Постанова

від 18.06.2024 по справі 914/585/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/585/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

прокуратури - Валевич М. М.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - Поврозника А. П. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (колегія суддів: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко М. М., Якімець Г. Г.) у справі

за позовом першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрийської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Филик Вікторії Зеновіївни

про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2022 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Филик Вікторії Зеновіївни (далі - ФОП Филик В. З.) про зобов`язання відповідача звільнити (повернути) несформовану земельну ділянку комунальної власності житлової та громадської забудови площею 0,0050 га, яка знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська обл., і є суміжною із земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0674 га з кадастровим номером 4611200000:06:007:0009, та зобов`язання відповідача привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного павільйону (будівлі) та металевого паркану.

1.2. У подальшому 23.11.2022 Прокурор уточнив позовні вимоги та просив зобов`язати ФОП Филик В. З. звільнити (повернути) несформовану земельну ділянку комунальної власності житлової та громадської забудови площею 0,0105 га, яка знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська обл., і є суміжною із земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0674 га з кадастровим номером 4611200000:06:007:0009, та зобов`язати відповідача привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного павільйону (будівлі) та металевого паркану.

1.3. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані самовільним зайняттям ФОП Филик В. З. частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону (будівлі). Такі дії відповідача, на думку Прокурора, порушують законні інтереси Стрийської міської ради щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. Водночас, за доводами Прокурора, факт порушення ФОП Филик В. З. земельного законодавства підтверджено висновком комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.05.2023 № 3185-Е, що проведена Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні № 12022141130000462.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22 задоволено у повному обсязі позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

Вирішено зобов`язати ФОП Филик В. З. звільнити (повернути) несформовану земельну ділянку комунальної власності житлової та громадської забудови площею 0,0105 га, яка знаходиться за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська обл., і є суміжною із земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0674 га з кадастровим номером 4611200000:06:007:0009, та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного павільйону (будівлі) та металевого паркану.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради, господарський суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність таких документів, за висновком місцевого господарського суду, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як установив господарський суд першої інстанції, лист Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021 № 3.17/33-2 свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності шляхом добудови комерційного приміщення (торгівельного павільйону) за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська обл., здійсненої ФОП Филик В. З., при цьому Стрийська міська рада не видавала дозвільні документи на побудову комерційного приміщення. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Прокурор долучив до матеріалів справи висновок експерта від 26.05.2023 № 3185-Е, складений за результатами проведення комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи під час досудового розслідування кримінального провадження від 26.07.2022 № 12022141130000462 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 1971 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій несформованій земельній ділянці комунальної власності. У вказаному висновку експертом встановлено, що на об`єкті торгівельний павільйон за адресою: вул. Валова, 7-Б, м. Стрий, Львівська обл., фактично виконано нове будівництво; торгівельний павільйон за адресою: вул. Валова, 7-Б, м. Стрий, Львівська обл., є нерухомим майном. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що самовільне зайняття відповідачем частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови за адресою: вул. Валова, 7-А, м. Стрий, Львівська обл., шляхом самовільного розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону на площі 0, 0078 га та огородження зайнятої території парканом, порушує законні інтереси Стрийської міської ради щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А". Задоволено апеляційну скаргу ФОП Филик В. З. Скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

2.4. Апеляційний господарський суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А", дійшов висновку про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22 не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А".

