продажу на прилюдних торгах, у межах здійснення виконавчого провадження.

Отже, процитовані скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, не можна вважати релевантними щодо правовідносин, які виникли у справі № 907/624/23, адже очевидно правовідносини у справі № 925/1351/23 є неподібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, що переглядається.

Наведена в касаційній скарзі постанова Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 905/2947/17 взагалі відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати будь-яку оцінку зазначеному судовому рішенню, що виключає правові підстави для перегляду судового рішення з наведеної підстави.

Щодо посилань скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 806/932/16 та від 11.03.2020 у справі № 803/1485/17, то колегія суддів зазначає таке.

Так, у справі № 826/12775/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє», в якому просило зняти арешт з двох автомобілів. Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» є власником автомобілів, на які було накладено арешт. Накладення арешту на майно, яке належить позивачу, а не боржнику, є безпідставним та порушує права позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02.10.2015 у справі № 826/12775/15 у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2015 скасував та закрив провадження у справі з огляду на те, що цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки правовідносини у справі пов`язані з визнанням права позивача на майно, на яке виконавцем накладено арешт.

Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Велика Палат Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15 виклала правовий висновок про те, що «… оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (статтею 59 у чинній редакції).

Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції, стаття 60 цього Закону в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно).

З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не приведе до поновлення речового права на майно.

Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна.

Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного речового права позивача.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю)».

У справі № 806/932/16 розглядався спір за позовом Житомирської обласної ради про визнання протиправною та скасування постанови відділу ДВС від 12.01.2016 ВП № 48576779 про арешт майна боржника - Комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання» Житомирської обласної ради та оголошення заборони його відчуження, а також припинення чинності накладеного цією постановою арешту майна й заборони його відчуження. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Житомирська обласна рада зазначила, що оскаржувана постанова порушує право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради як органу управління та єдиного засновника боржника - Комунальної установи «Обласна база спеціального медичного постачання», оскільки арештоване майно перебуває в нього лише на праві оперативного управління.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2016 позовну заяву залишив без розгляду, посилаючись на її подання з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.11.2016 ухвалу суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі чинного на той час пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу належить розглядати за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.

Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 806/932/16 вказала, що: «… Житомирська обласна рада порушує перед адміністративним судом питання про скасування постанови державного виконавця про арешт майна та припинення чинності арешту й заборони відчуження майна, яке, за її твердженням, не належить боржникові у виконавчому провадженні, а є спільною власністю територіальних громад, інтереси яких представляє позивач.

Учасниками цієї справи є юридичні особи, тому незалежно від підстав арешту майна, з огляду на характер спору позов про зняття арешту з майна згідно зі статтями 1 і 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час подання позову, мав розглядатися за правилами господарського судочинства. Такий висновок відповідає висловленому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц (провадження № 14-112цс18).

Таким чином, з огляду на предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи та зміст позовних вимог, висновок суду апеляційної інстанції про непоширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду та необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в касаційній скарзі, такого висновку не спростовують».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 815/615/16, залишаючи без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Шуляченка Миколи Борисовича, старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білого Кирила Юрійовича про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна, на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України, у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, виклала правовий висновок про те, що: «… для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.

ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до адміністративного суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 цього Кодексу).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Згідно з ч. 2 ст. 114 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, спір, який виник між позивачами та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 803/1485/17, залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 КАС України, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестера груп» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження рішень та зобов`язання вчинити дії не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, акцентувала увагу на тому, що: «спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад учасників судового процесу має розглядатися судами за правилами господарського судочинства».

Отже, у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15, від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 806/932/16 та від 11.03.2020 у справі № 803/1485/17 викладено висновки щодо юрисдикції спорів про визнання права власності та зняття арешту з майна, поданих, зокрема, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», які заявлені особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Разом з тим оскаржувані судові рішення у справі № 907/624/23, як й доводи касаційної скарги ТОВ «Органік Фудс Воловець», не містять посилань та/або висновків про те, щодо такі судові рішення ухвалено з порушенням правил предметної та/або суб`єктної юрисдикція господарських судів.

За таких підстав посилання скаржника на неврахування висновків, наведених у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, не беруться до уваги Судом.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18, від 13.02.20218 у справі № 905/3038/16, з огляду на таке.

Так, у наведених постановах Верховним Судом викладено правові висновки про те, що «… позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване».

При цьому у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18 також зазначено, що: «… визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».

Як зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі № 907/624/23, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем факту накладення приватним виконавцем арешту та набуття права власності на частину спірного майна, як і з того, що позивачем не було залучено як співвідповідачів особу, в інтересах якої накладено арешт на частину спірного майна у виконавчому провадженні (ТОВ «Топлайн Фінанс») та особу, якій передано частину спірного майна (ТОВ «Лютурус»), при тому, що задоволення такого позову безпосередньо впливає на права та законні інтереси означених юридичних осіб.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржених судових рішеннях у справі № 907/624/23, зважаючи на предмет і підстави позову, встановлені судами обставини справи, наявні у ній докази та відповідні положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, наведеним Верховним Судом у цих постановах від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18, від 13.02.20218 у справі № 905/3038/16 висновкам не суперечать та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Більш того, як свідчать зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, під час їх ухвалення судами було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 607/7464/18.

Окремо суд касаційної інстанції відмічає, що цитування у касаційній скарзі висновків із постанови Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, взагалі не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, адже з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу. Крім цього, скаржник не врахував, що наведену постанову касаційного суду прийнято за різних встановлених фактичних обставин, з різним предметом спору та у відмінних правовідносинах.

З наведеного слідує, що, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.

Таким чином, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Органік Фудс Воловець» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у цій справі.

5.3. Щодо інших доводів касаційної скарги, а саме про порушення норм процесуального права, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин необґрунтованими є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2809/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22, від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.

Водночас Верховний Суд вважає за потрібне звернути увагу на безпідставність тверджень скаржника щодо обов`язку суду апеляційної інстанції зупинити провадження у цій справі на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 227 ГПК України у зв`язку з необхідністю призначення або заміни законного представника учасника справи з огляду на таке.

Так, у статті 57 ГПК України, яка має назву «Законні представники», визначено, що інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть представляти у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді.

Суд залучає відповідний орган чи особу, якій законом надано право захищати права та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Проте ТОВ «Органік Фудс Воловець» не підпадає під перелік осіб, визначених у статті 57 ГПК України, щодо яких інтереси в суді мають представляти законні представники.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень, прийняті касаційним судом у неподібних зі справою № 907/624/23 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі наведеного вище пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Органік Фудс Воловець» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у цій справі.

6.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

6.3. Доводи касаційної скарги ТОВ «Органік Фудс Воловець» в частині порушення норм процесуального права, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 907/624/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Фудс Воловець» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Фудс Воловець» в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 907/624/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