2.5. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначив, що в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 380/6870/21 за позовом Филик Вікторії Зеновіївни до Виконавчого комітету Стрийської міської ради про визнання неправомірною і скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 380/715/23 за позовом ФОП Филик В. З. до Виконавчого комітету Стрийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в рішенні Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/242/23, залишеному без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, за позовом ФОП Филик В. З. до Стрийської міської ради про визнання права на здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді, встановлено обставини, що мають преюдиційний характер. Апеляційний господарський суд із посиланням на наведені судові рішення зазначив про правомірність розміщення відповідачем тимчасових споруд. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, Прокурор не надав доказів на підтвердження того, що відповідач демонтував тимчасову споруду та розмістив будівлю з ознаками капітального будівництва. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив про неможливість існування розбіжностей у місцезнаходженні торгівельного павільйону, про демонтаж якого просить Прокурор, а також відмінностей у доказах, поданих на підтвердження позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Львівської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а справу № 914/585/22 передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Львівської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, від 24.04.2018 у справі № 825/705/17, від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17, від 18.10.2018 у справі № 2а-6859/10/1570, від 22.01.2019 у справі № 816/1481/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 14.05.2019 у справі № 824/234/16-а, від 10.07.2019 у справі № 826/6063/18, від 18.07.2019 у справа № 464/2262/17, від 15.08.2019 у справі № 823/782/16, від 21.08.2019 у справі № 465/5960/14-а, від 06.09.2019 у справі № 804/10237/13-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 15.11.2019 у справі № 463/3704/15-а, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справ № 826/6222/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 13.08.2020 у справі № 344/9283/16-а, від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17.

3.4. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд із порушенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосував приписи статей 73, 74, 76, 86, 98, 104 Господарського процесуального кодексу та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20.

3.5. При цьому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував також приписи статей 126, 211, 212 Земельного кодексу України.

3.6. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме: акт Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.02.2021 № 9 9-ДК/24/АП/09/01-20 про встановлення порушення вимог земельного законодавства, висновок комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.05.2023 № 3185-Е, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні № 12022141130000462, План топографічного знімання, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект", листи Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021, № 3.17/3-2 від 28.01.2022 № 3.17/33-2, що, за доводами заступника керівника Львівської обласної прокуратури, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи № 914/585/22.

3.7. ФОП Филик В. З. у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22. На думку ФОП Филик В. З., доводи заступника керівника Львівської обласної прокуратури та наведені ним підстави касаційного оскарження фактично свідчать про незгоду скаржника з оцінкою судом апеляційної інстанції обставин у справі як загалом, так і в частині преюдиційності обставин, встановлених іншими судовими рішеннями у справах № 380/6870/21, № 380/715/23, № 914/242/23. Крім того, ФОП Филик В. З. зазначає, що самовільним зайняттям земельної ділянки слід вважати користування такою земельною ділянкою без належних на те правових підстав. Проте, як вважає ФОП Филик В. З., Прокурор не довів відсутності правових підстав для користування ФОП Филик В. З. земельною ділянкою, на якій розміщено тимчасові споруди.

3.8. 14.06.2024 Верховний Суд зареєстрував додаткові пояснення Львівської обласної прокуратури, які сформовані 14.06.2024 в системі "Електронний суд".

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Филик Вікторія Зеновіївна є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 4611200000:06:007:0004 площею 0,0030 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 09.06.2011.

4.2. Право приватної власності Филик Вікторії Зеновіївни на земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:06:007:0004 площею 0,0030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 294059637 від 10.01.2022.

4.3. Зазначена земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0674 га із кадастровим номером 4611200000:06:007:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває в постійному користуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А"

4.4. Крім того, за відповідачем на праві приватної власності зареєстрована нежитлова будівля загальною площею 20,7 м2, що розташована за адресою: вул. Валова, 7-Б, м. Стрий, Львівська область, та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0030 га з кадастровим номером 4611200000:06:007:0004.

4.5. Відповідачу було видано два паспорти прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності:

- від 17.12.2017 № 102, проектована тимчасова споруда розміром 6 м х 5 м.

- від 20.03.2020 № 175, проектована тимчасова споруда розміром 5,5 м х 5,0 м.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що між Стрийською міською радою та відповідачем було укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв від 29.11.2018 № 114. Строк дії наведеного договору визначено до 31.12.2019. Після закінчення строку дії зазначеного договору новий договір не укладався.

4.7. 09.02.2021 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області провело перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності за адресами: АДРЕСА_2 та вул. Незалежності, 29-А у м. Стрию Львівської області.

4.8. За результатами проведеної перевірки встановлено факт самовільного зайняття частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону на площі 0,0050 га, чим порушено приписи статей 126, 211 Земельного кодексу України.

4.9. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка від 09.02.2021 № 9-ДК/24/АП/09/01-20 зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:06:007:0004 площею 0,0030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться торгівельний павільйон, частина якого площею 50 м2 самовільно розміщена Филик В. З. на земельній ділянці комунальної власності поряд із земельною ділянкою на вул. Валова, 7-А.

4.10. У листі Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021 № 3.17/33-2 зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності шляхом добудови комерційного приміщення (торгівельного павільйону) на АДРЕСА_2 здійснено Филик В. З . При цьому Стрийська міська рада не видавала дозвільні документи щодо побудови комерційних приміщень.

4.11. Виконавчий комітет Стрийської міської ради листом від 28.01.2022 № 3.17/3-2 повідомив, що строк дії паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 20.03.2020 № 175 на АДРЕСА_1 закінчився і не був продовжений у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог паспорта прив`язки тимчасової споруди при її встановленні.

4.12. Господарські суди зазначили, що до матеріалів справи долучено висновок експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.05.2023 № 3185-Е, отриманий під час досудового розслідування кримінального провадження від 26.07.2022 № 12022141130000462 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 1971 Кримінального кодексу України, за фактом самовільного будівництва будівель та споруд на самовільно зайнятій несформованій земельній ділянці комунальної власності біля будівлі у АДРЕСА_1 .

4.13. У наведеному висновку експертом встановлено, що на об`єкті торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , фактично виконано нове будівництво. Торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , є нерухомим майном. За функціональним призначенням приміщення торгівельного павільйону за адресою: вул. Валова, 7-Б, м. Стрий, Львівська, область, належить до "Будинків, споруд та приміщень підприємств торгівлі та харчування". Цей торгівельний павільйон не належить до нежитлових та допоміжних приміщень будинку.

4.14. У висновку також зазначено, що у фактичному користуванні Филик В. З. перебуває земельна ділянка, на якій розміщений торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0135 га, із конфігурацією, промірами та координатами, зображеними у Плані топографічного знімання, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"; фактично Филик В. З. користується земельними ділянками № 1, № 3 та № 4 згідно з топографічним зніманням. Торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 , частково знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:06:007:0004 площею 0,0030 га із цільовим призначенням (згідно з Державним актом) для комерційних цілей (обслуговування торгівельного павільйону) та частково знаходиться на земельній ділянці № 3 згідно з топографічним зніманням Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" площею 0,0078 га. Встановити цільове призначення самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розміщений торгівельний павільйон, площею 0,0078 га не видається можливим.

4.15. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив, що в матеріалах справи є рішення Стрийської міської ради від 30.03.2023 № 1710 "Про затвердження Програми "Впорядкування розміщення тимчасових споруд на території міста Стрия Львівської області". Згідно з додатком № 1 до Програми "Впорядкування розміщення тимчасових споруд на території міста Стрия Львівської області" у розділі 2 "Тимчасові споруди з ознаками капітального будівництва" зазначено тимчасову споруду ФОП Филик В. З. згідно з паспортом прив`язки № 102, на території розміщення якої Програмою передбачено укладення у подальшому договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди на термін дії воєнного стану та 6 місяців після його завершення без продовження паспорта прив`язки тимчасової споруди.

4.16. Прокурор, вважаючи, що ФОП Филик В. З. самовільно зайняла частину несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону, звернувся до Господарського суду Львівської області із цим позовом.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. 14.06.2024 Верховний Суд зареєстрував клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А", сформоване 14.06.2024 в системі "Електронний суд". У цьому клопотанні заявник просить залучити його до участі в касаційному провадженні у справі № 914/585/22.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А" про залучення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А" до участі в касаційному провадженні у справі № 914/585/22.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання відповідача звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку Прокурора, є самовільне зайняття ФОП Филик В. З. частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону.

5.6. Господарський суд першої інстанції, розглянувши цю справу № 914/585/22 по суті позовних вимог, пред`явлених Прокурором в інтересах держави в особі Стрийської міської ради, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановив обставини самовільного зайняття ФОП Филик В. З. частини несформованої земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови шляхом розміщення на цій земельній ділянці частини торгівельного павільйону на площі 0, 0078 га та огородження зайнятої території парканом. Наведене, за висновком місцевого господарського суду, порушує законні інтереси Стрийської міської ради щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

5.7. Апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради та зазначив, що в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 380/6870/21, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 380/715/23, в рішенні Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/242/23, залишеному без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, встановлено обставини, що мають преюдиційний характер. Апеляційний господарський суд із посиланням на наведені судові рішення зазначив про правомірність розміщення відповідачем тимчасових споруд. Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, Прокурор не надав доказів на підтвердження того, що відповідач демонтував тимчасову споруду та розмістив будівлю з ознаками капітального будівництва.

5.8. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернувся з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.11. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, від 24.04.2018 у справі № 825/705/17, від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17, від 18.10.2018 у справі № 2а-6859/10/1570, від 22.01.2019 у справі № 816/1481/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 14.05.2019 у справі № 824/234/16-а, від 10.07.2019 у справі № 826/6063/18, від 18.07.2019 у справа № 464/2262/17, від 15.08.2019 у справі № 823/782/16, від 21.08.2019 у справі № 465/5960/14-а, від 06.09.2019 у справі № 804/10237/13-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 15.11.2019 у справі № 463/3704/15-а, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справ № 826/6222/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 13.08.2020 у справі № 344/9283/16-а, від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17.

5.12. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 675 110,00 грн безпідставно одержаних коштів. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"32. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

5.13. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17.

5.14. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання передати у власність природний газ та оформити акт приймання-передачі та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом".

5.15. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 908/156/18.

5.16. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Війтівське" до Фермерського господарства "Новосулківське" про стягнення 243 154,00 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами".

5.17. Скаржник зазначає, що подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18.

5.18. Крім того, за доводами скаржника, Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, від 24.04.2018 у справі № 825/705/17, від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17, від 18.10.2018 у справі № 2а-6859/10/1570, від 22.01.2019 у справі № 816/1481/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 14.05.2019 у справі № 824/234/16-а, від 10.07.2019 у справі № 826/6063/18, від 18.07.2019 у справа № 464/2262/17, від 15.08.2019 у справі № 823/782/16, від 21.08.2019 у справі № 465/5960/14-а, від 06.09.2019 у справі № 804/10237/13-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 15.11.2019 у справі № 463/3704/15-а, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справ № 826/6222/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 13.08.2020 у справі № 344/9283/16-а, від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17 зазначав, що правове регулювання підстав звільнення від доказування у зв`язку з наявністю преюдиційних судових рішень у господарському, цивільному та адміністративному процесі є аналогічним (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, частина 4 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, частина 4 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз чинного законодавства та актуальної судової практики свідчить про те, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі; ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); ці обставини містяться у мотивувальній частині рішення де, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

5.19. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Докас" до Київської міської ради про визнання договору укладеним. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".

5.20. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення".

5.21. Із посиланням на наведені висновки Верховного Суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури зазначає, що апеляційний господарський суд, зазначаючи про те, що встановлені обставини у справах № 380/6870/21, № 380/715/23, № 914/242/23 мають преюдиційний характер та підтверджують правомірність розміщення відповідачем тимчасових споруд, не зазначив, які саме преюдиційні обставини встановлено у кожній із наведених справ, тому не врахував приписи частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Про помилковість наведеного висновку апеляційного господарського суду, на думку скаржника, свідчить відмінність предметів позовів у справі № 914/585/22, що розглядається, (про звільнення (повернення) земельної ділянки комунальної власності та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного павільйону (будівлі) та металевого паркану) та справах № 380/6870/21 (про визнання неправомірною та скасування відмови у продовженні дії паспорта прив`язки тимчасової споруди та зобов`язання продовжити строк дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності), № 380/715/23 (про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 02.12.2022 № 554 "Про скасування пункту 1.4 рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради "Про надання дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди, продовження терміну дії рішення на розміщення зовнішньої реклами" від 20.02.2020 № 38") та № 914/242/23 (про визнання права на користування тимчасовою спорудою (розміром 6,0 х 5,0 м) в м. Стрий на вул. Валова, 7-Б).

5.23. Скаржник наголошує на відмінності доказів, поданих на обґрунтування позовних вимог, та обставин, що були предметом дослідження під час розгляду наведених справ. Так, у справі № 914/585/22, що розглядається, предметом доведення є факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки шляхом побудови на ній капітальної споруди. Натомість у справах № 380/6870/21, № 380/715/23 та № 914/242/23, за доводами скаржника, досліджувалися питання щодо законності дій Виконавчого комітету Стрийської міської ради в частині відмови у продовженні дії паспорта прив`язки тимчасової споруди, скасування дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди та визнання права користування тимчасовою спорудою.

5.24. Крім того, скаржник зазначає про відмінність суб`єктного складу учасників справ. Зокрема, у справах № 380/6870/21 № 380/715/23 та № 914/242/23 Прокурор не брав участі, натомість у справі № 914/585/22, що розглядається, Прокурор подав позов в інтересах Стрийської міської ради.

5.25. Викладене, на думку скаржника, беззаперечно свідчить про те, що обставини, встановлені судами у справах № 380/6870/21, № 380/715/23 та № 914/242/23, не є преюдиційними для цієї справи № 914/585/22, оскільки у наведених справах не досліджувалися обставини щодо правомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а також відсутнє будь-яке посилання у мотивувальній частині судових рішень на наведені обставини.

5.26. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам заступника керівника Львівської обласної прокуратури, вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

5.27. Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

5.28. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

5.29. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

5.30. У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

5.31. Отже, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

5.32. Крім того, колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.

5.33. Колегія суддів, проаналізувавши судові рішення у справах № 380/6870/21, № 380/715/23, № 914/242/23, в яких, за висновком апеляційного господарського суду, встановлено обставини правомірності розміщення відповідачем тимчасових споруд, що мають преюдиційний характер для цієї справи № 914/585/22, встановила таке.

5.34. Так, у адміністративній справі № 380/6870/21 розглядався позов Филик Вікторії Зеновіївни до Виконавчого комітету Стрийської міської ради (згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 26.07.2021) про визнання неправомірною та скасування відмови в продовженні дії паспорта прив`язки тимчасової споруди, викладеної у формі листа від 14.04.2021 № 3.13/20, та зобов`язання Виконавчого комітету Стрийської міської ради продовжити строк дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності на АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги у справі № 380/6870/21 були обґрунтовані тим, що 20.03.2020 за підписом начальника відділу архітектури та містобудування Виконавчого комітету Стрийської міської ради М. Дребот позивачу надано паспорт прив`язки з реєстраційним № НОМЕР_1 на розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 із зазначеним терміном дії до 19.03.2021. Такий паспорт прив`язки видано на підставі рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.02.2020 № 38. Позивач 05.03.2021 звернувся за наданням адміністративної послуги - продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Однак відповідач листом від 14.04.2021 № 3.13/20 фактично відмовив у продовжені дії паспорта прив`язки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі № 380/6870/21 частково задоволено позов Филик Вікторії Зеновіївни . Визнано протиправною та скасовано відмову Виконавчого комітету Стрийської міської ради в продовженні дії паспорта прив`язки тимчасової споруди, викладеної у формі листа від 14.04.2021 № 3.13/20. Зобов`язано Виконавчий комітет Стрийської міської ради повторно розглянути заяву Филик В. З. від 05.03.2021 про продовження строку дії паспорта тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Валова, 7-Б, реєстраційний № 175, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Львівський окружний адміністративний суд у справі № 380/6870/21 виходив із того, що жодного рішення, оформленого належним чином та у визначеній формі, Виконавчий комітет Стрийської міської ради не ухвалював, а фактично відмовив позивачу у розгляді його заяви про продовження терміну дії паспорту прив`язки тимчасової споруди.

5.35. В адміністративній справі № 380/715/21 розглядався позов ФОП Филик В. З. до Виконавчого комітету Стрийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 02.12.2022 № 554.

Позовні вимоги у справі № 380/715/21 були обґрунтовані тим, що рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 02.12.2022 № 554 "Про скасування пункту 1.4 рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради "Про надання дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди, продовження терміну дії рішення про розміщення зовнішньої реклами від 20.02.2020 № 38" скасовано рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.02.2020 № 38 "Про надання дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди, продовження терміну дії рішення на розміщення зовнішньої реклами" в частині надання ФОП Филик В. З. дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності розміром 5,50 м х 5,00 м на АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 380/715/23 задоволено позов ФОП Филик В. З. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 02.12.2022 № 554.

Львівський окружний адміністративний суд у справі № 380/715/23 виходив із того, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

5.36. У господарській справі № 914/242/23 розглядався позов ФОП Филик В. З. до Стрийської міської ради (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання за ФОП Филик В. З. права на здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді, встановленій відповідно до паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. Валова (біля буд. 7-Б) реєстраційний № 102, на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та три місяці після його завершення.

Позовні вимоги у справі № 914/242/23 були обґрунтовані тим, що строк дії паспорта прив`язки від 18.12.2017 № 102 було продовжено відповідачем до 31.12.2020. У грудні 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про повторне продовження дії паспорта прив`язки, до якої додала всі необхідні документи. Однак у встановлені законом строки вказана заява не була розглянута і рішення про відмову щодо такого продовження не приймалося.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі № 914/242/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позов задоволено. Визнано за ФОП Филик В. З. право на користування тимчасовою спорудою (розміром 6,0 х 5,0 м.) у АДРЕСА_1 ), встановленою згідно з паспортом прив`язки від 18.12.2017 № 102, для здійснення підприємницької діяльності на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та три місяці з дня його/їх закінчення.

Господарські суди у справі № 914/242/23 виходили з того, що строк дії паспорта прив`язки № 102 закінчився 31.12.2020, тобто у період дії карантину, а тому зазначили, що дію вказаного дозвільного документу продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення. Тому протягом відповідного періоду позивач вправі користуватися спірною тимчасовою спорудою та здійснювати в ній підприємницьку діяльність.

5.37. Верховний Суд, проаналізувавши рішення в наведених справах № 380/6870/21, № 380/715/23, № 914/242/23 погоджується з доводами скаржника про те, що у зазначених справах досліджувалися питання щодо законності дій Виконавчого комітету Стрийської міської ради в частині відмови у продовженні дії паспорта прив`язки тимчасової споруди, скасування дозволу на розміщення стаціонарної тимчасової споруди та визнання права користування тимчасовою спорудою, встановленою згідно з паспортом прив`язки.

5.38. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що у справах № 380/6870/21, № 380/715/23 та № 914/242/23 не досліджувалися обставини щодо правомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а також відсутнє будь-яке посилання у мотивувальній частині судових рішень на наведені обставини.

5.39. Крім того, Верховний Суд, перевіривши зміст оскаржуваної постанови, погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, зазначивши, що встановлені обставини у справах № 380/6870/21, № 380/715/23, № 914/242/23 мають преюдиційний характер та підтверджують правомірність розміщення відповідачем тимчасових споруд, не зазначив, які саме преюдиційні обставини встановлено у кожній із наведених справ.

5.40. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 17.04.2018 у справі № 822/1468/17, від 24.04.2018 у справі № 825/705/17, від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17, від 18.10.2018 у справі № 2а-6859/10/1570, від 22.01.2019 у справі № 816/1481/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 14.05.2019 у справі № 824/234/16-а, від 10.07.2019 у справі № 826/6063/18, від 18.07.2019 у справа № 464/2262/17, від 15.08.2019 у справі № 823/782/16, від 21.08.2019 у справі № 465/5960/14-а, від 06.09.2019 у справі № 804/10237/13-а, від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 15.11.2019 у справі № 463/3704/15-а, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справ № 826/6222/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 13.08.2020 у справі № 344/9283/16-а, від 10.09.2020 у справі № 591/245/17, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18, від 27.11.2020 у справі № 440/525/19, від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17.

5.41. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, не спростував висновки господарського суду першої інстанції про те, що відповідач на спірній земельній ділянці розмістив не тимчасові споруди, як це передбачено паспортами та Програмою, а збудував капітальну споруду - торгівельний павільйон площею 93 м2, огороджену парканом (загальна площа ділянки становить 135 м2, включаючи ділянку площею 30 м2, що перебуває у власності відповідача), за відсутності документів на земельну ділянку площею 105 м2 та відповідних дозвільних документів на будівництво торгівельного павільйону.

5.42. Крім того, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не надав оцінку доказам, поданим Прокурором, а саме: акту Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області від 09.02.2021 № 9 9-ДК/24/АП/09/01-20 про встановлення порушення вимог земельного законодавства, висновку комплексної земельно-технічної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.05.2023 № 3185-Е, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні № 12022141130000462, Плану топографічного знімання, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект", листам Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 26.05.2021, № 3.17/3-2 від 28.01.2022 № 3.17/33-2.

5.43. Колегія суддів зазначає, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 921/252/23, від 26.09.2023 у справі № 910/10699/21, від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 10.10.2023 у справі № 917/868/21.

5.44. Водночас розгляд інших доводів, наведених у касаційній скарзі заступника керівника Львівської обласної прокуратури, є передчасним, оскільки оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, а тому суду апеляційної інстанції в межах наданих повноважень процесуальним законом належить здійснити перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

5.45. Таким чином, наведені заступником керівника Львівської обласної прокуратури підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України частково підтвердилися. За таких обставин не може бути задоволено клопотання ФОП Филик В. З. про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22, наведене у прохальній частині відзиву на касаційну скаргу.

5.46. Водночас колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі заступника керівника Львівської обласної прокуратури не наведено доводів щодо неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним господарським судом при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А" на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22.

5.47. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.48. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.49. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.50. Отже, під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи об`єктивно оцінити докази, в тому числі зазначені у цій постанові, і, залежно від встановленого, ухвалити обґрунтоване та законне судове рішення.

5.51. З урахуванням наведеного касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури належить задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. і в частині розподілу судових витрат (пункти 2- 4 резолютивної частини), справу № 914/585/22 в цій частині передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

5.52. Оскільки у касаційній скарзі заступника керівника Львівської обласної прокуратури не наведено доводів щодо неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним господарським судом в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А" на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22, то в цій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22 належить залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Згідно з частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до ФОП Филик В. З. про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку і в частині розподілу судових витрат (пункти 2- 4 резолютивної частини), справу № 914/585/22 в цій частині передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Валова 7А" на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2024 у справі № 914/585/22 слід залишити без змін.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до відповідача - Фізичної особи - підприємця Филик Вікторії Зеновіївни про зобов`язання звільнити (повернути) земельну ділянку та в частині розподілу судових витрат (пункти 2- 4 резолютивної частини) скасувати, справу № 914/585/22 в цій частині передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

3. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/585/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак